-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
19 листопада 2019 року
справа №826/8729/16
адміністративне провадження №К/9901/29814/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Пилипенко О. Є., Бєлової Л. В., Епель О. В.,
у справі № 826/8729/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
У С Т А Н О В И В :
І. Історія справи
1. У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати неправомірними дії податкового органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року разом із додатками такими, що подані Товариством у день її фактичного отримання відповідачем 20.05.2016.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відмова відповідача оформлена листом від 24.05.2016 №5898/10/26-50-08-04 не містить причин відмови визначених Податковим кодексом України.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. 21.09.2018 Окружний адміністративний суд м. Києва (суддя В. І. Келеберда) прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову Товариства до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, зобов`язання вчинити дії. Суд вийшов за межі позовних вимог, визнав протиправним та скасував рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.05.2016 №5898/10/26-50-08-04 «Про відмову у прийнятті податкової звітності».
4. Вирішуючи спір суд першої інстанції встановив, що податкова декларація з податку на додану вартість Товариства за квітень 2016 року містить всі необхідні реквізити передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, а оскаржене рішення вмотивовано тим, що податкова звітність містить недостовірні та невідповідні дані, проте зазначені обставини не визначені статтями 48, 49 цього Кодексу в якості обставин, які б дозволяли податковому органу відмовити у прийнятті декларації.
5. 01.10.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.
6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що податкова декларація з податку на додану вартість Товариства за квітень 2016 року містить всі необхідні реквізити, а рішенням податкового органу не зазначено обставин відповідно до статей 48, 49 Податкового кодексу України, які б дозволяли відмовити у прийнятті декларації. Суд також врахував, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, окрім іншого визнано протиправними дії відповідача з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів № 191220141 від 19.12.2014 (реєстраційний номер 9073752624).
7. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що Товариством порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: особисто у паперовій формі, замість електронної форми, що є підставою для визнання її неприйнятою. Саме з цих підстав суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. В касаційній скарзі позивач вказує, що Товариство 18.05.2016 подало податкову звітність за квітень 2016 року на паперовому носії у зв`язку з тим, що починаючи з 01.12.2015 з позивачем в односторонньому порядку було розірвано договір про визнання електронних документів. Позивач вважає, що суд не врахував те, що у зв`язку з розірванням договору про визнання електронних документів позивач діяв у відповідності до абзацу 3 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України. За позицією позивача, суд апеляційної інстанції не з`ясував чи укладено із позивачем новий договір про визнання електронних документів.
10. Позивач в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в постанові врахував обставини, які встановлені судовими рішеннями, щодо протиправності дій податкового органу про розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, але при цьому не з`ясував чи поновлено з боку відповідача дію розірваного договору з метою надання позивачу права на подання електронної звітності.
11. Товариство вказує на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи застосував норми статті 49 Податкового кодексу України в редакції, яка не була чинна на час виникнення спірних правовідносин.
12. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи до спірних відносин положення наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження норм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289, помилково не враховує, що в тому ж порядку передбачено і право платника податків подати податкову звітність на паперовому носії, у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.
13. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права позивач вбачає у самостійній безпідставній зміні ним обґрунтування апеляційної скарги, чим фактично порушено статтю 8 Кодексу адміністративного судочинства України щодо рівності усіх учасників справи перед законом і судом, статтю 77 цього Кодексу, якою обов`язок доказування своїх вимог і обґрунтувань покладено на сторони, а не на суд.
IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
14. 30.10.2019 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/8729/16.
15. 07.11.2019 справа № 826/8729/16 надійшла до Верховного Суду.
16. Відзив на касаційну скаргу Товариства від податкового органу до Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
17. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
19. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
20. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.
21. Позивач поштовим відправленням направив на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за квітень 2016 року.
22. Відповідач 24.05.2016 прийняв рішення №5898/10/26-50-08-04 «Про відмову у прийнятті податкової звітності», відповідно до якого податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року не вважається податковою звітністю, у зв`язку з недостовірністю та невідповідністю даних. Рішення містить посилання на положення пунктів 48.3, 48.4 статті 48, пунктів 49.8, 49.9, 49.11 Податкового кодексу України.
Як зазначено судами попередніх інстанцій оскарженим рішенням податкового органу не визначені обставини згідно до статей 48, 49 Податкового кодексу України, які б дозволяли податковому органу відмовити у прийнятті декларації.
23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість Товариства за квітень 2016 року містить всі необхідні реквізити передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.
24. Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, окрім іншого визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з одностороннього припинення Договору про визнання електронних документів № 191220141 від 19.12.2014 (реєстраційний номер 9073752624).
25. Суд апеляційної інстанції також встановив, що Товариством порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: особисто у паперовій формі, замість електронної форми, що є підставою для визнання її неприйнятою.
VI. Джерела права
26. Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
27. Частини перша та друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
28. Пункт 48.3. статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
29. Пункт 48.4. статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
30. Пункт 49.8. статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
31. Пункт 49.11. статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
32. Пункт 49.4. статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.
33. Пункт 49.3. статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
VII. Позиція Верховного Суду
34. Суд касаційної інстанції зазначає, що податковий орган, приймаючи рішення про відмову у прийнятті податкової звітності, в якості підстав для такої відмови (що встановлено судами попередніх інстанцій) визначив недостовірність та невідповідність даних (пункти 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України). Спірне рішення суб`єкту владних повноважень не обґрунтовано такою підставою неприйняття податкової звітності як невідповідний спосіб її подання, зокрема, подання декларації не в електронній формі, а особисто у паперовій формі, тобто без дотримання пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України.
35. Наведене дає підстави для висновку, що ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції вийшов за межі підстав прийняття оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, встановивши інші (не застосовані відповідачем) підстави для відмови у прийнятті податкової декларації, тим самим перебрав на себе повноваження податкового органу щодо перевірки податкової декларації платника податків на дотримання вимог, встановлених статтями 48, 49 Податкового кодексу України.
36. Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи зазначив, що враховує постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2017, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, якою визнано протиправними дії відповідача з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів № 191220141 від 19.12.2014 (реєстраційний номер 9073752624).
При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено чи поновлено на час подання звітності дію цього договору, чи укладено між сторонами новий договір про визнання електронних документів, адже встановлення судовим рішенням факту протиправного розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів надає право платнику податків, договір з яким розірвано, до складання нового договору подавати податкову звітність особисто або уповноваженою на це особою та надсилати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, що відповідає приписам абзацу 3 пункту 49.4. статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Аналогічна норма встановлена абзацем 3 пункту 2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
37. Не встановлення зазначених обставин не є підставою для перегляду справи в порядку нового розгляду, оскільки протиправність рішення податкового органу встановлена судом першої інстанції, підстави з яких відповідач не прийняв податкову звітність спростовані в порядку судового оскарження, судами попередніх інстанцій констатовано, що податкова декларація з податку на додану вартість Товариства за квітень 2016 року містить всі необхідні реквізити передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.
VIII. Висновки
38. За змістом статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
39. Суд визнає, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції. Отже, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-збагачувальний комплекс «Донбасвуглепереробка» задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 у справі №826/8729/16 скасувати.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2018 у справі №826/8729/16 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: С. С. Пасічник
В. П. Юрченко
скопійовано
-
скопійовано
-
