open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 750/4346/16-а
Моніторити
Рішення /19.02.2020/ Деснянський районний суд м.Чернігова Рішення /19.02.2020/ Деснянський районний суд м.Чернігова Ухвала суду /04.12.2019/ Деснянський районний суд м.Чернігова Постанова /15.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.03.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /23.02.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /11.01.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /09.11.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.10.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /20.09.2016/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.09.2016/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.09.2016/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /01.08.2016/ Київський апеляційний адміністративний суд Постанова /30.06.2016/ Деснянський районний суд м.Чернігова Постанова /30.06.2016/ Деснянський районний суд м.Чернігова Ухвала суду /04.05.2016/ Деснянський районний суд м.Чернігова
emblem
Справа № 750/4346/16-а
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Рішення /19.02.2020/ Деснянський районний суд м.Чернігова Рішення /19.02.2020/ Деснянський районний суд м.Чернігова Ухвала суду /04.12.2019/ Деснянський районний суд м.Чернігова Постанова /15.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.03.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /23.02.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /11.01.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /09.11.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /17.10.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /20.09.2016/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.09.2016/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.09.2016/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /01.08.2016/ Київський апеляційний адміністративний суд Постанова /30.06.2016/ Деснянський районний суд м.Чернігова Постанова /30.06.2016/ Деснянський районний суд м.Чернігова Ухвала суду /04.05.2016/ Деснянський районний суд м.Чернігова

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2019 року

Київ

справа №750/4346/16-а

адміністративне провадження №К/9901/18933/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2016 року у складі головуючого судді Карапути Л.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л., Шостака О.О. від 20 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (далі - Управління ДАБІ у Чернігівській області, відповідач 1), головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Прокопенка Федора Івановича (далі - головний інспектор, відповідач 2), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 25 від 12 квітня 2016 року про накладення адміністративного стягнення за частиною десятою статті 96 КУпАП у виді штрафу в розмірі 11900 грн (далі - постанова № 25).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова № 25 є незаконною, оскільки на момент проведення перевірки позивач не був власником АЗС та не вчиняв будь-яких будівельних робіт по відношенню до зазначеного нерухомого майна. ПП «ТТ-Нафта» також не є власником АЗС, одночасно не було замовником та виконавцем будівельних робіт, пов`язаних з реконструкцією АЗС, та на час проведення перевірки не було користувачем АЗС, оскільки договір оренди було розірвано.

Також зазначає, що ПП «ТТ-Нафта» не є суб`єктом містобудування, про що позивач доводив до відома інспектора, зазначаючи, що замовником монтажу «модуля» була власниця АЗС ОСОБА_2 , а сам «модуль» не є об`єктом будівництва оскільки відповідно до норм ДБН є тимчасовою спорудою і не відноситься до об`єктів підвищеної небезпеки, а отже, не може бути об`єктом будівництва V категорії складності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нормами законодавства за порушення, які виявлені за результатами проведеної перевірки, передбачена відповідальність саме суб`єктів містобудування за здійснення будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинених щодо об`єктів V категорії складності, однак, директор ПП «ТТ-Нафта» ОСОБА_1 не є суб`єктом містобудівної діяльності, тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 20 вересня 2016 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 17 березня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 750/4346/16-а, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Державна архітектурно-будівельна інспекція України на Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 20 вересня 2016 року в адміністративній справі № 750/4346/16-а суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 05 квітня 2016 року на підставі направлення для проведення позапланової перевірки № 147 від 10 березня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Прокопенком Ф.І. із залученням заступника Бахмацького міського голови Варган А.Г. та начальника сектора Бахмацького відділу поліції - майора поліції Корецького О.М., у присутності директора ПП «ТТ-Нафта» ОСОБА_1 , було проведено позапланову перевірку дотримання ПП «ТТ-Нафта» вимог містобудівного законодавства під час реконструкції АЗС за адресою по АДРЕСА_1 .

За результатом проведення перевірки складено акт від 05 квітня 2016 року № 147, відповідно до якого відповідачем встановлено порушення ПП «ТТ-Нафта» вимог законодавства у сфері містобудування, а саме: пункт 34.1 статті 34, статтю 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у результаті чого по АДРЕСА_1 здійснена реконструкція автозаправної станції без отримання дозволу на виконання будівельних робіт; на території АЗС виконані будівельні роботи щодо встановлення газобалонного обладнання для заправки автомобілів газовою сумішшю, а також встановлено порушення позивачем частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема: експлуатація об`єкта газобалонного обладнання для заправки автомобілів газовою сумішшю без прийняття в експлуатацію. Експлуатація об`єкта підтверджена фіскальними чеками: № 9300 від 12 березня 2016 року; № 19107 від 05 квітня 2016 року та № 19109 від 15 квітня 2016 року.

На підставі цього акта 05 квітня 2016 року відповідачем складено протокол № б/н про адміністративне правопорушення, в якому зазначено виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об`єктів V категорії складності, що є порушенням пункту 3 частини першої статті 34, статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (далі - Постанова № 466), відповідальність за встановлені правопорушення передбачена частиною десятою статі 96 КУпАП.

Крім того, 05 квітня 2016 року складено протокол № б/н про адміністративне правопорушення, в якому встановлено, що ПП «ТТ-Нафта» здійснює експлуатацію об`єкта будівництва V категорії складності по реконструкції АЗС по АДРЕСА_1 неприйнятого у встановленому порядку в експлуатацію, що є порушенням частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року «Про деякі питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (далі - Постанова № 461), відповідальність за встановлені правопорушення передбачена частиною п`ятнадцятою статті 96 КУпАП.

12 квітня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу з контролю та нагляду за проведенням перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Прокопенком Ф.І. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 25, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною десятою статті 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 11900 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності були належні і допустимі докази, зокрема, лист позивача № 18 від 28 березня 2016 року, яким підтверджується, що замовником будівельних робіт по встановленню обладнання для заправки автомобілів скрапленим газом виступало ПП «ТТ-Нафта».

Також скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що акт перевірки з дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 147 від 05 квітня 2016 року підписаний директором ПП «ТТ-Нафта» ОСОБА_1 без зауважень.

Крім того, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій обмежились дослідженням посвідчення про якість монтажу та договору підряду на ремонт та післягарантійне обслуговування, що укладені між НВК «Шельф» та ОСОБА_2 , та при цьому не витребували у НВК «Шельф» та не дослідили інші документи (заявки, акти прийому-передачі, накладні, рух по рахункам за надання послуг тощо), на підставі яких здійснювалися роботи, тобто не встановили достеменно замовника будівельних робіт.

ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вважає, що ці рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права та на підставі правильного застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження Управління ДАБІ у Чернігівській та головного інспектора у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, КУпАП, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями частини десятої статті 96 КУпАП виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання, вчинене щодо об`єктів V категорії складності тягне за собою накладення штрафу від семисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту статті 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Частиною першою статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, 05 квітня 2016 року у присутності директора ПП «ТТ-Нафта» ОСОБА_1 було проведено позапланову перевірку дотримання ПП «ТТ-Нафта» вимог містобудівного законодавства під час реконструкції АЗС за адресою по АДРЕСА_1 , за результатом якої складено акт від 05 квітня 2016 року № 147 та два протоколи про адміністративне правопорушення. Всі документи вручені під підпис представнику ПП «ТТ-Нафта» ОСОБА_1 .

У вказаних документах зафіксовано вчинені ПП «ТТ-Нафта» адміністративні правопорушення, а саме: на території АЗС виконані будівельні роботи щодо встановлення газобалонного обладнання для заправки автомобілів газовою сумішшю, тобто здійснена реконструкція автозаправної станції без отримання дозволу на виконання будівельних робіт; здійснення експлуатації об`єкта газобалонного обладнання для заправки автомобілів газовою сумішшю без прийняття в експлуатацію.

До акта перевірки та протоколів відповідачем було долучено матеріали фотофіксації та чеки № 9300 від 12 березня 2016 року; № 19107 від 05 квітня 2016 року та № 19109 від 15 квітня 2016 року, які підтверджують експлуатацію АГЗП саме ПП «ТТ-Нафта».

Судами також встановлено, що 12 квітня 2016 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 25, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною десятою статті 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 11900 грн.

Відповідно до частин першої і другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 553 від 23 травня 2011 року (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Згідно з положеннями пунктів 12, 13 Порядку № 553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, зокрема, ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

На підставі системного аналізу наведених правових норм колегія суддів дійшла до висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

На кожному конкретному об`єкті будівництва можуть знаходитися (виконувати роботи) суб`єкти містобудування, перелічені у пункті 1 Порядку № 533. Отже, при проведенні перевірки об`єкта будівництва можуть бути виявлені порушення зі сторони одного або декількох суб`єктів містобудування, а саме: замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями.

Правова позиція стосовно того, що до відповідальності за порушення у сфері містобудування можливо лише виключно суб`єктів містобудування, а також що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється виключно щодо суб`єктів містобудування міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 804/2419/16, від 23 листопада 2018 року у справі № 804/1844/16, від 24 вересня 2019 року у справі № 750/8014/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 465/6000/16-а.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи адміністративний позов, дійшли до висновку про те, що ПП «ТТ-Нафта» не є замовником будівництва об`єкта і не провадить містобудівної діяльності, відповідно, не виконує функції замовника і підрядника одночасно. Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ПП «ТТ-Нафта», директором якого є ОСОБА_1 , здійснювала господарську діяльність на автозаправній станції за адресою: АДРЕСА_1.

Також судами було встановлено, що на момент проведення перевірки договір оренди між власником ОСОБА_2 та ПП «ТТ-Нафта» було розірвано, а відповідно до витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 грудня 2015 року ОСОБА_2 належить об`єкти нерухомості: будівлі контори АЗС «МІГ», літера А-1 загальною площею 34,10 кв. м, навіс літера Н-1, площадка під ємкості літера Є-1. На цій підставі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 та ПП «ТТ-Нафта» не були суб`єктами містобудування та не були замовниками реконструкції АЗС, оскільки не мали статусу власника або користувача (орендатора) АГЗП.

В якості додаткового доказу судами прийнято до уваги посвідченням про якість монтажу та договір підряду на ремонт та післягарантійне обслуговування обладнання від 01 березня 2016 року, укладений ТОВ НВК «Шельф» та ОСОБА_2 .

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки тому, що відповідно до витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а також договору оренди № 1 від 04 січня 2016 року ПП «ТТ-Нафта» орендувало об`єкт нерухомості: будівля автозаправної станції, навіс, топливно-роздаточні колонки, підземні резервуари, парк для паливно-мастильних матеріалів, упорядковані під`їздні шляхи та площадки, тобто установлена АГЗП не міститься серед об`єктів, переданих в оренду або об`єктів, що перебувають у власності ОСОБА_2 Означене свідчить про те, що досліджені судами докази не спростовують висновки Управління ДАБІ у Чернігівській області про те, що саме ПП «ТТ-Нафта» здійснило реконструкцію АГЗ, самовільно встановивши АГЗП.

При цьому судами не надано правової оцінки та не мотивовано відхилення доказів, поданих відповідачем, зокрема: копії листа позивача № 18 від 28 березня 2016 року, зі змісту якого вбачається, що ПП «ТТ-Нафта» розпочило роботи по розробці відповідного генерального плану реконструкції АЗС, а також копії чеків № 9300 від 12 березня 2016 року; № 19107 від 05 квітня 2016 року та № 19109 від 15 квітня 2016 року, які підтверджують експлуатацію АГЗП саме ПП «ТТ-Нафта».

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статті 70 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та статтею 73 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).

Згідно частини першої статті 71 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини першої статті 77 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 (статтею 72) цього Кодексу.

На цій підставі колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій висновок про те, що ПП «ТТ-Нафта» не є замовником будівництва мотивовано доказами, які містять відомості, на підставі яких неможливо достеменно встановити обставини справи, та не досліджено наявні у матеріалах справи докази, подані Управлінням ДАБІ у Чернігівській області, не наведено мотивів їх відхилення.

За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення та прийняття законного та обґрунтованого рішення, не витребували та не дослідили за необхідності інші документи (заявки, акти прийому-передачі, накладні, рух по рахункам за надання послуг тощо), на підставі яких здійснювалися роботи по реконструкції АЗС, тобто не встановили замовника будівельних робіт та відповідно суб`єкта відповідальності.

Конституційний Суд України у рішенні від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 зазначив, що Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, у своєму рішенні від 8 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив наступний висновок: право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, неповне з`ясування обставин у справі, недослідження всіх доказів, у тому числі за необхідності їх самостійного витребування судом, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що відповідно до статті 353 КАС України є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Управління ДАБІ у Чернігівській області слід задовольнити частково, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам належить встановити, чи є ПП «ТТ-Нафта» замовником будівництва АГЗП, чи здійснює (здійснювало) підприємство його експлуатацію та чи покладено на нього обов`язок щодо введення в експлуатацію АГЗП за адресою: АДРЕСА_1 на підставі доказів, які відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 73-76 КАС України. У разі необхідності суди мають витребувати та дослідити додаткові докази для правильного встановлення всіх обставин справи з наданням їм належної правової оцінки.

Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко

Джерело: ЄДРСР 85742030
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку