open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 569/19199/14-а
Моніторити
Постанова /15.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.10.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /18.07.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /14.06.2016/ Вищий адміністративний суд України Постанова /18.05.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.05.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.05.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.05.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.04.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.04.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.03.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.12.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.11.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /02.11.2015/ Рівненський міський суд Рівненської області Ухвала суду /13.01.2015/ Рівненський міський суд Рівненської області Ухвала суду /04.12.2014/ Рівненський міський суд Рівненської області
emblem
Справа № 569/19199/14-а
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /15.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /14.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.10.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /18.07.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /14.06.2016/ Вищий адміністративний суд України Постанова /18.05.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.05.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.05.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.05.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.04.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.04.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.03.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.12.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.11.2015/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /02.11.2015/ Рівненський міський суд Рівненської області Ухвала суду /13.01.2015/ Рівненський міський суд Рівненської області Ухвала суду /04.12.2014/ Рівненський міський суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2019 року

Київ

справа №569/19199/14-а

адміністративне провадження №К/9901/6982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 569/19199/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Євпак В.В., суддів Капустинського М.М., Мацького Є.М.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

02 грудня 2014 року через представника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - відповідач), в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка виражена у неправомірному поновленні виплати раніше призначеної пенсії у сумі, яка нижче рівня прожиткового мінімуму на час такого поновлення та зобов`язати перерахувати і виплачувати поновлену йому пенсію з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо поновлення ОСОБА_1 виплати призначеної пенсії у сумі нижче рівня прожиткового мінімуму на час її поновлення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату поновленої пенсії в розмірі мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, передбаченого статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не меншому прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 02 червня 2014 року.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо поновлення ОСОБА_1 виплати призначеної пенсії у сумі нижче рівня прожиткового мінімуму на час її поновлення та зобов`язав відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату поновленої пенсії в розмірі мінімальної пенсії за віком, не меншому прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено частково. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2015 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачу поновлено виплату пенсії на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для проведення ОСОБА_1 індексації та перерахунку пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 10 червня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №569/19199/14-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 14 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №569/19199/14-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 листопада 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон - 2262-Х11).

У зв`язку з виїздом до Сполучених Штатів Америки на постійне місце проживання, виплата призначеної пенсії за вислугу років була припинена.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2013 року у справі № 569/7894/13-а, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Рівненській області задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у відмові поновлення виплати раніше призначеної пенсії позивачу та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії починаючи з 27 лютого 2013 року.

Судове рішення набрало законної сили.

Встановлено, що судове рішення в частині поновлення виплати раніше призначеної пенсії відповідачем було виконано та відновлено пенсію в розмірі 438,50 грн. (в розмірі на час припинення).

Не погоджуючись із розміром поновленої пенсії, представник позивача 16 січня 2014 року та повторно 20 жовтня 2014 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та проведення індексації пенсії у зв`язку із збільшенням середньої зарплати в Україні в період після припинення виплати відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листами від 30 січня 2014 року № Ю-33/05.1-16 та від 04 листопада 2014 року № Н-308/06.1-15 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку та індексації, та роз`яснено, що позивачу поновлено виплату пенсії відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому підстав для перерахунку згідно з статтею 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" немає.

Представник позивача вважаючи дії відповідача протиправними, звернуся до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що, оскільки припинення виплати пенсії було здійснено на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то і поновлення виплати раніше призначеної пенсії повинно здійснюватися на підставі зазначеного закону. При цьому, позивач посилається на те, що згідно із статтею 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. У зв`язку із зазначеним, позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

27 липня 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких він зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач просить провести йому перерахунок та виплату пенсії, а також провести індексацію пенсії відповідно до вимог статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Так, статтею 42 Закону № 1058-IV передбачено індексацію та перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу.

Частиною першою зазначеної статті визначено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Частина друга зазначеної статті визначає умови та порядок щодо проведення перерахунку раніше призначеної пенсії.

Тобто, зазначені положення статті 42 Закону № 1058-IV передбачають проведення перерахунку та індексацію пенсій, які призначено саме за цим Законом.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивач не звертався до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме за віком по Закону № 1058- IV. Позивачу на виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2013 року у справі № 569/7894/13-а відновлено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2263-XII), яку він отримував до виїзду за кордон на постійне місце проживання. У зв`язку із чим є безпідставними твердження позивача про те, що поновлення пенсії йому повинно бути здійснено відповідно до Закону № 1058-IV, оскільки зазначене питання не є предметом спору у цій справі, а вирішувалося в межах справи № 569/7894/13-а, судові рішення в якій набрали законної сили.

Крім того, статтею 63 Закону № 2262-XII передбачено перерахунок раніше призначених пенсій за цим Законом.

Відповідно до частини першої даної статті перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Частинами другою-п`ятою вказаної вище статті визначено порядок та умови проведення перерахунку призначених пенсій.

Відповідно до статті 64 Закону № 2262-XII призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що норми Закону № 2262-XII містять положення як щодо перерахунку пенсій так і їх індексацію щодо пенсій, які призначено саме за цим Законом.

Як вже було зазначено вище, позивач наполягав на проведенні йому перерахунку пенсії та її індексації саме по Закону № 1058-1V, тоді як отримує пенсію по Закону № 2262-XII, тому безпідставними є доводи касаційної скарги про право позивача на перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону № 1058-ІV.

Враховуючи те, що позивачу поновлено виплату пенсії на умовах Закону № 2262-XII, колегія суддів Верховного Суду вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для проведення позивачу індексації та перерахунку пенсії згідно із Законом № 1058-ІV, а відповідно і підстав для задоволення позову.

Доводи касаційних скарг не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції, та є аналогічними доводам позовної заяви, так і поданій позивачем апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» 9№ 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) 6538/74 пункти 48-49); «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко

Джерело: ЄДРСР 85742023
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку