ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/1792/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

за участю секретаря: Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2019 (м. Київ, дата складання текст не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА _1 звернувся з позовом, в якому провис:

- визнати дії в частині зупинення застосування пільги, як пенсіонеру МВС України, у вигляді 50 % знижки для ОСОБА_1 та членів його сім`ї плати за користування житлово-комунальними послугами та паливом - протиправними;

- зобов`язати поновити ОСОБА_1 пільгу у вигляді 50-відсоткової знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу, як пенсіонеру МВС вже була встановлена пільга з оплати за користування житлом, комунальні послуги та за паливо довічно, тому у відповідача відсутні правові підстави припиняти дію пільги у зв`язку із внесенням змін до чинного законодавства, так як умова отримання пільги повинна застосовуватися лише щодо осіб, які мають право на її отримання, а не до тих осіб, яким така пільга вже встановлена довічно.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що на даний час отримання пільг на сплату житлово-комунальних послуг колишніми працівниками міліції, у тому числі і пенсіонерами, відповідно до норм чинного законодавства не передбачено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2019 вищевказаний адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано правомірністю дій відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За матеріалами справи з 02.08.1993 по 14.08.2013 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

З 14.08.2013 ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України.

12.09.2013 позивачу видана довідка № 89/449/12, відповідно до якої ОСОБА_1 , та члени його сім`ї мають право, відповідно до Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 веденого в дію постановою Верховної Ради від 25.12.1990, на 50-відсоткову знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива довічно.

З 12.09.2013, на підставі довідки № 89/449/12 від 12.09.2013, ОСОБА_1 був внесений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про міліцію».

Відповідно до частини четвертої ст. 22 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_1 користувався пільгами, а саме: «працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством».

З 01.11.2015 позивача виключено з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Згідно з позовної заяви 07.12.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням відновити йому пільги, які було незаконно зняті з 01.07.2015, однак листом № 01-12/10566 від 12.12.2017 Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повідомило Хвостика М.М. про те, що станом на 11.12.2017 позивач не перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

При цьому, у листі зазначено, що Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни у статтю 22 Закону України «Про міліцію», які набули чинності з 01.07.2015. Відповідно до внесених змін частинами четвертою та шостою ст. 22 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції, звільнених з військової служби за віком, хворобою або вислугою років передбачалась 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами за паливо в межах норм, встановлених законодавством, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Розмір податкової соціальної пільги у 2015 році становив 1 710,00 грн. Повідомлення щодо припинення дії пільги з 01.07.2015 у зв`язку з тим, що недостатньо даних для розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика позивачу було надіслано в серпні 2015 року.

Також , у листі зазначено, що ОСОБА_1 не було надано декларацію про доходи сім`ї пільговика, як того вимагає п. 8 Порядку № 389 та повідомлено, що з 01.11.2015 Закон України «Про міліцію» втратив чинність на підставі Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015, яким не передбачено отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг колишнім працівникам міліції, у тому числі і пенсіонерам, з огляду на що з 07.11.2015 з ОСОБА_1 , було знято з обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

Позивач вважаючи такі дії відповідача щодо зупинення застосування пільги, як пенсіонеру МВС України, у вигляді 50 % пільг за користування житлово-комунальними послугами та паливом протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внесення змін до статті 22 Закону України «Про міліцію» та подальше визнання цього Закону таким, що втратив чинність, у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію», враховуючи чинність п. 2 Порядку № 389 (щодо поширення дії цього Порядку на осіб, які мають права на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію», з урахуванням постанови Верховного Суду від 31.10.2018), не може бути підставою для позбавлення позивача пільг щодо оплати за комунальні послуги в розмірі 50%.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення врегульовано Законом України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20.12.1990 (далі - Закон України № 565-ХІІ від 20.12.1990, чинний на момент призначення позивачу пенсії та пільги).

Згідно з частинами першою та другою статті 22 Закон України № 565-ХІІ від 20.12.1990, держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 22 Закон України № 565-ХІІ від 20.12.1990 працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.

Пільги на безплатне забезпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами працівникам міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, а також пільги працівникам міліції по оплаті жилої площі, комунальних послуг і палива з 50-процентною знижкою надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника міліції за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «в» підпункту 1 пункту 68 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 у Законі України «Про міліцію» у статті 22 частину сьому доповнено словами «за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67, розділу, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Водночас , пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 частини 6, 7 статті 22 Закону України «Про міліцію» викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 1 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 частину сьому статті 22 Закону України «Про міліцію» викладено у такій редакції: «Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 04.06.2015 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї», який набрав чинності з 01.07.2015, та встановлено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25.01.2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що питання отримання 50% знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива врегульовано Законом України «Про міліцію» зі змінами, внесеними Законом України №76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 04.06.2015 (далі - Порядок № 389).

Пунктом 1 Порядку № 389 встановлено, що цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 389, пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Водночас , Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень.

Таким чином, з 01.07.2015 податкова соціальна пільга застосовується виключно за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує суму 1 710 гривень у 2015 році.

Відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих положень Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Проте, 23.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхній сімей» № 900-VIII (далі - Закон України № 900-VIII від 23.12.2015).

Відповідно до пункту 3 Закону України № 900-VIII від 23.12.2015 пункт 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Однак , колегія суддів враховує, що відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Втрата чинності Закону України «Про міліцію» не може бути підставою для позбавлення позивача права на пільги, що були передбачені статтею 22 вказаного закону, оскільки Конституцією України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції, обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Надбавки , доплати, пенсії та пільги є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини.

Законне сподівання особи виникло з моменту надання пільги. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, тобто набуте право не може бути скасоване та звужене. Пільгу позивач отримав при виході на пенсію довічно на підставі чинного на той момент законодавства, тому він вважає, що вона не може бути скасована у зв`язку зі змінами в законодавстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так , в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням наведеного суд вважає, що дії відповідача щодо зупинення застосування відносно позивача пільг у вигляді 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива є протиправними.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18.11.2019.

Головуючий-суддя:

А.Ю. Кучма

Судді:

В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова