open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 520/7911/19
Моніторити
Ухвала суду /31.12.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.12.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.10.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.10.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.10.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.10.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.09.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.01.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.12.2019/ Другий апеляційний адміністративний суд Рішення /12.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Рішення /12.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /31.10.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /22.10.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /25.09.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.09.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /13.08.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.04.2019/ Київський районний суд м. Одеси
emblem
Справа № 520/7911/19
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /31.12.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.12.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.10.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.10.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.10.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /02.10.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.09.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.01.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.12.2019/ Другий апеляційний адміністративний суд Рішення /12.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Рішення /12.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /31.10.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /22.10.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /25.09.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.09.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /13.08.2019/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.04.2019/ Київський районний суд м. Одеси

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 р. № 520/7911/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Палія О.Л.,

представника відповідача - Єрохіна І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ЦЕФЄЙ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "ЦЕФЄЙ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 02.08.2019 року №00002601403, від 14.05.2019 року №00000221413, від 14.05.2019 року №00000231413, від 14.05.2019 року №00000241413, від 14.05.2019 року №00000251413.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки. Позивач вважає, що висновки акту перевірки спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, підтверджують реальність спірних господарських операцій та пов`язаність цих операцій з його господарською діяльністю, а саме по взаємовідносинам з ПАТ «ВТБ БАНК», ПП «Алгол-2003», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «АДСМЕ», та їх правомірне відображення підприємством у бухгалтерському та податковому обліку. Стосовно встановлених порушень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, позивач вважає, що ним правомірно відображено в обліку зарахування зустрічних однорідних вимог по кредиторській заборгованості перед ПП «Алгол-2003» та дебіторській заборгованості перед ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС», на підставі наявних у нього належним чином оформлених первинних документів та відомостей бухгалтерського обліку. Також, позивач посилався на те, що порушення щодо несвоєчасного здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом встановлено лише на опрацюванні бази «Податковий блок», без дослідження первинних документів, на підставі яких повинна була здійснена ця реєстрація, що, на думку позивача, призвело до необґрунтованих висновків та як наслідок протиправного винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що суперечать законодавству та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року замінено відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області, у даній справі його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Харківській області.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що з наданих на перевірку документів по контрагентам ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АДСМЕ» неможливо встановити причетність до господарської діяльності позивача та самого факту використання у фінансово-господарської діяльності отриманих послуг. Також, перевіркою встановлено невідповідність дат щодо виникнення заборгованості та її погашення по взаємовідносинам з ПП «Алгол-2003» та неперерахування отриманих грошових коштів від ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС» по договору про відступлення права вимоги на адресу ПП «Алгол-2003». По взаємовідносинам з ПАТ «ВТБ БАНК» документально не підтверджено використання орендованих приміщень у господарській діяльності підприємства. Також, з наданих на перевірку документів не можливо визначити обсяги придбаних комунальних послуг та співставити з вартістю компенсованих комунальних послуг орендарю від ПП «Алгол-2003» та використання їх у господарській діяльності підприємства. Крім того, під час проведення перевірки підприємством документально не підтверджено надання техніки та технічного обслуговування по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 , а з наданих документів не можливо встановити використання в господарській діяльності отриманих послуг. Також, перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з ПДВ та порушено терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

У своїй відповіді на відзив, позивач посилався на те, що він надав акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.06.2017 року до моменту розгляду відповідачем питання про прийняття спірного рішення, але відповідачем вказаний акт враховано не було. Також, позивач зазначив, що посилання відповідача на неподання звітності та анулювання свідоцтва ПДВ ПП «Алгол-2003» є необґрунтованим, оскільки спірні операції мали місце 07.06.2017 року, а неподання звітності та анулювання свідоцтва відбулось вже пізніше. Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 , позивач вважає, що спірні акти надання послуг відповідають вимогам законодавства, а операції з цим контрагентом були направлені на забезпечення виконання позивачем його статутної мети. Щодо взаємовідносин з ПП «Алгол-2003» стосовно компенсації комунальних та інших експлуатаційних витрат позивач вважає, що з наявних у нього документів дозволяють встановити зміст та обсяг спірної господарської операції, а операції з цим контрагентом були направлені на забезпечення виконання позивачем його статутної мети. Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 позивач зазначив, що інформація про місце проведення заходів міститься в актах, в договорах укладених з ФОП ОСОБА_2 , а також в актах є посилання на те, що вони підтверджують факт надання послуг, що передбачені договором. Щодо взаємовідносин з ТОВ «АДСМЕ» позивач посилався на те, що проведення технічного огляду існуючих інженерних систем будівлі не є поліпшенням об`єкту оренди, його проведення є виконанням обов`язку підприємства з необхідного обслуговування оснащення приміщення, а також забезпечення пожежної та іншої безпеки об`єкту оренди. Щодо взаємовідносин з ПАТ «ВТБ БАНК» позивач зазначив, що оренда приміщень в м. Одеса та м. Запоріжжя прямо пов`язана з його господарською діяльністю, а неодержання позивачем доходів від орендних операцій пов`язано із відсутністю попиту на приміщення з боку суборендарів та зміною кон`юнктури на ринку оренди нежитлових приміщень. Щодо несвоєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ позивач вважає, що ним не було порушено порядку електронного адміністрування податку на додану вартість.

В своїх запереченнях відповідач на обґрунтованість та правомірність спірних податкових повідомлень - рішень та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "ЦЕФЄЙ" (далі - ПП "ЦЕФЄЙ") діє на підставі Статуту (том 2 а.с. 163-167), зареєстровано Департаментом реєстрації Харківської міської ради, код за ЄДРПОУ: 32950991, директором якого є ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, рішенням власника від 22.12.2017 року та наказом від 27.12.2017 року №29-к (т. 2 а.с. 168-169, 172-173).

Контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "ЦЕФЄЙ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт № 1101/20-40-14-03-06/32950991 від 05.04.2019р. (т. 1 а.с. 49-83).

Відповідно до висновків акту перевірки № 1101/20-40-14-03-06/32950991 від 05.04.2019р., зокрема, встановлені наступні порушення ПП "ЦЕФЄЙ":

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 11, п. 19 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 845826 грн., у т.ч. за 2016 рік - 66789 грн., за 2017 рік - 647565 грн., за 1 квартал 2018 року - 131472 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 434231 грн., в т.ч. за січень 2017 року - 237 грн., за лютий 2017 року - 102 грн., за березень 2017 року - 156103 грн., за травень 2018 року - 277789 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1000145,15 грн.;

-п.п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, в силу якого, штрафна санкція у розмірі 50 відсотків від заниження податкових зобов`язань на загальну суму 95662 грн., в т.ч. за січень 2017 року - 237 грн., за лютий 2017 року - 102 грн., за квітень 2017 року - 24586 грн., за липень 2017 року - 14147 грн., за серпень 2017 року - 14147 грн., за вересень 2017 року - 14147 грн., за жовтень 2017 року - 14147 грн., за листопад 2017 року - 14147 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме підприємством протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з ПДВ, за що передбачені штрафні санкції у сумі 5321,08 грн.

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області з відповідними запереченнями від 24.04.2019р. №62 (т. 1 а.с. 84-107). За результатами розгляду яких, позивач отримав лист Головного управління ДФС у Харківській області від 10.05.2019 року №22911/10/20-40-14-03-13 (т. 1 а.с. 108-146), відповідно до якого залишено без змін встановлені актом перевірки порушення: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 11, п. 19 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 779037 грн.; п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 434231 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1000145,15 грн.; п.п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, в силу якого штрафна санкція у розмірі 50 відсотків від заниження податкових зобов`язань на загальну суму 95662 грн.; п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме підприємством протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з ПДВ, за що передбачені штрафні санкції у сумі 5321,08 грн. Порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в частині заниження доходу за 2016 рік у сумі 409116 грн. скасовані.

14.05.2019 року, за результатами розгляду вказаних заперечень, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 42-47):

- №00000211413 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 973796,25 грн., у тому числі 779037 грн. - сума основного грошового зобов`язання, 194759,25 грн. - сума штрафної (фінансової) санкції;

- №00000221413 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 542788,75 грн., у тому числі 434231 грн. - сума основного грошового зобов`язання, 108557,75 грн. - сума штрафної (фінансової) санкції;

- №00000231413, відповідно до якого у зв`язку із порушенням підприємством граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201 Податкового кодексу України, накладений штраф у розмірі 1000145,14 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- №00000241413, відповідно до якого у зв`язку із порушенням підприємством граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст. 201 Податкового кодексу України, накладений штраф у розмірі 47831 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- №00000251413, згідно якого у зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість накладений штраф у розмірі 5321,08 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Не погодившись з винесеними податковим повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до ДФС України, подавши скаргу від 21.05.2019 року №9 (т. 1 а.с. 148-164). За результатами розгляду скарги, ДФС України прийнято рішення від 22.07.2019 року (т. а.с. 165-169), яким скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019 року №00000211413 в частині 7000 грн. податку на прибуток і 1750 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 14.05.2019 року №00000221413, №00000231413, №00000241413, №00000251413 залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

02.08.2019 року, за результатами розгляду вказаної скарги, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №00002601403 (т. 1 а.с. 48), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 965046,25 грн., у тому числі 772037 грн. - сума основного грошового зобов`язання, 193009,25 грн. - сума штрафної (фінансової) санкції.

Позивач, не погодившись з зазначеними податковими-повідомленнями рішеннями від 02.08.2019 року №00002601403, від 14.05.2019 року №00000221413, від 14.05.2019 року №00000231413, від 14.05.2019 року №00000241413, від 14.05.2019 року №00000251413, звернувся до суду за їх оскарженням.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень стали наступні висновки:

- про заниження доходу щодо договорів про відступлення права вимоги боргу у ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС», що належить ПП «Алгол-2003», у сумі 768575,72 грн. за 2017 рік;

- про завищення витрат по взаємовідносинам з ПАТ «ВТБ БАНК» на загальну суму 476617 грн. за 2017 рік, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 95323 грн., в т.ч. за квітень 2017 року - 24586 грн., за липень 2017 року - 14147 грн., за серпень 2017 року - 14147 грн., за вересень 2017 року - 14147 грн., за жовтень 2017 року - 14147 грн., за листопад 2017 року - 14147 грн., у зв`язку з чим застосована штрафна санкція у розмірі 50 відсотків від зниження податкових зобов`язань;

- про завищення суми витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, не підтверджених відповідними документами (або оформлені не належним чином), у загальному розмірі 1681325 грн. у 2017 році, та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з ПП «Алгол-2003» на суму 338571 грн.;

- про завищення суми витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, не підтверджених відповідними документами (або оформлені не належним чином), у загальному розмірі 135000 грн. за 3 квартал 2017 року по взаємовідносинам з ФОП Нікітенко М.О.;

- про завищення суми витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, не підтверджених відповідними документами (або оформлені не належним чином), у загальному розмірі 730400 грн. за 1 квартал 2018 року по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2;

- про завищення суми витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, не підтверджених відповідними документами (або оформлені не належним чином), у загальному розмірі 498000 грн. за 2017 рік по взаємовідносинам з ТОВ «АДСМЕ»;

- про порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у зв`язку з чим накладений штраф у розмірі 5321,08 грн. за платежем з ПДВ;

- про порушення п. 201.10 ст.201, п.п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України.

Стосовно висновків контролюючого органу про заниження доходу щодо договорів про відступлення права вимоги боргу у ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС», що належить ПП «Алгол-2003», у сумі 768575,72 грн. за 2017 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

В свою чергу, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, правочин про зарахування зустрічної однорідної вимоги є достатньою правовою підставою для здійснення бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується сторонами по справі, згідно з договором купівлі - продажу майна від 28.04.2017 року ПП "ЦЕФЄЙ" придбано у ПП «Алгол-2003» матеріали на загальну суму 5987515,37 грн., в т.ч. ПДВ - 997919,23 грн.

ПП "ЦЕФЄЙ" вказані операції відображені наступними бухгалтерськими проводками у 2017 році: Дт 20 «Матеріали» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 4989596,14 грн.; Дт 64 «ПДВ» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 997919,23 грн.

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 28.04.2017 року №1 (т. 1 а.с. 170-171) ПП "ЦЕФЄЙ" прийняло на себе право вимоги боргу у ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС», що належить ПП «Алгол-2003» у сумі 768575,72 грн., що підтверджується актом приймання - передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги від 28.04.2017 року №1 (т. 1 а.с. 172).

Зазначені операції відображено ПП "ЦЕФЄЙ": Дт 685.010 «Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті» - Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами в національній валюті» - на суму 768575,72 грн.

Повідомленням - вимогою від 15.06.2017 року №35 (т. 1 а.с. 179) ПП "ЦЕФЄЙ" повідомлено ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС» про необхідність сплати підприємству заборгованості в розмірі 768575,72 грн. за вищезазначеним договором.

Згідно з договором про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 06.06.2017 року (т. 1 а.с. 173-175) ПП "ЦЕФЄЙ" набуло права вимоги боргу у ПП «Алгол-2003» перед ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» у сумі 6800316,75 грн., що підтверджується актом приймання - передачі права вимоги до договору від 06.06.2017 року (т. 1 а.с. 176).

Зазначені операції відображено ПП "ЦЕФЄЙ": Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами в національній валюті» - Дт 74 «Інші доходи» на суму 6800316,75 грн.

Згідно акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.06.2017 року (т. 1 а.с. 178), проведено зарахування відповідних зустрічних однорідних вимог ПП "ЦЕФЄЙ" та ПП «Алгол-2003». Зобов`язання ПП "ЦЕФЄЙ" перед ПП «Алгол-2003» у сумі 5987515,37 грн., в т.ч. ПДВ - 997919,23 грн., що виникло на підставі договору купівлі - продажу майна від 28.04.2017 року, та у сумі 768575,72 грн. без ПДВ, що виникло на підставі договору про відступлення права вимоги від 28.04.2017 року №1, припинено в повному обсязі, заборгованості ПП "ЦЕФЄЙ" перед ПП «Алгол-2003» не має. В свою чергу, зобов`язання ПП «Алгол-2003» перед ПП "ЦЕФЄЙ" у сумі 6800316,75 грн. без ПДВ, що виникло на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 06.06.2017 року, припинено частково, заборгованість ПП «Алгол-2003» перед ПП "ЦЕФЄЙ" на 07.06.2017 року становить 44225,66 грн. без ПДВ.

Так, зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось тільки 07.06.2017 року, тобто на один день пізніш ніж виникнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 06.06.2017 року.

Посилання відповідача на невідповідність дат виникнення заборгованості (договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 06.06.2017 року) та її погашення (акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.05.2017 року (т. 1 а.с. 177)), суд не приймає, оскільки відповідно до змісту п. 7 акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.06.2017 року сторонами визнано помилково складеним та підписаним акт про зарахування зустрічних однорідних вимог датований 11.05.2017 року.

При цьому, в акті перевірки самим контролюючим органом зазначено про існування станом на 06.06.2017 року по бухгалтерському обліку підприємства дебіторської заборгованості по рахунку Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами в національній валюті» у сумі 6800316,75 грн.

Доказів зарахування підприємством зустрічних зобов`язань на суму 6800316,75 грн. у бухгалтерському та податковому обліку станом на 11.05.2017 року до суду не надано.

Суд також не погоджується з твердженням контролюючого органу щодо невірного визначення позивачем контрагента у відповідному регістрі бухгалтерського обліку рахунків, в частині відображення іншого доходу в сумі 768575,72 грн., та недотримання ним умов договору про відступлення права вимоги №1 від 28.04.2017 року стосовно перерахування отриманих грошових коштів від ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС» на адресу ПП «Алгол-2003», оскільки, з урахуванням вищевикладеного, у підприємства не повинно виникати обов`язку із повернення ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС» будь-яких коштів, так як ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС» є боржником у зобов`язанні, а ПП "ЦЕФЄЙ" - кредитором. Тобто, в силу ст. 509 ЦК України, ПП "ЦЕФЄЙ", як кредитор, за договором про відступлення права вимоги набуло право вимагати кошти від ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС», а останнє, в силу ст.ст. 512-516 ЦК України, зобов`язано виконати цей обов`язок перед ПП "ЦЕФЄЙ", що і було зроблено.

При цьому, згідно п.п. 1.1., 1.2. зазначеного договору №1, ПП «Алгол-2003», як первісний кредитор, передав ПП "ЦЕФЄЙ", як новому кредитору, право вимоги в сумі 768575,72 грн., що належало первісному кредиторові за договором з ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС», як боржником. Одночасно, згідно п.п. 2.1., 2.2. зазначеного договору №1, ПП "ЦЕФЄЙ" зобов`язалось виплатити ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС» винагороду у розмірі 768575,72 грн. за одержане право вимоги.

Тобто, на момент укладання ПП "ЦЕФЄЙ" зазначеного договору №1, у підприємства виникла кредиторська заборгованість перед ПП «Алгол-2003» та дебіторська заборгованість перед ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС» на суму 768575,72 грн., а отже, контрагентом-боржником є ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС».

Суд також не приймає посилання відповідача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2019 року по справі №904/1268/18 щодо ліквідації юридичної особи - ПП «Алгол-2003», а також щодо неподання звітності та анулювання свідоцтва ПДВ, оскільки спірні операції мали місце в 2017 році, а ліквідація ПП «Алгол-2003» та неподання ним звітності, анулювання його свідоцтва ПДВ, відбулось вже пізніше.

З урахуванням вищевикладеного, надходження підприємству від ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС» грошових коштів у розмірі 768575,72 грн. не зумовило зростання власного капіталу, так як одночасно відбулось зменшення показників такого активу як «Інша поточна дебіторська заборгованість» на суму 768575,72 грн. та збільшення активу «Рахунки в банку» на суму 768575,72 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у ПП "ЦЕФЄЙ" доходу від надходження ТОВ «АТЛАНТ ФІНАНС» грошових коштів у розмірі 768575,72 грн. за договором про відступлення права вимоги боргу, що належить ПП «Алгол-2003», а тому висновки контролюючого органу про заниження ПП "ЦЕФЄЙ" вказаного доходу за 2017 рік, є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно висновків про завищення ПП "ЦЕФЄЙ" витрат по взаємовідносинам з ПАТ «ВТБ БАНК» на загальну суму 476617 грн. за 2017 рік, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 95323 грн., у зв`язку з чим застосована штрафна санкція у розмірі 50 відсотків від зниження податкових зобов`язань; витрат у загальному розмірі 1681325 грн. у 2017 році та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з ПП «Алгол-2003» на суму 338571 грн.; витрат у загальному розмірі 135000 грн. за 3 квартал 2017 року по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 .; витрат у загальному розмірі 730400 грн. за 1 квартал 2018 року по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 .; витрат у загальному розмірі 498000 грн. за 2017 рік по взаємовідносинам з ТОВ «АДСМЕ», суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. п. 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016).

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно з Наказом Міністерства фінансів № 427 від 11.04.2017, до внесення змін Наказом Міністерства фінансів № 427 від 11.04.2017 в наступній редакції - первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат (п. 4 вказаного Положення (стандарту)).

Відповідно до п. 11 вказаного Положення (стандарту) собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно з п. 19 вказаного Положення (стандарту) витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Виходячи з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вищезазначених положень, виникнення права платника податку на формування витрат та визначення податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З огляду на викладене, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоду, суд зазначає наступне.

Стосовно висновків про завищення витрат на загальну суму 476617 грн. за 2017 рік, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 95323 грн., по взаємовідносинам позивача з ПАТ «ВТБ БАНК», суд зазначає, що підставою для таких висновків стали встановлені в ході перевірки обставини того, що ПП "ЦЕФЄЙ", у перевіряємому періоді, господарську діяльність за адресами: м. Одеса, вул. Грецька, 5, та м. Запоріжжя, вул. Круглова, 73, не здійснювало, в оренду не надавало, будь-якого доходу (збільшення економічних вигід) не отримувало.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «ВТБ БАНК» (Орендодавець) та ПП "ЦЕФЄЙ" (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №ОРД-001 від 03.04.2017 року (місце складання м. Київ) про надання у строкове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 5, з відповідними додатками (т. 1 а.с. 207-209, 211-213); та договір оренди нежитлових приміщень №3-53п-1п001 від 01.07.2017 року про надання у строкове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Круглова, 73, з відповідними додатками (т. 1 а.с. 214-220).

Вказані приміщення були передані від Орендодавця до Орендаря за відповідними актами приймання-передачі об`єкта оренди від 03.04.2017 року та від 01.07.2017 року (т. 1 а.с. 211, 220).

Фактичне надання та отримання орендних послуг за вказаними договорами підтверджується відповідними актами виконаних робіт (надання послуг) №45.1-о від 30.11.2017 року, від 31.10.2017 року, від 30.09.2017 року, від 31.08.2017 року, від 31.07.2017 року, від 30.04.2017 року .

Факт повернення підприємством зазначених приміщень Орендодавцю підтверджується додатковою угодою від 28.04.2017 року про припинення договору оренди нежитлових приміщень №ОРД-001 від 03.04.2017 року, актом приймання-передачі приміщення від 30.04.2017 року (т. 1 а.с. 210) та договором від 30.11.2017 року про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №3-53п-1п001 від 01.07.2017 року, актом приймання-передавання приміщення від 30.11.2017 року (т. 1 а.с. 221).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за надані послуги (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

На час укладання договорів, що не спростовується контролюючим органом, контрагент позивача був належним чином зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів. Факт отримання орендних послуг з вищезазначеним контрагентом, тобто реальність здійснення таких операцій, контролюючим органом не оспорюється.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 172-173), основним видом діяльності підприємства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Таким чином, господарські операції з оренди приміщень повністю відповідають діловій меті підприємства, а саме: підприємство мало можливість передати орендовані приміщення в суборенду за більш високою платою та одержати прибуток від різниці між доходом від суборендної плати та витратами від орендної плати.

Як вбачається зі змісту вказаних договорів та додаткових угод про їх припинення, а також з наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, зазначені договори оренди було припинено раніше строку їх дії з причин відсутності попиту на ці приміщення з боку суборендарів та зміною кон`юнктури ринку оренди нежитлових приміщень.

У свою чергу, відповідачем не доведено, що орендні операції в м. Одеса та в м. Запоріжжя не були направлені на отримання доходу, а їх збитковість не може бути підставою для визначення таких операцій як негосподарських та/або направлених на ухилення від оподаткування.

Суд зазначає, що неотримання підприємством доходу від двох окремих господарських операцій оренди не свідчить про те, що такі орендні операції не пов`язані із господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Це повністю узгоджується з ст. 42 Господарського кодексу України, згідно якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Ризик діяльності у розумінні ст. 44 Господарського кодексу України є власним комерційним ризиком підприємства і полягає у ймовірності не одержання прибутку та не досягненні економічних результатів.

Крім того, положення податкового законодавства України не містять обмежень щодо формування витрат, пов`язаних із операційною діяльністю (операційною орендою), залежно від розміру можливого доходу від реалізації майбутніх суборендних послуг.

Таким чином, наявні в матеріалах справи договори, акти надання послуг та інші первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій платника податку ПП "ЦЕФЄЙ" з ПАТ «ВТБ БАНК», а також пов`язаність цих операцій з його господарською діяльністю, на підставі яких позивачем було сформовано відповідні витрати.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем витрат по взаємовідносинам з ПАТ «ВТБ БАНК» на загальну суму 476617 грн. за 2017 рік, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 95323 грн., у зв`язку з чим застосована штрафна санкція у розмірі 50 відсотків від зниження податкових зобов`язань, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно висновків про завищення витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 у загальному розмірі 135000 грн. за 3 квартал 2017 року та з ТОВ «АДСМЕ» у загальному розмірі 498000 грн. за 2017 рік, суд зазначає наступне.

Вказані висновки зроблено контролюючим органом з підстав того, що перевіркою неможливо встановити причетність до господарської діяльності позивача та самого факту використання у фінансово-господарської діяльності отриманих послуг, а також споживання цих послуг без наміру одержання розумної економічної причини (ділової мети).

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та ПП "ЦЕФЄЙ" (Замовник) укладено договір про надання юридичних послуг від 01.07.2017 року з додатковою угодою (т. 1 а.с. 234-236).

Згідно з п. 1.1. вказаного договору Виконавець зобов`язується надавати Замовнику юридичні послуги щодо управління об`єкта нерухомості, що належить Замовнику на праві оренди у відповідності до договору оренди нерухомого майна №3-53п-1-001 від 01.07.2017 року, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Круглова, 73, зокрема, із повного супроводження процедури правового забезпечення здійснення керування об`єктом нерухомості, а також підготовки та укладення договорів суборенди та різного роду договорів щодо об`єкту нерухомості, що укладаються Замовником з іншими підприємствами та громадянами, допомога з організації контролю за виконанням договорів.

Придбання послуг від ФОП ОСОБА_1 підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 135000 грн. (т. 1 а.с. 237-241).

Згідно вказаного договору юридичні послуги щодо управління об`єкта нерухомості надаються по об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , орендованому за договором №3-53п-1-001 від 01.07.2017 року, який досліджений судом вище.

Враховуючи викладене, обов`язки ФОП ОСОБА_1 полягали у підготовці та укладенні договорів суборенди, а тому господарські операції із ФОП ОСОБА_1 були направлені на забезпечення виконання підприємством його статутної мети - надання в оренду й експлуатацію орендованого нерухомого майна, що також узгоджується з його зареєстрованими видами діяльності (т. 2 а.с. 163-167, 172-173) та відповідає економічній причині (діловій меті) підприємства.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АДСМЕ» (Консультант або Виконавець) та ПП "ЦЕФЄЙ" (Замовник) укладено договір №А-001/17 від 28.12.2017 року (т. 2 а.с. 27-28).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Замовник доручає, Консультант приймає на себе зобов`язання надати інжинірингові послуги зі складання звіту (послуги щодо проведення технічного огляду існуючих інженерних систем будівлі, а саме - Торгівельного комплексу «Магелан», що розташований за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, вул. Кільцевий шлях, 4а, зокрема, здійснити технічний огляд та опис існуючих інженерних систем та мереж, систем протипожежного захисту, а також надати висновки та рекомендації.

Придбання послуг від ТОВ «АДСМЕ» підтверджується відповідними актами виконаних робіт, що не заперечується сторонами по справі.

З матеріалів справи встановлено, що будівля Торгівельного комплексу «Магелан», яка розташована за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, вул. Кільцевий шлях, 4а, є орендованим приміщенням ПП "ЦЕФЄЙ" за договором оренди №3-4Х-1-001 від 01.03.2017 року у ПАТ «ВТБ БАНК» з відповідними додатками та актами виконаних робіт (т. 1 а.с. 180-199, 205-206, 222-229).

Відповідно до п.п. 5.2.20, 5.2.21 зазначеного договору оренди №3-4Х-1-001 від 01.03.2017 року ПП "ЦЕФЄЙ" зобов`язувалось за свій рахунок забезпечувати все необхідне обслуговування і поточний ремонт об`єкту оренди, будь-якого оснащення, а також забезпечити пожежну та іншу безпеку об`єкту оренди.

Отже, проведення технічного огляду існуючих інженерних систем будівлі не є поліпшенням об`єкту оренди, його проведення є виконанням обов`язку підприємства з необхідного обслуговування оснащення приміщення, а також забезпечення пожежної та іншої безпеки об`єкту оренди.

Таким чином, надання ТОВ «АДСМЕ» інжинірингових послуг є передумовою для виконання підприємством обов`язку із перевірки справності (належного функціонування інженерних систем) та подальшого утримання цих систем у відповідному стані, а використання результатів послуг дозволили підприємству належним чином користуватися інженерними системами та здійснювати його основний вид діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а отже, безпосередньо пов`язано з використанням таких послуг у господарській діяльності підприємства.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за надані послуги (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

На час укладання договорів, що не спростовується контролюючим органом, контрагенти позивача були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів. Факт надання послуг з вищезазначеними контрагентами, тобто реальність здійснення таких операцій, контролюючим органом не оспорюється.

Операції з придбання вказаних послуг відповідають змісту господарської діяльності за правилами податкового законодавства.

Крім того, положення податкового законодавства України не містять обмежень щодо формування витрат, пов`язаних із операційною діяльністю, залежно від розміру можливого доходу одержаного підприємством від оренди приміщення.

Щодо посилань відповідача на не надання у ході перевірки будь-яких документів щодо необхідності, пропозицій орендодавцю та погодження з ним поліпшення об`єкту оренди по взаємовідносинам з ТОВ «АДСМЕ», суд зазначає, що такі документи не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містять відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах зазначених документів не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Таким чином, наявні в матеріалах справи договори, акти надання послуг та інші первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій платника податку ПП "ЦЕФЄЙ" з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АДСМЕ», а також пов`язаність цих операцій з його господарською діяльністю, на підставі яких позивачем було сформовано відповідні витрати.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 у загальному розмірі 135000 грн. за 3 квартал 2017 року та з ТОВ «АДСМЕ» у загальному розмірі 498000 грн. за 2017 рік, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно висновків про завищення суми витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, не підтверджених відповідними документами (або оформлені не належним чином), у загальному розмірі 1681325 грн. у 2017 році, та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з ПП «Алгол-2003» на суму 338571 грн., суд зазначає наступне.

Підставою для встановлення вказаних порушень стали доводи відповідача про відсутність у первинних документах, які складені на підтвердження факту компенсації комунальних та інших експлуатаційних витрат, інформації щодо обсягу послуги та кількісних показників послуги, що, в свою чергу, на думку відповідача, свідчить про здійснення підприємством таких операцій без наміру одержати економічний ефект у результаті їх проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «ВТБ БАНК» (Орендодавець) та ПП "ЦЕФЄЙ" (Орендар) укладено договір оренди №3-4х-1-001 від 01.03.2017 року з відповідними додатками про надання у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться в торговельно-розважальному комплексі, розташованого за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, вул. Кільцевий шлях, 4а (т. 1 а.с. 222-229).

Згідно з п. 1.2. вказаного договору загальна площа об`єкту оренди, який передається в оренду складає 49322,8 кв. м.

Згідно з п.п. 2.1.1. договору об`єкт оренди передається в оренду за актом приймання - передачі об`єкту оренди (Додаток №2).

Вказане приміщення було передано від Орендодавця до Орендаря за відповідним актом приймання-передачі об`єкта оренди від 01.03.2017 року (т. 1 а.с. 227).

Фактичне надання та отримання орендних послуг за вказаними договорами підтверджується відповідними актами виконаних робіт (надання послуг) №45-о від 31.12.2017 року, від 30.11.2017 року, від 31.10.2017 року, від 30.09.2017 року, від 31.08.2017 року, від 31.07.2017 року, від 30.06.2017 року, від 31.05.2017 року, від 31.03.2017 року, від 30.04.2017 року, від 31.01.2018 року, від 28.02.2018 року, від 31.03.2018 року, від 30.04.2018 року, від 31.05.2018 року, від 30.06.2018 року, від 31.07.2018 року, від 31.08.2018 року, від 30.09.2018 року, від 31.10.2018 року, від 30.11.2018 року, від 31.12.2018 року (т. 1. а.с. 180-199, 205-206).

Крім того, згідно п. 4.4. зазначеного договору ПП "ЦЕФЄЙ" зобов`язалось компенсувати витрати на комунальні та експлуатаційні послуги ПП «Алгол-2003», що має укладені договори з постачальниками таких послуг та здійснює оплату за ними.

Компенсація комунальних та інших експлуатаційних витрат (в тому числі: опалення, кондиціювання, приточно - витяжна вентиляція, електропостачання, водопостачання, прибирання, охорона загальних площ ТРК та вивезення ТПВ) підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2017 року, від 31.05.2017 року, від 30.04.2017 року, від 31.03.2017 року на загальну суму 2031427,44 грн., у т.ч. ПДВ 338571,24 грн. (т. 1 а.с. 242-244), в яких зазначено одиниці виміру - кіловати та метри кубічні, а їх сума визначає обсяг послуги.

Вказані показники знайшли своє відображення в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 148-162).

Крім того, з наданих позивачем до суду документів вбачається, що на підприємстві ведуться та є у наявності службові записки показань лічильників орендарів за електричну енергію за період січень 2017 року - грудень 2018 року (т. 2 а.с. 29-56), журнали обліку показників лічильників орендаторів за водокористування за період 2017-2018р.р. (т. 2 а.с. 57-87), журнали обліку показників лічильників орендаторів за користування газом за період 2017-2018р.р. (т. 2 а.с. 88-129).

Розглянувши в сукупності наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти здачі - приймання комунальних послуг згідно показань лічильників, службові записки та журнали обліку, можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, а також її реальний характер.

Стосовно тверджень відповідача про певні недоліки в первинних документах, у тому числі в журналах обліку показників лічильників, а саме відсутність загальної інформації щодо СГД, який склав документ, показники без одиниці виміру, відсутність реквізитів лічильників, відсутність підписи відповідальних осіб та печатки СГД, суд зазначає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є недостовірні та (або) суперечливі.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року справа №820/13056/13-а.

Окрім цього, дослідивши вищезазначені журнали обліку показників лічильників, судом встановлено, що на першій сторінці журналів є вказівка, що вони складені на підприємстві, на кожній сторінці є П .І.Б . працівника, який є відповідальний з внесення даних до книг, в кожній книзі є посилання на показники одиниць, зокрема, якщо це стосується журналів обліку показників лічильників орендарів за водокористування, то у останній колонці таблиці є посилання на метри кубічні. При цьому, обов`язкова наявність печатки підприємства на вказаних документах ані положеннями Податкового кодексу України, ані положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачена.

Також, в актах прийому-передачі комунальних послуг згідно показань лічильників від 30.06.2017 року, від 31.05.2017 року, від 30.04.2017 року, від 31.03.2017 року наявні такі реквізити як підпис відповідальних осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані господарські операції були направлені на забезпечення виконання підприємством його статутної мети - надання в оренду й експлуатацію орендованого нерухомого майна, а отже безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю підприємства та відповідали економічній причині (діловій меті), оскільки підприємство мало намір одержати економічний ефект від надходжень суборендних платежів та уникнення витрат зі сплати неустойки.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем витрат у загальному розмірі 1681325 грн. у 2017 році, та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з ПП «Алгол-2003» на суму 338571 грн., вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно висновків про завищення суми витрат у загальному розмірі 730400 грн. за 1 квартал 2018 року по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані висновки контролюючим органом було здійснено з підстав ненадання під час проведення перевірки документів щодо підтвердження надання техніки та технічного обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "ЦЕФЄЙ", як замовник, уклало з ФОП ОСОБА_2 , як виконавцем, договори від 10.01.2018 року №2018-01-10-1, від 15.02.2018 року №2018-02-15-1, від 05.03.2018 року №2018-03-05-1 з відповідним переліком послуг (специфікаціями послуг) (т. 1 а.с. 245-250, т. 2 а.с. 2-8, 10-16).

Згідно умов цих договорів виконавець на замовлення підприємства повинен надати технічні послуги по обслуговуванню заходів підприємства (святкування новорічних свят, святкування Масляниці 2018, святкування Міжнародного жіночого дня), які будуть здійснюватися в нежитловому приміщенні, орендованому підприємством, а саме в торговельно-розважальному комплексі «Магелан», розташованому за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, вул. Кільцевий шлях, 4а.

Придбання зазначених послуг від ФОП ОСОБА_2 підтверджується актами надання послуг №1 від 08.03.2018 року, від 17.02.2018 року, від 13.01.2018 року на загальну суму 730400 грн. без ПДВ (т. 2 а.с. 1, 9, 17).

Розглянувши вказані документи, суд зазначає, що предмет договірних відносин з ФОП ОСОБА_2 полягав не у наданні технічних засобів у тимчасове володіння та користування, а є послугою з обслуговування заходів ПП "ЦЕФЄЙ" за допомогою таких технічних засобів.

Таким чином, висновки контролюючого органу про необхідність складання актів приймання-передачі технічних засобів за операціями постачання послуг суд вважає безпідставними.

Вказані послуги з пояснень представника позивача були пов`язані з виконанням ФОП ОСОБА_6 розважальних програм в ТРЦ «Магелан», які в свою чергу, були направлені на залучення клієнтів до ТРЦ «Магелан».

Окрім цього, факт використання технічних засобів під час проведення відповідних заходів підтверджується листами ФОП ОСОБА_6 №№1-3 від 23.04.2019 року (т. 2 а.с. 18-20), яка, в свою чергу, в силу договорів №1 від 19.01.2018 року, №2 від 19.02.2018 року, №3 від 14.03.2018 року (т. 2 а.с. 21-26) була виконавцем з надання послуг з проведення розважальних програм в ТРЦ «Магелан».

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за надані послуги (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

На час укладання договорів, що не спростовується контролюючим органом, контрагент позивача був належним чином зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів. Факт надання послуг з вищезазначеним контрагентом, тобто реальність здійснення таких операцій, контролюючим органом не оспорюється.

Крім того, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні, не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, наявні в матеріалах справи договори, акти надання послуг та інші первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій платника податку ПП "ЦЕФЄЙ" з ФОП ОСОБА_2 , а також пов`язаність цих операцій з його господарською діяльністю, на підставі яких позивачем було сформовано відповідні витрати.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем витрат у загальному розмірі 730400 грн. за 1 квартал 2018 року по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно висновків про порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у зв`язку з чим накладений штраф у розмірі 5321,08 грн. за платежем з ПДВ, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що вказане порушення встановлено на підставі даних інтегрованої картки платника податків, несвоєчасне сплата узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ складає 53210,00 грн. із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Відповідно на момент погашення в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі розраховувався штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з п. 20 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року №1177), у разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов`язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов`язань до бюджету ДФС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

Отже, обов`язок з перерахування податку до бюджету покладений на органи казначейства, якщо на електронному рахунку платника податку знаходиться відповідна сума коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2018 року о 18:12 ПП "ЦЕФЄЙ" надіслало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, про що свідчить квитанція №2 (т. 2 а.с. 143-145).

Згідно даних уточнюючого розрахунку підприємство самостійно визначило обов`язок із сплати ПДВ у розмірі 49999 грн. та штрафної санкції у розмірі 1500 грн.

До моменту подання уточнюючого розрахунку 22.06.2018 року підприємство здійснило поповнення електронного рахунку на суму 29370 грн., та сплатило штраф у розмірі 1500 грн., про що свідчить виписка по рахунку від 22.06.2018 року (т. 2 а.с. 147).

Згідно витягу про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку №228349 (т. 2 а.с. 146), станом на 22.06.2018 року на електронному рахунку ПДВ підприємства обліковувалась сума у розмірі 65880 грн., що було достатнім для перерахування до бюджету відповідної суми податку згідно з вищезазначеним Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість.

Отже, станом на дату настання граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з ПДВ, на електронному рахунку платника податку знаходилась відповідна сума коштів для перерахування податку до бюджету, обов`язок по перерахуванню якої покладено на органи казначейства.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 53210,00 грн., а тому застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 5321,08 грн. за платежем з ПДВ є необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно висновків про порушення про порушення п. 201.10 ст.201, п.п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальними критеріями для застосування вказаних положень для нарахування податкових зобов`язань, а отже і для реєстрації зведеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є наявність у об`єкта нарахування статусу «товару», «послуги» або «необоротного активу»; режим використання товарів/послуг, необоротних активів призначається для їх використання або починається використовуватися в операціях: що не є об`єктом оподаткування; в операціях, звільнених від оподаткування; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку; включення сум ПДВ за такими товарами, послугами або необоротними активами до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Отже, підставами для висновків щодо господарських операцій можуть бути тільки первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом висновки про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснено за результатами опрацювання бази «Податковий блок».

При цьому, дослідження самих господарських операцій та первинних документів, складених за результатами цих операцій, та на підставі яких повинна була здійснена реєстрація податкових накладних, контролюючим органом не здійснювались.

Доказів надання підприємству під час проведення перевірки запитів щодо пред`явлення ним первинних документів, на підставі яких була здійснена реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, або пояснень з цього приводу, до суду не надано.

Інших доказів, на підставі яких зроблено висновки про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновок про порушення ПП "ЦЕФЄЙ" про п. 201.10 ст.201, п.п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ПП "ЦЕФЄЙ" податкових повідомлень - рішень від 02.08.2019 року №00002601403, від 14.05.2019 року №00000221413, від 14.05.2019 року №00000231413, від 14.05.2019 року №00000241413, від 14.05.2019 року №00000251413.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Так, підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, поданого, зокрема юридичною особою, розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі : з 1 січня 2019 року - 1921 грн., беручи до уваги загальну суму позову за всіма оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, за подання даного адміністративного позову розмір судового збору складає 19210 грн., що є граничним максимумом суми судового збору, враховуючи ціну позову.

Позивачем загалом сплачено 41464 грн. судового збору.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа ( ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 19210 грн. судового збору, решта - є переплатою, яка може бути повернута позивачеві в силу приписів п. ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, у разі звернення його до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ЦЕФЄЙ" ( код ЄДРПОУ 32950991, вул. Кашуби, буд. 10,м. Харків,61034) до Головного управління ДПС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області, які винесені відносно Приватного підприємства "ЦЕФЄЙ", а саме: від 02.08.2019 року № 00002601403 на суму 965046,25 грн; від 14.05.2019 року № 00000221413 на суму 542788,75 грн; від 14.05.2019 року № 00000231413 на суму 1000145,14 грн; від 14.05.2019 року № 00000241413 на суму 47831 грн; від 14.05.2019 року № 00000251413 на суму 5321,08 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) на користь Приватного підприємства "ЦЕФЄЙ" ( код ЄДРПОУ 32950991, вул. Кашуби, буд. 10,м. Харків,61034) витрати по оплаті судового збору у розмірі 19210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 19 листопада 2019 року.

Суддя Заічко О.В.

Джерело: ЄДРСР 85737761
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку