ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 листопада 2019 року

м. Харків

справа № 642/467/18

провадження № 22-ц/818/4299/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

імена (найменування) сторін:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ступін Володимир Віталійович,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ступіна Володимира Віталійовича на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року в складі судді Євтіфієва В.М.,

у с т а н о в и в:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд зі скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі – МВДВС) Ступіна Володимира Віталійовича, в якій просила: поновити строк на оскарження дій державного виконавця; визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця МВДВС Ступіна В.В. від 23 лютого 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 11 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; стягнути з Державного бюджету України 14 391 грн. 21 коп., вирахуваних з її заробітної плати на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця.

На обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що на виконанні в МВДВС перебуває виконавчий напис № 6298, виданий 22 серпня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. (далі – приватний нотаріус), про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 346 865 грн 55 коп.

На підставі постанови державного виконавця від 23 лютого 2017 року з її заробітної плати здійснюються відрахування у розмірі 20 відсотків від суми, що залишається після утримання податків, збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, на користь держави у розмірі 34 885 грн 70 коп., з яких 34 686 грн 56 коп. – виконавчий збір, 198 грн 71 коп. – витрати на виконавче провадження.

Вказану постанову ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку, однак ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року провадження у справі закрито та роз`яснено заявниці право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

У 2018 році вона звернулася з позовом до МВДВС про стягнення сум, вирахуваних з її заробітної плати, однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 820/308/18 відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Поновлено їй строк на оскарження дій державного виконавця МВДВС Ступіна В.В. Визнано протиправними та скасовано постанови цього державного виконавця, прийняті у виконавчому провадженні № 47556319, від 23 лютого 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 11 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у сумі 14 391 грн 24 коп., вирахувані на підставі вказаних вище постанов державного виконавця МВДВС Ступіна В.В.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, доказів проведення яких суду не надано, а тому постанова про стягнення виконавчого збору винесена безпідставно. Винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження можливе лише на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження за необхідності їх примусового стягнення, тоді як існування вказаних підстав матеріали справи не містять. Не може вважатися законною постанова державного виконавця і від 23 лютого 2017 року, оскільки винесена майже через півроку з моменту утримання витрат на виконавче провадження із заробітної плати боржника. Оскільки державний виконавець діяв у спосіб, не встановлений законодавством та поза наданих йому повноважень, належним способом відновлення порушеного права заявника є скасування оскаржуваних постанов державного виконавця в межах виконавчого провадження № 47556319 та повернення незаконно утриманих із заробітної плати ОСОБА_1 грошових коштів.

13 березня 2018 року державний виконавець МВДВС Ступін В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 була обізнана щодо порушення своїх прав з березня 2017 року, коли підприємством було здійснено утримання з її заробітної плати. При цьому її представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознайомилися з матеріалами виконавчого провадження в квітні 2017 року. Тому вважав, що скарга подана з пропуском строку звернення до суду та за відсутності обгрунтування доводів щодо поважності причин пропуску такого строку. Зазначає, що справа розглянута за його відсутності та за відсутності його належного повідомлення про день і час розгляду справи. Ухвала постановлена без врахування того, що він уживав заходів примусового виконання, отже висновок суду першої інстанції про те, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору підлягає визнанню протиправною та скасуванню є помилковим. Вважає, що стягнення з боржника грошових сум є правомірним, оскільки відбулось на підставі постанови державного виконавця № 47556310 від 11липня 2017 року на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу державного виконавця МВДВС Ступіна В.В. задоволено частково, ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено оскарження дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання виконавчого напису приватного нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року в частині закриття провадження у справі про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 23 лютого 2017 року та від 11 липня 2017 року змінено, виклавши мотивувальну частину якої в редакції цієї постанови.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року в частині закриття провадження у справі щодо вимог скарги ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України 14 391 грн 24 коп., вирахуваних з її заробітної плати на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця скасовано, справа в цій частині направлена для продовження розгляду до апеляційного суду.

Направляючи справу для продовження розгляду до апеляційного суду в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України 14 391 грн 24 коп., вирахуваних з її заробітної плати на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця, суд касаційної інстанції вважав, що необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства підтверджено тим, що вимоги про відшкодування шкоди не пов`язані з вимогами про визнання рішень протиправними, так як такі вимоги уже розглянуті належними судом за правилами адміністративного судочинства.

Вказівки , що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХП «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-УШ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

16 липня 2019 року вказану апеляційну скаргу передано до Харківського апеляційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (пункт 4 частини першої статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга в частині оскарження дій державного виконавця МВДВС щодо стягнення з Державного бюджету України 14 391 грн 24 коп., вирахуваних з заробітної плати ОСОБА_1 на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця, підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що виконавче провадження № 47556319 відкрите на підставі виконавчого напису № 6298, виданого 22 серпня 2013 року приватним нотаріусом.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі – Ленінський ВДВС Харківського МУЮ) від 19 травня 2015 року у виконавчому провадженні № 47556319 звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 346 865 грн 55 коп. відповідно до виконавчого напису № 6298, виданого 22 серпня 2013 року приватним нотаріусом.

Постановою заступника начальника ВДВС Харківського МУЮ Ступіна В.В. від 23 лютого 2017 року у виконавчому провадженні № 47556319 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , яка працює в Регіональній філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Постановами заступника начальника ВДВС Харківського МУЮ Ступіна В.В. від 11 липня 2017 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 34 686 грн 56 коп. та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 78 грн 34 коп.

У скарзі ОСОБА_1 просила, зокрема стягнути з Державного бюджету України 14 391 грн 21 коп., вирахуваних з її заробітної плати на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року у справі № 820/4243/17, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця МВДВС Ступіна В.В. від 23 лютого 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 11 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (www.reyestr.court.gov.ua/Review/80105402).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 520/4808/19 визнано протиправною відмову МВДВС у складанні подання про повернення з бюджету виконавчого збору. На користь ОСОБА_1 стягнуто з Державного бюджету України - суму в розмірі 34 885 грн 27 коп., а за рахунок бюджетних асигнувань МВДВС – 1 536 грн 80 коп. судового збору (reyestr.curt.gov.ua/Review/84329254). Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 520/4808/19 (reestr.cort.gov.ua/Review/84984681).

В заяві, поданої до суду апеляційної інстанції 12 листопада 2019 року, ОСОБА_4 – представник ОСОБА_1 вказала, що сума в розмірі 14 391 грн 21 коп. сплачена в повному обсязі, про що свідчить відповідна банківська довідка.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УШ «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства – цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого суди судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

Предметна юрисдикція – це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Оскільки стягнення суми в розмірі 14 391 грн 21 коп., вирахуваної з заробітної плати ОСОБА_1 на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця, відбулося в адміністративному судочинстві, підстав для розгляду цих вимог в порядку цивільного судочинства немає.

Ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року в частині вирішення вимог щодо стягнення з Державного бюджету України 14 391 грн 24 коп., вирахуваних з заробітної плати ОСОБА_1 на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 255 ч. 1, 367, 374 ч. 1 п. 4, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ступіна Володимира Віталійовича задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року скасувати в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України суми в розмірі 14 391 грн 24 коп. (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто одна грн 24 коп.) та провадження у справі в цій частині закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2019 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова