ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2019

Справа № 910/11456/19

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда»

до

Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента»

про

стягнення збитків у розмірі 2 716 634,43 грн.

Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:

Чайка Ю.М.

від відповідача:

не з`явився

від третьої особи:

Кадук С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Правда» (надалі - ТОВ «Правда») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (надалі - ДП «Сантрейд») про стягнення збитків у розмірі 2 716 634,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на виконання умов договору поставки товару №123 від 14.03.2018 був поставлений товар неналежної якості, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 2 716 634,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження призначено у справі підготовче засідання на 18.09.2019.

16.09.2019 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту поставки неякісного товару, а також безпідставно нарахована сума завданих збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингента» (надалі - ТОВ «Сингента») в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 23.10.2019.

22.10.2019 представником третьої особи до канцелярії суду подані письмові пояснення, в яких ТОВ «Сингента» вказувало на те, що поставлена на користь позивача продукція була належної якості, на підтвердження чого були долучені відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2019.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання від 23.10.2019.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням викладеного, неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

Представник третьої особи в судове засідання з`явився та надав пояснення стосовно суті спору.

В судовому засіданні 11.11.2019 судом проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.03.2018 між ДП «Сантрейд» (продавець) та ТОВ «Правда» (покупець) був укладений договір поставки товару №123 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, визначений в цьому договорі та/чи додатках до нього. Товаром за цим договором є засоби захисту рослин та/або посівний матеріал (насіння).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата, яка вказана у видаткових накладних (або актах приймання-передачі) на відпуск товару. З дати поставки до покупця переходить право власності на товар, а також пов`язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) поставленого згідно умов цього договору.

За змістом п. 4.2 Договору умови та граничні строки оплати товару (партію товару) вказуються у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком №3 до Договору сторони погодили специфікацію на партію товару: соняшник ТУТТІ 150К у кількості 518 пак. загальною вартістю 2 716 634,42 грн. Також вказаною специфікацією сторони погодили умови оплати: 100% попередня оплата в строк до 19.03.2018.

На виконання умов Договору позивач перерахував 100% передоплату партії товару на загальну суму 2 716 634,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1095 від 15.03.2018.

На підставі видаткової накладної №85718995 від 27.03.2018 відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію, передбачену додатком №3 до Договору.

Спір у справі виник у зв`язку з поставкою відповідачем товару неналежної якості, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення збитки у вигляді неодержаного прибутку у розмірі 2 716 634,42 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №1095 від 15.03.2018) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати за товар у розмірі 2 716 634,42 грн.

Частиною 1 ст. 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено у договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

На підставі видаткової накладної №85718995 від 27.03.2018 відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію, передбачену додатком №3 до Договору.

Позивач вказує, що в квітні 2018 року позивачем був здійснений посів поставленого насіння соняшника ТУТТІ 150К на полі площею 1 039,1 га. Проте після посіву була виявлена невідповідність поставленого насіння, оскільки середня густота посіву до врожайності становила 38 200 шт. на 1 га замість очікуваної кількості 67 000 шт. на 1 га.

На підтвердження неналежної якості поставленого відповідачем товару позивачем долучено до матеріалів справи акт попереднього огляду посівів соняшнику гібриду ТУТТІ на предмет густоти наявних росли від 04.07.2018 та висновок Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України разом з супровідним листом №1/310 від 12.06.2018.

Виходячи з отриманої густоти посівів, позивачем розраховано суму недоотриманих коштів у розмірі 18 288 160,00 грн. з урахуванням ціни реалізації соняшника станом на 01.10.2018. При цьому, керуючись п. 5.12 Договору, позивачем було обмежено розмір завданих збитків лише вартістю товару, який визнаний неякісним, тобто вартістю всієї поставленої партії товару на загальну суму 2 716 634,42 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, наявність неправомірної поведінки відповідача, яка стала підставою для недоотримання позивачем доходу, останній пов`язує із неналежною якістю поставленого на виконання умов Договору товару.

За приписами ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно із частинами 1, 4 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 674 Цивільного кодексу України).

Статтею 13 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» передбачено, що суб`єкти насінництва та розсадництва зобов`язані гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовим і посівним (товарним) якостям, зазначеним у сертифікатах на насіння і садивний матеріал.

Статтею 1 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» визначено, що сертифікат на насіння - документ про відповідність, що засвідчує сортові або посівні якості насіння.

Матеріалами справи підтверджується, що спірну партію товару ДП «Сантрейд» придбало у ТОВ «Сингента» на підставі договору №202018028 від 26.12.2017, яку згідно товарно-транспортної накладної №270318 від 27.03.2018 відвантажило безпосередньо зі складу ТОВ «Сингента» за адресою: Дніпропетровська обл., Синельниковський р-н, с. Веселе, вул. Токова, 2А, та доставлено на пункт розвантаження позивача.

При цьому, посівні якості товару, переданого на користь позивача станом на момент підписання видаткової накладної №85718995 від 27.03.2018, було підтверджено сертифікатом Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» №04-15-0197 від 22.01.2018 зі строком дії до 22.05.2018.

Частиною 1 статті 675 Цивільного кодексу України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

За змістом п. 5.1 Договору якість товару, що передається за цим договором, підтверджується відповідним сертифікатом якості товару.

Таким чином, на момент поставки товару відповідач виконав умови Договору та чинного законодавства щодо надання необхідного підтверджуючого документу щодо якості поставленої партії насіння.

Щодо подальшого виявлення невідповідної, на думку позивача, якості насіння, що відобразилося у меншій густоті посіву до врожайності суд відзначає наступне.

Пунктом 5.9 Договору сторонами було погоджено, що в разі сумніву щодо якості, покупець перевіряє якість насіння за власний рахунок в незалежній лабораторії насіннєвої інспекції України, узгодженої сторонами. У цьому випадку, випробування проводяться над контрольним зразком, який відбирається та опломбовується в присутності представників сторін та з участю представника незалежної лабораторії насіннєвої інспекції, де проводились початкові випробування. Зразки насіння беруться в двох окремих зразках з однієї партії як з складу покупця, та із складу продавця. В разі сумніву щодо засобів захисту рослин, покупець зобов`язується здійснити перевірку в інституті екології і токсикології ім. Л.І. Медведя (м. Київ) в порядку, визначеному вище. Сторони домовились, що висновки установ, що не відповідають зазначеним умовам, не будуть для продавця юридично зобов`язуючими і можуть не прийматися продавцем до уваги. Відбір проб для аналізу якості товару повинен проводитися в присутності представника продавця та незалежного експерта, визнаними чинним законодавством України. Претензії повинні бути оформлені у письмовій формі та підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою покупця, із зазначенням партії і кількості товару, у відношенні якого вони виставлені. В претензіях повинні відображатися всі подробиці з додаванням письмових доказів, виключаючи акт обстеження, складений незалежними інспекторами, визнаними чинним законодавством України та висновком лабораторії. Продавець має право залучати на будь-якій стадії випробування представників виробника відповідного товару.

Тобто, приписами вказаного пункту сторонами на власний розсуд було погоджено процедуру послідовних дій у випадку виникнення у покупця сумнівів у якості поставленої продавцем партії товару.

В той же час, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту дотримання позивачем вказаної процедури, зокрема, в частині відбору контрольних зразків, залучення незалежної лабораторії та уповноваженого представника відповідача, а також направлення обґрунтованої письмової претензії щодо неналежної якості поставленого товару.

Висновок Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України разом з супровідним листом №1/310 від 12.06.2018 не може бути прийнятий судом як належний доказ на підтвердження факту неналежної якості товару, оскільки із вказаного висновку неможливо встановити коли і ким були відібрані зразки для проведення проб, а також з якої саме партії насіння такі зразки відбиралися.

Пунктом 5.10 Договору визначено, що порушення встановленої цим договором процедури перевірки якості тягне за собою втрату права покупця заявляти претензії щодо якості товару.

Більш того, відповідно до ст. 23 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» арбітражне (експертне) визначення посівних якостей насіння і товарних якостей садивного матеріалу може здійснюватися на вимогу споживача або суб`єкта насінництва та розсадництва центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) у сфері насінництва та розсадництва. Порядок арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядок оформлення відповідних заяв встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура арбітражного (експертного) визначення посівних якостей насіння та товарних якостей садивного матеріалу визначається Порядком арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №615 від 18.08.2017 (надалі - «Порядок»).

Пунктами 3 та 5 Порядку визначено, що арбітражне визначення проводиться територіальним органом Держпродспоживслужби за заявою фізичної особи - підприємця або юридичної особи. Арбітражному визначенню підлягає придбане насіння або садивний матеріал за наявності сертифіката, що засвідчує посівні якості насіння, або сертифіката, що засвідчує товарні якості садивного матеріалу (далі - сертифікат), документа за результатами аналізу насіння або садивного матеріалу, виданого заявнику, у разі розбіжності показників якості насіння або садивного матеріалу на величину, що перевищує допустимі відхилення.

В той же час, відповідно до п. 7 Порядку у разі закінчення строку дії сертифіката арбітражне визначення не проводиться.

Таким чином, у випадку наявності у позивача сумнівів у якості поставленого насіння, протягом дії сертифікату №04-15-0197 від 22.01.2018 він не був позбавлений можливості звернутися до територіальним органом Держпродспоживслужби для проведення арбітражного (експертного) визначення посівних якостей такого насіння.

В матеріалах справи наявна копія акту відбору проб №1 від 27.04.2018, складеного за участю представників позивача, відповідача, ТОВ «Сингента» та аудитором із сертифікації (агрономом-інспектором) ТОВ «Агросерт», відповідно до якого були відібрані арбітражні проби від насіння зі спірної партії товару, що був поставлений на виконання умов Договору.

За наслідками проведення дослідження відібраних проб Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролабтест» та Державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» були складені протоколи випробувань, якими встановлено, що якість насіння відповідала вимогам ДСТУ 6068-2008 по енергії проростання та схожості.

Більш того, актом про попередній огляд посівів соняшнику гібриду ТУТТІ на предмет густоти наявних рослин від 04.07.2018, складеним за участю представників позивача, відповідача та ТОВ «Сингента», підтверджено добрий стан посівів майже всіх полів.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки відповідачем неякісного товару, а в матеріалах справи наявні докази на спростування таких тверджень позивача, що свідчить про недоведеність позивачем такої складової збитків як протиправна поведінка відповідача.

Крім того, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача збитків необхідно відзначити наступне.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17.

В той же час, заявлена до стягнення сума завданих збитків позивачем була розрахована без посилання на будь-які докази реальної можливості отримати вказані грошові кошти, а також не надано жодних доказів вчинення певних заходів для їх реального одержання.

З урахуванням викладеного, вказаний позивачем розрахунок завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди є суто теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджений відповідними первісними бухгалтерськими документами, які б свідчили про завдання шкоди позивачу у цій справі у вигляді упущеної вигоди.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда» правових підстав необхідно відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Правда» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.11.2019.

Суддя В.П. Босий