Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 761/17654/17

провадження № 61-29049св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Профспілка працівників освіти і науки України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Піхур О. В., від 14 грудня

2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Музичко С. Г., від 06 березня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Профспілки працівників освіти і науки України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 березня 2017 року він звернувся із заявою до голови Профспілки працівників освіти і науки України, в якій просив надати роз`яснення щодо діяльності профспілок та розглянути вказане звернення у його присутності або у присутності його представника. Посилався на те, що 17 березня 2017 року отримав лист від відповідача, в якому фактично не надано відповіді на поставлені у зверненні питання, крім того, відповідач не запросив його на розгляд звернення, чим порушив його права, передбачені статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати дії відповідача щодо неналежного розгляду його звернення від 02 березня 2017 року незаконними та зобов`язання відповідача розглянути звернення у його присутності та/або його представників, а також надати відповіді на поставлені питання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня

2017 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не є членом Профспілки працівників освіти і науки України й не надав документів на підтвердження його повноважень для представництва інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , його звернення не відповідало вимогам Закону України «Про звернення громадян», а тому позовні вимоги визнані безпідставними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що лист позивача від 02 березня 2017 року не містив посилання на порушення його особистих прав та інтересів, а відтак підстав вважати, що він звертався за захистом своїх порушених прав не встановлено.Ураховуючи те, що звернення позивача не було ні заявою, ні пропозицією у розумінні Закону України «Про звернення громадян», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем права позивача бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, передбаченого статтею 18 вказаного закону. Позивачу була надана відповідь на його звернення, в якій повідомлялося про законність діяльності профспілки, а також щодо того, що питання правомірності звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були предметом судового розгляду і будь-яких порушень виявлено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач у суді захищав саме своє порушене право, а тому дійшли помилкових висновків про те, що позивач не довів наявність повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Позивач реалізовував своє конституційне право на звернення. Суди не перевірили доводи позовної заяви про порушення відповідачем статті 18 Закону України «Про звернення громадян». Суд апеляційної інстанції помилково стягнув з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги, не звернувши увагу на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є учасником бойових дій.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

02 липня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 березня 2017 року позивач направив лист на ім`я голови Профспілки працівників освіти і науки України Труханова Г. Ф. , в якому посилався на те, що до нього як до громадського діяча звернулися звільнені з роботи сторожі комунального закладу «Позаміський дитячий заклад оздоровлення і відпочинку «Супутник» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу незаконного створення у закладі профспілкового комітету, який дав незаконну згоду на їх звільнення. Ураховуючи звернення вказаних осіб та викладені ними підстави, позивач просив надати йому відповіді на запитання з приводу законності обрання профспілкового комітету. Також позивач просив розглянути звернення за його участю або за участю його представника.

10 березня 2017 року на адресу позивача був направлений лист за підписом голови Профспілки працівників освіти і науки України, в якому було зазначено, що питання, порушені у зверненні позивача, розглядалися у судовому порядку в справі за позовом ОСОБА_2 про визнання незаконним його звільнення з посади сторожа і порушень в діях профспілкового комітету первинної профспілкової організації комунального закладу «Позаміський дитячий заклад оздоровлення і відпочинку «Супутник» судом встановлено не було.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 40 Конституції Україниусі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У частині першій статті 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про те, що на виконання вимог частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» у визначені законом строки відповідачем була надана відповідь на звернення ОСОБА_1 , а доказів, які б вказували на порушення процедури розгляду звернення та порушення прав позивача внаслідок розгляду його звернення без його участі або участі його представника позивачем не надано.

З приводу доводів касаційної скарги відносно понесення витрат по сплаті судового збору необхідно зазначити наступне.

Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час пред`явлення позову, встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

При пред`явленні позову ОСОБА_1 надавав суду копію посвідчення учасника бойових дій (а. с. 6). Також копія посвідчення учасника бойових дій надавалась і під час апеляційного розгляду.

Зобов`язавши ОСОБА_1 сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, апеляційний суд не взяв до уваги наведені обставини та норми права, не врахував те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій (постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 572/2088/17 (провадження № 61-12842св18).

У відповідності до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Питання про повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, не є компетенцією суду касаційної інстанції, а може бути вирішено судом апеляційної інстанції за результатами розгляду клопотання заявника.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня

2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович