Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 0414/606/2012

провадження № 61-10686св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Жовтоводська місцева прокуратура в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний нотаріус Жовтоводської державної нотаріальної контори,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, у складі судді Волчек Н. Ю., від 31 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 02 квітня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 року Жовтоводська місцева прокуратура в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний нотаріус Жовтоводської державної нотаріальної контори, про визнання договору купівлі-продажу нікчемним.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеним 24 червня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , порушено права неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час його вчинення був зареєстрований у спірній квартирі. Разом із тим договір купівлі-продажу квартири був вчинений без згоди органу опіки та піклування.

Із урахуванням зазначеного, керівник Жовтоводської місцевої прокуратури, уточнивши позові вимоги в частині вирішення питання застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину, а також обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, просив: припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , проведену на підставі договору купівлі-продажу від 24 червня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори Морозюком В. О., реєстр № 1887. Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_2 повернути квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування вартості майна за договором купівлі-продажу, визнаним недійсним.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивував тим, що він 24 червня 2006 року придбав у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 . Після отримання правовстановлюючих документів на вказану квартиру перепланував її шляхом об`єднання із квартирою АДРЕСА_2 в одне житлове приміщення. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, спадкоємцем після його смерті виступив ОСОБА_1 . Враховуючи те, що прокурор просив застосувати наслідки недійсного (нікчемного) правочину, в своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 вартість однокімнатної квартири у сумі 127 870, 00 грн в рахунок відшкодування вартості майна, придбаного за недійсним правочином.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року позов прокурора задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість квартири АДРЕСА_1 у розмірі 127 870, 00 грн в рахунок відшкодування вартості майна, переданого за недійсним правочином. У задоволенні решти позовних вимог за первісним та за зустрічним позовом відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 успадкував право вимагати застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції. Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири є недійсним, за правилами двосторонньої реституції вказана квартира ОСОБА_2 повинна бути повернута правонаступнику ОСОБА_6 - ОСОБА_1 Однак, спірна однокімнатна квартира АДРЕСА_1 об`єднана з трьохкімнатною квартирою АДРЕСА_2 , квартири об`єднані єдиною системою опалення, зроблено часткове перепланування. Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП ОСОБА_7 , який був наданий суду представником ОСОБА_2 , ринкова вартість однокімнатної квартири станом на 09 листопада 2017 року становить 127 870, 00 грн.

Оскільки спірну квартиру неможливо виділити у натурі, враховуючи положення статті 216 ЦК України, учасник недійсного правочину ОСОБА_2 повинен відшкодувати вартість того, що одержано за недійсним правочином (договором купівлі-продажу від 24 червня 2006 року) за цінами, які існують на момент відшкодування, що становить 127 870, 00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що спірна однокімнатна квартира АДРЕСА_1 об`єднана з трикімнатною квартирою АДРЕСА_2 , тобто частково перепланована, об`єднана єдиною системою опалення, а згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності її ринкова вартість станом на 09 листопада 2017 року становить 127 870, 00 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що учасник недійсного правочину ОСОБА_2 повинен відшкодувати ОСОБА_1 вартість того, що одержано за недійсним правочином (договором купівлі-продажу від 24 червня 2006 року). При цьому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні решти позовних вимогах та зустрічному позові, оскільки вказані вимоги є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 рокускасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно оцінив розмір вартості квартири у розмірі 127 870, 00 грн, оскільки це сума вартості квартири, збільшена за рахунок відповідача, а тому не можна ставитись питання про стягнення грошового відшкодування у такому розмірі. Неправильним трактуванням є також те, що спірна квартира не може бути повернута стороні нікчемного правочину в натурі, оскільки квартира має окреме джерело постачання газу, має окремий вихід та жодним чином не було встановлено, що квартиру не можна повернути в натурі та виокремити її від іншої квартири. Вказане питання необхідно вирішувати експертним шляхом, що має бути предметом нового судового розгляду. При вирішенні спору сиди вийшли за межі заявлених позовних вимог, вирішили спір у спосіб, про який не просили сторони.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справу за позовом Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний нотаріус Жовтоводської державної нотаріальної контори, про визнання договору купівлі-продажу нікчемним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування вартості майна, переданого за договором купівлі-продажу,призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 , як позивач по зустрічному позову, надав докази ринкової вартості квартири з урахуванням її часткового переобладнання і в судовому засіданні не заявляв клопотання про проведення експертної оцінки спірної квартири з урахуванням часткового переобладнання. Надані ним докази не викликали сумнівів у суду. Суди обґрунтовано та вмотивовано оцінили докази по справі та винесли справедливі рішення, які підлягають залишенню без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 30 липня 1994 року по 06 липня 2000 року ОСОБА_6 перебував у шлюбі із ОСОБА_3 та у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_1

ОСОБА_6 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування.

28 вересня 1995 року ОСОБА_6 зареєстрував за вказаною адресою свого сина ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними довідками ЖРЕД № 1, інформацією Жовтоводського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, карткою форми Б.

24 червня 2006 року ОСОБА_6 продав зазначену вище квартиру ОСОБА_2 Продаж квартири здійснено за ціною 5 300, 00 грн.

У подальшому ОСОБА_2 , отримавши правовстановлюючі документи на вказане житлове приміщення, звернувся до виконавчого комітету Жовтоводської міської ради із заявою про надання дозволу на перепланування власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , шляхом об`єднання їх в одну квартиру.

Рішенням № 710 від 27 листопада 2008 року виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Грабовенку К. А. надано дозвіл на відповідне перепланування згідно ескізного проекту і чотирьохкімнатній квартирі присвоєно АДРЕСА_2.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року у цій справі визнано нікчемним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 24 червня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2015 року рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року в частині визнання договору купівлі-продажу нікчемним змінено та визнано його недійсним, оскільки відчуження квартири відбулося без дозволу органів опіки та піклування, а тому такий правочин не відповідає вимогам частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», частини другої статті 59 СК України, частини шостої статті 203 ЦК України, за яким правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам інших малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2015 року в частині вирішення питання щодо застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у повному обсязі не відповідають.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 321 ЦК України визначається непорушність права власності. Частиною другої цієї статті встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Перелік підстав припинення права власності наведено у статті 346 ЦК України. Відповідно до частини другої цієї статті право власності може бути припинено в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановили суди, єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 є його син ОСОБА_1 , який відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки на момент її відкриття був неповнолітнім. ОСОБА_1 успадкував майнове право вимагати застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, зокрема він успадкував право вимагати повернення переданої за недійсним правочином квартири.

У той же час ОСОБА_1 успадкував і обов`язок повернути покупцю грошові кошти у сумі 5 300 грн, сплачені за недійсним правочином.

Вирішуючи питання про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції суди встановили, що спірна однокімнатна квартира АДРЕСА_1 об`єднана з трьохкімнатною квартирою АДРЕСА_2 , квартири об`єднані єдиною системою опалення. Тобто, зроблено часткове перепланування. Спірну квартиру АДРЕСА_1 неможливо виділити у натурі.

Протилежного сторонами не доведено, окрім того, справа розглядалася судами тривалий час, сторони клопотання про проведення у справі експертного дослідження щодо можливості виділення спірної квартири не порушували.

Встановивши неможливість виділення спірної квартири АДРЕСА_1 , суди дійшли висновку, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати вартість квартири, переданої за недійсним правочином (договором купівлі-продажу від 24 червня 2006 року) за ціною, яка існує на момент відшкодування, що становить 127 870, 00 грн.

Однак, дійшовши вказаного висновку, суди не враховували, що 24 червня 2006 року ОСОБА_6 за продаж вказаної квартири отримав від ОСОБА_2 5 300, 00 грн. Отримані від продажу квартири кошти продавець квартири використав на власний розсуд.

Отже, у зв`язку із визнанням недійсним договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_6 , зобов`язаний повернути ОСОБА_2 5 300 грн.

У відповідності до частини дванадцятої статті 265 ЦПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, що призвело до неправильного визначення суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у зв`язку із застосуванням наслідків недійсності правочину.

З урахуванням наведеного, судові рішення в частині стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають до зміні із визначенням суми, яка підлягає до стягнення у розмірі 122 570 грн (127 870 - 5 300).

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у рахунок відшкодування вартості майна, переданого за недійсним правочином, змінити, визначивши суму, яка підлягає до стягнення, у розмірі 122 570 (сто двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят) грн.

В іншій частині рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович