ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2019 року

Київ

справа №803/1190/16

адміністративне провадження №К/9901/13363/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №803/1190/16

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Головного управління Національної поліції у Волинській області,

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року (постановлену у складі головуючого судді Андрусенко О. О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Гуляка В.В., суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ НП у Волинській області, в якому просили:

визнати протиправною відмову ГУ НП у Волинській області направити до ГУ ПФУ у Волинській області інформацію про зміни в грошовому забезпеченні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року для здійснення перерахунку пенсії по інвалідності з 01 січня 2016 року;

зобов`язати ГУ НП у Волинській області направити до ГУ ПФУ у Волинській області інформацію про зміни в грошовому забезпеченні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року, для здійснення перерахунку пенсії по інвалідності з 01 січня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляю в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ГУ Національної поліції у Волинській області не має повноважень щодо оформлення документів для перерахунку пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ, оскільки не уповноважений відповідним рішенням державного органу здійснювати підготовку та оформлення документів для перерахунку пенсій вищезазначеним особам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивачі звернулися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 19 грудня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 803/1190/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 14 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 803/1190/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 листопада 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають статус інвалідів війни 2-ї групи, що підтверджується копіями відповідних посвідчень.

Згідно наказу начальника відділу Державної служби охорони при УМВС України у Волинській області від 11 січня 1999 року № 2 о/с, на підставі пункту 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, капітана міліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини відділу Державної служби охорони при Луцькому міськвідділі внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ з 12 січня 1999 року у запас Збройних Сил.

Наказом начальника управління державної пожежної охорони УМВС України у Волинській області від 02 червня 2000 року № 19 о/с, на підставі пункту 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, підполковника внутрішньої служби Борисенка А.М., заступника начальника загону - начальника ДПЧ -2 технічної служби ДПО м. Луцька, звільнено з органів внутрішніх справ з 02 червня 2000 року у запас Збройних Сил.

Відповідно до наказу начальника Управління МВС України у Волинській області від 03 березня 2000 року № 27 о/с, на підставі пункту 65 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, старшого інспектора дорожньо-патрульної служби окремого спеціалізованого взводу ДПС із забезпечення супроводження і ескортування ДАІ УМВС, звільнено з органів внутрішніх справ з 03 березня 2000 року у відставку.

08 липня 2016 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до відповідача ГУ НП у Волинській області із письмовими заявами, в яких просили направити до ГУ ПФУ у Волинській області інформацію про зміни в грошовому забезпеченні позивачів, на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 (далі - Постанова № 988) для здійснення перерахунку пенсій по інвалідності з 01 січня 2016 року.

Листами від 25 липня 2016 року № 1017/01/29-2016, № 1015/01/29-2016, № 1014/01/29-2016 ГУ НП у Волинській області повідомило позивачів про те, що до ГУ НП у Волинській області нормативні документи щодо прирівнювання грошового забезпечення поліцейських до грошового забезпечення пенсіонерів органів внутрішніх справ не надходили. Враховуючи викладене, керуючись вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» у ГУ НП у Волинській області відсутні підстави для оформлення та направлення до ГУ ПФУ у Волинській області будь-яких документів (довідок) для проведення перерахунку пенсій.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивачі обґрунтовують тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачі набули право на перерахунок пенсії на підставі Постанови № 988, втім, з огляду на бездіяльність з боку відповідача, не можуть реалізувати своє право на належний соціальний захист. Крім того, позивачі вважають, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідач не може надіслати інформацію (довідку) про зміни в грошовому забезпеченні позивачів, оскільки не є правонаступником органу, з якого були звільнені останні.

10 січня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивачів, в яких він зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених для поліцейських.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських здійснюється також в порядку та на умовах, визначених Законом № 2262-XII.

Відповідно до абзацу 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Постановою № 988 встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Відтак, збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичне складовим грошового забезпечення колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника органів внутрішніх справ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 липня 2018 року у справі № 822/2560/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 552/5474/16-а та від 12 червня 2019 року у справі № 243/7339/17.

Відповідно до абзацу 1 пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління ПФУ від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-XII уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п`ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Таким чином, Порядком № 45 передбачено, що Міністерство внутрішніх справ України повідомляє Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій. В свою чергу Пенсійний фонд України повідомляє головні управління в областях про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління складають відповідні списки таких осіб та подають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії - органам, з яких особи були звільнені із служби, останні ж готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачів звільнено з УМВС України в Волинській області та виключено із списків особового складу і всіх видів забезпечення протягом 1999-2000 років.

02 липня 2015 року прийнятий Закон № 580-VIII, згідно з яким Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції (стаття 13 Закону № 580-VIII).

Відповідно до пункту 7 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII Кабінету Міністрів України доручено забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

На виконання цієї норми в межах повноважень, визначених частиною першою статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено юридичну особу публічного права ГУНП у Волинській області (додаток № 1), і ліквідовано УМВС України в Волинській області (додаток № 2).

З огляду на наведене, Національна поліція України не має повноважень щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії колишнім працівникам органів внутрішніх справ, оскільки такими повноваженнями наділений орган внутрішніх справ України, з якого позивача звільнено зі служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 607/11339/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 283/686/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 753/23503/16, від 23 квітня 2019 року у справі № 669/961/16-а, від 24 квітня 2019 року у справі № 214/5980/16-а та від 17 жовтня 2019 року у справі № 711/3759/16.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо направлення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області інформації (довідки) про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії пред`явлені до неналежного відповідача, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними доводам позовної заяви, так і поданій позивачами апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Як зазначено у пункті 28 рішення у справі «Молдавська проти України» (заява № 43464/18), Суд враховує те, що закон, який застосований у цій справі не містить жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)»), серія А, № 30, пункти 48-49; «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), серія А, № 82, пункт 66); « Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), серія А, № 226-А, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

С.М. Чиркін