ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 357/3823/19 Суддя (судді) першої інстанції: Цукуров В.П

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Бараненка І.І., Єгорової Н.М., секретаря Лісник Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону № 1 роти № 3 Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Рябошапки Дмитра Станіславовича, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття справи про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Третьою особою подано апеляційну скаргу, в якій вона просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити позовну заяву без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як зазначено в Постанові про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 30.03.2019 року Позивач на транспортному засобі Chevrolet Tacoma з номерним знаком НОМЕР_1 , в порушення вимог пп. 12.10 п. 2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (надалі - Правила), рухався транспортним засобом на автомобільній дорозі Київ-Одеса (401 км) зі швидкістю 73 км./год. при дозволеній швидкості 50 км./год., чим перевищив швидкість на 23 км./год.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII, зокрема учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пп. 12.10. б) п. 12 Правил, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Згідно із заборонним знаком «Обмеження максимальної швидкості» п. 3.29. Правил, забороняються рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

Відповідно до частини першої ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що Відповідачем не роз`яснено йому передбачених прав та порушено встановлену законом процедуру розгляду адміністративної справи.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2019 року витребувано у Відповідача та Третьої особи відеозапис з «боді камери» співробітника поліції, якою зафіксовано процедуру притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

На виконання вимог Ухвали від 03 липня 2019 року, від представника Третьої особи надійшла заява, в якій зазначено, що відеозаписи з «боді камер» інспекторів, що складали матеріали про адміністративне правопорушення за оскарженою Позивачем Постановою Відповідача, відсутні.

Як зазначено Третьою особою в апеляційній скарзі, Відповідач та поліцейський, що перебував у спільному наряді, під час розгляду справи, роз`яснили Позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України та положення ст. 268 та ст. 307, 308 КУпАП (додатково витяги з цих статей надруковані на оборотній стороні Постанови).

Проте, як вбачається з Постанови Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а, підпис Позивача на Постанові у справі про адміністративне правопорушення не означає згоду з тим, що він вчинив правопорушення.

Отже, підпис Позивача на оскарженій ним Постанові Відповідача не означає, що йому роз`яснили права, у зв`язку з чим доводи Позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є неспростованими.

Оскаржена Постанова про адміністративне правопорушення містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення - TruCam TC 000523.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Проте, будь-які докази на підтвердження здійснення Позивачем адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні, у пункті 8 Постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідних відомостей не зазначено.

Відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Крім того, згідно з п. 1 частини першої ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої ст. 271 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Згідно з частинами першою, третьою ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції; судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись частиною четвертою ст. 229, ст.ст. 272, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскаржена бути не може.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Бараненко І.І.

Єгорова Н.М.