open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/2171/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні на користь ОСОБА_1 допомоги на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 у розмірі 101430,40 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2019 року відкрите спрощене провадження в справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначає, що всупереч вимог статті 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату на користь позивача, як особі яка поховала померлого пенсіонера (батька позивачки ОСОБА_2 ) допомоги на поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Дана норма передбачає такі виплати особі, що здійснила поховання. Посилаючись на статтю 53 вказного Закону, позивач стверджує про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

11.11.2019 року відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з таких підстав. Згідно із п. 7 ст. 150 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійсненнями судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік. Крім того, рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 року № 62 визначено, що витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів, суддів у відставці можуть здійснюватись безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Тому, як вважає відповідач, відсутні підстави для виплати особі, яка здійснила поховання померлого пенсіонера, допомоги на його поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. З огляду на викладене, відповідач стверджує про правомірність своїх дій та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 10.05.1957 року.

Після укладення шлюбу з ОСОБА_4 позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 14 червня 1976 року.

ОСОБА_2 з 13.09.2013 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як пенсіонер та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 від 14.05.2019 року

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про виплату їй на підставі ст. 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" допомоги на поховання батька пенсіонера ОСОБА_2 .

За результатами розгляду заяви відповідач листом від 25.06.2016 року № 425/К-99-1 відмовив ОСОБА_1 у виплаті допомоги, роз`яснивши, що згідно п. 7 ст. 150 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійсненнями судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік. Крім того, рішенням Ради суддів України від 16.09.2016 року № 62 визначено, що витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів, суддів у відставці можуть здійснюватись безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Відтак відсутні підстави для виплати особі, яка здійснила поховання померлого пенсіонера, допомоги на його поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Не погоджуючись із відмовою пенсійного органу у виплаті допомоги на поховання батька-судді у відставці, позивач звернулася до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктами 8, 11 ч. 5 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ (далі-Закон № 1402-VІІІ), у редакції, чинній на час виникнення спріних правовідносин, передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.

Відповідно до ст. 142 Закону № 1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

При цьому, у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України визначив щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).

За змістом наведених норм, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах (в тому числі по інвалідності), є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.

Отже, правова природа пенсії, яка призначається особі на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та довічного грошового утримання судді не є тотожними.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 право на призначення пенсії за віком на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не реалізував.

У свою чергу, ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", тобто спеціальним Законом.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на статтю 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

На думку позивача, вказані положення не містять застереження щодо виплати особам, які здійснили поховання померлого пенсіонера, який отримував щомісячне довічне грошове утримання, допомоги на поховання пенсіонера у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Втім, суд не погоджується із наведеними доводами позивача, оскільки ОСОБА_2 отримував саме щомісячне довічне грошове утримання, відтак гарантії, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема статтею 53 вказаного Закону, у даному випадку не застосовуються.

Разом з цим, ч. 7 ст. 150 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.

Відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішенням Ради суддів України № 62 від 16.09.2016 року затверджено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, яким визначено механізм компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці.

Так, згідно із п.п. 4, 6 даного Порядку витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку.

Таким чином, законодавцем встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для пенсіонерів.

Беручи до уваги зазначені обставини, суд вважає, що невиплата позивачу допомоги на поховання, яка передбачена ст. 53 вказаного Закону, не свідчить про звуження її прав на соціальні виплати.

Відтак, відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання ОСОБА_2 , який отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці, є правомірною та такою, що вчинена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та достовірними доказами підтвердив наявність підстав для відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання померлого пенсіонера.

За таких обставин суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, відтак, відмовляє у їх задоволенні.

За правилами статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню на його користь не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 112010200

Джерело: ЄДРСР 85708353
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку