Провадження № 22-ц/811/101/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м.Львів

Справа 450/31/17

Провадження № 22ц/811/101/19

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 .

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Пустомити 14 листопада 2018 року (суддя Кукса Д.А.)

у справі

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, з участю третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, ПАТ «ВіЕс Банк», ОСОБА_7 , про скасування рішень сільської ради; визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю; скасування державної реєстрації права власності, -

встановив :

4 січня 2017 року позивач звернувся з позовом про скасування рішення Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 242 від 14 грудня 1995 року та рішення Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 171 від 12 вересня 1996 року; визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року на земельну ділянку площею 0, 0972 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 09 га, кадастровий № 4623681600:01:011:0470, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 0072 га, кадастровий № 4623681600:01:011:0471, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову посилається на те, що йому (позивачу) належить на праві спільної часткової власності 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Частка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 липня 1986 року за реєстраціним № 2468. Вказує, що після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у порядку спадкування за заповітом він успадкував ще 4/72 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 травня 2003 року. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Серії ВВА № 295645 від 26 серпня 2003 року та на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 травня 2003 року за позивачем зареєстровано право спільної часткової власності на 4/72 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Стверджує, що у його користуванні знаходиться земельна ділянка, на якій знаходиться вищезазначений житловий будинок. Зазначає, що йому стало відомо, що частина земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок, вже приватизована ОСОБА_2 . Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю Серії І -ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року, виданого Зимноводівською сільською радою на підставі рішення цієї сільської ради № 242 від 14 грудня 1995 , та № 171 від 12 вересня 1996 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0972 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (діл. І - 0,09га) та ведення особистого підсобного господарства (діл. II - 0,0072 га). Зазначає, що відповідачем було замовлено технічну документацію з розподілу спірної земельної ділянки, внаслідок чого земельна ділянка площею 0, 0972 га, була розділена на дві земельні ділянки площею 0, 09 га з залишенням кадастрового номеру 4623681600:01:001:0470 та площею 0, 0072 га з присвоєнням кадастрового номера 4623681600:01:011:0471. Відповідні відомості внесено до речових прав та земельного кадастру. Стверджує, що ОСОБА_2 заволодів частиною земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , де він (позивач) є співвласником. Даними схемами встановлено, що до складу земельної ділянки відповідача увійшла частина земельної ділянки, що перебуває у його законному користуванні. Зазначає, що він позбавлений права на приватизацію частини земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Просить позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Скасовано рішення виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 242 від 14 грудня 1995 року в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 060 га; № 171 від 12 вересня 1996 року в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 07 га.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю Серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року на земельну ділянку площею 0, 0972 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,09 га, кадастровий № 4623681600:01:011:0470, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0, 0072 га, кадастровий № 4623681600:01:011:0471, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що право приватної власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та право приватної власності на 4/72 частки житлового за цією адресою виникло у позивача 22 січня 2003 року згідно реєстраційного посвідчення Серії НОМЕР_2 та 26 серпня 2003 року згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВВА №295645. Вказує, що у нього право приватної власності на земельну ділянку виникло 27 вересня 1996 року згідно державного акту на право приватної власності на землю. Стверджує, що ним жодним чином не порушуються права позивача, оскільки станом на момент набуття права приватної власності на земельну ділянку позивач не мав жодного відношення до спірної земельної ділянки. Зазначає, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №351936 позивачу на підставі рішення Зимноводівської сільської ради від 21 жовтня 2005 року №63 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0, 1397 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд на території с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області (кадастровий №4623681600:01:007:0098). Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки по виду використання - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що унеможливлює набуття позивачем права власності на земельну ділянку або її частину. Також вказує, що на спірній земельній ділянці знаходиться приміщення магазину та кафе-бару загальною площею 173, 2 кв. м, яке згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 1 листопада 2004 року належить йому на праві приватної власності повністю, а тому позовні вимоги також стосуються його інтересів та прав. Зазначає, що з плану земельної ділянки (кадастровий номер 4623681600:01:007:0098) в описі меж вказано, що землі В- Г межують із його (відповідача) спірною земельною ділянкою, а тому станом на 2005 рік, позивачу було відомо, що йому належала на праві приватної власності спірна земля, належна на праві приватної власності згідно державного акту від 27 вересня 1996 року, оскільки він підписував акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 Станом на 2006 рік, позивачу було відомо, що він має у власності спірну земельну ділянку, оскільки при виготовленні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки для будівництва магазину кафе-бару в АДРЕСА_2 Пустомитівського району Львівської області , позивач як землекористувач суміжної земельної ділянки, ставив підпис на акті встановлення і узгодження меж, а, відтак, йому достовірно було відомо про те, що відповідач володіє такою земельною ділянкою на праві власності. Стверджує, що при виготовленні документації із землеустрою щодо приватизації земельної діяльності (кадастровий №4623681600:01:007:0098) позивачем в обов`язковому порядку погоджувались межі земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами, в тому числі і з ним. Зазначає, що позивач довідався про наявність у нього (відповідача) права приватної власності (суміжного власника земельної ділянки) у 2005 році, а тому строк позовної давності для звернення до суду сплив у 2008 році.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Пустомитівською держнотконторою 19 липня 1986 року, реєстраційний № 2468.

Позивачу також належить 4/72 частки цього житлового будинку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом Серії ВАЕ № 639339 від 23 травня 2003 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Серії ВВА № 295645 від 26 серпня 2003 року.

Рішенням Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 242 від 14 грудня 1995 року передано безоплатно у приватну власність присадибні земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель, згідно додатку № 1.

Згідно додатку № 1 до рішення Виконкому Зимноводівської сільської ради № 242 від 14 грудня 1995 року ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0, 060 га.

Рішенням виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 171 від 12 вересня 1996 року передано у приватну власність присадибні земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель, для ведення особистого підсобного господарства площею згідно додатку № 1.

ОСОБА_2 надано земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0, 07 га.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року, виданого Зимноводівською сільською радою на підставі рішень цієї сільської ради № 242 від 14 грудня 1995 року та № 171 від 12 вересня 1996 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0972 га, яка складається із земельної ділянки І площею 0, 09 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та земельної ділянки ІІ площею 0, 0072 га, призначеної для ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 535.

З довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 121615683 від 23 квітня 2018 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,09 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий № 4623681600:01:011:0470), зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 121616828 від 23 квітня 2018 року земельна ділянка площею 0,0072 га, призначена для ведення особистого селянського господарства (кадастровий № 4623681600:01:011:0471), зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

Встановлено, що у власності ОСОБА_2 перебувають вказані земельні ділянки, з яких частина земельної ділянки знаходиться під житловим будинком АДРЕСА_2 , співвласником якого є позивач, та частина земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будинку. Вказане стверджується планом меж земельної ділянки (згідно державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року), ситуаційним планом земельної ділянки та проектом землеустрою щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки для будівництва магазину кафе-бару ОСОБА_2 .

Згідно із ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття цих прав громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Встановлено, що на час набуття спірних земельних ділянок у власність відповідачем, житловий будинок АДРЕСА_2 , який знаходиться на частині приватизованої земельної ділянки вже був збудований та знаходився у користуванні та у власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 без правових підстав одержав у власність частину земельної ділянки, яка перебуває у законному співкористуванні співвласників житлового будинку АДРЕСА_2 , та на якій знаходиться частина цього будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

На підставі встановленого, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що рішення Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 242 від 14 грудня 1995 року в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 060 га та рішення Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 171 від 12 вересня 1996 року в частині надання відповідачу земельної ділянки площею 0, 07 га порушує права позивача, оскільки житлових будинок, співвласником якого він є, розташований частково на спірній земельній ділянці, яка перебуває у користування позивача. Тому зазначені рішення в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_2 підлягають скасуванню.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а тому вирішення питання про правомірність його видачі залежить від того, чи є законним рішення, на підставі якого його видано.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності особи припиняється на майно, яке за законом не може належати цій особі.

ОСОБА_2 набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі незаконних рішень Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 242 від 14 грудня 1995 року та № 171 від 12 вересня 1996 року в частині виділення йому земельних ділянок, тому державний акт на право приватної власності на землю Серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року на земельну ділянку площею 0, 0972 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , судом першої інстанції вірно визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки.

У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Відповідно до ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що правопорушення в зазначених правовідносинах є триваючими і строк позовної давності до цих правовідносин не застосовується.

З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись : ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2019 року.

Головуючий

Судді