Справа № 466/9407/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Зими І.Є.

за участю секретаря с/з Назаркевич Ю.В.

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові, в порядку окремого провадження, заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Федькович Галина Володимирівна, заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 саме , просить заборонити йому перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань менше 300 м до вказаного місця проживання постраждалих осіб ; заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому йому місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, а також заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Вказані заходи тимчасового обмеження просить покласти на ОСОБА_3 строком на 6 місяців.

Свої вимоги мотивує тим, що вона проживала за вищевказаною адресою разом з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З ними також проживав ОСОБА_3 , з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Останній, систематично, в стані алкогольного сп`яніння ображав та принижував її в присутності дітей, погрожував фізичною розправою, наносив тілесні ушкодження, утримував її в квартирі проти волі, вчиняв насильство під час вагітності та інші подібні протиправні дії. З приводу цього, вона безліч разів зверталась до правоохоронних органів, в результаті чого ОСОБА_3 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї. У зв`язку з такою поведінкою ОСОБА_3 та наявності загрози для життя та здоровя її та дитини, вона змушена була виїхати у Соціальний центр матері та дитини у Львівській області, що у м. Дрогобич. Остання боїться повертатися додому, через загрозу безпеки її та дитини з боку ОСОБА_3 У зв`язку з такими обставинами, змушена звернутись до суду з проханням видати обмежувальний припис.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 підтримала вимоги , викладені в заяві, надала аналогічні викладеним в ній пояснення та просила таку задовольнити. Просила проводити розгляд справи без участі ОСОБА_2

ОСОБА_6 та заінтересована особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду заяви .

Заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заява про видачу обмежувального припису підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема: особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з малолітньою донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З ними також проживав ОСОБА_3 , 1983 року народження, з яким ОСОБА_2 не перебувала у шлюбі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 неодноразово зверталась із заявами до Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області, у зв`язку із чим ОСОБА_3 три рази притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КупАП, ( вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування). А саме постановами Шевченківського районного суду м. Львова від 07.12.2018р. у справі № 466/9701/18, від 24.09.2018р. у справі № 466/7669/18 та від 02.04.2018р. у справі № 466/2132/18.

Із листа Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області від 01.11.2019р. також вбачається, що за завою ОСОБА_2 з приводу протиправних дій ОСОБА_3 , останньому уже виносився заборонний припис на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи строком на 10 діб. Однак, на даний час дія такого закінчилась.

Таким чином, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_3 вчиняє домашнє насильство відносно ОСОБА_2 та її дитини, є високим вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.

З врахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що вжиті заявником розумні заходи для її захисту та покарання винного не надали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявника.

За статтею 3 Європейської Конвенції Україна має зобов`язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення про яке влада знала чи повинна була знати.

У рішенні Європейського Суду по справі Опуз проти Туреччини (Ориг V. Тигкеу, по. 33401/02, 09.06.2009) суд дав характеристику зобов`язань держави у зв`язку з насильством в сім`ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі, та підкресливши серйозність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. У своєму рішенні Суд підкреслив, що насильство в сім`ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також вказав, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їх реалізації.

Суд погоджується із доводами заявниці, що саме наведені нею у заяві заходи обмежувальних приписів будуть забезпечувати дієвий та ефективний захист від кривдника, у зв`язку з чим заява підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Федькович Галини Володимирівни, заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_3 , протягом шести місяців:

- перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому йому місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Допустити рішення суду до негайного виконання.

Повідомити про прийняте рішення Шевченківський районний відділ поліції ГУ НП у Львівській області та Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу оголошення судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І. Є. Зима