ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 823/359/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про визнання недійсною та скасування вимоги, -
ВСТАНОВИЛА:
Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С., в якому просив визнати недійсною та скасувати вимогу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 09 січня 2018 року № 59.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що вимога приватного виконавця до третіх осіб, які не є сторонами виконавчого провадження за своїм змістом, не є документом, який безпосередньо створює несприятливі наслідки чи порушує права особи, щодо якої вона заявляється.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що приватний виконавець неправомірно делегував собі повноваження щодо вирішення питання про констатацію факту належності зернових стягувачу, тоді як усі спірні моменти щодо власності можуть та повинні вирішуватися виключно у судовому порядку. Звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 12 рудня 2018 року у справі № 910/394/18 підтверджено правомірність переоформлення зерна ТОВ «Нові технології агрокультур» на Зерновий склад.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 25 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження № 55251309 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області у справі № 925/1048/17 щодо стягнення з ТОВ «Нові Технології Агро Культур» на користь ТОВ «Ейпіс Холдинг» 154428 грн. основного боргу, 200000 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 4309 грн. 3% річних за користування коштами, 22222 грн. 29 коп. інфляційних витрат, 5714 грн. 39 коп. судового збору.
Відповідно до постанов приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 01 грудня 2017 року в межах вказаного виконавчого провадження № 55251309 арештовано все рухоме та нерухоме майно боржника - ТОВ «Нові Технології Агро Культур», в тому числі зернові культури.
Судом встановлено, що 06 грудня 2017 року відповідачем на адресу ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» надіслані вимоги № 325 та № 326 з проханням повідомити інформацію та надати копії документів про будь-які операції, які вчинялись з боржником - ТОВ «Нові Технології Агро Культур» у період з 01 листопада 2017 року по 01 грудня 2017 року.
При цьому, у відповідь на вказану вимогу приватного виконавця ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» листом від 06 грудня 2017 року № 326 повідомила відповідача, що зерно кукурудзи в кількості 138414 кг переоформлено на філію ПАТ «ДПЗКУ» «Черняхівський елеватор» з метою подальшого продажу на конкурентних засадах.
Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком О.С. винесено вимогу від 09 січня 2018 року № 59, згідно якої приватний виконавець вимагає: 1) не здійснювати продаж зерна кукурудзи в кількості 138414 кг, оскільки воно належить ТОВ «Нові Технології Агро Культур» та перебуває під арештом відповідно до постанов приватного виконавця Плесюка О.С. від 01 грудня 2017 року № 55251309; 2) здійснювати облік зерна кукурудзи в кількості 138414 кг за ТОВ «Нові Технології Агро Культур»; 3) терміново повідомити в письмовій формі про дату та час, коли буде надана можливість для проведення опису вказаного майна та складання відповідної постанови.
На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки оскаржувана вимога приватного виконавця від 09 січня 2018 року № 59 не є рішенням, яке впливає на права та інтереси позивача.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 3, 14, 15 та 20 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.
У силу приписів частини 4 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Як було встановлено раніше, приватним виконавцем винесено вимогу від 09 січня 2018 року № 59, згідно якої позивач не має, зокрема, здійснювати продаж зерна кукурудзи в кількості 138414 кг, оскільки воно належить ТОВ «Нові Технології Агро Культур» та перебуває під арештом відповідно до постанов приватного виконавця Плесюка О.С. від 01 грудня 2017 року № 55251309.
Таким чином, накладена постанова обмежує право позивача розпоряджатися майном та має своїм наслідком нові обов`язки, що у свою чергу свідчить про помилковість твердження суду першої інстанції щодо відсутності факту безпосереднього створення несприятливих наслідків та порушення прав ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
Щодо правомірності згаданої вимоги приватного виконавця колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року № 910/394/18 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03 травня 2018 року, якими встановлено, що наказ філії "Черняхівський елеватор" ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Про реалізацію зерна на конкурентних засадах" від 10 листопада 2017 року № 134 видано в межах повноважень і відповідно до положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та умову договору складського зберігання від 05 вересня 2016 року, тому підстави для визнання його недійсним і скасування відсутні. Цей наказ не порушує права позивача, останній не є стороною договору зберігання та не має права власності чи речового права на предмет цього договору (зерно кукурудзи); на час прийняття наказу виконавче провадження щодо виконання судового рішення у справі № 925/1048/17 відкрито не було, за цим рішенням на користь позивача стягнуто грошові кошти, а не зерно кукурудзи, при цьому доказів зміни способу виконання вказаного рішення та звернення стягнення на зерно позивачем не надано. Судом зауважено, що саме Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" містить положення, які регулюють питання продажу зерна на конкурентних засадах у випадку, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ.
У силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Таким чином, враховуючи встановлені рішенням Господарського суду міста Києва обставини, за яких позивач правомірно набув право власності на зазначене в оскаржуваній вимозі зерно, колегія суддів приходить до висновку, що вимога приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 09 січня 2018 року № 59 є протиправною та підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про визнання недійсною та скасування вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича від 09 січня 2019 року № 59.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя -доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов
