ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Єресько Л.О.

07 листопада 2019 р.

Справа № 1640/2326/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Калитки О. М. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання – Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги, -

В с т а н о в и л а:

05.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення – рішення відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області (далі – ГУ ДФС у Полтавській області, контролюючий орган) від 10.04.2018 року № 0038471311, яким йому на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 12.03.2018 року № 326/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 за встановлені порушення пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 132.732,96 грн., з них за основним платежем – 106.186,37 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 26.546,59 грн. /т. 3, а.с. 64/;

- податкове повідомлення – рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 10.04.2018 року № 0038451311, яким йому на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 12.03.2018 року № 326/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 за встановлені порушення пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України та на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 10653,18 грн., з них за основним платежем – 8.522,54 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 2.130,64 грн. /т. 3, а.с. 66/;

- податкове повідомлення – рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 10.04.2018 року № 0038501311, яким йому на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 12.03.2018 року № 326/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 за встановлені порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України та на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102.587,50 грн., з них за основним платежем – 82.070,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 20.517,50 грн. /т. 3, а.с. 70/;

- податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 10.04.2018 року № 0038531311, яким йому на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 12.03.2018 року № 326/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 за встановлені порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР) та на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР (в редакції Закону від 01.06.2000 року № 1776-ІІІ) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 1,00 грн /т. 3, а.с. 72/;

- рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 10.04.2018 року № 0038431311 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 24.634,90 грн /т. 3, а.с. 74/;

- вимогу ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмку) від 10.04.2018 року № Ф-0038411311 в сумі 121.059,06 грн. /т. 3, а.с. 75/.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує незгодою із висновками Акту документальної планової виїзної перевірки від 12.03.2018 року № 326/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 , оскільки на його думку, перевірка проводилася упереджено, вибірково, без врахування пояснень і зауважень суб`єкта перевірки, які інспекторами не вивчалися, а викладені в акті висновки суперечать наявній у ФОП ОСОБА_1 первинній документації. Зазначає, що акт перевірки не може бути підставою для прийняття будь-яких рішень, оскільки податкова інформація зібрана з порушенням норм чинного законодавства та прав платника податків. Зокрема, вказуває, що відповідачем порушено граничні строки проведення перевірки, оскільки наказу на продовження терміну її проведення він не отримував, а також зазначає, що розгляд відповідачем його заперечень на акт перевірки відбувся без належного повідомлення останнього про час та місце їх розгляду.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ДФС у Полтавській області зазначає, що під час розгляду заперечень ОСОБА_1 на висновки акту перевірки контролюючим органом частково враховано його доводи, а висновки Акту документальної планової виїзної перевірки від 12.03.2018 року № 326/16-31-13-11-16/2755507853 викладені в новій редакції, про що позивача письмово повідомлено листом від 03.04.2018 року № ФОП/Л/846/16-31-13-11-22 на Л/2721/ФОП від 26.03.2018 року. Контролюючий орган зазначає про правомірність зазначеного акту, а також правомірність винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень, рішення № 0038 431311 від 10.04.2018 року та вимоги про сплату боргу /т. 4, а.с. 25-28/.

У відповіді на відзив позивач вказує про те, що ГУ ДФС у Полтавській області не зазначено, на підставі яких первинних документів визначено додаткову базу оподаткування, окрім Книги обліку доходів і витрат, яка, як ним визнається, велася з порушеннями /т. 4, а.с. 52-54/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року (повний текст виготовлений 22.04.2019 року) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Висновок суду вмотивований відсутністю порушень у діях контролюючого органу, які б мали наслідком неможливість використання акту документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС у Полтавській області від 12.03.2018 року № 326/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 для прийняття будь-яких рішень на його підставі.

Крім того, суд визначився про правомірність оскаржуваних позивачем податкови- повідомлень-рішень, рішення № 0038 431311 від 10.04.2018 року та вимоги про сплату боргу

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги його адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач визнає те, що ним через несвоєчасне реагування на зміни податкового законодавства було допущено неналежне ведення книги обліку доходів і витрат (здійснювався облік доходів по першій події, а не по факту оплати товару), чим він можливо допустив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 164 КУпАП. Однак, така помилка (адміністративне правопорушення) не призвела до заниження сплати податків (навпаки, було оподатковано товар, який не був фактично оплачений покупцями). Донарахований оподатковуваний відповідачем дохід фактично не був ним отриманий, адже на суму донарахованого доходу господарських операцій між ним та його контрагентами не здійснювалося.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на доводи, що наведені ним у відзиві на позов, та просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 13.07.2000 року зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 13.07.2000 року, код основного виду економічної діяльності 10.71 – виробництво хліба та хлібобулочних виробів.

ФО- ОСОБА_2 ОСОБА_1 взято на податковий облік в Лубенській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області з 14.07.2000 року.

Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ від 04.06.2007 року № 100044038, видане Лубенською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області відповідно до реєстраційної заяви платника податку на додану вартість, податковий номер НОМЕР_1 .

У період з 12.02.2018 року по 02.03.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФО- ОСОБА_2 ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за наслідками якого складено акт від 12.03.2018 року № 326/16-31-13-11-16/2755507853 /т. 3, а.с. 117-229/.

Перевірка проводилася на підставі наказу ГУ ДФС у Полтавській області про проведення документальної планової перевірки від 30.01.2018 року № 252 /т. 4, а.с. 22/, про що направлено письмове повідомлення /т. 4, а.с. 23/ на податкову адресу ФО-П ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 30.01.2018 року.

Проведення перевірки продовжувалося відповідно до наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 22.02.2018 року № 491 на 5 робочих днів з 26.02.2018 року по 02.03.2018 року /т. 4, а.с. 18/, про відмову від отримання якого ФО-П Ляшко ОСОБА_3 .. складено акт від 26.02.2018 року № 254/16-31-13-11-16/2755507853 /т. 4, а.с. 16/.

Із висновками даного акту перевірки позивач не погодився та направив до ГУ ДФС у Полтавській області письмові заперечення до акту від 26.02.2018 року № 254/16-31-13-11-16/2755507853 /т. 3, а.с. 105-113/.

В ході розгляду даних заперечень, доводи позивача частково враховані, а висновки акту викладені в новій редакції, про що ФО-П Ляшка ОСОБА_4 повідомлено листом від 03.04.2018 року № ФОП/Л/846/16-31-13-11-22 на Л/2721/ФОП від 26.03.2018 року /т. 3, а.с. 86-99/.

Документальною плановою перевіркою з частковим урахуванням поданих ФО-П ОСОБА_1 заперечень на акт перевірки встановлено, зокрема, такі порушення:

1) п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 86.420,00 грн.;

2) п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 121.059,06 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік - на 39.135,17 грн., за 2016 рік – на 47.019,60 грн., за 2017 рік – 34.904,29 грн.;

3) пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 106.186,37 грн., у тому числі по періодах: за 2015 рік – в сумі 39.157,75 грн., за 2016 рік – в сумі 38.470,59 грн., за 2017 рік – в сумі 28.558,03 грн.;

- пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.4, пп. 1.5, п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по військовому збору в сумі 8.522,54 грн., в т.ч. по періодах: за 2015 рік – в сумі 2.936,83 грн., за 2016 рік – в сумі 3.205,88 грн., за 2017 рік – в сумі 2.379,83 грн.;

- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 ПК України, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за 2015, 2016, 2017 роки, що призвело до включення в декларації про майновий стан неправдивих даних.

4) п. 1 ст. 3 Закону Закон № 265/95-ВР, а саме: не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Означених висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наступне:

1. Заниження доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у 2015, 2016 та 2017 роках.

Так, перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 облік доходів та витрат вівся з порушенням, а саме: включення до декларації про майновий стан та доходи за 2015, 2016 та 2017 років, чим порушено п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 ПК України, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України

Відповідно до даних Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 року № 228 протягом 2015 року сума доходу, отриманого ФО-П ОСОБА_1 від здійснення господарської діяльності в готівковій та безготівковій формі складає 2.066.716,81 грн., що відповідає даним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; протягом 2016 року сума доходу, отриманого ФО-П ОСОБА_1 від здійснення господарської діяльності в готівковій та безготівковій формі складає 2.095.911,79 грн., що відповідає даним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік; протягом 2017 року сума доходу, отриманого ФО-П ОСОБА_1 від здійснення господарської діяльності в готівковій та безготівковій формі складає 2.025.435,20 грн., що відповідає даним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік. Перевіркою встановлено, що відповідно до наданих для перевірки банківських виписок про рух коштів на розрахунковому рахунку 2600401814846, відкритому у філії Полтавське ОУ АТ «ОЩАДБАНК», сума доходу, отримана від здійснення господарської діяльності, яка отримана позивачем в безготівковій формі за 2015, 2016 та 2017 роки більша, ніж зазначена ним у Книзі обліку доходів і витрат.

Зокрема, перевіркою встановлено, що:

- у 2015 році сума одержаного ФО-П ОСОБА_1 доходу складалася із сум коштів, отриманих в безготівковій формі на розрахунковий рахунок в розмірі 715.750,57 (без ПДВ) за реалізовану продукцію, а також суми коштів 1.504.737,97 грн. (без ПДВ) (1.805.685,56 грн. з ПДВ), отриманих готівкою за реалізовану продукцію, отримані послуги;

- у 2016 році сума одержаного ФО-П ОСОБА_1 доходу складалася із сум коштів, отриманих в безготівковій формі на розрахунковий рахунок в розмірі 759.041,37 грн. (без ПДВ) за реалізовану продукцію, а також суми коштів 1.495.671,90 грн. (без ПДВ) (1.794.806,28 грн. з ПДВ), отриманих готівкою за реалізовану продукцію, отримані послуги;

- у 2017 році сума одержаного ФО-П ОСОБА_1 доходу складалася із сум коштів, отриманих в безготівковій формі на розрахунковий рахунок в розмірі 657.185,64 грн. (без ПДВ) за реалізовану продукцію, а також суми коштів 1.481.904,69 грн. (без ПДВ) (1.778.285,63 грн. з ПДВ), отриманих готівкою за реалізовану продукцію, отримані послуги.

Розбіжності у розрізі дати, суми коштів, контрагентів, від яких надійшли кошти із зазначенням платіжних документів детально наведено на сторінках акту 15-17 (за 2015 рік), 17-19 (за 2016 рік), 19-20 (за 2017 рік).

Одночасно перевіркою встановлено, що в періоди з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року ФО-П ОСОБА_1 надавав в оренду власні нежитлові приміщення та виробничі обладнання (перелік договорів оренди наведений на сторінках 21-24, 27-30, 32-35 акту перевірки).

Здача в оренду є одним із основних видів діяльності позивача (арк. акту 5) орендна плата є об`єктом оподаткування ФО-П ОСОБА_1 , як дохід, отриманий безпосередньо від здійснення господарської діяльності.

Суми орендної плати за 2015 – 2017 роки сплачувалися позивачу орендарями за договорами як у безготівковій формі, так і готівковими коштами. На підтвердження факту оплати за послуги, платниками (орендарями нежитлових приміщень, перелік яких наведено в акті) подавалися податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма 1 ДФ) у відповідні звітні періоди, у яких відображено виплату йому доходу з ознакою згідно класифікатору ознак доходів 157 – дохід, виплачений самозайнятій особі (пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, ст. 177, ст. 178 ПК України).

Також, у графі 2 «Сума доходу отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежно професійної діяльності» Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 року № 228 зазначалися суми доходу, отриманого ФО-П ОСОБА_1 від здачі в оренду приміщень та обладнання. Крім того, в ході перевірки ФО-П ОСОБА_1 надано пояснення від 21.02.2018 року № 12 щодо структури доходів, відображених у вищевказаній Книзі обліку доходів і витрат за перевіряємий період, у якому зазначено, що сума одержаного доходу від здачі в оренду приміщень у 2015 році складала 158.339,33 грн., у 2016 році складала 176.422,65 грн., у 2017 році складала 192.080,13 грн. /т. 4, а.с. 6-7/.

За наслідками виявлених порушень перевіркою правильності визначення суми одержаного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, встановлено допущення заниження позивачем загального оподатковуваного доходу у суму 432.101,93 грн., у тому числі у 2015 році встановлено його заниження у сумі 153.771,73 грн., у 2016 році – у сумі 158.801,48 грн., у 2017 році – у сумі 119.528,72 грн.

2. Завищення витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу у 2015, 2016 та 2017 роках.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат за 2015-2017 роки, пов`язаних із господарською діяльністю встановлено їх завищення у сумі 136.068,00 грн.

Завищення витрат відбулося за рахунок включення до їх складу сплачених сум ПДВ в загальному розмірі 136.068,00 грн., в тому числі за 2015 рік – на суму 42.017,00 грн., за 2016 рік – на суму 54.924,00 грн., за 2017 рік – 39.127,00 грн.

Таким чином, за результатами перевірки, із врахуванням поданого ФО-П Ляшком ОСОБА_5 В. заперечення на акт перевірки (від 26.03.2018 року вх. № Л/2721/ФОП) загалом додатково визначений загальний оподатковуваний дохід у сумі 568.169,93 грн., у тому числі за 2015 рік - у розмірі 195.788,73 грн., за 2016 рік – у розмірі 213.725,48 грн. та за 2017 – у розмірі 158.655,72 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску та суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

На підставі вищевикладених висновків, ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення – рішення від 10.04.2018 року:

- № 0038471311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 132.732,96 грн., з них за основним платежем – 106.186,37 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 26.546,59 грн. /т. 3, а.с. 64/;

- № 0038451311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 10.653,18 грн., з них за основним платежем – 8.522, 54 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 2.130,64 грн. /т. 3, а.с. 66/;

- № 0038501311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102.587,50 грн., з них за основним платежем – 82.070,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями – 20.517 грн. /т. 3, а.с. 70/.

Розрахунки донарахованих сум основних зобов`язань та застосованих штрафних санкцій у розрізі звітних періодів та виявлених порушень щодо заниження доходу та завищення витрат наведені в т. 4 а.с. 57-61.

За результатом адміністративного оскарження ФО-П Ляшком ОСОБА_4 вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України про результати скарги від 25.06.2018 року № 9105/99-99-11-02-01-14, скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін /т. 1, а.с. 120-125/. Строк розгляду скарги продовжувався по 30.06.2018 року рішенням ДФС України від 11.05.2018 року № 6716/л/99-99-11-02-01-14 /т. 3, а.с. 76/. У розгляді скарги приймав участь ФО-П ОСОБА_1 та його представники.

Крім того, на додатково визначений загальний оподатковуваний дохід у розмірі 568.169,93 грн. ГУ ДФС у Полтавській області донараховано єдиний внесок в сумі 121.059,06 грн., про що винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2018 року № Ф-0038411311 /т. 3, а.с. 75/.

Також на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішенням відповідача від 10.04.2018 року № 0038431311 до ФО-П ОСОБА_1 застосовано штрафні санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 24.634,90 грн. /т.3, а.с. 73-74/.

За результатом адміністративного оскарження ФО-П Ляшком ОСОБА_5 В. вищевказаних рішення та вимоги відповідача, рішенням ДФС України про результати скарги від 29.05.2018 року № 7702/Л/99-99-11-02-02-25, оскаржувані вимога та рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення /т.1, а.с. 115-116/.

3. Не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Перевіркою правильності використання реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено, що у перевіряємому періоді ФО-П ОСОБА_1 отримував доходи в готівковій формі як від реалізації продукції власного виробництва (хлібобулочних виробів) так і від надання в оренду власного нерухомого майна та обладнання.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ФО- ОСОБА_2 ОСОБА_1 надавав в оренду власні нежитлові приміщення та виробничі обладнання (перелік договорів оренди наведений на сторінках 21-24, 27-30, 32-35 акту перевірки).

При цьому, суми орендної плати сплачувалися позивачу орендарями за договорами як у безготівковій формі, так і готівковими коштами, що підтверджувалося податковими розрахунками орендарів сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма 1 ДФ) за відповідні звітні періоди, а також відображення отриманих доходів самим позивачем у графі 2 «Сума доходу отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежно професійної діяльності» Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 року № 228.

Оскільки за приписами п. 1 ст. 9 Закону Закон № 265/95-ВР звільняються від обов`язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) операції при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту), а на отримання готівкових коштів від надання в оренду власного нерухомого майна та обладнання вказана норма не поширюється, то відповідачем встановлено порушення п. 1 ст. 3 цього Закону в частині не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО із роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

На підставі наведеного та відповідно до п. 1 ст. 17 Закону Закон № 265/95-ВР ГУ ДФС у Полтавській області податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2018 року № 0038531311 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. /т. 3, а.с. 72/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Судом установлено, що документальна перевірка позивача була плановою, порядок проведення яких регламентовано ст. 77 ПК України.

Згідно приписів п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом ГУ ДФС у Полтавській області від 30.01.2018 року № 25 призначено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

Позивачем не заперечується факт отримання копії наказу на проведення цієї перевірки та повідомлення про її проведення.

За приписами п. 85.2 ст. 82 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як установлено судовим розглядом, на прохання позивача перевірка проводилася в приміщенні Лубенської ОДПІ, куди ним були надані запитувані контролюючим органом документи з приводу фінансово-господарської діяльності за перевіряємий період /т. 4, а.с. 12/.

За приписами п. 82.1 ст. 82 ПК України продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Наказом ГУ ДФС у Полтавській області від 22.02.2018 року № 491 продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 на 5 робочих днів з 26.02.2018 року /т. 4, а.с. 18/.

26.02.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області позивача запрошено до приміщення Лубенської ОДПІ, де пред`явлено наказ на продовження терміну проведення документальної планової перевірки. У зв`язку з відмовою ФО-П ОСОБА_1 від отримання копії зазначеного наказу, посадовими особами відповідача складено акт від 26.02.2018 року № 254/16-31-13-11-16/2755507873 про неможливість вручення та відмову від отримання копії наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 22.02.2018 року № 491 та направлено його на податкову адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення /т. 4, а.с. 16/.

Таким чином, продовження перевірки на 5 робочих днів розпочалося з 26.02.2018 року та продовжувалося по 02.03.2018 року включно.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (п. 86.3 ст. 86 ПК України).

Враховуючи ту обставину, що 03, 04, 10 та 11.03.2018 були вихідними днями, а 08.03.2018 року – святковим, то акт був складений та зареєстрований у контролюючому органі 12.03.2018 року, тобто протягом 5 робочих днів (05, 06, 07, 09, 12), у відповідності до п. 86.3 ПК України.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про перевищення контролюючим органом строків проведення планової документальної перевірки, оскільки наведене спростовується матеріалами справи.

За змістом п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення та/абододатковідокументи розглядаються контролючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання, та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Судом установлено, що після отримання заперечення на акт перевірки ФО-П Ляшка Р.В. від 26.03.2018 року № 18 ГУ ДФС у Полтавській області на адресу, зазначену платником для листування, рекомендованим листом направлено повідомлення від 27.03.2018 року № ФОП/Л/794/16-31-13-11-22 із зазначенням часу та місця його розгляду – 03.04.2018 року об 11.00 год. у приміщенні ГУ ДФС у Полтавській області /т. 3, а.с. 101/, яке отримано позивачем 04.04.2018 року /т. 3, а.с. 100/.

Розгляд заперечень ФО-П Ляшка Р.В. на акт перевірки відбувся у призначений час без його участі.

Підставою для розгляду заперечень без участі позивача слугувала обставина того, що згідно інформації з офіційного сайту Укрпошта рекомендований лист з ідентифікатором поштового відправлення 3600002309694 не вручений під час доставки позивачу з позначкою «інші причини» /т. 1, а.с. 54/.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами відповідача про те, що дане відправлення не отримано ФО-П Ляшко ОСОБА_4 своєчасно з незалежних від ГУ ДФС у Полтавській області причин, в свою чергу останнім було виконано вимоги п. 86.7 ПК України.

При цьому, контролюючим органом заперечення позивача на акт перевірки були враховані.

За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність порушень у діях контролюючого органу, які б мали наслідком неможливість використання акту документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС у Полтавській області від 12.03.2018 року № 326/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 для прийняття будь-яких рішень на його підставі.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно приписами п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід /пп. 163.1.1/; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) /пп. 163.1.2/; іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України /пп. 163.1.3/.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п. 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлюються ст. 177 ПК України.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Відповідно до п. 33.1 ст. 33 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Згідно з п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п. 177.11 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Таким чином, податковим періодом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є календарний рік.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Так, згідно з положенням п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 (чинного з 18.10.2013 року, далі - Порядок № 481) передбачено, що відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п. 178.6 ст. 178 розділу IV ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно з п. 5 Порядку № 481 записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Відповідно до п. 6 Порядку № 481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Як установлено судовим розглядом, Книга обліку доходів і витрат від 07.04.2014 року № 228 /т. 4, а.с. 62-81/ велася з порушенням вимог п. 6 Порядку № 481, позивачем взагалі не зазначено реквізити документів, що підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, тощо.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не заперечується та обставина, що ним дійсно мало місце неналежне ведення Книги обліку доходів і витрат, зокрема, облік доходів здійснювався помилково з прив`язкою до дати виникнення податкового зобов`язання, тобто відображалися суми доходів з урахуванням як фактично отриманих коштів за товар, так і вартість відпущеної, але не оплаченої продукції.

Пунктом 9 Порядку № 481 установлено, що дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи, що податкова звітність, а саме податкові декларації про майновий стан і доходи, подані позивачем за 2015, 2016 та 2017 роки, повністю відповідає показникам, відображеним у Книзі обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228.

Таким чином, дане порушення мало наслідком включення до податкових декларацій про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2015, 2016 та 2017 роки неправдивих даних.

Зокрема, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат за 2015-2017 роки, пов`язаних із господарською діяльністю встановлено їх завищення у загальній сумі 136.068,00 грн., що відбулося за рахунок включення до їх складу сплачених сум ПДВ в загальному розмірі 136.068,00 грн., в тому числі за 2015 рік – на суму 42.017,00 грн., за 2016 рік – на суму 54.924,00 грн., за 2017 рік – 39.127,00 грн.

Згідно акту перевірки за наслідками виявлених порушень перевіркою правильності визначення суми одержаного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, встановлено допущення заниження позивачем загального оподатковуваного доходу у суму 432101,93 грн., у тому числі у 2015 році встановлено його заниження у сумі 153771,73 грн., у 2016 році – у сумі 158801,48 грн., у 2017 році – у сумі 119528,72 грн.

Як установлено судовим розглядом, дане порушення встановлено шляхом співставлення відомостей Книги обліку доходів і витрат від 07.04.2014 № 228 за відповідні періоди та виписки про рух коштів на розрахунковому рахунку 2600401814846, відкритому у філії Полтавське ОУ АТ «ОЩАДБАНК» за ті ж періоди, в результаті чого було виявлено, що коштів на рахунок в безготівковій формі надходило більше на вищевказану різницю, ніж було відображено у Книзі.

Таким чином, дані цієї Книги не надавали можливість встановити достовірні відомості щодо обрахування позивачем чистого доходу від провадження його підприємницької діяльності та задекларованих на підставі відомостей цієї Книги показників у податкових деклараціях про майновий стан за 2015, 2016 та 2017 роках.

Як убачається із матеріалів справи /т. 4, а.с. 8/, одержані ФО-П ОСОБА_1 доходи та витрати складалась із таких сум:

- у 2015 році: дохід від реалізації хлібобулочних виробів склав 1.908.377,48 грн., від здачі в оренду приміщень – 158.339,33 грн. Витрати на оплату праці складали 672.516,19 грн., за спожиту електроенергію включено до витрат 133.680,42 грн., заправка автомобілів на суму 353.909,95 грн., ПДВ – 42.017,00 грн., оплата сировини виробництва – 616.017,42 грн., за природний газ та послуги з розподілу природного газу включено до витрат 92.504,37 грн., оренда земельних ділянок – 9.501,07 грн.;

- у 2016 році: дохід від реалізації хлібобулочних виробів склав 1.919.489,13 грн., від здачі в оренду приміщень – 176.422,65 грн. Витрати на оплату праці складали 529.426,13 грн., за спожиту електроенергію включено до витрат 90.783,69 грн., заправка автомобілів на суму 319.911,17 грн., ПДВ – 54.924,00 грн., оплата сировини виробництва – 771.933,47 грн., за природний газ та послуги з розподілу природного газу включено до витрат 135.833,33 грн., оплата послуг укртелекому – 2.021,67 грн.;

- у 2017 році: дохід від реалізації хлібобулочних виробів склав 1.833.355,15 грн., від здачі в оренду приміщень – 192.080,13 грн. Витрати на оплату праці складали 467.690,56 грн., за спожиту електроенергію включено до витрат 246.906,52 грн., заправка автомобілів на суму 326.753,93 грн., ПДВ – 39.127,00 грн., оплата сировини виробництва – 571.495,60 грн., за природний газ та послуги з розподілу природного газу включено до витрат 180.368,17 грн., оплата послуг укртелекому – 296,14 грн.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених таблиць розбіжностей у розрізі дати, суми коштів, контрагентів, від яких надійшли кошти із зазначенням платіжних документів, наведених на сторінках акту 15-17 (за 2015 рік), 17-19 (за 2016 рік), 19-20 (за 2017 рік), слідує, що кошти перераховані контрагентами були оплатою або за придбаний товар або за надані послуги оренди, тобто є доходом ФОП ОСОБА_1 відповідного періоду, пов`язним із його підприємницькою діяльністю.

Таким чином, доводи позивача про врахування перевіркою коштів внесених ним на рахунок «як внесення власних коштів» як його виручку (дохід) не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відтак, з урахуванням визнаної позивачем суми завищення витрат за рахунок включення до їх складу сум сплаченого ПДВ за перевіряємий період у загальному розмірі 136.068,00 грн., сума додатково визначеного відповідачем оподатковуваного доходу становила 568.169,93 грн. (136.068,00 грн. + 432.101,93 грн.), із розміру якого і здійснювалось подальше донарахування ПДФО, військового збору та ЄСВ.

Колегія суддів зауважує, що п. 177.2 ст. 177 ПК України наведене основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, зокрема: об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Це означає, що доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто, оскільки виручкою фізособи-підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають постачанню) ним товарів, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат включаються тільки витрати, пов`язані з отриманням доходу та підтверджені документами про їх оплату.

При цьому, такі витрати згідно з пп. 6.9 Порядку № 481 у графі 9 «Сума чистого оподатковуваного доходу» цієї Книги зазначають суму чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської діяльності. Понесені витрати фіксують із наведенням реквізитів платіжних документів, які підтверджують факт того, що такі витрати вже були понесені. Тобто для підприємця понесення витрат визнається за фактом їх оплати, а не за методом нарахування.

З урахуванням тієї обстаивни, що Книгу обліку доходів і витрат позивач вів з порушенням вимог законодавства України, колегія суддів відзначає, що то відповідач в силу приписів п. 86.10 ст. 86 та п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України зобов`язаний самостійно визначити розмір податкових зобов`язань позивача за наслідками перевірки на підставі первинних та розрахункових документів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано доказів щодо задвоєння перевіркою його доходів із наведенням конкретних контрагентів та конкретних періодів задвоєння.

Колегія суддів зауважує, що подані позивачем податкові декларації про майновий стан за 2015, 2016 та 2017 роки відповідають показникам, зазначеним у Книзі обліку доходів і витрат за відповідні періоди. Відтак, подаючи ці деларації позивач враховував при обчисленні чистого доходу та об`єкта оподаткування дохід від орендної плати, включеної до Книги обліку доходів і витрат, та самостійно нараховував та сплачував ПДФО, військовий збір та ЄСВ. Проте, при виявленні завищення доходів, ним не були внесені зміни у порядку, встановленому законодавством, а ні до Книги обліку доходів і витрат, а ні до податкової звітності відповідних періодів (уточнюючі податкові декларації).

Крім наведеного, колегія суддів не приймає до уваги отриманий судом першої інстанції в порядку ст. 102 КАС України висновок судової економічної експертизи № 1946/1947/1948 від 27.12.2018 року, оскільки аналіз експерта є необґрунтованим та протирічить матерілам справи.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (п. 177.1 ст. 177).

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України (у редакції чинній з 01.01.2015 року) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України (у редакції чинній з 01.01.2016 року) ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

На наведеного, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першоїі інстанції, зазначає про те, що ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 року № 0038471311, яким позивачу донараховано зобов`язань з ПДФО в розмірі 132.732,96 грн. (106.186,37 грн. - основний платіж, 26.546,59 грн. (25%) - фінансових санкцій).

З тих підстав, що зазначені господарські операції вплинули на формування позивачем податкового зобов`язання з ПДВ, ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 року № 0038501311, яким позивачу визначено зобов`язання з ПДВ в розмірі 102.587,50 грн. (82.070,00 грн. - основний платіж, 20.517,50 грн. (25%) - штрафні (фінансові) санкції).

З 03.08.2014 року набрали чинності зміни до ПК України, внесені Законом України від 31.07.2014 року № 1621-VІІ, якими підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено пунктом 16-1, відповідно до підпунктів 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.

Таким чином, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає про те, що ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 року № 0038451311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 10.653,18 грн. (8.522,54 - основний платіж, 2.130,64 штрафні (фінансові) санкції).

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, що діяла після 01.01.2015 року) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та заниження у перевіряємому періоді єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме за 2015 рік на суму 39.135,17 грн, за 2016 рік на суму 47.019, 60 грн, за 2017 рік на суму 34.904,29 грн, колегія суддів зазначає про правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкціїй у розмірі 24.634,90 грн. (39.135,17 грн х 30% =11.740,55 грн.) + (47.019, 60 грн. х 20%=9.403,92 грн.) + (34.904,29 грн х 10 % = 3.490,43 грн) на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, колегія суддіцв зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмку) від 10.04.2018 року № Ф-0038411311, якою позивачу визначено недоїмку по єдиному внеску у розмірі 121.059,06 грн., прийнята ГУ ДФС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 1 ст. 3 вищевказаного Закону суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 1 ст. 17 означеного Закону за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в раз використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

З урахуванням встановленого судовим розглядом факту не проведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через РРО, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДФС у Полтавській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 року № 0038531311, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя

(підпис)

Л.В. Мельнікова

Судді

(підпис) (підпис)

О.М. Калитка С.С. Рєзнікова

Постанова у повному обсязі складена і підписана 15 листопада 2019 року.