Справа № 459/2163/18 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 22-ц/811/1511/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 79

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровської Х.І.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи Огорілка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 січня 2019 року в складі судді Жураковського А.І. та за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Червоноградський ринок» на додаткове рішення цього ж суду від 28 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Червоноградський ринок», з участю третіх осіб на стороні позивача Сокальська районна профспілкова організація працівників державних установ, Первинна профспілкова організація КП «Червоноградський ринок», третя особа на стороні відповідача директор КП «Червоноградський ринок» ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановила:

У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Червоноградський ринок», з участю третіх осіб на стороні позивача Сокальська районна профспілкова організація працівників державних установ, Первинна профспілкова організація КП «Червоноградський ринок», третя особа на стороні відповідача директор КП «Червоноградський ринок» ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вимог зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з КП «Червоноградський ринок», однак оскаржуваним наказом її звільнено із займаної посади контролера ринку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Вважає звільнення з посади здійснене з порушенням процедури, передбаченої трудовим законодавством, оскільки таке відбулося без згоди первинного профспілкового комітету КП «Червоноградський ринок», членом якого вона є. Стверджує, що в порушення вимог статті 49-2 КЗпП роботодавцем станом на день її звільнення не надано інформації щодо наявності вільних вакантних посад. Також зазначила, що при звільненні відповідачем не враховане її переважне право, передбачене статтею 42 КЗпП, на залишення на роботі, так як за період її роботи на даній посаді, 20.12.2017 р. за сумлінну працю та вагомий особистий внесок у діяльності підприємства її нагороджено подякою. Крім цього, при звільнені не було враховано вимоги ст. 184 КЗпП, оскільки на її утриманні перебуває малолітній син, і вона вважає себе одинокою матір`ю, із чоловіком розлучена, вони разом не проживають і останній не надає жодної допомоги. На її думку, вищенаведене свідчить про незаконне звільнення із займаної посади та є підставою для поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.08.2018 року, просила визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Червоноградський ринок» № 205-к від 13.06.2018 року, яким її звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП, поновити її на посаді контролера ринку в КП «Червоноградський ринок», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також понесені судові витрати.

Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 25 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Червоноградський ринок», з участю третіх осіб на стороні позивача Сокальська районна профспілкова організація працівників державних установ, Первинна профспілкова організація КП «Червоноградський ринок», третя особа на стороні відповідача директор КП «Червоноградський ринок» ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 28 лютого 2019 року заяву КП «Червоноградський ринок» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Червоноградський ринок» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 гривень.

У решті вимог відмовлено.

Рішення від 25 січня 2019 року оскаржив представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , вважає рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального права, висновки суду зроблені без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не має переважного права на залишення на роботі перед іншими працівниками, оскільки для відповідної перевірки повинні досліджуватися документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів, про підвищення кваліфікації, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованого працівника, про досвід трудової діяльності та інше.

В матеріалах справи відсутні дані про проведення роботодавцем порівняльного аналізу працівників, такі заходи працедавцем не проводилися, відтак звільнення є незаконним.

Просить звернути увагу, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого утримує та виховує сама, вважається одинокою матір`ю, відтак в силу приписів ч. 3 ст. 184 КЗпП України не може бути звільнена, крім випадків повної ліквідації підприємства з обов`язковим працевлаштуванням.

Також, суд першої інстанції не надав належну оцінку рішенням профспілкового комітету КП «Червоноградськийринок» та Сокальської районної профспілкової організації працівників державних установ про відмову у наданні згоди на звільнення позивачки, відтак таке звільнення є незаконним, оскільки відбулося з порушенням вимог ч. 2 ст. 43, ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Просить суд рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 січня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі на додаткове рішення апелянт КП «Червоноградський ринок» вважає додаткове рішення необгрунтованим.

Звертає увагу, що суд першої інстанції погодився із тим, що послуги адвоката у цій справі були необхідними, а час 16,5 год., витрачений на їх надання, був розумним.

Суд першої інстанції лише не погодився із співмірністю часу, витраченого адвокатом на відправлення відзиву та додатків до нього.

Просить врахувати, що аналіз матеріалів справи та вироблення правової позиції по ній, підготовка відзиву на позовну заяву та представництво у двох судових засіданнях, були дійсними та необхідними правничими послугами, а витрати на такі послуги фактичними та неминучими.

Просить скасувати додаткове рішення Червоноградського міського суду від 28 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а скаргу Комунального підприємства «Червоноградський ринок» необхідно задовольнити частково враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія суддів враховує таке.

Законодавство про працю складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Згідно із частиною 2 статті 3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.ст. 2-1, 5-1КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, крім цього, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28.03.2017 р. по 30.06.2018 р. працювала на посаді контролера ринку у КП «Червоноградський ринок, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 (а.с. 5-6).

13 березня 2018 року з метою удосконалення та оптимізації структури управління КП «Червоноградський ринок», скорочення витрат на утримання апарату управління, беручи до уваги рішення Червоноградської міської ради №775 від 06.03.2018 року, директором КП Червоноградський ринок видано наказ № 95 «Про реорганізацію структури управління КП «Червоноградський ринок», згідно якого вирішено: ліквідувати відділ контролю на ринку, поклавши його функції та завдання на відділ бухгалтерського обліку та фінансової звітності та окремих працівників; створити у відділі бухгалтерського обілку та фінансової звітності сектор контролю ринку; провести скорочення чисельності та штату працівників відділу контрою на ринку у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці (а.с. 56).

На виконання цього наказу адміністрацією відповідача прийнятий наказ від20 квітня 2018 року № 141-к «Про скорочення чисельності та штату», яким виключено зі штатного розпису, затвердженого наказом № 81-к від 28.02.2018 року, посаду старшого контролера, а також скорочено п`ять штатних одиниць контролерів ринку (а.с. 72).

Згідно із наказом по КП «Червоноградський ринок» № 142-к від 21.04.2018 року «Про внесення змін до штатного розпису» у зв`язку із звільненням ОСОБА_5 з посади контролера ринку, беручи до уваги наказ №95-к від 13.03.2018 року, скорочено 1 шт. одиницю контролера ринку; внесено зміни до штатного розпису, затвердженого наказом №81-к від 28.02.2018 року; штатний розпис в новій редакції введено в дію з 23.04.2018 року (а.с.73).

Відповідно до наказу №145-к від 24.04.2018 року «Про внесення змін до наказу №141-к від 20.04.2018 року», у зв`язку з скороченням 1 шт. одиниці контролера ринку згідно з наказом №142-к від 21.04.2018 року, внесено до наказу №141-к від 20.04.2018 наступні зміни: пункт 1 викладено в такій редакції: виключити зі штатного розпису, затвердженого наказом №142-к від 21.04.2018 року посаду старшого контролера»; пункт 2 викладено в такій редакції: скоротити чотири штатних одиниць контролерів ринку (а.с. 74).

Із копії повідомлення № 4 від 25.04.2018 року, адресованого позивачеві ОСОБА_1 , вбачається, що останню повідомлено про майбутнє звільнення, а також запропоновано їй вакантну на підприємстві посаду прибиральника території. Від запропонованої посади позивач відмовилася, про що свідчить її особистий підпис на даному документі (а.с. 76).

На підставі наказу КП «Червоноградський ринок» від 13 червня 2018 року № 205-к позивача звільнено з посади контролера ринку у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30.06.2018 року (а.с. 11).

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-1, підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Звертаючись із позовними вимогами позивач ОСОБА_1 покликалася на те, що її звільнення відбулося з порушенням процедури, передбаченої трудовим законодавством, оскільки відсутня згода первинного профспілкового комітету КП «Червоноградський ринок», членом якого вона є, в порушення вимог статті 49-2 КЗпП роботодавцем станом на день її звільнення не надано інформації щодо наявності вільних вакантних посад, при звільненні відповідачем не враховане її переважне право, передбачене статтею 42 КЗпП, на залишення на роботі, а також не враховано вимоги ст. 184 КЗпП, оскільки на її утриманні перебуває малолітній син, і вона вважає себе одинокою матір`ю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні доведено проведення зміни в організації виробництва і праці КП «Червоноградський ринок» зі скороченням штату працівників, при цьому вважав необгрунтованими відмови Сокальської районної профспілкової організації працівників державних установ та первинної профспілкової організації Комунального підприємства «Червоноградський ринок» у наданні згоди на звільнення позивача за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а також відсутність у позивачки переважного права залишення на роботі перед іншими працівниками та те, що на позивачку не поширюються вимоги ч. 3 ст. 184 КЗпП України як одиноку матір.

Крім цього, ухвалюючи додаткове рішення про задоволення заяви КП «Червоноградський ринок» суд першої інстанції врахував, що відповідачем понесені витрати на правову допомогу у сумі 14800 грн., розмір таких витрат підтверджується відповідними документами, які суд прийняв як належні та допустимі докази. При цьому, за клопотанням представника позивача суд вважав необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відтак стягнув з позивача в користь відповідача 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Виходячи з наявних матеріалів справи та досліджених судом доказів, колегія суддів не може погодитись з такими висновками районного суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від06листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» (зі змінами) роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Частиною 2 ст.40цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст.49-2КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Колегія суддів виходить з того, що безспірно встановленим є факт проведення змін в організації виробництва і праці КП «Червоноградський ринок», шляхом ліквідації відділу контролю на ринку з покладенням його функцій та завдань на відділ бухгалтерського обліку та фінансової звітності, створення у відділі бухгалтерського обліку та фінансової звітності сектору контролю ринку, при цьому такі зміни проведено з метою удосконалення та оптимізації структури управління КП «Червоноградський ринок», скорочення витрат на утримання апарату управління на підставі рішення Червоноградської міської ради №775 від 06.03.2018 року.

Про наступне вивільнення позивач ОСОБА_1 повідомлена листом № 4 від 25.04.2018 року, що відповідає передбаченому частинами 1-3 статті 49-2КЗпП порядку вивільнення працівників, а також запропоновано їй вакантну на підприємстві посаду прибиральника території. Від запропонованої посади позивач відмовилася, про що свідчить її особистий підпис на даному документі.

Разом з тим, згідно ізст. 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Законодавством не передбачені критерії й порядок визначення працівників з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці. У зв`язку з цим, Міністерство соціальної політики України своїмлистом від 21.05.2012 р. N 80/06/187-12 «Про переважне право на залишення на роботі»зробило практичний аналіз виявлення таких працівників, яким необхідно керуватися роботодавцю під час застосування ст. 42 КЗпП України.

На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робитьсяпорівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, в процесі якого враховуються такі обставини:наявність відповідної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

З пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції та з матеріалів справи вбачається, щоу відділі контролю КП «Червоноградський ринок» було 8 штатних одиниць контролерів, з врахуванням наказів від20 квітня 2018 року № 141-к «Про скорочення чисельності та штату», № 142-к від 21.04.2018 року «Про внесення змін до штатного розпису», №145-к від 24.04.2018 року «Про внесення змін до наказу №141-к від 20.04.2018 року», виключено зі штатного розпису посаду старшого контролера та скорочено чотири штатних одиниць контролерів ринку, відтак після скорочення чисельності у новому штатному розписі залишилося 3 посади контролерів у секторі контролю ринку, на яких залишились працівники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Згідно із посадовою інструкцією контролера ринку, затвердженою директором КП «Червоноградський ринок» ОСОБА_3 , кваліфікаційними вимогами до цієї посади є базова загальна середня освіта, без вимог до стажу роботи.

З долученої до відзиву на апеляційну скаргу таблиці порівняння продуктивності праці і кваліфікації контролерів КП «Червоноградський ринок» встановлено, що всі сім працівників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 відповідали кваліфікаційній вимозі щодо освіти, при цьому більшу продуктивність праці, що стосується стажу роботи, фактичного відпрацьованого робочого часу, тривалість перебування у відпустках та на тимчасовій непрацездатності, виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, розширення зони обслуговування, наявність заохочень, відсутність дисциплінарних стягнень, мали працівники ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

При цьому, обговорення питання про визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності штату, відбулося під час засідання комісії з ліквідації відділу контролю на ринку 25.04.2018 року, за наслідками якого комісія вирішила визначити працівників, які підлягають звільненню відповідно до наказу № 141-к від 20.04.2018 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , що спростовує доводи апелянта ОСОБА_2 в частині, що працедавцем не проводився порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації контролерів КП «Червоноградський ринок».

Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Зокрема, частина третя статті 184 КЗпП передбачає, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Пряма заборона на звільнення перелічених працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Такі категорії працівників мають суб`єктивне право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідується, не може ставитись взагалі.

Враховуючи вищевикладене, законодавцем визначено пріоритетний порядок, згідно з яким підприємство може визначати кандидатів серед працівників на звільнення при скороченні, а також встановив пряму заборону на звільнення деяких категорій працівників.

У позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 звертала увагу, що вона є матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого утримує та виховує сама, відтак вважається одинокою матір`ю, тому в силу приписів ч. 3 ст. 184 КЗпП України не може бути звільнена, крім випадків повної ліквідації підприємства з обов`язковим працевлаштуванням.

Заперечуючи вказані обставини, представник КП «Червоноградський ринок» вказує, що ОСОБА_1 не є одинокою матір`ю, оскільки у свідоцтві про народження сина позивачки ОСОБА_4 проведено запис про батька дитини ОСОБА_12 , який не містить інформації, що актовий запис проведено зі слів матері, а також, що правовий статус одинокої матері особа набуває з моменту прийняття рішення відповідним органом соціального захисту населення.

Визначення «одинокої матері» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки».

Так, згідно з таким роз`ясненням, одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у установленому порядку за вказівкою матері; вдову;іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Оскільки пункт 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) значення не має.

Таким чином, одинокою матір`ю, окрім іншого, є жінка, яка виховує дитину без батька, у тому числі і розлучена жінка, яка сама виховує дитину.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду від 06 квітня 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , після розірвання шлюбу ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом із сином в АДРЕСА_1 , займається вихованням сина сама, що підтверджується довідкою ЖБК «Чайка» від 09.07.2018 року та характеристикою Черевоноградської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. № 1.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов неправильного висновку, що позивачка ОСОБА_1 не має статусу одинокої матері, відтак в силу приписів ч. 3 ст. 184 КЗпП України працівник ОСОБА_1 , як жінка, яка є одинокою матір`ю, не може бути звільнена з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`яку із скороченням чисельності та штату працівників, з врахуванням того, що відсутня повна ліквідація КП «Червоноградський ринок».

З врахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції безпідставно визнав необгрунтованою відмову профспілкового комітету КП «Червоноградський ринок» та відмову Сокальської районної профспілкової організації працівників державних установ у наданні згоди на звільнення позивачки, відтак таке звільнення є незаконним, оскільки відбулося з порушенням вимог ч. 2 ст. 43, ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

На порушення вимог статей 4, 13, 263 ЦПК України суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не звернув достатньої уваги на доводи позовної заяви та додані до неї матеріали, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Таким чином, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу директора КП «Червоноградський ринок» № 205-к від 13.06.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлення її на посаді контролера ринку в КП «Червоноградський ринок» з 01 липня 2018 року.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст.235КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 8лютого 1995року №100 (далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Таким чином, для розрахунку середньої заробітної плати позивачки ОСОБА_1 розрахунковим періодом є травень та червень 2018 року.

Згідно із довідкою КП «Червоноградський ринок» від 06.07.2018 року № ЧР000000019 позивач ОСОБА_1 отримала нараховану заробітну плату за травень в сумі 6193 грн. та червень 2018 року в розмірі 18868,38 грн., з яких компенсація за невикористану відпустку складає 5298,26 грн. та вихідна допомога 6335 грн.

Відпрацьованих днів за вказаний період було 41.

Середньоденна заробітна плата, з врахуванням вимог п. 4 Розділу ІІІ Постанови № 100, становить 327,51 грн. (13428,12/41).

Крім цього, вимушений прогул позивача складає з 01.07.2018 року по 12.11.2019 року - 344 робочих дні.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 112663,44 грн. (327,51 грн. х 344 дні).

В свою чергу, у зв`язку із скасуванням оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 25 січня 2019 року, додаткове рішення цього ж суду від 28 лютого 2019 року, яким з ОСОБА_1 на користь КП «Червоноградський ринок» стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 гривень, необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 січня 2019 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Червоноградський ринок», з участю третіх осіб на стороні позивача Сокальська районна профспілкова організація працівників державних установ, Первинна профспілкова організація КП «Червоноградський ринок», третя особа на стороні відповідача директор КП «Червоноградський ринок» ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального підприємства «Червоноградський ринок» № 205-к від 13.06.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КзПП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді контролера ринку в Комунальному підприємстві «Червоноградський ринок» з 01 липня 2018 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Червоноградський ринок» (місцезнаходження 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська, 5, код ЄДРПОУ 03337929) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 112663 (сто дванадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 44 коп. з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградський ринок» -задовольнити частково.

Додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 лютого 2019 року скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 13 листопада 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк