КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 760/408/19 Головуючий 1 інстанція -Кушнір С.І.
Провадження № 22-ц/824/9254/2019 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
П О С Т А Н О В А
іменем України
04 листопада 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Кулікової С.В.
за участю секретаря: Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним трудового договору в частині строку його дії, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньо місячного заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся доСолом'янського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця»про визнання недійсним трудового договору в частині строку його дії, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньо місячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом №353/ос від 09.09.2016 року позивач був призначений на посаду заступника начальника виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
Наказом №159/ос від 06.03.2017 року позивач був призначений на посаду начальника виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
Рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 31.01.2017 - 01.02.2017 року (протокол Ц-57/8 Ком.т., наказ №001 від 31.03.2017 р.) виробничий підрозділ вилучено зі складу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та приєднано до філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця».
Наказом №229/ос від 04.12.2017 року позивач звільнений з посади начальника виробничого підрозділу філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку із переведенням на посаду заступника директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» на підставі наказу № 231/ос від 04.12.2017 р. відповідно до наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 01.12.2017 р. № 2856/ос.
Так, в наказі відповідача №231/ос від 04.12.2017 р. вказано тип договру - безстроковий ( т. 1 а.с 15)
Таким чином, 04.12.2017 р., позивач був прийнятий відповідачем на роботу на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк.
Як вказує позивач, він належним чином виконував свої трудові обов`язки, незважаючи на те, що його посадові обов`язки на останній посаді змінювалися відповідачем тричі протягом року (наказ №21 від 26.01.2018 р., наказ №069 від 14.03.2018 р., наказ №234 від 31.07.2018 р.).
Протягом цього ж періоду, відповідачем було без пояснення будь-яких причин відсторонено позивача на два місяці від виконання обов`язків на період проведення службової перевірки відповідно до наказу №467 від 25.07.2018 р. та наказу №526 від 17.08.2018 р., за результатами якої жодних суттєвих порушень у діях позивача виявлено не було.
Таким чином, наказ №234 від 31.07.2018 р. було видано під час відсторонення позивача від посади та не ознаймлено з ним. Після завершення службової перевірки, позивач продовжив виконувати свої обов`язки в межах вказівок і розпоряджень директора філії.
Під час призначення на посаду заступника директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» на підставі наказу № 231/ос від 04.12.2017 року між позивачем і відповідачем було укладено трудовий договір №215 від 01.12. 2017 року.
29.11.2018 року, позивача було ознайомлено із наказом ПАТ «Укрзалізниця» №2378/ос від 26.11.2018 року про його звільнення 04.12.2018 року у зв`язку із закінченням строку, на який було укладеного трудовий договір.
04.12.2018 року позивачу було видано трудову книжку та нараховано на картку грошові кошти. Частина грошових коштів надійшла на картку 05.12.2018 року
Відповідно до п.2.3.5 письмового трудового договору № 215 від 01.12.2017 року, відповідач зобов`язаний повідомляти позивача про закінчення дії Договору не пізніше ніж за 1 (один) місяць до закінчення строку дії.
Просив визнати недійсною умову трудового договору № 215 від 01.12.2017 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та ОСОБА_1 про встановлення строку дії трудового договору з 05.12.2017 року до 04.12.2018 року, яка закріплена в п. 8.1 трудового договору № 215 від 01.12.2018 року з моменту укладання трудового договору № 215 від 01.12.2017 року;
визнати трудовий договір № 215 від 01.12.2017 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та ОСОБА_1 безстроковим, що укладений на невизначений строк від дати його укладення, - з 01.12.2017 року;
визнати незаконним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815) № 2378/ос від 26.11.2018 року про звільнення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 21.07.2000 року);
поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 21.07.2000 року) на посаді заступника директора філії «Пасажирська компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815), перейменованого Кабінетом Міністрів України в Акціонерне товариство «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815);
стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815), перейменованого Кабінетом Міністрів України в Акціонерне товариство «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 21.07.2000 р.) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.12.2018 року по день поновлення на роботі;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним трудового договору в частині строку його дії, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньо місячного заробітку за час вимушеного прогулувідмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам наявних в матеріалах справи, крім того, зазначає, що небуло враховано, що зміна найменування посади, посадових обов`язків та строку трудових відносин є змінами істотних умов і повинна здійснюватися з спеціальною процесуальною процедурою, встановленої законом, тобто фактично судом першої інстанції не враховано цілий ряд правопорушень зі сторони відповідача, що свідчать про систематичність у недотриманні вимог законодавства України про працю.
Тому просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі особистої заяви позивача ОСОБА_1 , керівником регіональної філії «Південно-західна залізниця» було видано наказ від 09.09.2016 р. № 353/ос про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 09.09.2016 р. на посаду заступника начальника вокзалу.
На підставі особистої заяви позивача та подання від 27.02.2017 р., керівником регіональної філії «Південно-західна залізниця» було видано наказ від 06.03.2017 р. № 159/ос про призначення ОСОБА_1 начальником виробничого підрозділу вокзал станції Київ-Пасажирський регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з 06.03.2017 р. на умовах контракту, з перевденням з посади заступника начальника цього ж підрозділу.
ОСОБА_1 було подано заяву про призначення його на посаду заступника директора філії «Пасажирська компанія» ПAT «Укрзалізниця» на умовах трудового договору строком на один рік за переведенням.
На підставі заяви позивача ПAT «Укрзалізниця» було видано наказ № 2856/ос від 01.12.2017 р. про призначення ОСОБА_1 05.12.2017 р. на посаду заступника директора філії «Пасажирська компанія» ПAT «Укрзалізниця» на умовах укладення строкового трудового договору строком на 1 рік, звільнивши його з посади начальника виробничого підрозділу «Вокзал станції Київ-Пасажирський» філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» за переведенням відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Позивач ознайомився з вказаним наказом 05.12.2017 р., про що свідчить підпис позивача.
На підставі заяви ОСОБА_1 та Наказу ПAT «Укрзалізниця» від 01.12.2017 р. №2856/ос було видано накази Філії «Пасажирська компанія» від 04.12.2017 р. № 229/ос та №231/ос, якими ОСОБА_1 звільнено з посади начальника виробничого підрозділу вокзал станції Київ-Пасажирський за переведенням та призначено на посаду заступника директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» на умовах укладання строкового трудового договору строком на 1 рік.
Так, як вбачається з наказу директора філії «Пасажирська компанія» від 04.12.2017 р. № 231/ос, наказом виконуючого обов`язки Голови правління ПАТ «Укрзалізниця» від 01.12.2017 р. № 2856/ос ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» на умовах трудового догвоору строком на 1 рік за переведенням з виробничого підрозділу «Вокзал станції Київ-Пасажирський», з 05.12.2017 р.
01.12.2017 р. між ПАТ «Українська залізниця» та ОСОБА_1 було укладено Трудовий договір № 215 строком дії з 05.12.2017 по 04.12.2018 р. включно (п. 8.1 договору), з яким він ознайомився та погодився без будь-яких заперечень, про що свідчить власноруч проставлений підпис на кожному аркуші договору.
Крім того, 05.12.2017 р. між ПАТ «Українська залізниця» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до трудового договору від 01.12.2017 р. № 215, укладеного із заступником директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 . Додаткова угода від 05.12.2017 р. укладена в двох примірниках є невід`ємною частиною Трудового договору від 01.12.2017 р. № 215. Під додатковою угодою від 05.12.2017 р. також позивачем проставлено особистий підпис.
Відповідно до відомостей із Журналу реєстрації договорів, угод з начальниками філій ПАТ «Укрзалізниця» та іншими працівниками ПАТ «Укрзалізниця» другий примірник трудового договору ОСОБА_1 отримав 04.12.2017 року.
З матеріалів справи встановлено, що з метою належного виконання умов договору відповідачем ОСОБА_2 було повідомлено листом від 22.10.2018 р. №ЦПК-2011, про те, що відповідно до підпунтку 2.3.5 пункту 2.3 розділу 2 трудового договору від 01.12.2017 р. №215, строк дії трудового договору закінчується 04.12.2018 р., що передбачено пунктом 8.1. Договору та трудові відносини будуть припинені згідно з чинним законодавством України. Вказане повідомлення було надіслано на офіційну адресу позивача 02.11.2018 р., про що свідчить сформована відомість, опис вкладення та чек.
Відповідно до умов укладеного Трудового договору між сторонами, ПАТ «Укрзалізниця» видано наказ від 26.11.2018 р. № 2378/ос про припинення трудового договору з позивачем 04.12.2018 р., яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» за пунктом 2 ст. 36 КЗпП України по закінченню строку трудового договору, та відповідний наказ Філії «Пасажирська компанія» про припинення трудового договору № 547/ос від 03.12.2018 р., про що ОСОБА_1 був ознайомлений 04.12.2018 р., про що свідчить його власноручний напис та підпис на наказі.
Належно оформлену трудову книжку позивачу було вручено у день звільнення, що підтверджується витягом з книги руху трудових книжок та вкладишів до них та не спростовано ОСОБА_1 .
Крім того, у день звільнення відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем, що підтверджується копією платіжної відомості № 231, платіжним дорученням №7696 від 04.12.2018 року.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним трудового договору в частині строку його дії, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньо місячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача недоведені та не підтверджені належними доказами, оскільки ОСОБА_1 свідомо уклав з ПАТ «Українська залізниця» саме строковий договір, терміном дії один рік, по закінченню якого з ним правомірно було припинено трудові правовідносини шляхом звільнення та проведено відповідний розрахунок.
Однак з вищенаведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитись неможе, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Трудовий договір може бути, зокрема, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України). Такий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної робота, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2016 року наказом №353/ос Позивач призначений на посаду заступника начальника виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ііАТ «Укрзалізниця» на умовах безстрокового трудового договору. Дана обставина Відповідачем не заперечувалась.
06.03.2017 року наказом №159/ос Позивач призначений на посаду начальника виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
Рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 31.01.2017 - 01.02.2017 року (протокол Ц-57/8 Ком.т., наказ №001 від 31.03.2017р.) виробничий підрозділ вилучено зі складу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та приєднано до філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця».
01.12.2017 року ПАТ «Укрзалізниця» наказом № 2856/ос Позивач був призначений на посаду заступника директора філії «Пасажирська компанія» та звільнений з посади начальника виробничого підрозділу філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку із переведенням.
04.12.2017 року наказом №229/ос» ПАТ «Укрзалізниця» звільнений з посади начальника виробничого підрозділу філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку із переведенням до апарату філії.
04.12.2017 року наказом № 231/ос Позивача прийнято на роботу на посаду заступника директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку із переведенням. Згідно копії даного наказу форми №П-1 - в графі самого наказу «тип договору» вказано - «Безстроковий», «за умовами контракту - Ні». Дана обставина Відповідачем не заперечувалась.
Під час призначення на посаду заступника директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» на підставі наказу № 231/ос від 04.12.2017р. між Позивачем і Відповідачем було укладено трудовий договір №215 від 01.12. 2017р.
У п.1.2. ст.1 трудового договору вказано, що на підставі цього Договору продовжуються трудові відносини між Позивачем та Відповідачем, що також підтверджує, що Позивач не знав і не міг знати, що умови існуючого безстрокового трудового договору будуть у подальшому істотно змінені і обмежені строком.
Крім того, п.8.5 трудового договору передбачено, що «припинення договору тягне за собою припинення трудових відносин з працівником на займаній посаді», а не взагалі звільнення з роботи.
Таким чином наказ №234 від 31.07.2018р. (про чергову зміну посадових обов`язків) було видано під час відсторонення Позивача від посади та не ознайомлено з ним.
29.11.2018 року Позивача було ознайомлено із наказом ПАТ «Укрзалізниця» №2378/ос від 26.11.2018 р. про його звільнення 04.12.2018р. у зв`язку із закінченням строку, на який було укладеного трудовий договір.
04.12.2018 року Позивачу було видано трудову книжку та нараховані на картку грошові кошті. Частина грошових коштів надійшла на картку 05.12.2018р. (витяг з карткового рахунку в матеріалах справи підтверджує даний факт, однак судом першої інстанції даний факт порушення процедури звільнення був проігнорований та не врахований під час прийняття рішення).
Відповідно до п.2.3.5 письмового трудового договору № 215 від 01.12.2017р., Відповідач зобов`язаний повідомляти Позивача про закінчення дії Договору не пізніше ніж за 1 (один) місяць до закінчення строку дії. Тобто, Відповідач добровільно взяв на себе обов`язок завчасно повідомити Позивача про своє небажання продовжувати трудовий договір на новий строк. Відповідач не виконав взятого на себе обов`язку, оскільки повідомив Позивача про непродовження трудового договору на новий термін та головне - звільнення його з роботи - із порушенням ним же визначених термінів, а також норм чинного законодавства.
За змістом ч.З ст.24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) трудовий договір може оформлюватися наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Таким чином, видання Відповідачем наказу №353/ос від 09.09.2016р. (та усіх інших, у тому числі №231/ос від 04.12.2017р.) є оформленням трудового договору з Позивачем згідно ч.З ст.24 КЗпП України.
Отже, в Наказі Відповідача №353/ос від 09.09.2016р., яким Позивача прийнято на роботу в ПАТ «Укрзалізниця», та №231/ос від 04.12.2017р., яким призначено на посаду заступника директора філії, ні у відповідних заявах позивача не має жодної вказівки про прохання та інтерес Позивача, щоб його перевели на строковий договір чи на контракт, як особливу форму трудового.
Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Враховуючи буквальний зміст ч.3 ст.21 КЗпП України, в редакції, чинній станом на і день виникнення трудових правовідносин та, станом на поточні дати, повинна існувати чітка та однозначна вказівка в законі на можливість укладання контракту між працівником та роботодавцем.
Більше того, в силу імперативного характеру ч.З ст.21 КЗпП України, навіть за згодою працівника контракт не може укладатися, якщо закон України не передбачив застосування контракту для конкретно визначеної відповідної сфери.
Суд першої інстанції в рішенні не зазначив, яким законом передбачено застосування для спірної ситуації Позивача контрактної форми трудового договору.
Висновок про те, що Позивача віднесено до категорії осіб, які працюють за контрактом може бути зроблений тільки з посилання на Статут Відповідача та постанову Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. №735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Вказані факти жодним чином не можуть встановлювати сферу застосування контракту. Більше того, у вказаній Постанові КМУ від 02.09.2015р. № 735 та Статуті прямо передбачено укладення контракту тільки з головою та членами, правління, жодної згадки про «заступника директора філії» в зазначених документах немає.
Позивач не обіймав посаду Голови правління Відповідача та не був членом правління Позивача, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суд першої інстанції проігнорував вимоги ст.21 КЗпП України та визнав законним укладення контракту з Позивачем в ситуації, коли жодним законом не встановлено такої можливості.
Колегією суддів встановлено, що позивач, до моменту переведення його на умови строкового договору, був прийнятий на роботу безстроково, що свідчить про визнання Відповідачем наступних юридично значимих обставин: характер та/або умови виконуваної роботи не є сезонним; характер та/або умови виконуваної роботи не є тимчасовим; характер та/або умови виконуваної роботи не є такими, що вичерпуються своїм виконанням без подальшої потреби у такому виконанні.
Отже, не встановлено юридичних підстав, передбачених частиною 2 статті 23 КЗПП України, які б дозволяли відповідачеві встановлювати строкові трудові відносини з позивачем та, які б унеможливлювали існування між позивачем та відповідачем трудових відносин, встановлених саме на невизначений строк.
Згідно частини 2 статті 23 КЗпП України, строковий трудовий договір може встановлюватися з урахуванням інтересів працівника.
Судом першої інстанції порушено ч.З ст.32 КЗпП України - не враховано, що зміна найменування посади, посадових' обов`язків та строку трудових відносин є змінами істотних умов і повинна здійснюватися з спеціальною процедурою, встановленої законом
В світлі зазначеного необхідно звернути увагу на наступне:
Відповідно до ч.З ст.32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, ісваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Законодавство України встановлює загальне правило, яке відповідає інтересам працівників, - безстроковий трудовий договір та дозволяє укладати строковий договір як виключення з цього правила (ст.23 КЗпП України).
Порушення роботодавцем трудового законодавства та встановлення строкового договору без законних підстав за визначенням не може визнаватися судом правомірним та таким, що не суперечить правам працівника.
Частина 3 ст.32 КЗпП України передбачає спеціальну процедуру зміни істотних умов, незалежно від того, чи оцінює роботодавець такі зміни як погіршення умов праці чи ні.
Істотні умови праці можуть бути змінені тільки за одночасної наявності наступних умов: відбулася зміна в організації виробництва та праці; колишні істотні умови не може бути збережено; існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між зміною в організації виробництва/праці та в-можливістю зберегти колишні істотні умови; працівника попередили не менш ніж за два місяці до зміни істотних умов.
Колегія суддів звертає свою увагу на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач належним чином виконував свої трудові обов`язки.
За змістом ч.З ст.32 КЗпП України, про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Обмеження трудових відносин строком було зміною істотних умов праці, що вимагало завчасного (не пізніше, ніж за два місяці) попередження Позивача, надання йому часу обдумати своє рішення та оцінити законність нових умов, запроваджених Відповідачем.
Оскільки інформацію про зміну істотних умов праці Позивач отримав з істотним порушенням строку (рішення про переведення прийнято Відповідачем 01.12.2017р. - за чотири робочі дні до дня призначення на іншу посаду на умовах строкового трудового договору замість двох місяців) не завчасно, як того вимагає ч.З ст.32 КЗпП України, Позивач де мав гарантованого законом часу, щоб прийняти зважене рішення щодо своєї подальшої трудової діяльності.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на належність виконання вимог п.2.3.5 письмового трудового договору № 215 від 01.12.2017 року шляхом направлення Позивачу повідомлення листом від22.10.2018 року № ЦПК -2011 на офіційну адресу Позивача 02.11.2018 року та надання в якості підтвердження- відомості, опису вкладення та чеку від структурного підрозділу Відповідача ( печатка Експедиції ПАТ «Укрзалізниця» в описі).
Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
04.12.2018 р. Позивачу було видано трудову книжку та нараховані на картку грошові кошті. Частина грошових коштів надійшла на картку 05.12.2018 року.
Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до переконливого висновку, що у справі що переглядається доводи апеляційної скарги є доведеними та таким, що підтверджуються належними та допустимими доказами.
Тому встановивши, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального та матеріального права та не враховано цілий ряд обставин, що призвело до постановленння необгрунтованого по суті рішення, не підтвердженого матеріалами справи.
На підставі викладеного, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, а тому не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про задоволення позову про визнання недійсним трудового договору в частині строку його дії, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньо місячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Керуючись ст.ст. 374, 376,367, 374, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним трудового договору в частині строку його дії, визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньо місячного заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати недійсною умову трудового договору № 215 від 01.12.2017 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та ОСОБА_1 про встановлення строку дії трудового договору з 05.12.2017 року до 04.12.2018 року, яка закріплена в п.8.1 трудового договору № 215 від 01.12.2018 року з моменту укладання трудового договору № 215 від 01.12.2017 року.
Визнати трудовий договір № 215 від 01.12.2017 року., що укладений між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та ОСОБА_1 безстроковим, що укладений на невизначений строк від дати його укладення, - з 01.12.2017 року.
Визнати незаконним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815) № 2378/ос від 26.11.2018 року про звільнення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально - Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 21.07.2000 року).
Поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально - Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 21.07.2000 р.) на посаді заступника директора філії «Пасажирська компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815), перейменованого Кабінетом Міністрів України в Акціонерне товариство "Українська залізниця" (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815), перейменованого Кабінетом Міністрів України в Акціонерне товариство "Українська залізниця" (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально - Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 21.07.2000 р.) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.12.2018 року по день поновлення на роботі.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Н.В. Ігнатченко
С.В. Кулікова
