Дата документу 06.11.2019 Справа № 316/132/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№316/132/19 Головуючий у1інстанції Бульба О.М.

Провадження № 22-ц/807/3236/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Крилової О.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа: Виконавчий комітет Енергодарської міської ради, про скасування рішення житлової комісії та зобов`язання поновити на квартирному обліку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа: Виконавчий комітет Енергодарської міської ради, про скасування рішення житлової комісії та зобов`язання поновити на квартирному обліку.

В обґрунтування позову зазначав, що з 04.07.1998 р. він проходив військову службу в Збройних Силах України.

Відповідно до п.«Б» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 24.02.2014 р. №15 о/с звільнений з військової служби за станом здоров`я у запас Збройних сил України з правом носіння військової форми одягу; згідно наказу №45 командира військової частини № НОМЕР_1 від 04.03.2014 р. виключений із списків особового складу частини; вислуга років на військовій службі складає (у пільговому обчисленні) 21 рік 05 місяців 25 днів; є підполковником запасу.

Оскільки власного житла позивач не мав, він в 2002 р. подав заяву про надання йому житлової площі в м. Енергодар і з 27.01.2003 р. на підставі рішення, прийнятого на засіданні житлово-побутової комісії військової частин № НОМЕР_1 від 27.01.2003 р. позивач був поставлений на квартирний облік в загальну чергу під №75, на позачергову чергу під №5, що підтверджується Протоколом №1 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2003 р.

Рішенням прийнятим 01.12.2003 р. на засіданні житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 позивач був знятий з позачергової черги, як зазначено в Протоколі №3 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2003 р. з підстав роз`яснень Міністерства юстиції України №23-27-36 від 06.11.2000 р., відповідно до яких офіцери, які прибули з навчальних закладів для подальшого проходження служби, не мають підстав на постановки на пільгову чергу.

Після зняття в 2003 р. з пільгової черги, він безперервно перебував на квартирному обліку військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у загальній черзі.

04.03.2014 р. на засіданні житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення про залишення позивача на квартирному обліку з постановкою на позачергову чергу в зв`язку з його звільненням з військ за станом здоров`я на підставі ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що підтверджується Протоколом №2 засідання житлово-побутової і комісії військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2014 р..

21.11.2017 р. на засіданні житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 була розглянута заява позивача про надання згоди на отримання грошової компенсації замість неотриманого жилого приміщення і комісія прийняла відповідне рішення щодо надання підполковнику запасу ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 432640 грн. за належне йому для отримання жиле приміщення, що підтверджується Витягом з протоколу №9а засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2017 р.

Оскільки після прийняття вищевказаного рішення пройшов тривалий час, але позивач так і не отримував вищевказану суму компенсації за житло, останній вимушений був звернутись до керівництва військової частин НОМЕР_1 з заявою щодо надання відповідних роз`яснень.

У відповідь на направлений запит, позивач спочатку отримав лист від 08.10.2018 р. за вих.№42/28-1103, яким командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 повідомив, що 23.08.2018 р. військовою частиною облікова справа ОСОБА_1 була направлена до Головного управління національної гвардії України для отримання компенсації за жиле приміщення, та повернута до військової частини 29.08.2018 р., а також до даної відповіді був долучений розрахунок виплати грошової компенсації на суму 432640 грн.

З листів заступника командувача Національної гвардії України ОСОБА_3 за вих.№27/30/2-В-687 від 29.11.2018 р. та т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 за вих.№42/28-1334 від 05.12.2018 р., позивач дізнався про те, що рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 його було знято з квартирного обліку та відмінено рішення житлово-побутової комісії від 21.11.2017 р. щодо виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Проте, саме рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - Протокол №19 від 05.11.2018 р. про зняття позивача з квартирного обліку, було йому направлено лише листом від 20.12.2018 р. за вих.№42-34/1414, після самостійного звернення позивача 10.12.2018 р. з відповідною заявою.

З Протоколу №19 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 НГУ від 05.11.2018 р. (далі Протокол №19), позивач дізнався, що комісія вирішила зняти його з квартирного обліку у зв`язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого «відпали підстави для надання іншого жилого приміщення», а також комісією було відмінено рішення ЖПК військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2017 р., Протокол №9а про отримання грошевої компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Згідно тексту Протоколу № 19, підставою для зняття Позивача з квартирного обліку стало те, що під час перевірки облікової справи ОСОБА_1 було встановлено, що останній проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору найму від 23.03.2005 р. та винаймав житло у громадянки ОСОБА_5 , з якою ІНФОРМАЦІЯ_1 одружився. Отже, як зазначено у Протоколі №19, тим самим ОСОБА_1 нібито «порушив п.1 ч.1 ст.40 ЖК України, відповідно до п.26 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради Професійних спілок від 11.12.1984 р. №470 «Громадяни знімаються з квартирного об, у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення», та відповідно до ч.1 ст.405 ЦК України «Право членів сім`ї власника користування цим житлом: 1) Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону».

Проте, позивач категоричне незгоден з наявністю викладених в Протоколі № 19 підстав для зняття його з квартирного обліку як особи, що не потребує поліпшення житлових умов, вважає вказане рішення незаконним з наступних підстав:

За весь час перебування на обліку, позивач не поліпшував своїх житлових умов, оскільки, на час постановки його на квартирний облік Протоколом №1 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2003 р., позивач проживав в гуртожитку, був прописаний при військовій частині, потім, з 2004 р., протягом тривалого часу він орендував житло у ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 та дійсно 11.08.2007 року одружився з власницею орендованої квартири ОСОБА_7 , від шлюбу з якою у них двоє дітей. Проте, на час укладання шлюбу, ОСОБА_8 вже була власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку отримала у спадщину на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 21.07.1997 р. нотаріусом Енергодарської міської державної нотаріальної контори Запорізької області Кошкіною В.В., зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 04.08.1997 р. в реєстровій книзі №3 за реєстровим номером №43. Тобто ОСОБА_9 набула право власності на зазначену квартиру до шлюбу з позивачем та в порядку спадкування, а отже в силу п.п.1,2 ч.1 ст.57 СК України, квартира АДРЕСА_2 є особистою власністю дружини позивача, якою остання має право розпоряджатися на власний розсуд.

Крім того, на час прийняття оскаржуваного рішення житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2018 р., позивач вже не проживав разом з дружиною, а на підставі договору найму від 07.08.2018 р. орендував у ОСОБА_10 з 08.08.2018 р. іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , де постійно зареєстрований та проживає.

Крім того, відповідно до ст.34 ЖК УРСР, потребуючими поліпшення житлових умов визначаються громадяни, зокрема, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається порядком встановленим Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Відповідно до вимог ст.47 ЖК УРСР, норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 км.м. на одну особу. Загальна площа двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності дружині позивача становить 49,2 кв.м., а жила становить 28,4 км.м. Згідно довідки №7337 від 26.07.2018 р. сектора реєстрації Енергодарської міської ради, у зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_11 - дружина, ОСОБА_12 та ОСОБА_1 діти, ОСОБА_1 брат, а отже на кожного з зареєстрованих осіб у квартирі, припадає жила площа 7,1 км.м., у разі ж реєстрації та проживання позивача у вказаній квартирі, розмір жилої площі на кожну особу буде становитиме 5,68 кв.м., що суперечить положенням ст.47 ЖК України.

Позивачем не було використано право на безоплатну приватизацію житла, він не має власного житла, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку йому не надавалось, і весь час перебування на квартирному обліку у військовій частині не з`являлось жодних підстав, які б свідчили про поліпшення його житлових умов в наслідок чого зникла потреба в наданні житлового приміщення, а тимчасове проживання позивача на підставі укладених договорів найму не є поліпшенням житлових умов.

Крім того, сторона позивача зазначає, що під час прийняття 05.11.2018 р. оскаржуваного рішення житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 НГУ, був порушений і порядок його прийняття оскільки Протокол №19 приймався у відсутності позивача і без його повідомлення.

Просив суд скасувати, як незаконне, рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 НГУ від 05.11.2018 р. - оформлене Протоколом №19, в частині щодо зняття підполковника запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку «у зв`язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення та відміни рішення житлово-побутової комісії військової частини № НОМЕР_1 про отримання грошової компенсації за належне жиле приміщення від 21.11.2017 р. Протокол № 9а»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 НГУ поновити ОСОБА_1 в пільговій черзі списку квартирного обліку осіб, які позачергово потребують поліпшення житлових умов з моменту первинної реєстрації;вирішити питання судових витрат.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 серпня 2019 року позов задоволено.

Скасовано, як незаконне, рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 НГУ від 05.11.2018 року оформлене Протоколом №19, в частині щодо зняття підполковника запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку «у зв`язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення та відміни рішення житлово-побутової комісії військової частини №304 про отримання грошової компенсації за належне жиле приміщення від 21.11.2017 року протокол №9а».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 НГУ поновити ОСОБА_1 в пільговій черзі списку квартирного обліку осіб, які позачергово потребують поліпшення житлових умов з моменту первинної реєстрації.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардіїУкраїни на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардіїУкраїни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скаргаобґрунтована тим,що судпершої інстанціїухвалюючи оскаржуванерішення таскасовуючи рішенняжитлово-побутовоїкомісії військовоїчастини НОМЕР_1 ,оформлене Протоколом№ 19від 05.11.2018не врахував,що відповіднодо ст.1Закону України«Про запобіганнякорупції» "близькіособи -особи,які спільнопроживають,пов`язаніспільним побутомі маютьвзаємні правата обов`язкиіз суб`єктом,зазначеним участині першійстатті 3цього Закону(крімосіб,взаємні правата обов`язкияких ізсуб`єктомне маютьхарактеру сімейних),у томучислі особи,які спільнопроживають,але неперебувають ушлюбі,а також-незалежно відзазначених умов-батько,мати,вітчим,мачуха,син,дочка,пасинок,падчерка,рідний брат,рідна сестра,дід,баба,прадід,прабаба,внук,внучка,правнук,правнучка,зять,невістка,тесть,теща,свекор,свекруха,усиновлювач чиусиновлений,опікун чипіклувальник,особа,яка перебуваєпід опікоюабо піклуваннямзгаданого суб`єкта"; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Таким чином, військовослужбовцям Національної гвардії України заборонено винаймати житло у близьких осіб, так як в них наявний приватний інтерес.

Позивач тривалий час в період з 09.02.2004 по 07.08.2018 винаймав житло за договором оренди, укладений між військовою частиною НОМЕР_1 та орендодавцем ( ОСОБА_6 ), а також проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (згідно договорів оренди). 11.08.2007 одружився на громадянці ОСОБА_6 , яка була власником квартири, яку винаймав ОСОБА_1 та продовжував проживати на тих же договірних відносинах, тим самим порушуючи вимоги пункту 1 частини 1 статті 40 Житлового кодексу України та відповідно пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджено постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 p. N 470: «Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_13 надав суду відзив на апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог, оскільки зняття позивача з квартирного обліку було прийнято безпідставно з порушенням вимог законодавства, без належної перевірки житлових умов позивача.

Колегія судді погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановленосудом тавбачається зматеріалів справи ОСОБА_1 з 04.07.1998 р. проходив військову службу у Збройних Силах України та наказом командувача внутрішніх військ МВС України №15 о/с від 24.02.2014 р. на підставі п.«Б» ч.6 ст.26 Закону України «Про| військовий обов`язок і військову службу», звільнений з військової служби за станом здоров`я у запас Збройних сил України з правом носіння військової форми одягу та згідно наказу №45 командира військової частини № НОМЕР_1 від 04.03.2014 р. виключений із списків особові складу частини, є підполковником запасу, вислуга років на військовій службі складає у пільговому обчисленні 21 рік 05 місяців 25 днів.

Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановленихЖК Української РСРта іншими нормативно-правовими актами .

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 43 ЖК Української РСРгромадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Пунктом 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. №470 визначено, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються, у тому числі, громадяни: забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок.

Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності

За приписами ч.9 ст.12Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов,при звільненні з військової служби в запасабо у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службізалишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно до п.6 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. №1081 (далі - Порядок №1081), питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Пунктом 24 Порядку №1081, встановлено, що, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Відповідно до пункту 29 Порядку №1081, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктом 3.21 «Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженоюнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2007 року № 278, визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно до п.32Порядку №1081,військовослужбовцям житлонадається згідноз чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Крім того, пунктом 1.3 Інструкції №278, визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Положеннями пункту 28 Правил №470 встановлено, що зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку).

Відповідно до п.3.16 Інструкції №278, зняття з квартирного обліку та виведення з пільгових списків осіб, які були необґрунтовано внесені до цих списків або втратили вказане право, проводиться житлово-побутовими комісіями військових частин у тому самому порядку, що й взяття на облік.

З матеріалів справи вбачається, що п.1.3. Протоколу №1 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2003 р. ОСОБА_1 був поставлений на квартирний облік в загальну чергу під №75, та позачергову чергу під №6.

Відповідно до пункту 3.3 Протоколу №3 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2003 р. з підстав роз`яснень Міністерства юстиції України №23-27-36 від 06.11.2000 р., відповідно до яких офіцери, які прибули з навчальних закладів для подальшого проходження служби, не мають підстав на постановки на пільгову чергу, ОСОБА_1 був знятий з позачергової черги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрував шлюб 11.08.2007 р. з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка при реєстрації шлюбу змінила своє прізвище з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_15 ».

Відповідно до пункту 2.1. Протоколу №2 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2014 р. ОСОБА_1 був залишений на квартирному обліку з постановкою на позачергову чергу в зв`язку з його звільненням з військ за станом здоров`я на підставі ст.12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

21 листопада 2017 р. на засіданні житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 була розглянута заява підполковника запаса ОСОБА_1 та протоколом №9а засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2017 р. вирішено надати ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне йому для отримання жиле приміщення, сума якої становить 432640 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до Протоколу №9а, квартирна справа ОСОБА_1 укомплектована повністю, документи передбачені п.11 Порядку надані всі.

Згідно Витягу із списку військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 взятих на квартирний облік з місця служби для одержання житлової площі в м.Енергодарі від 20.08.2018 р. рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 21.06.2018 р. №182, вбачається відсутність житла у позивача в іншому місті, а також те, що відповідачу було відомо про те, що на час прийняття спірного Протоколу №19 , що позивач проживає в АДРЕСА_3 .

Згідно розрахунку виплати грошової компенсації, ОСОБА_1 за належне для отримання жиле приміщення у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.31-31зворот) за нормою площі 40 кв.м. в розмірі 432640 грн., вбачається, що відповідачу було відомо про проживання позивача у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а також зазначено, що у позивача відсутнє приватизоване житло (а.с.31).

Судом встановлено, що з 2004 р. ОСОБА_1 винаймав у користування квартиру жилою площею 28,4 кв.м. по АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 , якій квартира належить на праві приватної власності (а.с.22,23).

ОСОБА_1 винаймав у користування зазначену квартиру з 18.09.2014 р. у ОСОБА_16 , згідно п.п. «а» п.1 даного Типового договору житлове приміщення, що винаймає позивач по справі, належить ОСОБА_11 (а.с.24-25).

Згідно Договору найму житлового приміщення №1 від 07.08.2018 р., позивач безоплатно винаймає у ОСОБА_10 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , на певний строк (а.с.26-27).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_9 набула права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 як спадкоємець за заповітом у 1997 році здійснивши державну реєстрацію майна, до реєстрації шлюбу з позивачем по справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до ст.57 СК України, квартира є особистою власністю дружини позивача ОСОБА_16 .

Крім того, судом зроблено обґрунтований висновок про те, що існування договорів оренди між власником квартири ОСОБА_16 та ОСОБА_1 та між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , свідчить про необхідність поліпшення житлових умов позивача, оскільки як встановлено та не спростовано стороною відповідача, позивач не отримував житлової площі, не був учасником приватизації.

Відповідно до п.2 Порядку №1081, п.1.2 Інструкції №278, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.

Згідно положеньп.1ч.2ст.40ЖК УкраїнськоїРСР,п.30Порядку №1081та п.3.15Інструкції №278,військовослужбовці знімаються з квартирного облікув разі поліпшення житлових умов, унаслідок чого потреба в наданні житла минула. Згідно п.п.1 абзацу 1 п.26 Правил №470, громадяни знімаються з квартирного обліку, у тому числі, у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Колегія суддів дійшла висновку проте, що відповідачем не доведено поліпшень житлових умов позивача та те, що він не потребує їх поліпшення.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зняття з квартирного обліку позивача з причин назначених у спірному Протоколі №19 - у зв`язку з поліпшенням житлових умов в наслідок чого відпали підстави для надання іншого житлового приміщення є безпідставним.

Крім того, відповідачем не доведено належне інформування позивача про проведення засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 НГУ 05.11.2018 р. за наслідками якого було прийнято спірний Протокол №19, оскільки рапорт ОСОБА_17 про повідомлення в телефонному режимі позивача, датовано 18.03.2019 р., повідомлення особи передбачено у письмовій формі, а не устій, при цьому не після засідання, а у 15-денний термін днів до нього.

Доказів на доведення належності повідомлення позивача, які б відповідали критеріям визначеним ст.ст.77-80 ЦПК України, про належність повідомлення позивача про засідання 05.11.2018 р. житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 НГУ з розгляду питання зазначеного у спірному Протоколі №19 відповідачем не надано.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановлено порушення порядку проведення засідання житлово-побутовою комісією військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2018 р., а саме за відсутності позивача не повідомленого належним чином про його проведення

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 серпня 2019 у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2019 року.

Головуючий

Судді: