open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 570/894/16-ц

провадження № 61-32705св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - відділ культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації, Заборольська сільська рада Рівненського району Рівненської області, начальник відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року в складі судді Красовського О. О. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року в складі колегії суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С., Григоренка М. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації та начальника відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 28 грудня 2015 року він звернувся до Заборольського сільського голови з заявою щодо погодження йому відпустки як почесному донору, проте замість отриманого погодження сільський голова примусив його написати заяву про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Зрозумівши, що у подальшому його можуть звільнити з роботи, він написав іншу заяву, в якій просив припинити протиправні дії Заборольського сільського голови, а також просив не розглядати та не приймати до уваги раніше написану ним заяву про припинення трудового договору. Проте начальник відділу культури та туризму Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області 04 січня 2016 року видав наказ про його звільнення.

Враховуючи те, що він не мав наміру звільнятися з роботи позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ від 04 січня 2016 року № 1-к про його звільнення, поновити його на посаді завідувача клубом с. Забороль Рівненського району Рівненської області, стягнути із Заборольської сільської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 березня 2016 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Заборольську сільську раду Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача клубом с. Забороль Рівненського району Рівненської області незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача клубом с. Забороль Рівненського району Рівненської області з 04 січня 2016 року.

Стягнуто з Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 14 225,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від 03 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства, при припиненні трудових відносин між сторонами додержано вимоги трудового законодавства, зокрема статті 21, пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а також Положення про відділ культури і туризму та посадової інструкції керівника клубного закладу, а тому підстав для його поновлення на роботі немає.

При цьому апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, взяв до уваги відсутність будь-яких доказів, які стверджували б про вчинення тиску на позивача з боку Заборольського сільського голови щодо написання заяви про звільнення з роботи, а також те, що при припиненні трудового договору за угодою сторін можливості відкликання своєї заяви працівником не передбачено, на відміну від звільнення за власним бажанням.

Оскільки позов у частині незаконності звільнення є необґрунтованим, тому похідні вимоги, а саме поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку суди також визнали такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу нарішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди неповно встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не надали належної оцінки факту негайної подачі ним заяви про протиправні дії сільського голови, а також інших заяв, зі змісту яких вбачається відсутність особистого бажання звільнятися з роботи.

У вересні 2017 року представник відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

За вимогами підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Справу розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

За положеннями частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що ОСОБА_1 працював на посаді завідувача клубом с. Забороль Рівненського району Рівненської області.

28 грудня 2015 року ОСОБА_1 написав заяву на ім`я начальника відділу культури та туризму Рівненської районної державної адміністрації, в якій просив припинити трудовий договір за угодою сторін із 4 січня 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Зазначена заява погоджена Заборольським сільським головою і 28 грудня 2015 року зареєстрована за № 417-03/05-15 у відділі культури та туризму Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - відділ культури та туризму).

У подальшому ОСОБА_1 відкликав раніше подану ним заяву про звільнення з посади як таку, що була написана під тиском, і ця заява теж зареєстрована у відділі культури та туризму 28 грудня 2015 року за № 415-03/05-15.

Крім того, позивач на ім`я начальника відділу культури та туризму також подав заяву про надання йому щорічної основної та додаткової відпустки з 5 січня 2016 року у зв`язку з терміновим санаторно-курортним лікуванням, яка зареєстрована у відділі культури та туризму за № 416-03/05-15.

Наказом начальника відділу культури та туризму від 04 січня 2016 року № 1-к припинено трудовий договір та звільнено ОСОБА_1 з посади завідувача клубом с. Забороль Рівненського району Рівненської області на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за угодою сторін.

05 січня 2016 року позивач ознайомився із наказом про звільнення та під підпис особисто отримав трудову книжку.

Разом з тим, ОСОБА_1 після звільнення з посади завідуючого клубом с. Забороль Рівненського району Рівненської області відповідно до розпорядження від 29 жовтня 2015 року № 14-к продовжував перебувати у трудових відносинах із Заборольською сільською радою, працюючи за сумісництвом на 0,5 ставки робітником з обслуговування котельні Заборольського сільського клубу, користуючись своїми відповідними правами, гарантіями і пільгами працівника, в тому числі на санаторно-курортне лікування як почесний донор та щорічну відпустку.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Слід зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємств, установ, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на те, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для його поновлення на роботі немає, тому як наслідок відсутні підстави для стягнення середнього заробітку час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги про те, що заява про звільнення за угодою сторін написана під тиском Заборольського сільського голови не заслуговують на увагу, з огляду на те, що позивач, з урахуванням того, що однією з визначальних засад цивільного судочинства є змагальність сторін, не довів зазначених ним обставин. При цьому судами правильно встановлено, що позивачем власноручно написано заяву про звільнення, після чого він особисто отримав копію наказу про звільнення та трудову книжку, а також з ним проведений розрахунок при звільненні, тобто при звільненні позивача відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відсутність обопільної згоди відповідача, як роботодавця, та позивача, як працівника, виключає можливість анулювання наказу про припинення трудового договору, винесеного на підставі пункту першого частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки за своєю суттю зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суди першої та апеляційної інстанції забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаних позовів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська

Джерело: ЄДРСР 85541410
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку