___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/1359/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Кудєровій О.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Бускас К.Б., Прачковської Н.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА _1 , ОСОБА_2 (далі - позивачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:

1. Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зниження позивачам розміру оцінки одного року трудового стажу з 01.10.2017 року з 1,35 до 1,0 протиправними (далі - Вимога №1);

2. Зобов`язати відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області починаючи з 01.10.2017 року здійснити перерахунок пенсії позивачам із застосуванням середньої зарплати по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 що дорівнює по ОСОБА_1 - 0,56925, а по ОСОБА_2 - 0,38587 і виплатити занижені суми пенсії за минулий час з компенсацію їм не отриманого доходу з наданням розрахунку компенсації без зволікань не пізніше місячного терміну, в подальшому виплачувати указані пенсії з урахуванням К страхового стажу 1,35 відповідно до належних перерахунків (далі - Вимога №2).

3. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку пенсії по архівній довідці від 11.04.2018 р. №9 01-15/860 Комунальної установи "Трудовий архів м. Херсона" що до заробітків позивача в Херсонському облуправлінні Держкомнафтопродукту України, зробленому з 1.06.2018 року, а не з 1.07.2010 року та заниженню розміру пенсії через застосування обмежувального коефіцієнта 5,6 (далі - Вимога №3);

4. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо заниження з 1.07.2010 року страхового стажу на 7 місяців і 4 дні в період з 28.03.1995 по 2.11.1995 року роботи в ВКФ "Стройдеталь" ОСОБА_4" (далі - вимога №4);

5. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати пенсії в період з 1.04.2015 р. до 1.02.2017 р. в розмірі лише 85% від призначеної (далі - Вимога №5);

6. Зобов`язати відповідача відповідно до Конституції України та чинного законодавства, що не суперечить Основному Закону України, зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням повного заробітку та повного страхового стажу за весь час з моменту призначення пенсії, зокрема, перерахувати пенсію по архівній довідці щодо заробітків в Херсонському облуправлінню Держкомнафтопродукту України з 01.07.2010 року до теперішнього часу без заниження заробітків за 1991-1992 роки та в період з 01.09.2000 року до 01.03.2001 року через їх обмеження максимальним коефіцієнтом заробітків, яких в той час не існувало та перерахувати пенсію з 01.07.2010 року до теперішнього часу, врахувавши в загальний страховий стаж позивача 7 місяців і 4 дні за період з 28.03.1995р. по 02.11.1995 р. роботи в ВКФ "Стройдеталь" ОСОБА_4" (далі - Вимога №6);

7. Зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми пенсії по архівній довідці "Трудового архіву м. Херсона" від 11.04.2018 року № 01-15/860 про заробіток в облуправлінні Держкомнафтопродукту України за період з 1.07.2010 року без обмеження його заробітків до моменту її виплати з нарахуванням компенсації втрати доходів (далі - Вимога №7);

8. Зобов`язати відповідача виплатити недоплачені суми пенсії в результаті заниження страхового стажу відповідачем на 7 місяців і 4 дні за період з 1.07.2010 року до моменту їх виплати з нарахуванням компенсації втрати доходів (далі - Вимога №8);

9. Зобов`язати відповідача виплатити зменшену на 15% пенсію в період з 1.04.2015 року до 1.02.2017 року з нарахуванням компенсації втрати доходів (далі - Вимога №9);

10. Зобов`язати відповідача виплачувати пенсію в подальшому позивачам згідно проведеного перерахунку та відповідно до діючого законодавства без порушення Конституційних норм України (далі - Вимога №10).

11. Зобов`язати відповідача зробити перерахунки пенсій позивачам та виплатити недоплачені їм суми пенсій за весь час з моменту призначення їм пенсій з наданням звіту про перерахунки пенсій та розрахунки компенсації втрати доходів не пізніше місячного терміну. Крім того, в указаний термін надати звіт Суду та позивачам з проведення указаної роботи з перерахунками пенсій та розрахунками компенсацій втрачених доходів позивачами (далі - Вимога №11).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що вони з 01.07.2010 року та з 01.01.2007 року, відповідно, знаходяться на обліку в органах Пенсійного фонду України, наразі, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримують пенсію за вислугу років.

Вказують, що відповідачем неправомірно проведено перерахунок пенсії позивачів з застосуванням коефіцієнта оцінки одного року страхового стажу, що дорівнює 1,0 замість раніше використаного коефіцієнта 1,35. Позивачі вважають, протиправним застосування зменшеного коефіцієнта, у зв`язку з тим, що такий перерахунок здійснено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 11.10.2017 року, тоді як закон не містить зворотної дії в часі. Зменшення коефіцієнту оцінки одного року страхового стажу позивачі вважають звуженням змісту та обсягу їх прав та свобод, що заборонено ст. 22 Конституції України та порушенням принципу, викладеному ст. 58 Конституції України.

В результаті зазначеного, на думку позивачів, відбулось погіршення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та утворилась щомісячна недоплата належних їм сум пенсійного забезпечення. Тому, позивачі вважають, що недоплачені суми пенсії мають бути виплачені їм з компенсацією втрат частини доходів.

Також ОСОБА_1 вважає, що відповідачем у період з 01.04.2015 по 01.02.2017 року було протиправно зменшено розмір пенсії до 85% від призначеної. Зазначене зменшення розміру пенсії на 15% відбулось внаслідок змін в Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), згідно яких тимчасово по 30 вересня 2017 року у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Застосування наведених змін до Закону №1058 ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що на підставі вже наведеного нормативно-правового обґрунтування, є звуженням його соціальних прав. Додатково зауважує, що зменшення розміру пенсії до 85% є порушенням принципу "Правової визначеності".

Окрім наведеного ОСОБА_1 вважає, що органи пенсійного фонду України, при призначенні йому пенсії з 01.07.2010 року протиправно не зарахували до його страхового стажу 7 місяців і 4 дні роботи в період з 28.02.1995 по 02.11.1995 року головним бухгалтером виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев". Причиною для не зарахування зазначеного стажу, зі слів позивача, стало те, що в трудовій книжці відсутній запис про номер наказу, на підставі якого його було звільнено з займаної посади. ОСОБА_1 стверджує, що така підстава є надуманою, а наявні в трудовій книжці записи є належним підтвердженням його трудового стажу. У зв`язку з чим вважає, що відповідач зобов`язаний перерахувати його пенсію з моменту призначення, а саме, з 01.07.2010 року.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що при призначенні йому пенсії 01.07.2010 року в нього не було можливості надати архівну довідку про заробіток на ліквідованому підприємстві ВАТ "Херсоннафтопродукт", де він працював з лютого 1986 по травень 1993 року. Пояснює, що зазначена довідка була надана відповідачу 11.04.2018 року. При цьому перерахунок пенсії на підставі наданих довідок був зроблений ГУ ПФУ лише з 01.06.2018 року, тоді як, на думку ОСОБА_1 , такий перерахунок мав бути зроблений з дати призначення пенсії, оскільки ним вживались заходи з метою надати довідку раніше, проте з незалежних від нього підстав це відбулось значно пізніше.

Крім наведеного, при перерахунку пенсії на підставі довідки про заробіток за п`ять років з травня 1988р. по квітень 1993р. роботи, відповідач включив до перерахунку з 01.06.2018 року занижені проти наданої довідки показники його заробітку за листопад і грудень 1991 року та серпень-листопад 1992 року. Загальний розмір зменшеного заробітку склав 12,1 середніх зарплат по народному господарству країни. Дії відповідача по обмеженню - заниженню указаних заробітків ОСОБА_1 в межах коефіцієнта 5,6 позивач вважає протиправними.

Відповідно ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у заробіток для розрахунку пенсії включалися всі види оплати праці, на які нараховувались пенсійні внески без обмеження величини цих заробітків при їх обкладанні пенсійними внесками і для розрахунку розміру пенсій. Зміни щодо обмеження заробітків коефіцієнтом 5,6 для нарахування пенсійних внесків і розрахунку розміру пенсії до ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було зроблено лише Законом України №854 від 22.05.2003 року. Отже, на думку позивача, введений в дію з 10.06.2003 року Закон №854 не має зворотної дії в часі і ні яким чином не може обмежувати заробітки ОСОБА_1 коефіцієнтом 5,6 за минулий період з 01.11.1991 року до 01.12.1992 року для розрахунку розміру його пенсії. Також ОСОБА_1 зазначає, що обмеження заробітків максимальною величиною, з якої нараховуються пенсійні внески в Україні були встановлені лише 13.07.1998 року Постановою КМ України №1064.

Окрім вже зазначеного, ОСОБА_1 стверджує, що відповідач також протиправно занизив за шість місяців (з 01.09.2000 року по 01.03.2001 року) суми його заробітку, з яких повністю сплачено пенсійні внески на загальну суму 2871,00 грн. Так, ОСОБА_1 вважає, що в період з 01.09.2000 року по 01.03.2001 рік ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не передбачала обмеження розміру зарплати, що враховується при обчисленні пенсії. Обмеження було введено в Закон тільки Законом України №854 від 22.05.2003 року, тобто за 2 роки після зазначеного періоду обрахунку. Заявлену правову позицію ОСОБА_1 обґрунтовує вже раніше наведеними ним доводами стосовно того, що в даному випадку відповідачем протиправно розповсюджено дії закону на події, що відбулися раніше.

Все зазначене в сукупності, на думку позивача, є підставою для задоволення заявлених ним позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року позовна заява залишена без руху у зв`язку з наявними в ній недоліками.

22.07.2019 року та 30.07.2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подано до суду документи на усунення недоліків позову, у зв`язку з чим ухвалою суду від 01.08.2019 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.09.2019 року.

16.08.2019 року від позивача надійшов відзив на позов, в якому ГУ ПФУ заявлених вимог не визнає з огляду на наступне.

Стосовно перерахунку пенсії позивачів з величиною оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% відповідач покликається на пропуск ними строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Посилання позивачів на порушення ГУ ПФУ Конституції України у зв`язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин вважає безпідставним, адже закон, яким внесено зміни не визнаний неконституційним. Додатково відповідачем наведено правову позицію Конституційного Суду України в рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 та судову практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року по справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" та у рішенні від 17.10.1986 року в справі "Ріс проти Сполученого Королівства", від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії", від 12.10.2004 року "Кйартан Асмудсон проти Ісландії".

Також відповідач пояснює, що 11.10.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до якого ГУПФУ перераховано пенсію позивачам з застосуванням коефіцієнту оцінки одного року страхового стажу в розмірі "1%".

Після зазначених змін в Законі, перерахована пенсія позивачів становила: по ОСОБА_2 - 1603,68 грн., замість 1451,64 грн., що були до перерахунку, по ОСОБА_1 - 3942,86 грн., замість 2617,51 грн., що були до перерахунку.

Стосовно включення до перерахунку пенсії занижених проти наданої довідки показників заробітку ОСОБА_1 за листопад і грудень 1991 року та листопад 1992 року відповідач зазначив наступне.

Так, відповідач фактично не заперечує, що коефіцієнт заробітної плати взятий для розрахунку пенсії був обмежений значенням "5,6", проте зазначає, що вказане обмеження передбачено п.2 ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 85% від нарахованої суми ГУ ПФУ зазначає, що зменшення сум, які підлягали виплаті, відбулось на підставі ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно положень якої у разі якщо особа працює, з 1 квітня 2015 року пенсія виплачується в розмірі 85% призначеного розміру, але не менше 150% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Позивач не відносився до категорій осіб, яких це обмеження не стосувалось, тому відповідач вважає, що пенсія в розмірі 85 % нарахованої суми виплачувалась йому правомірно.

Після звільнення позивача з роботи, виплата пенсії була поновлена в повному розмірі.

Щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 28.02.1995 по 02.11.1995 року (7 місяців та 4 дні), в який він працював головним бухгалтером ВКФ "Стройдеталь" АО "Мінскдрев" з підстави відсутності номеру наказу про звільнення відповідач зазначає, що діяв правомірно. Наведене пояснює тим, що відсутність номеру наказу про звільнення є порушенням п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а право ГУ ПФУ перевіряти обґрунтованість видачі документів та їх достовірність передбачено ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо врахування довідки про заробітну плату за умови її підтвердження первинними документами відповідач повідомив, що відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Таким чином, ГУ ПФУ вважає, що надання довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців є правом пенсіонера, а не обов`язком органу пенсійного фонду. В свою чергу, ОСОБА_1 скористався зазначеним правом надавши при призначенні пенсії довідку про заробітну плату за період 01.10.1973 по 01.09.1978 рік.

Щодо перерахунку пенсії з 01.07.2010 року відповідач зазначає, що оскільки довідка від 11.04.2018 року №01-15/860, видана КУ "Трудовий архів м. Херсона" надійшла пізніше трьох місяців після повідомлення про необхідність її подання, пенсія перераховується відповідно строків, передбачених ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вини ГУ ПФУ в невчасному отриманні ОСОБА_1 довідки немає.

Також відповідач зазначає, що призначення, припинення, перерахунок пенсії є дискреційними повноваженнями ГУ ПФУ.

Підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

27.08.2019 року позивачами надано відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спираючись на раніше наведені в позовній заяві доводи та додатково навівши практику судів першої та апеляційної інстанції в подібних справах вважають, що використання при розрахунку їх пенсій коефіцієнта страхового стажу в розмірі "1" замість "1,35" є протиправним.

Контраргументи позивачів, щодо заперечень ГУ ПФУ інших заявлених ними позовних вимог зводяться до повторення змісту позовної заяви.

19.09.2019 року до суду надійшли зауваження позивача щодо не зазначення в ухвалі про відкриття провадження у справі від 01.08.2019 року його позовної вимоги стосовно заниження відповідачем його заробітку в розрахунку пенсії за період з 01.09.2000 року по 01.03.2001 року.

Зауваження позивача враховані, внесено зміни до позовної вимоги під №6.

В підготовче засідання, призначене на 20.09.2019 року сторони з`явились. У зв`язку з необхідністю отримати додаткові документи по справі в підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.09.2019 року.

27.09.2019 року позивачем подано заяву під назвою "Додаткова вимога до відповідача по позовній заяві про відновлення виплати належних пенсій за віком", яку за суттю викладених питань суд сприймає як заяву про збільшення позовних вимог.

У зв`язку з порушенням порядку подання такого роду заяв (відсутності доказів направлення її відповідачу) протокольною ухвалою суду, проголошеною в підготовчому засіданні 27.09.2019 року, заяву повернуто ОСОБА_1 та запропоновано подати її з дотриманням вимог КАС України. Наступною датою підготовчого засідання визначено 15.10.2019 року.

15.10.2019 року відповідачем подано заяву під назвою "Додаткова вимога до відповідача по позовній заяві про відновлення виплати належних пенсій за віком", яку за суттю викладених питань суд сприймає як заяву про збільшення позовних вимог.

Наведеною заявою позивач доповнив раніше заявлені позовні вимоги вимогою наступного змісту: "Визнати дії ГУ ПФ України в Херсонській області щодо заниження пенсії позивача при перерахунках її та привласнення його права на оптимізацію коефіцієнта зарплати згідно ст. 40 Закону України №1058 протиправними та зобов`язати відповідача здійснити перерахунки пенсії позивача за варіантами, що не погіршують його пенсійне забезпечення, а оптимально покращують його. Крім того, по погодженню з ОСОБА_1 реалізувати його право на оптимізацію в межах 50-ти коефіцієнтів зарплати відповідно до ст.40 Закону України №1058 виключити із розрахунку і перерахунків його пенсії коефіцієнтів зарплати підряд за період з 01.01.2004 року до 01.01.2008 року. Виплатити занижені суми його пенсії за минулий час з компенсацією йому неотриманого доходу з наданням відповідних розрахунків без зволікань не пізніше 5-ти денного терміну та в подальшому виплачувати йому пенсію без порушень в установленому чинним законодавством порядку, що кореспондується з Конституцією України. Крім того, в 10-денний термін надати звіт суду і позивачу з проведенням указаної роботи по перерахунку пенсії ОСОБА_1 " (далі - позовна вимога №12).

В підготовче засідання ОСОБА_1 та представники відповідача з`явились. ОСОБА_2 09.10.2019 року подано до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Протокольною ухвалою суду в підготовчому засіданні оголошено перерву в зв`язку з необхідністю подання відповідачем відзиву на заяву позивача про збільшення позовних вимог. Наступною датою підготовчого засідання визначено 18.10.2019 року.

18.10.2019 року відповідачем подано до суду відзив на додаткову вимогу позивача. В відзиві відповідач зазначає, що станом на дату звернення ОСОБА_1 за перерахунком пенсії на підставі пп.3 п.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" його пенсію перераховано тільки з додаванням стажу, оскільки на той час з дати призначення пенсії минуло менше 24 місяців. Право на перерахунок з врахуванням стажу та заробітку реалізовано позивачем за особистою заявою від 19.01.2017 року.

Також відповідач зазначає, що за заявою позивача з 01.06.2018 року здійснено перерахунок належної йому пенсії з врахуванням довідки про заробітну плату за 60 місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 року.

Враховуючи, що під час підготовчого засідання у даній справі судом завершено проведення всіх підготовчих дій, необхідних для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, протокольною ухвалою суду від 18.10.2019 року підготовче провадження у даній справі закрито, призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 01.11.2019 року.

В судове засідання на вказану дату сторони та їх представники з`явились. ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у заявах по суті спору, представники відповідача проти задоволення позову заперечували, покликаючись на доводи викладені ними в відзивах на позов.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. З урахуванням того, що 09.10.2019 року нею подано до суду заяву про розгляд справи без її участі та положень ч.3 ст.194 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без її участі.

Суд, вивчивши доводи позову, відзиву на нього та відповіді на відзив, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є пенсіонерами та отримують пенсію за віком з 01.07.2010 року та з 01.01.2007 року відповідно, перебувають на обліку в ГУПФУ.

04.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зі скаргою, в якій зазначив, що при перерахуванні його пенсії з 01.10.2017 року безпідставно застосовано коефіцієнт страхового стажу "1,0" замість "1,35" й таким чином зменшено розмір його місячної пенсії більш ніж 1200 грн. Зазначив, що застосування пониженого коефіцієнту він вважає протиправним, просив зобов`язати керівництво Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати пенсії з застосуванням коефіцієнта 1,35.

01.08.2018 року ГУПФУ складено та направлено в адресу ОСОБА_1 відповідь на скаргу, згідно якої повідомлялось, що в період з 01.01.2008 року відбувалась зміна величини оцінки одного року страхового стажу спочатку в бік збільшення до значення 1,35%, а 11.10.2017 року в бік зменшення - до 1%.

З урахуванням зазначеного ГУПФУ повідомила, що пенсія ОСОБА_1 з 01.10.2017 року перерахована та становила 3942,86 грн.

12.06.2018 року пенсія ОСОБА_1 знову була перерахована на підставі заяви про перерахунок та довідки від 11.04.2018 року №01-15/860, виданої КУ "Трудовий архів м. Херсона". У зв`язку з чим перерахований розмір пенсії з 01.06.2018 року становить 3992,50 грн.

Також, у відповіді зазначено, що не зважаючи на зменшення коефіцієнту страхового стажу, розмір пенсії з 01.10.2017 року підвищився на 1325,35 грн. Отже, проведений перерахунок спрямований на поліпшення пенсійного забезпечення ОСОБА_1

ОСОБА_1 з діями відповідача щодо перерахунку його пенсії з підстав, зазначених ним в позові, не погодився, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до доказів, наявних в матеріалах справи, ГУПФУ Розпорядженням № 8009 від 13.01.2007 року ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років (а.с.110).

Відповідно до розпорядження від 11.09.2009 року здійснено перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту 1,35 (а.с.122). До зазначено перерахунку застосовувався коефіцієнт 1,2. Перерахунки з застосуванням зазначеного коефіцієнту здійснювались відповідачем до 01.05.2017 року включно. (а.с.122-126).

Аналогічна ситуація встановлена судом відносно ОСОБА_1

Так, протоколом №7170 від 26.08.2010 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років (а.с.127).

Відповідно до розпорядження від 01.09.2010 року здійснено перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту 1,35 (а.с.140). Перерахунки з застосуванням зазначеного коефіцієнту здійснювались відповідачем до 01.05.2017 року включно. (а.с. 184).

Згідно відзиву відповідача з 01.10.2017 року проведено перерахунок пенсій позивачам у зв`язку з коригуванням показника середньої заробітної плати та у зв`язку з масовим перерахунком пенсій, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності - 1,00.

Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у частині першій статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" друге речення абзацу п`ятого викладено в такій редакції: "За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%".

Таким чином, стаття 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Отже, з 11.10.2017 року коли Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності, передбачено, що величина оцінки одного року страхового стажу визначена як "1%" замість "1,35%".

Однак, наведені зміни підлягають врахуванню в сукупності з тим фактом, що Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" окрім змін до ст. 25 Закону №1058, доповнено пунктом 43 Прикінцеві положення зазначеного Закону, яким визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Таким чином, Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" органи Пенсійного фонду України зобов`язано перерахувати пенсії, призначені до набрання чинності цим законом із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Тим самим, законодавець поширив дію ст. 25 Закону №1058 не тільки на пенсії, що будуть призначатись після набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року, а й на раніше призначені пенсії. Зазначена норма закону є нормою прямої дії та підлягає обов`язковому виконанню.

Більш того, норма не містить змісту, який може бути неоднозначно трактований, а пенсійне законодавство після змін не встановлює альтернативного значення величини оцінки одного року страхового стажу, окрім як 1%, отже конкуренція правових норм, які врегульовують питання перерахунку пенсії після зазначених змін Закону №1058 також відсутня.

З аналізу викладеного слід дійти висновку, що підстави ігнорувати положення Закону, зокрема, п.43 його Прикінцевих положень відсутні так само як і відсутні підстави вважати його таким, що не підлягає застосуванню.

Щодо тверджень позивачів про те, що Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" в порушення ст.ст. 21, 22 Конституції України відбулось погіршення їх пенсійного забезпечення суд зазначає наступне.

Так, у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення.

Також, Конституційним судом України зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів. В узагальненні Конституційний Суд підсумував, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.

Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно ст. 85 Закону України "Про регламент Верховної Ради України" до повноважень Верховної Ради України належить, серед іншого, прийняття законів, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією. (ст. 91 Конституції України).

Відповідно п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки визначаються виключно законами України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. (ст. 75 Конституції України)

Отже, визначення основ соціального захисту, форми і видів пенсійного забезпечення є безпосередньою функцією єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України, яка реалізується ним на найвищому рівні шляхом прийняття законів.

Єдиний орган, що наділений Конституцією України повноваженнями вирішувати питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснювати офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції є Конституційний Суд України.

Тому, посилання позивачів на неконституційність певних положень законів є помилковим, оскільки, в передбаченому Конституцією України порядку зазначені законодавчі акти неконституційними не визнані, отже підлягають обов`язковому виконанню.

Наведеними вище положеннями пункту 43 Прикінцевих положень Закону №1058 визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Встановлений Законом України порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 та безумовність його проведення, є обов`язковим для виконання органами державної влади, зокрема відповідачем у справі.

Проведений ГУ ПФУ перерахунок пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призвів до збільшення розміру пенсій позивачів (Пенсія ОСОБА_2 : до перерахунку - 1451,64 грн., після - 1603,68 грн., Пенсія ОСОБА_1 : до перерахунку - 2617,51 грн., після - 3942,86 грн.).

З наведеного вбачається, що звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивачів, на яке вони посилаються, не відбулося, оскільки за результатами змін розмір пенсійного забезпечення збільшився, тобто фактично має місце зміна механізму нарахування пенсії. Більш того, суд звертає увагу на те, що коефіцієнт "1,35", який змінено на коефіцієнт "1" не є індивідуальним коефіцієнтом позивачів, який певним чином характеризує показники його трудової діяльності в минулому (не залежить від трудового стажу, розміру внесків та будь яких інших добутків конкретної особи), а є однаковим для всіх пенсіонерів, які отримують пенсію за віком. Тобто зміни в порядку нарахування не можуть бути розцінені як дискримінаційні, оскільки стосуються всіх осіб, як тих, яким пенсія була призначена до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (у зв`язку з приписами Прикінцевих положень Закону №1058) так і тих, яким пенсія буде призначатись після внесених до Закону змін.

Щодо доводів позивачів про те, що зміна розміру оцінки одного року трудового стажу з 1,35 до 1,00 зменшила розміри належної позивачам пенсії, суд наголошує на їх помилковості, оскільки після змін до Закону №1058 перерахунок пенсії позивачем було зроблено одразу з застосуванням коефіцієнта в розмірі "1,00", розрахунків з застосуванням коефіцієнту "1,35" після змін до закону не відбувалось, отже не може вважатись зменшеним те, що не було нараховано взагалі.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 №№1 та №2 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку пенсії по архівній довідці від 11.04.2018 р. №9 01-15/860 Комунальної установи "Трудовий архів м. Херсона" що до заробітків позивача в Херсонському облуправлінні Держкомнафтопродукту України, зробленому з 1.06.2018 року, а не з 1.07.2010 року та заниженню розміру пенсії через застосування обмежувального коефіцієнта 5,6 (Вимога №3) суд зазначає наступне.

Так, щодо застосування обмежувального коефіцієнта 5,6.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-ІV, в чинній на час перерахунку йому пенсії редакції, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.(ч.2 зазначеної статті Закону №1058-ІV).

Згідно з частиною першою статті 40 Закону №1058-ІV у зазначеній редакції, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №1058-ІV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року №306 (надалі - Порядок), дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 01 липня 1998 року отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, зокрема тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як встановлено судом з трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.132), копія якої наявна в матеріалах справи, та архівної довідки КУ "Трудовий архів м. Херсона" від 11.04.2018 року №01-15/860 (а.с.189), ОСОБА_1 в період з 20.02.1986 року по 04.05.1993 року працював на посаді головного бухгалтера Херсонського обласного Держкомнафтопродукту України, отримував заробітну плату, яка визначена в довідці окремою сумою за кожний місяць роботи.

З зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 не отримував заробітної плати (доходу) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, зокрема не працював в сільському господарстві, не був зайнятий на сезонних роботах, не працював у старательських артілях та не виконував в цей час робіт (не надавав послуг) за цивільно-правовими договорами, а тому підстав для застосування до нього положень Порядку немає.

Судом з копії долученого до матеріалів справи розрахунку (а.с.186) та відзиву відповідача встановлено, що розрахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено на підставі загального страхового стажу та заробітної плати за періоди його роботи з 01.01.1991 року по 31.12.2016 рік. При розрахунку пенсії позивача, відповідачем за періоди з 01.11.1991 по 30.11.1991 року, 01.12.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.08.1992 року по 31.08.1992 року, з 01.11.1992 року по 30.11.1992 року застосовано коефіцієнт заробітку 5,60000, оскільки коефіцієнти з розрахунку "заробіток (дохід)"/"середньомісячна заробітна плата по народному господарству України" за зазначені місяці роботи позивача становлять більший за коефіцієнт 5,60000 розмір. Тобто в зазначені періоди до коефіцієнту заробітку ОСОБА_1 правомірно було застосовано обмеження розміром коефіцієнтом 5,6, оскільки він не входить до переліку осіб, на яких не розповсюджується дія зазначеного обмеження.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30.09.2019 року по справі №758/3778/15-а.

Також суд повторно зазначає, що визначення основ соціального захисту, форми і видів пенсійного забезпечення є безпосередньою функцією єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України, яка реалізується ним на найвищому рівні шляхом прийняття законів.

Єдиний орган, що наділений Конституцією України повноваженнями вирішувати питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснювати офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції є Конституційний Суд України.

Тому, посилання позивача на неконституційність певних положень законів є помилковим, оскільки в передбаченому Конституцією України порядку зазначені законодавчі акти неконституційними не визнані, отже підлягають обов`язковому виконанню.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при виконанні покладених на нього функцій згідно ч.2 ст. 19 Конституції України діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що робить не можливим прийняття ним рішень щодо невиконання прямих приписів Закону №1058-ІV, зокрема стосовно застосування обмежувального коефіцієнту при обрахунку пенсії позивача.

Додатково суд зазначає, що положення пункту другого статті 41 Закону №1058-ІV є нормами прямої дії, які передбачають ретроспективне застосування та альтернативному трактуванню не підлягають.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає законних підстав для незастосування до ОСОБА_1 положень пункту другого статті 41 Закону №1058-ІV.

Щодо частини позовної вимоги №3 стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку його пенсії по архівній довідці від 11.04.2018 року щодо заробітків ОСОБА_1 в Херсонському облуправління Держкомнафтопродукту України зробленому з 01.06.2018 року, а не з 01.07.2010 року, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до частини першої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 5 Порядку №22-1 в редакції, чинній станом на день призначення позивачу пенсії, передбачено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. У разі, якщо до заяви про призначення, відновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, пенсія призначається, відновлюється за наявними документами. У подальшому при надходженні додаткових документів пенсія перераховується зі строків, передбачених пунктом четвертим статті 45 Закону (абзаци перший, третій, четвертий).

Частиною ж четвертою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Водночас, абзацом п`ятим пункту 1.7 Порядку №22-1, з урахуванням редакції, чинної станом на 12.06.2018 (дати звернення щодо перерахунку пенсії), днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Окрім цього, згідно з приписами пунктів 2.7, 4.1, 4.2 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2 - 4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір заробітної плати (доходу), з яких обчислюється пенсія, натомість здійснює розрахунок такої на підставі документів, поданих особою при зверненні за її призначенням і наявних у матеріалах пенсійної справи, або пізніше, в порядку, встановленому для перерахунку пенсійної виплати, у межах передбачених законом строків відповідно до документів, поданих пенсіонером, в тому числі, додатково разом з відповідною заявою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03.10.2019 по справі №600/42/16-а.

Як встановлено судом, заяву про перерахунок пенсії з урахуванням більшого заробітку разом з архівною довідкою КУ "Трудовий архів м. Херсона" від 11.04.2018 року №01-15/860, у якій містились відомості щодо розміру виплачених позивачу в період з лютого по травень 1993 року сум заробітної плати, ОСОБА_1 подав до ГУПФ України лише 12.06.2018 року.

З наведеного, враховуючи названі вище законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що позивач має право на спірний перерахунок пенсії починаючи з 01.06.2018 року, як це й було зроблено органом пенсійного фонду.

Суд враховує, що позивач вживав заходів для отримання поданої для перерахунку пенсії довідки раніше та те, що недобросовісні дії колишніх керівників підприємства заважили йому в цьому. Проте, наслідком подібних дій колишнього керівництва може бути лише їх відповідальність перед позивачем. Зазначені обставини не породжують право відповідача вимагати від органу Пенсійного фонду України додаткових компенсацій за дії третіх осіб.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовна вимога №3 ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку пенсії по архівній довідці від 11.04.2018 р. №9 01-15/860 Комунальної установи "Трудовий архів м. Херсона" щодо заробітків позивача в Херсонському облуправлінні Держкомнафтопродукту України, зробленому з 1.06.2018 року, а не з 1.07.2010 року та заниженню розміру пенсії через застосування обмежувального коефіцієнта 5,6, не підлягає задоволенню також й позовна вимога №7 про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми пенсії по архівній довідці "Трудового архіву м. Херсона" від 11.04.2018 року № 01-15/860 про заробіток в облуправлінні Держкомнафтопродукту України за період з 1.07.2010 року без обмеження його заробітків до моменту її виплати з нарахуванням компенсації втрати доходів, оскільки вона є похідною від позовної вимоги №3.

Щодо позовної вимоги під №4 про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо заниження з 1.07.2010 року страхового стажу на 7 місяців і 4 дні в період з 28.03.1995 по 2.11.1995 року роботи в ВКФ "Стройдеталь" ОСОБА_4" суд зазначає наступне.

Так, судом з матеріалів пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 при первинному зверненні за призначенням пенсії - 30.07.2010 року надав відповідачу, окрім іншого, трудову книжку, в якій міститься запис про роботу позивача в період з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" ОСОБА_4 .

Як вбачається з розрахунку стажу (а.с.143), зазначений період дійсно не був врахований відповідачем при призначенні пенсії.

Більш того, зазначений період стажу не врахований відповідачем навіть в останніх розрахунках, які наявні в пенсійній справі (а.с. 172- 183, 185-186).

З відзиву відповідача вбачається, що період роботи відповідача в Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" ОСОБА_4 не був врахований при призначенні пенсії у зв`язку з тим, що запис про роботу не містив реквізитів документа, на підставі якого внесено запис про звільнення.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 20 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників

Аналіз наведених норм свідчить про те, що страховий стаж, а також періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії - до 01.01.2004р. підтверджуються трудовою книжкою. І лише у разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що запис про прийняття позивача на роботу не містить жодних суттєвих недоліків форми. В свою чергу, запис про звільнення не містить номер наказу, на підставі якого цей запис вчинено. Проте, в трудовій книжці зазначено дата наказу, запис завірений печаткою юридичної особи роботодавця та містить підпис особи, яка його вчинила.

Зазначене в сукупності з тим, що записи про роботу позивача вчинені в належній хронології, не суперечать іншим записам зазначеного документа, на думку суду, свідчить про достатню вірогідність запису про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" ОСОБА_4 02.11.1995 року.

Недолік у вигляді не зазначення роботодавцем номера наказу про звільнення, суд вважає суто технічним та, за умови відсутності інших обґрунтованих сумнівів в справжності запису, недостатнім для ініціювання процедури підтвердження стажу, передбаченої Порядком №637.

Тому, в даному конкретному випадку, відмову ГУ ПФ України у врахуванні до стажу періоду його роботи з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев", суд вважає проявом надмірного формалізму, що призвів до порушення прав ОСОБА_1 .

Відповідно ч.2 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Також суд враховує правові висновки Верховного Суду, зазначені, зокрема, у справах №646/6250/17, 809/248/18, 806/1952/18 та зазначає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Додатково суд вказує, що позивач, надавши при первинному зверненні до відповідача трудову книжку, має обґрунтовані сподівання на включення до трудового стажу усіх періодів в ній зазначених, що, на думку суду, породжує відповідний обов`язок відповідача, в разі наявності у нього обґрунтованих сумнівів, відмовити в зарахування певних періодів. Наявність такого рішення забезпечує право пенсіонера його оскаржити або відповідно до Порядку №637 надати додаткові документи на підтвердження неврахованого періоду стажу.

Натомість, відповідач, не приймаючи жодного рішення з 30.07.2010 року, вчинив заниження трудового стажу позивача.

Таким чином, оскільки дії ГУ ПФ України щодо відмови у врахуванні до стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев" визнані судом протиправними, порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев" та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2010 року з урахуванням зазначеного стажу та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Тобто, до задоволення позовних вимог №4, 8, та позовної вимоги №6 в відповідній частині, оскільки такі позовні вимоги є похідними від позовної вимоги №4.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 №5 про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати пенсії в період з 1.04.2015 р. до 1.02.2017 р. в розмірі лише 85% від призначеної суд зазначає наступне.

Так, як вже було зазначено судом вище за текстом рішення, з 06.07.2010 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.

Не заперечується відповідачем, що з 01.04.2015 року по 01.02.2017 року пенсія ОСОБА_1 як працюючому пенсіонеру виплачувалась у розмірі 85% від нарахованої суми.

Після звернення ОСОБА_1 з заявою про перерахунок пенсії від 19.01.2017 року та повідомлення про звільнення з роботи, виплата пенсії позивачу поновлена в розмірі 100% від нарахованої.

Надаючи оцінку, діям ГУ ПФ України щодо виплати пенсії в розмірі 85% від нарахованої, суд виходить з наступного.

Відповідно до положення частини першої статті 47 № 1058-IV (в редакції Закону №213-VIII) <�…> Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: <�…> у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Отже, зміст наведеної норми свідчить, що працюючим пенсіонерам, розмір пенсії яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність починаючи з 01.04.2015, пенсія виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 26.09.2019 по справі № 442/5310/15-а, від 27.11.2018 по справі № 826/9894/16, від 04.09.2019 року по справі №459/1930/15-а.

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, а також не заперечується самим позивачем, що він у період з 01.04.2015 року по 06.01.2017 року працював на посаді директора ТзОВ "Аудиторська фірма "Пріораудит".

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність становить:

- з 1 січня 2015 року - 949 гривень;

- з 1 вересня - 1074 гривні;

- з 1 січня 2016 року - 1074 гривні;

- з 1 травня - 1130 гривень;

- з 1 грудня - 1247 гривень.

Також, з матеріалів справи вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2015 року (без обмеження) становив 2335,77 грн.; з 01.09.2015 року - 2382,27 грн., тобто був більше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність за 2015-2016 роки.

З наведеного вбачається, що в період з 01.04.2015 року по 06.01.2017 року ОСОБА_1 був працевлаштований, розмір його пенсії перевищував 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а тому дії ГУ ПФУ щодо виплати в зазначений період пенсії в розмірі 85 відсотків призначеного розміру є правомірними.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що такі дії звужують його права, суд не враховує з підстав, вже неодноразово зазначених судом при розгляді позовних вимог №№1-3.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати пенсії в період з 1.04.2015 р. до 1.02.2017 р. в розмірі лише 85 % від призначеної, не підлягають задоволенню також й позовні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити зменшену на 15 % пенсію в період з 1.04.2015 року до 1.02.2017 року з нарахуванням компенсації втрати доходів, оскільки така позовна вимога є похідною від основної - вимоги №5.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію в подальшому позивачам згідно проведеного перерахунку та відповідно до діючого законодавства без порушення Конституційних норм України (вимога №10) суд зазначає, що відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаним, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи, що обов`язок суб`єкта владних повноважень дотримуватись Конституції України та норм чинного законодавства передбачений ч.2 ст.19 КАС України, законами, а також підзаконними нормативними правовими акта, що регулюють його діяльність, є загальноприйнятою нормою поведінки будь-якої юридичної та фізичної особи та необхідність виконання такого обов`язку не заперечується відповідачем, суд зазначає, що така вимога позивача не породжує безпосередньо права чи обов`язки для відповідача, така вимога має загальний характер та спрямована на майбутнє.

З огляду на вищенаведене, вимога №10 задоволенню не підлягає, оскільки є в повній мірі безпідставною та спрямованою на майбутнє.

Щодо позовної вимоги №12 про визнання дії ГУ ПФ України в Херсонській області щодо заниження пенсії позивача при перерахунках її та привласнення його права на оптимізацію коефіцієнта зарплати згідно ст. 40 Закону України №1058 протиправними, зобов`язання відповідача здійснити перерахунки його пенсії за варіантами, що не погіршують його пенсійне забезпечення, а оптимально покращують його. Крім того, по погодженню з ОСОБА_1 реалізувати його право на оптимізацію в межах 50-ти коефіцієнтів зарплати відповідно до ст.40 Закону України №1058 виключити із розрахунку і перерахунків його пенсії коефіцієнтів зарплати підряд за період з 01.01.2004 року до 01.01.2008 року. Виплатити занижені суми його пенсії за минулий час з компенсацією йому неотриманого доходу з наданням відповідних розрахунків без зволікань не пізніше 5-ти денного терміну та в подальшому виплачувати йому пенсію без порушень в установленому чинним законодавством порядку, що кореспондується з Конституцією України. Крім того, в 10-денний термін надати звіт суду і позивачу з проведенням указаної роботи по перерахунку пенсії ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи зазначену позовну вимогу ОСОБА_1 стверджує, що при перерахунку його пенсії з 01.12.2013 року, 01.02.2017 року, та 01.06.2018 року спеціаліст відповідача схилила його до невигідного варіанту перерахунку пенсії, запропонувала власноруч дописати в заяві про перерахунок пенсії невигідний варіант та розписатися в цьому.

Зазначені дії відповідача, на думку ОСОБА_1 , призвели до заниження його пенсії та привласнили його права на оптимізацію коефіцієнта зарплати згідно ст.40 Закону №1058-IV.

Надаючи оцінку викладеним доводам позивача суд виходить з наступного.

Так, як вже зазначалось вище за текстом рішення, частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаним, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в постанові від 26.05.2016 року по справі № 808/1257/13-а.

Порядок здійснення, зокрема, перерахунку пенсії передбачений ст.44 Закону №1058-IV, у відповідності до частини першої наведеної статті заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1.5 розділу I Порядку №22-1 передбачено, що: "Заява … про перерахунок пенсії … подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України."

До заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу. (п.2.7 розділу II Порядку №22-1)

З аналізу викладених норм права в сукупності слід дійти висновку, що перерахунок пенсії здійснюється у випадках передбачених Законом №1058-IV, в тому числі за заявою особи.

Тобто, при появі підстав для перерахунку пенсії, існування яких автоматично не породжує обов`язку органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок, пенсіонер наділений правом звернутись з відповідною заявою до органу, що призначає пенсію.

Такий перерахунок ініціюється самим пенсіонером, а подання такої заяви, в тому числі й зазначені в ній підстави для перерахунку, перебувають в залежності від волевиявлення особи.

Окрім цього, згідно з приписами пунктів 2.7, 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2 - 4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір заробітної плати (доходу) або страхового стажу, з яких обчислюється пенсія, натомість здійснює розрахунок таких показників на підставі документів, поданих особою при зверненні за її призначенням і наявних у матеріалах пенсійної справи, або пізніше, в порядку, встановленому для перерахунку пенсійної виплати, у межах передбачених законом строків відповідно до документів, поданих пенсіонером, в тому числі, додатково разом з відповідною заявою.

За результатом розгляду заяви ініціатора перерахунку - пенсіонера, орган, що призначає пенсію приймає рішення.

Викладені норми не зобов`язують пенсіонера при зверненні за перерахунком попередньо узгоджувати зміст заяви про перерахунок зі спеціалістами органу Пенсійного фонду України.

Також, наведені приписи законодавства не містять обов`язку органу, що призначає пенсію пропонувати позивачу усі можливі варіанти перерахунку пенсії, як про це зазначено позивачем у справі.

Натомість, в разі відсутності підстав для перерахунку або недостатності поданих документів, орган Пенсійного фонду України може відмовити в здійсненні перерахунку.

Тільки з цього часу, в разі якщо позивач вважає свої права порушеними зазначеною відмовою органу, що призначає пенсію позивач має право оскаржити відповідне рішення, в тому числі в судовому порядку.

В даному конкретному випадку з матеріалів пенсійної справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявами про перерахунок пенсії (не повний перелік):

- від 12.12.2013 року (а.с.144) у зв`язку зі звільненням та додаванням стажу;

- від 19.01.2017 року (а.с.164) у зв`язку з додаванням стажу та заробітної плати;

- від 12.06.2018 року (а.с.188) у зв`язку з наданням довідки з більшим заробітком.

За результатом розгляду зазначених заяв ОСОБА_1 , відповідачем, серед інших, наступні розпорядження (в хронології за поданими заявами):

- розпорядженням №184315 від 24.02.2014 та від 24.04.2014 року здійснення перерахунок з додаванням стажу;

- розпорядженням №184315 від 31.01.2017 року здійснено перерахунок з додаванням стажу та заробітку;

- рішенням №965220184315 від 12.06.2018 року здійснено перерахунок з додаванням заробітку.

З наведеного вбачається, що за кожною заявою позивача про перерахунок пенсії відповідачем прийнято відповідне рішення, кожний перерахунок за алгоритмом здійснення відповідаю алгоритму, за яким цей перерахунок просив здійснити ОСОБА_1 , кожного разу, за результатом перерахунку пенсія позивача збільшувалась.

Також суд зазначає, що позивач визнає, що всі заяви про перерахунок написані ним самостійно, в тому числі й вид перерахунку.

З огляду на викладене, суд не вбачає будь-яких неправомірних дій відповідача під час здійснення перерахунку належної йому пенсії 12.12.2013 року, 19.01.2017 року та 12.06.2018 року, оскільки всі вони були здійснені за вимогою позивача у спосіб обраний ним самостійно та не зменшували розмір пенсії ОСОБА_1 (навпаки збільшували).

З заявами про перерахунок пенсії з застосуванням інших ніж зазначені в заявах від 12.12.2013 року, 19.01.2017 року та 12.06.2018 року алгоритмів ОСОБА_1 до відповідача не звертався. Доказів того, що співробітники відповідача змушували його до написання заяв у їх теперішній редакції суду також не надано.

Таким чином, дії відповідача щодо перерахунку пенсії за переліченими заявами не порушують прав ОСОБА_1 , отже й об`єкт судового захисту відсутній. Обов`язок позивача довести наявність порушеного права ним не виконано.

Також, суд вважає необґрунтованим зазначення ОСОБА_1 про протиправність дій відповідача, що, на його думку, полягало в привласненні його права на оптимізацію коефіцієнта заробітної плати, передбачене ст. 40 Закону №1058-IV з кількох підстав.

Так, по-перше, застосоване позивачем поняття "привласнення", згідно Словника української мови: в 11 томах. - Том 7, 1976. - Стор. 576 має наступне значення - робити що-небудь своєю власністю, присвоювати чуже.

Суд наголошує на неприйнятності зазначеного терміну, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачена можливість органів Пенсійного фонду України набувати у власність будь-які пільги чи кошти, в разі їх невикористання пенсіонером, отже привласнення будь-яких прав ОСОБА_1 відповідачем не можливо в принципі.

По-друге, позивач просить суд зобов`язати відповідача реалізувати його право на оптимізацію шляхом виключення з розрахунку пенсії коефіцієнтів заробітної плати за період з 01.01.2004 року по 01.01.2008 рік.

Однак, матеріали пенсійної справи не містять, а ОСОБА_1 не надано до суду жодного доказу звернення до відповідача з заявою про застосування оптимізації за зазначений період, а тому в суду відсутні підстави для стверджень, що в реалізації такого права позивачу було відмовлено.

По-третє, згідно абзацу третього ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

З останнього розрахунку пенсії, наявного в матеріалах справи(а.с.186-188) вбачається, що відповідачем при розрахунку пенсії ОСОБА_1 застосовано право, передбачене ст.40 Закону №1058-IV.

Так, в розрахунку заробітку для обчислення (а.с.188) зазначено кількість місяців, виключених оптимізацією: 24.

З розрахунку (а.с.186) вбачається, що цим періодом є 01.01.2015 рік - 01.12.2016 року. З аналізу коефіцієнтів заробітку за весь час роботи ОСОБА_1 судом встановлено, що в зазначений період коефіцієнт заробітку дійсно був найнижчим (сума коефіцієнтів за 12 місяців 2015 року - 4,73776, за 12 місяців 2016 року - 3,86944), тоді як у 2014 році сума коефіцієнтів за 12 місяців склала 21,56589, за 2005 рік - 19,56288, за 2006 рік - 19,16296, за 2007 рік 21,92019.

Таким чином, наразі, за період за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії виключено період зі значно меншими коефіцієнтами, ніж бажає виключити ОСОБА_1

Тобто, розрахунок, з якого виплачується пенсія на теперішній час, очевидно є більш сприятливим для пенсіонера.

Підсумовуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 під №12.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість не врахування трудового стажу позивача з 28.03.1995 по 02.11.1995 року, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев" та шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев" та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2010 року з урахуванням зазначеного стажу та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З приписів даної норми слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, що може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

В той же час позивачем не надано жодного доказу того, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення, а судом таких обставин не встановлено. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 3,4 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, судом встановлено, що позивачами сплачено судовий збір в розмірі 4610,40 грн.

З огляду на те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, фактично, при розгляді задоволено одну позовну вимогу ОСОБА_1 , отже на підставі приписів ч.1 ст. 139 КАС України, відшкодуванню сплаченого позивачем судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.6, 9, 77, 90, 242-246 КАС України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) періоду його роботи з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) період його роботи з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев" та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2010 року з урахуванням зазначеного стажу та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В інший частині позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11 листопада 2019 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 112010200