ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/19552/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю помічника судді Якимець О.І. (за дорученням головуючого судді),

представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Шварьова Р.В.,

від третьої особи: Обуцак В.В.,

від відповідача-3 за зустрічним позовом: Литвинова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Державного підприємства "Антонов"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Грєхової О.А.

від 26.10.2015 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., Скрипки І.М.

від 25.06.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто"

до Державного підприємства "Антонов"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа

про стягнення 16 165 094,00 грн.

за зустрічним позовом Державного підприємства "Антонов"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто", 2. Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

про визнання недійсним договорів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Антонов" (далі - Відповідач) про стягнення 16165094,00 грн. за Інноваційним договором №30-0019/98 від 05.10.1998 (далі - Інноваційний договір).

2. Позов мотивований невиконанням Відповідачем передбаченого Інвестиційним договором зобов`язання з повернення Державній інноваційній фінансово-кредитній установі (далі - Третя особа) як інвестору цільового вкладу. При цьому Позивач зазначив, що відповідне право грошової вимоги Третьої особи до Відповідача за Інноваційним договором відступлено Третьою особою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - Відповідач-3) на підставі договору №15/05/15 від 15.05.2015 (далі - Договір відступлення-1), а Відповідачем-3 - на користь Позивача на підставі договору №18/05-15-3 від 18.05.2015 (далі - Договір відступлення-2).

3. Відповідач подав зустрічний позов до Позивача, Третьої особи і Відповідача-3 про визнання недійсним Договору відступлення-1 і Договору відступлення-2.

4. Відповідач вважає, що оспорювані договори укладені з недодержанням вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, тому підлягають визнанню недійсними на підставі статті 228 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2015, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, первісний позов задоволений, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Судові рішення мотивовані встановленням обставин завершення інноваційного проекту за Інвестиційним договором та невиконання Відповідачем зобов`язань з повернення Третій особі цільового вкладу. Також суди дійшли висновку про недоведеність Відповідачем обставин невідповідності Договору відступлення-1 і Договору відступлення-2 інтересам держави і суспільства, укладення їх завідомо з метою порушення таких інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Третя особа та Відповідач подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції.

8. Касаційні скарги мотивовані посиланням на безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції клопотань Третьої особи про зупинення провадження у справі, а також про закриття провадження у справі.

9. Третя особа і Відповідач зазначають, що в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції покладені обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №910/27862/14, які скасовані за наслідками касаційного перегляду. Натомість суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України не надав оцінку зібраним у справі доказам в цілому та всебічно не з`ясував обставини, що мають суттєве значення для справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.

10. Водночас Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій не надали правового обґрунтування відхиленню його посилань на преюдиційні обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №36/472 і №14/40-30/415-6/388-38/258, які набрали законної сили.

11. Крім того, за доводами Відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій не застосувати до спірних правовідносин положення частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України та дійшли хибного висновку про те, що невиконання Третьою особою судового рішення у справі №36/472 не є підставою для звільнення Відповідача від обов`язку повернути інноваційну позику.

12. Відповідач наголошує, що висновок суду апеляційної інстанції про серійне виготовлення Відповідачем літаків Ан-140, зміну обставин щодо завершення інноваційного проекту не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи.

13. Щодо зустрічного позову Відповідач посилається на залишення судами поза увагою положень статей 3, 19 Закону України "Про інноваційну діяльність" та статуту Третьої особи.

14. Позивач і Відповідач-3 подали відзиви на касаційну скаргу Третьої особи, в яких просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач-3 також надав відзив на касаційну скаргу Відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

15. Позивач і Відповідач-3 заперечують проти доводів про безпідставне відхилення клопотання Третьої особи про зупинення провадження у справі, посилаючись на відсутність обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість її розгляду до вирішення інших справ.

16. Позивач і Відповіда-3 також вважають необґрунтованими доводи про порушення судом апеляційної інстанції вимог пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України при відхиленні клопотання про закриття провадження у справі. Позивач і Відповідач-3 зазначають про відсутність жодної тотожності відповідних справ за суб`єктним складом, предметом і підставами позовних вимог.

17. Крім того, на думку Відповідача-3, неперерахування Третьою особою вкладу в повному обсязі та на умовах Інноваційного договору не є підставою для застосування частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України та використання Відповідачем права зупинити виконання свого обов`язку.

18. Відповідач-3 зазначає, що доводи Відповідача щодо незавершеності інноваційного проекту не спростовують рішення першої та апеляційної інстанцій, а твердження Відповідача щодо зустрічного позову є надуманими і такими, що не узгоджуються з чинним законодавством.

19. Відповідач у встановлений Судом термін відзиву на касаційну скаргу Третьої особи не надав.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. 5 жовтня 1998 року між Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Третя особа (інвестор), і Державним підприємством "Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. О.К. Антонова", правонаступником якого є Відповідач, укладений Інноваційний договір.

21. Предметом Інноваційного договору є реалізація інноваційного проекту №30-0019/98 "Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань" (далі - Проект) з впровадження нових технологій та створення виробництва конкурентоспроможної продукції, в результаті чого підприємством створюється прибуток і досягається соціальний ефект. Для цього сторони домовилися докласти максимум зусиль для здійснення Проекту, а саме: інвестор зобов`язався внести для здійснення Проекту цільовий внесок у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт, а Відповідач - виконати всі роботи з реалізації і повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, вказаних у плані повернення платежів (ст. 1 Інноваційного договору).

22. За умовами пункту 2.1 Інноваційного договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до Проекту, а також вимоги до виробництва та реалізації інноваційної продукції містяться в описі та характеристиках інноваційної продукції (або у техніко-економічних умовах до Проекту - Додаток 1).

23. Загальна вартість Проекту складає 20000000,00 грн.; строки виконання Проекту: початок 5 жовтня 1998 року, закінчення 5 жовтня 2001 року (п. 2.2 Інноваційного договору).

24. Інвестор зобов`язався внести у реалізацію Проекту цільовий внесок у сумі 20000000,00 грн. та перераховувати внески Відповідачу в розмірах і строки, вказані у календарному плані робіт (п.п. 3.1, 3.2 Інноваційного договору).

25. Позивач зобов`язався: реалізувати Проект згідно з календарним планом робіт і досягти інноваційного результату, що міститься в описі та характеристиках інноваційної продукції (або в техніко-економічних умовах) до Проекту; використовувати внесок інвестора (кошти, майно, об`єкти інтелектуальної або промислової власності) виключно на виконання Проекту відповідно до його календарного плану робіт та кошторису витрат; повернути інвестору його внесок у строки і розмірах, вказані у плані повернення платежів. Кінцевий строк перерахування всіх платежів інвестору - 5 жовтня 2001 року (п.п. 4.1, 4.2, 4.9 Інноваційного договору).

26. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575 "Про фінансування інноваційного проекту виготовлення дослідної партії літаків типу Ан-140" повернення інвестору його вкладу забезпечується Міністерством промислової політики України у формі договору поруки від 08.10.1998 №1625-19/07 (п. 7.1 Інноваційного договору).

27. Інноваційний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Третьої особи та Відповідача за умови забезпечення Міністерством промислової політики України гарантії повернення коштів та прийняття її інвестором. Дія Договору закінчується після виконання сторонами всіх своїх зобов`язань, що виникли з Договору та у зв`язку з ним.

28. Третя особа на виконання умов Інноваційного договору перерахувала Відповідачу грошові кошти в сумі 16165194,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №5 від 05.11.1998 на суму 7000000,00 грн.; №1 від 02.03.1999 на суму 4000000,00 грн.; №6 від 24.12.1999 на суму 2000000,00 грн. та №10 від 30.12.1999 на суму 3165194,00 грн.

29. 17 вересня 2014 року Третя особа направила на адресу Відповідача вимогу №12-555 про повернення позики у сумі 16165194,00 грн. Відповідач отримав зазначену вимогу 22 вересня 2014 року, проте інноваційну позику у повному обсязі не повернув, сплативши на користь Третьої особи лише 100,00 грн. Отже, розмір неповернутої інноваційної позики складає 16165094,00 грн.

30. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 у справі №36/472, залишеним без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, задоволений позов Відповідача (ДП "Антонов") та зобов`язано Третю особу (Державну інноваційну фінансово-кредитну установу) належним чином виконати умови Інноваційного договору шляхом перерахування коштів у сумі 3834806,00 грн. на користь Відповідача.

31. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі №36/472 відмовлено у перегляді за нововиявленими обставинами зазначеного рішення, оскільки Проект включає етап сертифікації літака, але ним не закінчується, а отже Проект сертифікацією літака не закінчено.

32. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 у справі №910/27862/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015, задоволений позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (Третя особа) до Державного підприємства "Антонов" (Відповідач) про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням умов Інноваційного договору.

33. Під час розгляду зазначеної справи суди встановили, що у Відповідача на момент вирішення спору існувало непогашене грошове зобов`язання з повернення інноваційної позики в сумі 16165094,00 грн., виконання якого є простроченим.

34. При цьому суди у справі №910/27862/14 встановили, що згідно з уточненим календарним планом виконання робіт з Проекту сторони узгодили такі заходи (етапи роботи): виготовлення стендів систем та обладнання літака; сертифікаційні стендові випробування систем та обладнання літака; завершення побудови літака №01-02 та проведення сертифікаційних міцностних випробувань; сертифікаційні випробування нових модернізованих комплектуючих виробів; сертифікаційні наземні та льотні випробування. Уточнений календарний план не містить такого виду робіт як створення варіантів літака спеціального призначення.

35. Оскільки Відповідач здійснює серійне виробництво модифікацій літака Ан-140, суди відхилили доводи Відповідача про незавершення робіт з Проекту.

36. Суди визнали, що досягнення соціального ефекту та реалізація Проекту у повному обсязі шляхом створення нового літака підтверджені сукупністю таких обставин: Відповідач налагодив серійне виробництво літака Ан-140 та його модифікацій, а також внесений до Переліку організацій, які мають сертифікат розробника цивільної авіаційної техніки, у зв`язку з отриманням 24 липня 2013 року сертифікату №Р-2 як розробник ряду літаків, у тому числі Ан-140.

37. Під час розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи Відповідач надав постанову Вищого господарського суду України від 25.11.2015 у справі №910/27862/14, якою скасована постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015, за виключенням пункту 1 її резолютивної частини, та рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2015, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги зазначену постанову Вищого господарського суду України, оскільки вона була ухвалена після прийняття судом першої інстанції рішення в даній справі.

38. Крім того, 15 травня 2015 року між Третьою особою (первісний кредитор) та Відповідачем-3 (новий кредитор), укладений Договір відступлення-1. За умовами Договору відступлення-1 Третя особа відступила та передала у власність Відповідачу-3 належне їй право грошової вимоги до Відповідача, а саме: право вимагати повернення боржником отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду суми (цільового вкладу) за Інноваційним договором у розмірі 16165094,00 грн., а також сум усіх можливих та дійсних штрафних санкцій (у тому числі штрафів, пені, неустойки), втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Відповідач має сплатити згідно з Інноваційним договором.

39. 18 травня 2015 року між Відповідачем-3 (первісний кредитор) та Позивачем (новий кредитор) укладений Договір відступлення-2. За умовами Договору відступлення-2 Відповідач-3 відступив та передав у власність Позивачу належне йому право грошової вимоги до Відповідача, а саме: право вимагати повернення боржником отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду суми (цільового вкладу) за Інноваційним договором, а також сум всіх можливих та дійсних штрафних санкцій (у тому числі штрафів, пені, неустойки), втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які Відповідач має сплатити згідно з Інноваційним договором.

40. Відповідач про заміну кредитора обізнаний згідно з повідомленнями №07-373 від 18.05.2015 та №19/05-15-1 від 19.05.2015.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

41. Цивільний кодекс України

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

2) визнання правочину недійсним; …

5) примусове виконання обов`язку в натурі; …

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. …

Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. …

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. …

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. …

Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов`язанні

1. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); …

Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов`язанні

1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. …

Стаття 518. Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні

1. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. …

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. …

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. …

Стаття 538. Зустрічне виконання зобов`язання

1. Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

2. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

3. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. …

Стаття 629. Обов`язковість договору

1. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. …

Стаття 1049. Обов`язок позичальника повернути позику

1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. …

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

4. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

42. Господарський кодекс України

Стаття 325. Інноваційна діяльність

1. Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Стаття 332. Законодавство про інноваційну діяльність

1. Відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності, регулюються цим Кодексом та іншими законодавчими актами. До вказаних відносин у частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

43. Закон України "Про інноваційну діяльність"

Стаття 17. Види фінансової підтримки інноваційної діяльності

1. Суб`єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів; …

Стаття 19. Державні інноваційні фінансово-кредитні установи

… 4. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів Державного бюджету України може надавати суб`єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку, види якої передбачені статтею 17 цього Закону.

Кошти від повернення виданих Державною інноваційною фінансово-кредитною установою суб`єктам інноваційної діяльності кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються для надання фінансової інноваційної підтримки, якщо законом про Державний бюджет України не встановлено інше. …

9. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб`єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів.

10. Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися Державною інноваційною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів. …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

44. Суд виходить з того, що відповідно до положень статей 526, 530, 1046, 1049 Цивільного кодексу України на підставі договору позики у позичальника виникає обов`язок з повернення наданої йому позичальником позики у встановлений договором строк або, в разі відсутності встановлення такого строку, протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги. Зазначеному обов`язку позичальника кореспондує право позикодавця вимагати повернення позики, зокрема в судовому порядку шляхом примусового виконання обов`язку в натурі.

45. Суд також враховує, що положеннями статей 512-514 Цивільного кодексу України врегульована заміна сторони матеріального правовідношення, у тому числі заміна кредитора в зобов`язанні в разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У такому випадку до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто в разі відступлення права вимоги до нового кредитора, зокрема, переходить право вимагати від позичальника виконання ним свого обов`язку з повернення позики.

46. Разом з тим згідно з положеннями статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України відповідний правочин щодо відступлення права вимоги повинен відповідати усім вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, адже недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Зокрема, недійсний правочин щодо відступлення права вимоги не створює наслідків з переходу до нового кредитора прав первісного кредитора у відповідному зобов`язанні.

47. При цьому відповідно до припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність оспорюваного правочину презюмується, допоки він не визнаний недійсним у судовому порядку.

48. Враховуючи наведену презумпцію, водночас Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду в даній справі є, зокрема, заявлені у зустрічному позові вимоги про визнання недійсними Договору відступлення-1 і Договору відступлення-2. У зв`язку з цим для правильного вирішення відповідно до наведених положень цивільного законодавства спору щодо стягнення відповідної суми позики з Відповідача на користь саме Позивача як набувача права вимоги на підставі зазначених договорів відступлення, необхідним є перш за все з`ясування обставин дійсності цих правочинів з огляду на наявність чи відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову щодо їх оспорення.

49. Так, звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статей 2, 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення, а також наявність порушення його цивільного права чи охоронюваного законом інтересу як підстави для їх захисту.

50. Відповідно до вимог статей 2, 13, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, керуючись завданнями та принципами господарського судочинства, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, суд повинен оцінити надані докази за своїм внутрішнім переконанням, мотивувати відхилення або врахування кожного доказу, а також надати мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Адже обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Згідно з мотивувальними частинами оскаржуваних судових рішень, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що Відповідач не довів невідповідності спірних договорів інтересам держави і суспільства та умислу будь-якої зі сторін, а також те, що вказані правочини завідомо укладалися з метою порушення таких інтересів, і це унеможливлює визнання їх недійсним з наведених підстав.

52. При цьому всупереч вимогам наведених норм процесуального права суди попередніх інстанцій не навели жодних мотивів відхилення аргументів, зазначених Відповідачем у зустрічному позові в якості підстав для визнання Договору відступлення-1 і Договору відступлення-2 недійсними, зокрема щодо їх невідповідності інтересам держави і суспільству з урахуванням положень Закону України "Про інноваційну діяльність". Також суди не досліджували обставини щодо наявності чи відсутності порушення оспорюваними договорами прав Відповідача як підстави для задоволення його зустрічного позову.

53. З огляду на відсутність належного розгляду судами першої та апеляційної інстанцій зустрічного позову щодо оскарження Договору відступлення-1 і Договору відступлення-2, Суд також вважає передчасними висновки судів про набуття Позивачем права вимоги до Відповідача за Інноваційним договором, а відтак і про наявність достатніх правових підстав для задоволення вимог первісного позову щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача відповідних грошових коштів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

55. Отже, зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

56. Касаційна скарга Третьої особи підлягає задоволенню, а касаційна скарга Відповідача - задоволенню частково.

57. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з`ясувати усі обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним Договору відступлення-1 і Договору відступлення-2, а також для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача відповідних грошових коштів із наданням належної правової оцінки усім доводам і доказам, наданим учасниками справи.

Судові витрати

58. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задовольнити.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов" задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №910/19552/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

О. Кролевець