РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2019 року

м. Рівне

№460/2556/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Хаврошин М.С.,

відповідача: представники Довгалюк І.Л., Матєш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд"

до

Головного управління ДФС у Рівненській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: повне скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0006311401 від 02.07.2018, форми "П" №0006321401 від 02.07.2018 та форми "Р" №0006261401 від 02.07.2018, винесених Головним управлінням ДФС у Рівненській області; часткове скасування податкових повідомлень-рішень форми "В1" №0008971401 від 19.09.2018, форми "Д" №0001671306 від 02.07.2018 та форми "Д" №0001681306 від 02.07.2018, винесених Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Мотивуючи вимоги позову, позивач зазначав про те, що контролюючим органом в 2018 році проведено документальну планову перевірку позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої відповідачем було зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Позивач з висновками відповідача не погодився, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Так, щодо висновків відповідача про порушення п.44.1, п.44.2. ст. 44, пп. 134.1.1, п.134.1. ст. 134 Податкового кодексу України позивач зазначив наступне. Стосовно висновку про заниження на суму 9 499 124 грн. показника "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 по операціям з отримання цільового фінансування підтвердив, що позивачем у вказаний період дійсно було отримано цільове фінансування в загальному розмірі 9 499 124,00 грн., з яких: 6 688 284,00 грн. фінансування нарахованого відшкодування щорічної відпустки працівникам позивача, які працюють на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення згідно з ст. 47 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 2 810 841,00 грн. - фінансування нарахованого відшкодування з тимчасової втрати працездатності працівниками позивача відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22.12.2010 №26. Вказав, що позивач не був безпосереднім кінцевим отримувачем вказаних сум, ними виступали його працівники, які отримували їх в порядку та на умовах, визначених законом. Кошти були виплачені позивачем кінцевим отримувачам у встановленому чинним законодавством порядку, отримання вказаних коштів на банківський рахунок позивача жодним чином не передбачало дотримання позивачем певних умов, які пов`язані з його операційною діяльністю, а відтак зазначені кошти не є державними грантами в розумінні п.3 Міжнародного Стандарту Бухгалтерського обліку № 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу" і не підлягали включенню до складу доходів позивача. Сторона позивача акцентувала увагу на тому, що суми отриманого фінансування в розмірі 9 499 124,00 грн. не включалися ні до складу доходів позивача, ні до складу витрат, що підтверджується як відповідними первинними бухгалтерськими документами (оборотно-сальдовими відомостями), так і Висновком експерта від 28.08.2019р. №6838/19-72/24031/24032/19-72 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а відповідно, їх отримання та виплата жодним чином не вплинула на показник "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та на розмір податкових зобов`язань з податку на прибуток за вказаний період.

Стосовно висновку про заниження показників "Дохід від будь якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 по операціям з ТОВ "Західтехпромторг" на суму 2567193,33 грн. сторона позивача зазначила, що у вказаний період позивач дійсно здійснював придбання запасних частин до дробарного обладнання та кар`єрної техніки у ТОВ "Західтехпромторг", всі операції з ТОВ "Західтехпромторг" носили реальний товарний характер, що підтверджується як відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, так і фактом наявності закуплених запасних частин на складі у позивача, що було встановлено відповідачем в ході перевірки, реальність фінансових потоків з оплати придбаного товару позивачем підтверджується відповідними платіжними дорученнями з відміткою банку позивача. Представник позивача в запереченнях проти наведених відповідачем в Акті перевірки обґрунтувань нереальності господарських операцій з ТОВ "Західтехпромторг" вказав, що проведення операцій з оптової торгівлі запасними частинами не вимагає наявності великої кількості працівників, вказані операції можуть здійснюватися 1-2 працівниками або навіть директором одноособово, відсутність у власності ТОВ "Західтехпромторг" основних засобів також не може бути ознакою нереальності проведених операцій, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог щодо обов`язкової наявності у постачальника основних засобів, а ТОВ "Західтехпромторг" використовувало для проведення вказаних операцій склад на умовах оренди. Також позивач зазначав про те, що кримінальне проваджені №32015060000000066 від 20.08.2015, наявність якого покладено в основу визнання безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Західтехпромторг" відкрито не щодо ТОВ "Західтехпромторг", а щодо ДП "Овруцький щебеневий завод Гомелького міського шляхового будівельно-ремонтного тресту", а ТОВ "Західтехпромторг" виступало лише одним з чисельних постачальників вказаного підприємства, при цьому за більш ніж чотири роки розслідування у вказаному кримінальному провадженні відсутній обвинувачуваний вирок.

Стосовно висновку про заниження показника "Фінансовий результат до оподаткування" на суму 102 512 506,40 грн., внаслідок включення до складу собівартості вартості нереалізованих залишків відсіву фр.0-5 мм, представник позивача пояснив, що позивач здійснює виробництво щебеневої продукції різних фракцій (відсів 0-5мм, щебінь 5-10 мм, 10-20 мм, 20-40 мм і т.д.), при цьому частка відсіву фр. 0-5 мм в загальній кількості випущеної продукції є значною і становить 33%-38%, що зумовлено особливостями технологічного процесу ( дроблення гранітної гірничої маси та її подальше сортування, розсіювання). В зв`язку з значними кількісними обсягами виробництва відсіву фр.0-5 мм, з одного боку, та відсутністю попиту на нього з боку покупців, вироблений позивачем на протязі календарного року відсів фр.0-5 мм не реалізується в повному обсязі і накопичується на складах підприємства, що встановлено відповідачем в ході перевірки. Позивач в період що перевірявся (01.01.2015-31.12.2017) входив до складу міжнародної групи компаній Лафаржхолсім, в зв`язку з чим застосовував при здійсненні бухгалтерського обліку своєї діяльності (в тому числі і при обліку відсіву фр.0-5мм) міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та облікову політику компанії Лафарж. Нереалізований обсяг відсіву фр.0-5 мм позивач визначав як матеріальні цінності, що не визнаються активами, застосовуючи при цьому для його обліку положення "Концептуальних основи фінансової звітності" МСБО1 "Подання фінансової звітності", МСБ02 "Запаси". Приймаючи до уваги, що обсяг виробленого протягом календарного року відсіву 0-5 мм не реалізовувався в повному обсязі в зв`язку відсутністю достатнього ринку для його збуту (відсутністю попиту) , керуючись нормами п.4.45 Концептуальних основ, який встановлює, що актив не визнається в балансі, якщо були витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигід до суб`єкта господарювання вважається малоймовірним після завершення поточного облікового періоду, позивач не визнавав обсяги нереалізованого відсіву фр.0-5мм в якості активу, обліковуючи його в кількісному виді за нульовою вартістю, що повністю відповідає нормам МСБО. За вказаних обставин висновок відповідача про заниження показника "Фінансовий результат до оподаткування" на суму 102 512 506,40 грн., внаслідок включення до складу собівартості вартості нереалізованих залишків відсіву фр.0-5 мм, позивач вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МСБО.

Стосовно висновку про завищення собівартості реалізованої продукції на 3 483 912,66 грн., внаслідок включення до складу собівартості вартості відсіву фр.0-5мм, використаного на засипку кар`єру "Берізка", позивач пояснив, що ним дійсно було використано для засипки кар`єру "Берізка" відсів фр.0-5мм, проте таке використання відсіву жодним чином не привело до збільшення собівартості виготовленої продукції, оскільки, як вже було зазначено раніше, відсів фр. 0-5 мм обліковувався в кількісному вигляді за нульовою вартістю, відповідно, використання відсіву не мало впливу на величину собівартості реалізованої продукції.

Щодо висновків відповідача про порушення п.198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України сторона позивача зазначила, що позивач дійсно включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень - квітень 2016р., та травень, вересень 2017р. суми податку на додану вартість в загальній сумі 171697,00 грн. по господарським операціях з придбання позивачем у ТОВ "Західтехпромторг" запасних частин до дробарного обладнання та кар`єрної техніки. Включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ вищевказаних сум було здійснено у чіткій відповідності з положеннями п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, яка встановлює, щодо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені або нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Позивач наголосив, що включення вказаних сум до складу податкового кредиту з ПДВ здійснювалось на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних ТОВ "Західтехпромторг", копії яких надано в якості доказів до матеріалів справи, а ТОВ "Західтехпромторг" на момент їх оформлення мало юридичну і податкову правосуб`єктність та не мало дефектів у податковому статусі, що підтверджено відповідними витягами з ЄДР та з реєстру платників ПДВ. Вказав, що здійсненню вищевказаних операцій передувало існування господарської мети, придбані запасні частини використовувались позивачем у власній господарській діяльності для ремонту кар`єрної та дробарної техніки, що є власністю позивача, а частина придбаних запасних частин на момент перевірки знаходилась на складі позивача і надавалась для огляду працівникам відповідача. Відхиляючи наведене в Акті перевірки твердження відповідача щодо безтоварності та нереальності вказаних операцій, позивач вказав на реальність товарних грошових потоків при їх здійсненні, що підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами (видатковими та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на перерахування коштів в рахунок оплати придбаних запасних частин), копії яких знаходяться в матеріалах справи в якості доказів. Позивач також зазначив про невідповідність фактичним обставинам справи тверджень відповідача включення позивачем до складу податкового кредиту з наступним отриманням бюджетного відшкодування сум ПДВ за податковими накладними ТОВ "Західтехпромторг" за період травень, липень, серпень 2017р., з посиланням на відповідні декларації з ПДВ. При цьому, позивач визнав правомірним наведене зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ по операції з ПАТ "Укрзалізниця" на суму 147 455,00 грн ( період - липень 2017р.) та по операції з ТОВ "СЛЕЗМ" на суму 7 085,00 грн., період ( листопад 2017р.), разом - 154 540,00 грн., та нарахування штрафних санкцій по вказаним операціям на загальну суму 38 635, грн. (36 863,75 грн. по операції з ПАТ "Укрзалізниця" та 1 771,25 грн. по операції з ТОВ "СЛЕЗМ"), разом - 193 175,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "В1" № 0008971401 від 19.09.2018.

Стосовно донарахувань суми військового збору, пені та штрафних санкцій згідно податкового повідомлення рішення форми "Д" №0001671306 від 02.07.2018 позивач підтвердив факт не нарахування, неутримання та неперерахування позивачем до бюджету військового збору в сумі 34,08 грн., та факт несвоєчасної оплати військового збору в період з липня 2017р. по жовтень 2017р., в зв`язку з чим визнав правомірним збільшення суму податкового зобов`язання на 34,08 грн., та нарахування пені у розмірі 3 001,05 грн. Водночас, сторона позивача вказувала на неправомірність нарахування штрафу у розмірі 222041,93 грн. за прострочення строків оплати військового збору, зазначивши, що несплата суми військового збору в загальній сумі 296 023,07 грн. в період серпень-листопад 2017 р. було самостійно виявлена позивачем при проведенні перерахунку цього платежу і виправлена в наступному податковому періоді (в листопаді 2017р.), а відтак вказана сума мала бути виключена з суми нарахування штрафу відповідно до норм ч. 5 п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України. Також позивач зазначив, що факт ненарахування, неутримання несплати військового збору в період серпень-листопад 2017р. слід розглядати як одне триваюче правопорушення, а відповідно відсутні правові підстави для застосування штрафу у розмірі 50 % та 75 %.

Стосовно донарахувань суми податку на доходи фізичних осіб, штрафу та пені на 980,75 грн. згідно податкове повідомлення рішення форми "Д" №0001681306 від 02.07.2018 позивач зазначав про визнання правомірним збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 489,55 грн., та нарахуваня пені у розмірі 136,37 грн., водночас, заперечив проти нарахування штрафу в розмірі 354,83 грн., вважаючи його неправильно визначеним, а саме: завищеним внаслідок застосування відповідачем завищеної ставки (50 % та 75 %), тоді як, на думку позивача, при визначенні штрафу мала бути застосована ставка 25%, з підстав відсутності вчинення правопорушення повторно та втретє.

Ухвалою суду від 12.10.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 12.11.2018 о 09:15 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позовну заяву від 06.11.2018, відповідно до змісту якого контролюючий орган заперечував проти їхнього задоволення. Зазначив, що в ході планової перевірки позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 було виявлено порушення ним податкового законодавства, зокрема, законодавства, що регулює справляння податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, військового збору та податку на доходи фізичних осіб, які і стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо порушення податкового законодавства в сфері оподаткування податком на прибуток підприємств, представник відповідача зазначив, що позивач допустив порушення п.44.1, п.44.2. ст. 44, пп. 134.1.1, п.134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, а саме:

- мав включити, проте не включив до складу доходів суми цільового фінансування в розмірі 9499124 грн., отриманого за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 з фонду ЧАЕС та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. В обґрунтування свої позиції відповідач вказав, що вказані суми є державними грантами, а відповідно мали бути включені до складу доходів позивача згідно положень Міжнародного Стандарту Бухгалтерського обліку № 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу";

- безпідставно включив до складу витрат за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017 р. суми 2 567 193, 33 грн.по операціям з ТОВ "Західтехпромторг" на суму 2 567 193, 33 грн., які, на думку відповідача, є безтоварними, оскільки вказане підприємство не має відповідної матеріально-технічної бази, основних фондів та персоналу, необхідних для здійснення поставок позивачу запасних частин до дробарного обладнання та кар`єрної техніки, окремо вказавши на факт участі ТОВ "Західтехпромторг" в ланцюгу поставок, що є предметом розслідування в кримінальному проваджені № 32015060000000066 від 20.08.2015 щодо ДП "Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту", а також на те, що директор ТОВ "Західтехпромторг" є директором ще 176 юридичних осіб;

- занизив показник "Фінансовий результат до оподаткування" на суму 102512 506,40 грн., внаслідок включення до складу собівартості вартості нереалізованих залишків відсіву фр.0-5 мм, а саме: в порушення існуючих норм визначення собівартості готової продукції не визнав залишки відсіву фр.0-5 мм в якості активу, необґрунтовано застосувавши норму п.4.4.5. "Концептуальних основ фінансової звітності", яка встановлює, що не визнається в балансі, якщо були витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигід до суб`єкта господарювання вважається малоймовірним після завершення поточного облікового періоду. Сторона відповідача вказувала, що відсів фр.0-5 є сертифікованою продукцією позивача, яка в перевіряємий період реалізовувалася за експортними контрактами, але не в повному обсязі. Окрім цього, зазначено, що за наявною у них інформацією, проектна документація позивача передбачає використання виробленого відсіву фр.0-5 в ході рекультивації кар`єру, а нереалізований відсів має визнаватися позивачем відходами згідно Закону України "Про відходи";

- завищив собівартість реалізованої продукції на 3483912,66 грн., внаслідок включення до складу собівартості вартості відсіву фр.0-5мм, використаного на засипку кар`єру "Берізка", оскільки неправомірно не визнавав такий відсів активом відповідно до п.4.4.5. "Концептуальних основ фінансової звітності" та обліковував його за нульовою вартістю.

Щодо порушення податкового законодавства в сфері оподаткування податком на додану вартість сторона відповідача пояснила, що позивачем безпідставно було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ та не правильно визначено суми бюджетного відшкодування з ПДВ по операціям з ТОВ "Західтехпромторг" з поставки запасних частин до кар`єрної техніки та дробарного обладнання, які відповідач вважає безтоварними з підстав, наведених в Акті перевірки.

Щодо порушення податкового законодавства в сфері справляння військового збору та податку на доходи фізичних осіб відповідач пояснив, що позивач не може бути звільнений від накладання штрафних санкцій згідно з ч.5 п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, оскільки не виконується умова вказаної норми щодо самостійного виявлення неутримання та несплати податковим агентом військового збору при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, оскільки фактично такий перерахунок не проводився. При цьому, вказував, що застосування при нарахуванні штрафу ставок в 50 % та 75% відповідають позиції, Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.05.2018 у справі № 820/6437/16, з якої слідує, що застосування штрафу у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України можливе внаслідок неодноразового порушення, пов`язаного з ненарахуванням, неутриманням або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т.4 а.с.1-18).

12.11.2018 підготовче судове засідання відкладено до 16.11.2018 до 14:15 год.

16.11.2018 позивачем подано відповідь на відзив, у якій він вказував на безпідставність та необґрунтованість аргументів відповідача, наведених у відзиві (т.5 а.с.91-95).

Ухвалою суду від 16.11.2018, за клопотання представника позивача, у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

11.09.2019 на адресу суду надійшов Висновок експерта №6838/19-72/24031/24032/19-72 Київського науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 12.09.2019 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання у справі на 27.09.2019 о 14:30 год.

Ухвалою суду від 27.09.2019 підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 11.10.2019 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 11.10.2019 заяву представника відповідача про виклик у судове засідання експерта - задоволено. Викликано у судове засідання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Пирожнікову Тетяну Львівну - у режимі відеоконференції, забезпечення якої доручено Київському окружному адміністративному суду (01133, Київ, бульвар Лесі Українки, 26).

У судовому засіданні 11.10.2019 було допитано в якості свідка головного бухгалтера позивача ОСОБА_1 , який пояснив, що позивач в перевіряємий період входив до складу міжнародної групи Лафарж, застосовував міжнародні в стандарти бухгалтерського обліку , зокрема концептуальні основи, та облікову політику компанії Лафарж, вів облік в програмному забезпеченні, що використовувалась компанією Лафарж. У зв`язку з вказаною специфікою, облік операцій з отримання цільового фінансування та формування собівартості дещо відрізнявся від обліку згідно з національними стандартами обліку в Україні, що в свою чергу ускладнило сприйняття та розуміння облікових операцій перевіряючими і привело до помилкових висновків в Акті перевірки. Свідок надав вичерпні пояснення з усіх питань, які були його поставлені.

У судовому засіданні 25.10.2019 судом досліджено Висновок експерта №6838/19-72/24031/24032/19-72 від 28.08.2019 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Пірожнікової Т.Л., відповідно до якого:

- висновки Акта Головного управління ДФС у Рівненській області "Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" за період з 01.01.2015 по 31.12. 2017" від 13.06.2018 № 1534/17-00-14-01/32404265 щодо заниження суми доходів ТОВ "ККНК "Технобуд" з метою оподаткування податком на прибуток шляхом не включення ТОВ "ККНК "Технобуд" до складу доходів використання цільового фінансування на суму 9499125,00 грн. (з врахуванням корегування суми в процесі адміністративного оскарження), отриманого для компенсації виплат, пов`язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та отриманих коштів від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, документально та нормативно не підтверджуються;

- висновки Акта перевірки ТОВ "ККНК "Технобуд" щодо заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток шляхом включення до складу собівартості реалізованої готової продукції нереалізованого відсіву фракції 0-5 мм на загальну суму 102512506,40 грн. документально та нормативно не підтверджуються;

- висновки Акта перевірки ТОВ "ККНК "Технобуд" щодо заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток шляхом включення до складу собівартості реалізованої готової продукції вартості відсіву фракції 0-5 мм, використаного на засипку відпрацьованого простору кар`єру "Березка", на суму 3483912,66 грн. документально та нормативно не підтверджуються (т.6 а.с.3-23).

Також у судовому засіданні в режимі відеоконференції було отримано пояснення експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Пірожнікової Т.Л., яка здійснювала судово-економічну експертизу в справі та надала Висновок експерта №6838/19-72/24031/24032/19-72. Експерт надала відповіді на всі питання суду та представників сторін стосовно проведеної експертизи.

25.10.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2019 до 09:00 год.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судових засіданнях проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, експерта та показання свідка, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що в період з 07.05.2018 по 05.06.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 13.06.2018 №1534/17-00-14-01/32404265 (т.1 а.с.30-126).

Згідно з зазначеним актом перевірки відповідачем було зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0006311401 від 02.07.2018 (т.1 а.с.162);

- податкове повідомлення-рішення форми "П" №0006321401 від 02.07.2018 (т.1 а.с.164);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0006261401 від 02.07.2018 (т.1 а.с.165);

- податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0008971401 від 19.09.2018 (т.1 а.с.212);

- податкове повідомлення-рішення форми "Д" №0001671306 від 02.07.2018 (т.1 а.с.169);

- податкове повідомлення-рішення форми "Д" №0001681306 від 02.07.2018 (т.1 а.с.172 ).

Не погоджуючись із зафіксованими в акті перевірки порушеннями вимог податкового законодавства та прийнятими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини щодо не включення позивачем до складу доходів використання цільового фінансування отриманого для компенсації виплат, пов`язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та отриманих коштів від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 9499125,00 грн. (з врахуванням коригування суми в процесі адміністративного оскарження), суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 було отримано кошти з Фонду ЧАЕС в розмірі 6 688 284,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами: листом Управління праці та соціального захисту населення Сарнеської РДА від 14.06.2018 № 01/5-14-3642, помісячними Розрахунками видатків, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомог, наданих пільг відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та поквартальними Звітами про виплату компенсацій, допомог та наданих пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (т.1 а.с.215-250; т.2 а.с.1-57).

Також позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 отримано фінансування з Фонду соціального страхування саме в розмірі 2 810 841,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами: листом Сарненського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Рівненській області від 14.06.2018 № 19-04-4/563 та помісячними Заявами-розрахунками (т.2 а.с.58-167).

Факт отримання позивачем коштів з вказаних фондів у вказаному розмірі підтверджено в судовому засіданні відповідачем і ним не оспорюється.

Згідно положень Міжнародного Стандарту Бухгалтерського обліку № 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу" державні гранти - це допомога держави у формі передачі ресурсів суб`єктові господарювання в обмін на минуле або майбутнє дотримання певних умов, які пов`язані з операційною діяльністю суб`єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що суми вказаного фінансування призначені не безпосередньо позивачу як суб`єктові господарювання, а його працівникам, які мають право на отримання таких виплат, зазначені суми перераховувались позивачу виключно для подальшої виплати його працівникам. Позивач не виступав кінцевим отримувачем таких сум, а їх отримання жодним чином не передбачало дотримання позивачем певних умов, які пов`язані з його операційною діяльністю.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги Висновок експерта №6838/1972/24031/24032/19-72, суд дійшов висновку, що отримані кошти не є державними грантами в розумінні п.3 Міжнародного Стандарту Бухгалтерського обліку № 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу", а відтак, не підлягають включенню до складу доходів позивача.

Суд також враховує, що відповідно до Висновку експерта №6838/1972/24031/24032/19-72 суми, які виплачувались працівникам ТОВ "ККНК "Технобуд" за рахунок фондів ЧАЕС та ФСС в період нарахування визнавались дебіторською заборгованістю зазначених фондів ТОВ "ККНК "Технобуд" без визнання витрат.

Відповідно, висновок відповідача щодо заниження показника "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 по операціям з отримання цільового фінансування на суму 9499124 грн. є безпідставним і помилковим та спростовується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин щодо заниження позивачем показника "Фінансовий результат до оподаткування" на суму 102512 506,40 грн., внаслідок включення до складу собівартості вартості нереалізованих залишків відсіву фр.0-5 мм. та завищення собівартості виготовленої продукції на 3483 912,66 грн., внаслідок включення до складу собівартості вартості відсіву фр.0-5мм , використаного на засипку кар`єру "Берізка", суд виходить з наступного.

Позивач як структурний підрозділ міжнародної компанії Лафарж використовував в перевіряємий період міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, що встановлено судом і не заперечується відповідачем.

Згідно з параграфом 15 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку № 1 "Подання фінансової звітності" (далі - МСБО 1) фінансова звітність має достовірно подавати фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб`єкта господарювання. Достовірне подання вимагає правдивого подання впливу операцій, інших подій та умов відповідно до визначень та критеріїв визнання для активів, зобов`язань, доходу та витрат, наведених у Концептуальній основі. Параграф 28 МСБО 1 вимагає щоб суб`єкт господарювання визнавав такі статті як активи, зобов`язання, власний капітал, дохід та витрати (елементи фінансової звітності) тоді, коли вони відповідають визначенням та критеріям визнання для цих елементів у Концептуальній основі.

Судом встановлено, що Концептуальна основа фінансової звітності оприлюднена на офіційному сайті Міністерства фінансів України та підлягає застосуванню для цілей визначення, визнання та оцінку елементів, з яких складаються фінансові звіти, зокрема для визнання та оцінки активів.

Згідно з положеннями п.4.4 Концептуальних основ актив - це ресурс, контрольований суб`єктом господарювання в результаті минулих подій, від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід до суб`єкта господарювання.

Параграфом 4.5 Концептуальних основ визначається, що визначення активу і зобов`язання встановлює їхні основні ознаки, але не намагається встановити критерії, яким вони повинні відповідати перед визнанням їх у балансі. Таким чином, визначення охоплює статті, що не визнаються в балансі як активи або зобов`язання, оскільки вони не відповідають критеріям визнання. Зокрема, прогнозування збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід повинно бути достатньо певним, щоб відповідати критерію ймовірності перед визнанням активу або зобов`язання.

У відповідності до вимог параграфу 4.37 Концептуальних основ визнання є процесом включення до балансу або до звіту про прибутки та збитки статті, яка відповідає визначенню елемента та відповідає критеріям визнання. Визнання передбачає словесний опис статті та грошову суму із включенням цієї суми до підсумків балансу та звіту про прибутки та збитки. Статті, які відповідають критеріям визнання, мають відображатися у балансі та звіті про прибутки та збитки.

Відповідно до положень параграфу 4.38 Концептуальних основ стаття, яка відповідає визначенню елемента, має бути визнана, якщо:

а) є ймовірність надходження до суб`єкта господарювання або вибуття з нього будь-якої майбутньої економічної вигоди, пов`язаної зі статтею;

б) стаття має собівартість або вартість, яку можна достовірно визначити.

Параграф 4.40 Концептуальних основ визначає, що концепція ймовірності використовується в критеріях визнання і належить до ступеня невизначеності щодо надходження до суб`єкта господарювання або вибуття з нього майбутніх економічних вигід, пов`язаних зі статтею. Ця концепція відповідає невизначеності, що характеризує середовище, у якому діє суб`єкт господарювання. Оцінка ступеня невизначеності стосовно отримання майбутніх економічних вигід робиться на основі свідчення, яке є наявним на момент складання фінансових звітів.

При цьому, у відповідності до вимог параграфу 4.45 Концептуальних основ актив не визнається в балансі, якщо були витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигід до суб`єкта господарювання вважається малоймовірним після завершення поточного облікового періоду. Навпаки, результатом такої операції є визнання витрат у звіті про прибутки та збитки. Такий підхід не означає, що управлінський персонал при понесенні витрат, мав інший намір, ніж генерувати майбутні економічні вигоди для суб`єкта господарювання, або управлінський персонал був уведений в оману. Єдине, що мається на увазі, - це те, що ступінь упевненості щодо надходження економічних вигід до суб`єкта господарювання після завершення поточного облікового періоду є недостатнім для того, щоб вимагати визнання активу.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що критерієм визнання активу є: ймовірність надходження майбутньої економічної вигоди (параграф 4.38), яка оцінюється на момент складання фінансових звітів (параграф 4.40). Крім того, малоймовірність надходження майбутніх економічних вигід після завершення поточного облікового періоду свідчить про неможливість визнання активу в балансі.

Згідно вимогам пункту "а"параграфу 17 МСБО 1 суб`єкт господарювання зобов`язаний обирати та застосовувати облікові політики відповідно до МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки". МСБО 8 наводить ієрархію авторитетних рекомендацій, які управлінський персонал враховує за відсутністю МСФЗ, що застосовується до конкретної статті.

Параграфом 3 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" (далі по тексту МСБО 8) облікові політики визначаються як "конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб`єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності". Параграфом 10 МСБО 8 визначається, що якщо немає МСФЗ, який конкретно застосовується до операції, іншої події або умови, управлінський персонал має застосовувати судження під час розробки та застосування облікової політики, щоб інформація була: a) доречною для потреб користувачів з прийняття економічних рішень; та б) достовірною, в тому значенні, що фінансова звітність: i) подають достовірно фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб`єкта господарювання; ii) відображають економічну сутність операцій, інших подій або умов, а не лише юридичну форму; iii) є нейтральними, тобто вільними від упереджень; iv) є обачливими; v) є повними в усіх суттєвих аспектах.

Як вбачається із наведених вище вимог МСБО 8, у випадках, коли міжнародні стандарти не містять конкретних норм застосування правил бухгалтерського обліку, суб`єкт господарювання самостійно встановлює конкретні принципи, правила та практику при складанні та подані фінансової звітності. Так, категорія "ймовірності" та "малоймовірності" набуття майбутніх економічних вигід, що наведена у концептуальній основі, не містить конкретних принципів та правил застосування. Тому, на виконання вимог МСБО 8 у обліковій політиці підприємства встановлені чіткі критерії та правила визнання такого активу як запаси. Прийняття рішення на підприємстві про визнання продукції активом здійснюється через процедуру оцінювання запасів.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Наказу ТОВ "ККНК "Технобуд" від 25.05.2011 за № 201 "Про облікову політику" позивач починаючи з 01.06.2011 веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність за міжнародними стандартами згідно з обліковою політикою, встановленою у "Керівництві для персоналу Групи LafargeGroup з питань застосування принципів звітності та бухгалтерського обліку".

Оцінка запасів у позивача здійснюється у відповідності до вимог підпункту 3.5.6.1.1.3. "Процес оцінки кількості запасів" глави 3.5 "Запаси" Облікової політики, витяг з якої міститься в матеріалах справи (т.3 а.с. 125-142).

Облікова політика позивача в підпункті 3.5.6.1.1.3 глави 3.5. визначає, що весь запас продукції, кількість якої було підраховано, підлягає оцінці, за виключенням тої продукції, для якої не існує достатнього ринку для збуту в найближчому доступному для огляду майбутньому.

Правила оцінки продукції, яка не може бути реалізована в найближчому доступному для огляду майбутньому:

- Перелік продукції для кожного місця видобутку складається і/або переглядається один раз на рік (для підготовки переліку на наступний рік (N+1)). Найбільш пізнім терміном підготовки переліку є січень місяць. Перелік затверджується регіональним менеджером та Регіональним контролером. Після затвердження перелік вважається дійсним для цілого N+1;

- Кількість продукції, по якій термін реалізації запасів, що є в наявності, перевищує 12 місяців, не підлягає оцінці;

- Запаси, які приймаються до уваги для цілей такої оцінки, являють собою меншу із величин: кількість запасів на кінець періоду (року N) і середньої місячної кількості запасів на протязі цього року (N);

- Обсяг реалізації, який приймається до уваги, являє собою фактично реалізовану кількість за попередній рік (N);

- У випадках, коли виробництво на місці видобутку складається з декількох етапів (наприклад, коли відбувається завчасне роздріблення продукції і складування на період більше 12 місяців (але не більше 2 років)), застосовується принцип комерційної доцільності.

Абзацом 10 підпункту 3.5.6.1.1.3. "Процес оцінки кількості запасів" глави 3.5 "Запаси" Облікової політики позивача визначається "фізична наявність запасів продукції, що не підлягає реалізації, не має фінансового відображення в наших облікових даних".

Вказана норма Облікової політики позивача відповідає вимогам Концептуальних основ. Оскільки продукція не має достатнього ринку і не може бути реалізована (тобто не надходить економічна вигода) протягом попереднього року ("Оцінка ступеня невизначеності стосовно отримання майбутніх економічних вигід робиться на основі свідчення, яке є наявним на момент складання фінансових звітів" - параграф 4.40 Концептуальних основ), то існує мала ймовірність того, що ця продукція буде реалізована після завершення поточного облікового року (параграф 4.45 Концептуальних основ). За даних обставин, запаси не можутьбути визнаними активами, а навпаки, якщо такі витрати мали місце, вони повинні бути визнані витратами "у звіті про прибутки та збитки" (параграф 4.45 Концептуальних основ)

Другим критерієм, необхідним для визнання статті, є наявність собівартості або вартості, яка може бути достовірно виміряна (параграф 4.41 Концептуальної основи). Порядок оцінки запасів детально розкрито в МСБО 2 "Запаси". У відповідності до вимог параграфу 9 МСБО 2 запаси оцінюють за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації.

У параграфі 6 МСБО 2 "Запаси" визначається, що чиста вартість реалізації - попередньо оцінена ціна продажу у звичайному ході бізнесу мінус попередньо оцінені витрати на завершення та попередньо оцінені витрати, необхідні для здійснення продажу. Параграф 7 МСБО 2 "Запаси" визначає, що чиста вартість реалізації це чиста сума, яку суб`єкт господарювання очікує отримати від продажу запасів у звичайному ході бізнесу. При цьому - це вартість, визначена суб`єктом господарювання. Попередні оцінки чистої вартості реалізації базуються на найбільш достовірних фактах, які були на момент здійснення попередніх оцінок очікуваної суми реалізації запасів. При цих попередніх оцінках беруть до уваги коливання ціни або собівартості, безпосередньо пов`язані з подіями, які відбуваються після закінчення періоду, тією мірою, наскільки такі події підтверджують умови, що існували на кінець періоду (параграф 30 МСБО 2 "Запаси").

Собівартість запасів визначається у параграфі 10 МСБО "Запаси" і повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Склад витрат, що включаються до собівартості, методи визначення собівартості та формули собівартості визначаються параграфами 11-27 МСБО 2 "Запаси".

Таким чином, при оцінці запасів необхідно визначити собівартість продукції згідно з принципами, прийнятими у суб`єкта господарювання та порівняти її з чистою ціною реалізації (параграф 9 МСБО 2 "Запаси"), яка визначається самим суб`єктом господарювання (параграф 7 МСБО 2 "Запаси"). При цьому оцінка здійснюється за меншою із величин: собівартість чи чиста ціна реалізації (параграф 9 МСБО 2 "Запаси").

Виходячи із вищенаведеного, встановлений міжнародними стандартами порядок визнання запасів як активу передбачає наступні етапи:

а) встановлення ймовірності отримання майбутніх економічних вигод пов`язаних із статтею активу після закінчення поточного операційного періоду (параграф 4.38 Концептуальних основ), яка оцінюється на момент складання фінансових звітів (параграф 4.40 Концептуальних основ). Крім того, малоймовірність надходження майбутніх економічних вигід після завершення поточного облікового періоду свідчить про неможливість визнання активу в балансі (1-е речення параграфу 4.45 Концептуальних основ);

б) якщо ймовірність надходження майбутніх економічних вигод має належні свідчення, визначається чиста вартість реалізації та собівартість активу. При цьому чиста вартість реалізації визначається із ціни продажу мінус витрати на здійснення продажу (параграф 6 МСБО 2 "Запаси"). Собівартість визначається у відповідності до вимог параграфів 11-27 МСБО 2 "Запаси".

в) менша із величин вартість реалізації чи собівартість активу визначає оцінку активу у грошовому вимірі (параграф 9 МСБО 2 "Запаси").

У відповідності до вимог підпункту 3.5.6.1.1.3. "Процес оцінки кількості запасів» глави 3.5 "Запаси" Облікової політики позивача, відсів фракції 0-5 мм не підлягає оцінці на 2015, 2016 та 2017 роки, що було зафіксовано відповідними Актами, які містяться матеріалах справи (т.3 а.с.143-145).

Положення Облікової політики визначають, що весь актив не підлягає оцінці, якщо він не реалізується на протязі 1 року.

Суд враховує, що відповідно до Висновку експерта № 6838/19-72/24031/24032/19-72 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Пірожнікової Т.Л. висновки Акта перевірки ТОВ "ККНК "Технобуд" щодо заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток шляхом включення до складу собівартості реалізованої готової продукції нереалізованого відсіву фракції 0-5 мм на загальну суму 102 512 506,40 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Висновки Акта перевірки ТОВ "ККНК "Технобуд" щодо заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток шляхом включення до складу собівартості реалізованої готової продукції вартості відсіву фракції 0-5 мм, використаного на засипку відпрацьованого простору кар`єру "Березка", на суму 3 483 912,66 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені в Акті перевірки твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині невизнання вартості залишку відсіву фракції 0-5 мм не ґрунтуються на вимогах міжнародних стандартів та вимогам Облікової політики, зокрема, МСБО 2 "Запаси" щодо порівняння собівартості відсіву та чистої вартості реалізації (параграф 9 МСБО 2 "Запаси") та Концептуальних основ щодо визнання активу в частині встановлення ймовірності надходжень майбутніх економічних вигод, пов`язаних із елементом (статтею) відсів фракції 0-5 мм.

Таким чином, позивач, не визнаючи з метою бухгалтерського обліку відсів фракції 0-5 мм діяв у відповідності до вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та вимог Облікової політики.

З урахуванням вказаного, невизнання позивачем відсіву фр. 0-5 мм в якості активів та здійснення їх обліку в кількісному вигляді за нульовою вартістю, суд вважає, що використання позивачем відсіву фр. 0-5 мм на засипку кар`єру "Берізка", не вплинуло на величину собівартості реалізованої продукції.

За вказаних обставин, суд вбачає неправомірним збільшення відповідачем суми податкового зобов`язання позивача з податку на прибуток на 10 043 891,00 грн. та накладення штрафу у розмірі 2 507 640,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0006311401 від 02.07.2018, а також зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток позивача на 60 463 693,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "П" №0006321401 від 02.07.2018.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по операціям ТОВ "Західтехпромторг", суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено,що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу вимог п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг, а залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як закріплено у п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, суми податку на додану вартість, які мають влив на формування податкового кредиту та, в свою чергу, застосовуються для цілей визначення різниці між сумами податкового зобов`язання і податкового кредиту за відповідний податковий період, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування з даного податку, мають бути фактично сплачені в межах здійснення реальних господарських операцій.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога фіксування реальної зміни майнового стану платника податків у первинних та бухгалтерських документах знаходить своє відображення і у Податковому кодексі України.

Зокрема, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Західтехпромторг" на час спірних правовідносин було зареєстроване в якості юридичної особи, відомості про яку містяться Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість (т.2 а.с.239-243).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Західтехпромторг" позивачем у судове засідання було надано:

- договір № 454-К від 25.09.2014 та договір № 35-к/17 від 06.02.2017, які укладені позивачем з ТОВ "Західтехпромторг", та передбачають поставку запасних частин до дробарного обладнання та кар`єрної техніки позивача (т.2 а.с.206-238).

- видаткові накладні на поставку запасних частин: № РН-0000011 від 29 січня 2015 на суму 16500,00 грн., №РН-0000027 від 24 лютого 2015 на суму 79750,00 грн., №РН-0000029 від 26 лютого 2015 на суму 145000,00 грн., №РН-0000046 від 30 березня 2015 на суму 54000,00 грн., №РН-0000110 від 09 червня 2015 на суму 34800,00 грн., №РН-0000039 від 17 березня 2016 на суму 24150,00 грн., №РН-0000050 від 05 квітня 2016 на суму 135000,00 грн., №РН-0000051 від 05 квітня 2016 на суму 70000,00 грн., №РН-0000144 від 20 липня 2016 на суму 135000,00 грн., № РН-0000166 від 01 серпня 2016 на суму 35000,00 грн., № РН-0000241 від 13 вересня 2016 року на суму 125000,00 грн., №РН-0000015 від 14 лютого 2017 року на суму 260000,00 грн., №РН-0000023 від 23 лютого 2017 року на суму 34500,00 грн., №РН-0000028 від 10 березня 2017 року на суму 462000,00 грн., №РН-0000039 від 22 березня 2017 року на суму 120000,00 грн., №РН-0000080 від 05 травня 2017 року на суму 458000,00 грн., № РН-0000084 від 17 травня 2017 року на суму 208032,00 грн., №РН-0000129 від 14 липня 2017 року на суму 140400,00 грн., № РН-0000130 від 19 липня 2017 року на суму 135000,00 грн., №РН-0000159 від 16 серпня 2017 року на суму 82500,00 грн., №РН-0000180 від 06 вересня 2017 року на суму 135000,00 грн., №РН-0000198 від 02 жовтня 2017 року на суму 52000,01 грн., №РН-0000199 від 02 жовтня 2017 року на суму 25000,00 грн., №РН-0000200 від 02 жовтня 2017 року на суму 114000,00 грн., разом на суму 3080632,01 грн. (з ПДВ);

- товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування придбаних запасних частин з місця поставки в м. Коростень Житомирської області на склад позивача в смт. Клесів Рівненської області, а саме: №0000000009 від 29 січня 2015 року, №0000000022 від 24 лютого 2015 року, №0000000024 від 26 лютого 2015 року, №0000000036 від 30 березня 2015 року, №0000000091 від 09 червня 2015 року, №0000000036 від 17 березня 2016 року, №0000000042 від 05 квітня 2016 року, №0000000043 від 05 квітня 2016 року, №0000000123 від 20 липня 2016 року, №0000000140 від 01 серпня 2016 року, №0000000198 від 13 вересня 2016 року, №0000000012 від 14 лютого 2017 року, №0000000019 від 23 лютого 2017 року, №0000000024 від 10 березня 2017 року, №0000000034 від 22 березня 2017 року, №0000000061 від 05 травня 2017 року, №0000000065 від 17 травня 2017 року, №0000000096 від 14 липня 2017 року, №0000000097 від 19 липня 2017 року, №0000000111 від 16 серпня 2017 року, №0000000121 від 06 вересня 2017 року, 0000000127 від 02 жовтня 2017 року, №0000000128 від 02 жовтня 2017 року, №0000000129 від 02 жовтня 2017 року (т.3 а.с.19-91);

- податкові накладні: №11 від 29.01.2015 на суму 16 500,00 грн, №9 від 24.02.2015 на суму 79 750,00 грн, №11 від 26.02.2015 на суму 145 000,00 грн, №17 від 30.03.2015 на суму 54 000,00 грн, №9 від 09.06.2015 на суму 34 800,00 грн, №15 від 17.03.2016 на суму 24 150,00 грн, №2 від 05.04.2016 на суму 70 000,00 грн, №1 від 05.04.2016 на суму 135 000,00 грн, №20 від 20.07.2016 на суму 135 000,00 грн, №2 від 01.08.2016 на суму 35 000,00 грн, №18 від 13.09.2016 на суму 125 000,00 грн, №4 від 09.02.2017 на суму 130 000,00 грн, №6 від 14.02.2017 на суму 130 000,00 грн, №14 від 23.02.2017 на суму 34 500,00 грн, №5 від 10.03.2017 на суму 462 000,00 грн, №17 від 22.03.2017 на суму 120 000,00 грн, №4 від 05.05.2017 на суму 458 000,00 грн, №10 від 17.05.2017 на суму 208 032,00 грн, №13 від 19.07.2017 на суму 135 000,00 грн, №1 від 06.09.2017 на суму 135 000,00 грн, № 1 від 02.10.2017 на суму 52 000,01 грн, №2 від 02.10.2017 на суму 25 000,00 грн, № 3 від 02.10.2017 на суму 114 000,00 грн. (т.2 а.с.244-250; т.3 а.с.1-18). Вказані податкові накладні оформлені відповідно до встановлених вимог і зареєстровані у встановленому порядку в єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено квитанціями про їх реєстрацію, наявними в матеріалах справи, факт належного оформлення і реєстрації податкових накладних встановлено судом та підтверджено поясненнями представника відповідача;

- платіжні доручення на перерахування позивачем грошових коштів в рахунок оплати придбаних запасних частин, з відміткою банку про здійснення платежу, а саме: № 15000605 від 03 лютого 2015р. на суму 16500,00 грн., №15001440 від 03 березня 2015р. на суму 79750,00 грн., №15001532 від 05 березня 2015р. на суму 145000,00 грн., №15002230 від 07 квітня 2015р. на суму 54000,00 грн., №15004143 від 18 червня 2015р. на суму 34800,00 грн., №16001869 від 31 березня 2016р. на суму 24150,00 грн., №16002212 від 14 квітня 2016р. на суму 205000,00 грн., №16004847 від 28 липня 2016р. на суму 135000,00 грн, №16005195 від 11 серпня 2016р. на суму 35000,00 грн., №16006486 від 22 вересня 2016р. на суму 125 000,00 грн., №00214287 від 09 лютого 2017р. на суму 130000,00 грн., №2102-3 від 21 лютого 2017р. на суму 130000,00 грн., №00228869 від 16 березня 2017р. на суму 34500,00 грн., №00230232 від 21 березня 2017р. на суму 462 000,00 грн., №00238708 від 06 квітня 2017р. на суму 120000,00 грн., №00262272 від 25 травня 2017р. на суму 308 000,00 грн., №00262271від 25 травня 2017р. на суму 208032,00 грн., №300517-11 від 30 травня 2017р. на суму 30000,00 грн., №00265213 від 01 червня 2017р. на суму 120000,00 грн., №00295589 від 27 липня 2017р. на суму 140400,00 грн., №00297706 від 01 серпня 2017р. на суму 135000,00 грн., №00314471 від 31 серпня 2017р. на суму 82500,00 грн., №00329116 від 28 вересня 2017р. на суму 135000,00 грн., №00340790 від 19 жовтня 2017р. на суму 25000,00 грн., №00340789 від 19 жовтня 2017р. на суму 114000,00 грн., №00340791 від 19 жовтня 2017р. на суму 52000,01 грн. (т.3 а.с.92-118);

- дозвіл № 242.12.56 від 06.11.2012, на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, виданий Територіальним управління Держгірпромнагляду України в Рівненській області, що підтверджує експлуатацію у Позивача кар`єрної техніки та дробарного обладнання (т.3 а.с.148-149);

- копія договору оренди №1 від 24.03.2014 ТОВ "Західтехпромторг" складських приміщень по вул. Чехова, 24 в м. Коростень (т.2 а.с.119-120).

Відповідач на підтвердження його позиції щодо нереальності та безтоварності господарських операцій з ТОВ "Західтехпромторг" та на підтвердження виявлених порушень вимог податкового законодавства покликався на:

- відомості звітності ТОВ "Західтехпромторг" за формою форми 1ДФ, згідно яких до роботи на вказаному підприємстві задіяні директор, бухгалтер та ще одна особа.

- фінансову звітність ТОВ "Західтехпромторг", відповідно до якої первісна та залишкова вартість основних фондів вказаного підприємства становить 0 грн.

- відомості щодо розслідування кримінального провадження №32015060000000066 від 20.08.2015р. стосовно ДП "Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту".

- витяг з ЄДР від 01.11.2018 для підтвердження інформації, що на вказану дату директором та головним бухгалтером ТОВ "Західтехпромторг" є гр. ОСОБА_2 , який одночасно є директором ще 176 юридичних осіб, тощо (т.4 а.с.22-247; т.5 а.с.1-77).

Поряд з цим, суд зазначає, що позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Західтехпромторг" подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу. Оцінивши ці докази за правилами ст.90 КАС України, суд вважає, що вони відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку товариства, сформовані за наслідками цих операцій.

У свою чергу, відповідач не подав доказів, які однозначно свідчили б про безтоварний характер вказаних операцій та недобросовісність позивача, як платника податків.

При вирішенні даного спору суд зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Покликаючись на наявність кримінального провадження № 32015060000000066 від 20.08.2015 стосовно ДП "Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту", відповідач жодним чином не довів, яким чином це вплинуло на здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Західтехпромторг", відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно ТОВ "Західтехпромторг" у вказаному кримінальному провадженні.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неспроможності здійснення ТОВ "Західтехпромторг" операцій з поставки позивачу запасних частин з підстав відсутності у вказаного підприємства основних фондів та трудових ресурсів, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язковість наявності у власності основних фондів для проведення таких операцій чи обов`язкової наявності значної кількості працівників, при цьому суд враховує надані відповідачем відомості щодо наявності у ТОВ "Західтепромторг" в штаті директора, бухгалтера та одного працівника.

Суд не приймає твердження представника відповідача про обґрунтованість прийнятих рішень з підстав того, що директором та головним бухгалтером ТОВ "Західтехпромторг" є гр. ОСОБА_2, який відповідно до наявної у контролюючого органу інформації (т.4 а.с.53-60) одночасно є директором ще 176 юридичних осіб, так як такі обставини не стосується предмету доказування в межах даної справи щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Західтехпромторг" в період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати постачальників по ланцюгу попередніх поставок, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат чи суми ПДВ - до податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № К/9901/2558718.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд враховує відомості Акту перевірки про фізичну наявність у позивача запасних частин, отриманих від ТОВ "Західтехпромторг". Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "Західтехпромторг" та не довів вказану позицію шляхом надання відповідних доказів, а відповідно, є необґрунтованим та безпідставним збільшення грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Західтехпромторг" в період з 01.01.2015 по 21.01.2017.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання зподатку на прибуток та з податку на додану вартість є безпідставним, а відповідні спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи декларації з ПДВ позивача за травень, липень, серпень 2017 року встановив, що позивач не включав до складу податкового кредиту з наступним отриманням бюджетного відшкодування сум ПДВ за податковими накладними ТОВ "Західтехпромторг" № 12 від 14.07.2017 (сума ПДВ - 23 400,00 грн.) та № 10 від 16.08.2017 (сума ПДВ - 13 750,00 грн.), що в свою чергу свідчить про помилковість висновку відповідача, наведеного на ст. 10 Акта перевірки та необґрунтованість зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ по операції з ТОВ "Західтехпромторг".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо порушення позивачем норм пп.1.2.- пп.1.6. п.1.6. підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, яке полягало в не нарахуванні, неутриманні та неперерахуванні до бюджету військового збору в сумі 34,08 грн при відшкодуванні витрат працівникам на підставі авансових звітів без підтверджуючих документів та в не своєчасному перерахуванні до бюджету військового збору в період з липня 2017р. по жовтень 2017 р., що слугувало підставою для збільшення відповідачем суми податкового зобов`язання позивача за військовим збором на 34,08 грн., накладення штрафу у розмірі 222 041,93 грн. та нарахування пені у розмірі 3 001,05 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Д" №0001671306 від 02.07.2018, а також спірним правовідносинам щодо порушення порушення позивачем норм пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.163.1.2 п.163.1, пп.163.2.2 п.163.2 ст. 163, пп.164.1.1,пп.164.1.2. п.164, пп.164.2.1, пп.164.2.2, пп.164.2.7, абз. "г", абз. "е", пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст. 164, п.167.1. ст. 167, пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168, пп.169.1.1 п.169.1, пп.169.2.2 п.169.2 ст. 169 , пп.170.10.3 п.170.10 ст.170, п.171.2 ст. 171, пп. "а" п.176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, яке полягало в не нарахуванні, неутримані та неперерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 489,55 грн у випадку відшкодування витрат працівникам на підставі авансових звітів без підтверджуючих документів, що слугувало підставою для збільшення відповідачем суми податкового зобов`язання позивача за податком на доходи фізичних осіб на 489,55 грн., накладення штрафу у розмірі 354,83 грн. та нарахування пеню у розмірі 136,37 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми "Д" № 0001681306 від 02.07.2018, суд вважає доводи і аргументацію позивача щодо відсутності повторності при вчиненні вказаних правопорушень такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та існуючій судовій практиці.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.05.2018 у справі № 820/6437/16, з якої слідує, що застосування штрафу у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України можливе внаслідок неодноразового порушення, пов`язаного з ненарахуванням, неутриманням або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень форми "В1" №0008971401 від 19.09.2018, форми "Д" №0001671306 від 02.07.2018 та форми "Д" №0001681306 від 02.07.2018 та відсутність законних підстав для їх скасування.

Відповідно до ч.2 ст.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене в сукупності, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, за виключенням податкових повідомлень-рішень форми "В1" №0008971401 від 19.09.2018, форми "Д" №0001671306 від 02.07.2018 та форми "Д" №0001681306 від 02.07.2018.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги щодо всіх заявлених позовних вимог, окрім позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень форми "В1" №0008971401 від 19.09.2018, форми "Д" №0001671306 від 02.07.2018 та форми "Д" №0001681306 від 02.07.2018.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Беручи до уваги положення ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, та враховуючи частковість задоволення позовних вимог, розмір таких судових витрат становить 614 849,90 грн.

Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" (вул. Промислова, 13, смт. Клесів, Сарненський район, Рівненська область, 34550, код ЄДРПОУ 32404265) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0006311401 від 02.07.2018.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "П" №0006321401 від 02.07.2018.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0006261401 від 02.07.2018.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0008971401 від 19.09.2018, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 292 533,00 грн. та накладення штрафу 73 133,25 грн.

У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Д" №0001671306 від 02.07.2018, в частині нарахування штрафу в розмірі 222 041,93 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Д" №0001681306 від 02.07.2018, в частині нарахування штрафу в розмірі 354,83 грн. - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр нерудних копалин "Технобуд" судовий збір у сумі 614 849,90 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 08 листопада 2019 року.

Суддя Борискін С.А.