Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 р. Справа№200/2546/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача : Військової частини НОМЕР_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача: Командування Десантно штурмових військ Збройних Сил України

про: визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності оголошено догану, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 особисто,

від відповідача: Кисіль Д.В. за довірен.

від третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача Командування Десантно штурмових військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 31.01.2019 року Про результати службового розслідування, яким начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 року Про результати службового розслідування, притягнуто до дисциплінарної відповідальності оголошено догану, зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України анулювати запис в службовій картці капітана ОСОБА_1 щодо накладення дисциплінарного стягнення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 року Про результати службового розслідування, визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо незаконного зменшення премії в частині грошового забезпечення в частині невиплати начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 премії за січень 2019 року в повному обсязі, та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести відповідні виплати ОСОБА_1 премії за січень 2019 року, визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в повному обсязі (в наслідок не вірного розрахунку вислуги років) за період з 01.03.2018 року по 31.01.2019 року, внести зміни, в пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 31.01.2019 № 32 щодо вислуги років в Збройних Силах України, а саме вказати що вислуга років на момент звільнення становить календарна 03 роки 07 місяців 21 день, пільгова 7 років 07 місяців 16 днів, внесення змін в пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 31.01.2019 № 32, щодо підстав до звільнення капітана ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України, зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України надати ОСОБА_1 відповідний витяг із наказу, яким внесено вищезазначені зміни, в пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2019 № 32, щодо вислуги років ОСОБА_1 на момент звільнення, та підстав для звільнення ОСОБА_1 , визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.03.2018 року по 31.01.2019 року, зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України донорахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 не донараховане, в наслідок невірного розрахунку вислуги років та щомісячної премії за січень 2019 року, грошове забезпечення у сумі 3370,36 грн., визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів у зв`язку із звільненням з військової служби у запас, зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів, виходячи з грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України за 2018 рік станом на день звільнення з військової служби, 31.01.2019 року, визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік, зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік в розмірі місячного грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України за 2019 рік, визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2016 року по 01.03.2018 року, зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.08.2016 року по 01.03.2018 року у сумі 3157,19 грн., стягнення з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2019 року по дату повного розрахунку, або на час ухвалення рішення суду щодо суті спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на те, що його неправомірно притягнено до дисціплінарної відповідальності з посиланням на невиконання ст.ст. 12,14,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 3 ст. 24 ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу. Позивач зазначає, що службове розслідування, яке було призначено відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2019 №88, було проведено з грубим порушенням наказу МО України від 21.11.2017 №608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України». А саме, виводи не відповідають фактичним обставинам, під час службового розслідування не було опитано начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , та тимчасово виконуючого обов`язки начальника командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 . Також позивач зазначає, що він телефоном повідомив про факт своєї хвороби, тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 , та начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , після того як останні відмовились приймати його рапорт, та зобов`язали прибути на службу. О 13 год. 40 хв. 28.01.2019 позивач зареєстрував звернення № 8996897 на гарячу лінію Кабінету Міністрів України, та одночасно повідомив про своє місце знаходження оперативного чергового Донецького зонального відділу ВСП м. Краматорськ. Позивач вважає, що його притягнуто до дисціплінарної відповідальності не законно, на підставі службового розслідування яке проведено з численними порушеннями. Дисциплінарне стягнення є протиправним, оскільки він не вчиняв дисциплінарного проступку.

Крім того позивач зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 252 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», наказ командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.10.2018 № 59 було скасовано, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 26.11.2018 № 393/2018 правового режиму воєнного стану. Станом на 31.01.2019 року іншого наказу щодо звільнення ОСОБА_1 до військової частини не надходив. Таким чином командир військової частини НОМЕР_1 не мав права видавати накази про звільнення, це право має командувач Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Діючий наказ щодо звільнення позивача в 2018 відсутній, а строк контракту не закінчився.

Також позивач зазначає, що йому не вірно розраховано вислуги років, та відповідно не виплачено надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби в повному обсязі за період з липня 2018 по січень 2019 року (включно), відповідно до розділу IV «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який затверджено наказ Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260, та пункту 1 роз`яснення Департаменту фінансів від 06.09.2018 № 248/5835 для виплати надбавки за вислугу років також зараховуються періоди, зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» №393. Вся інформація, щодо навчання позивача у Донецькому державному технічному університеті містилась в особовій справі, та мала бути врахована у розрахунку вислуги років. Тобто пільгова вислуга становить 07 років 07 місяців 16 днів, в той час як в наказі вказано 05 років 01 місяць 21 день. Загальна вислуга років становить 11 років 03 місяці 06 днів. Військова частина не вірно розраховувала грошове забезпечення починаючи з липня 2018 року.

Також позивач зазначає, що йому не було виплачено кошти на оздоровлення за 2019 рік, в зв`язку з відмовою. Не зважаючи на те, що позивач, неодноразово звертався із рапортами щодо виплати коштів на оздоровлення за 2019 рік, один із яких було зареєстровано 03.01.2019.

Також позивач зазначає, що йому не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за не використану щорічну основну відпустку за 2019 рік, та невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки.

Також позивачу не було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, його рапорт не було розглянуто, та не повідомлено про результати розгляду рапорту.

Крім того позивач зазначає, що на протязі 2016, 2017, 2018 років йому не сплачувалась та не нараховувалась індексація грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Також позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2019. На час звільнення 31.01.2019 позивач не отримав довідку про грошове забезпечення, та розрахунок виплати за січень місяць 2019 року. Повний розрахунок станом на час подання позову не проведено. 08.02.2019 отримав грошове забезпечення 17558,08 грн. На час звернення до суду не отримав компенсацію за не отримане речове майно 8115,03 грн., та суми індексації грошового забезпечення за період з серпня 2016 року по лютий 2018 року 3157,19 грн., грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки (в тому числі додаткової відпустки 56 діб) строком 59 діб, яка становить 38663,71 грн. Тобто разом сума недоотриманих коштів склала 49935,93 грн.

Остоточно визначившися з позовними вимогами, позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування», яким начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисціплінарної відповідальності оголошено «догану»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України анулювати запис в службовій картці капітана ОСОБА_1 щодо накладення дисціплінарного стягнення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування»;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо незаконного зменшення премії в частині грошового забезпечення в частині не виплати начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 премії за січень 2019 року в повному обсязі, та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести відповідні виплати ОСОБА_1 премії за січень 2019 року;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в повному обсязі (в наслідок не вірного розрахунку вислуги років) за період з 01.07.2018 по 31.01.2019;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України донараховати грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.01.2019 та виплатити ОСОБА_1 недонараховане в наслідок невірного розрахунку вислуги років грошове забезпечення у сумі 3370,36 грн.;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік в розмірі місячного грошового забезпечення;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів у зв`язку із звільненням з військової служби у запас;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів, виходячи з грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України станом на день звільнення з військової служби, 31.01.2019;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в розмірі, місячного грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України за 2019 рік;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2016 по 01.03.2018;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.08.2016 по 01.03.2018 у сумі 3157,19 грн.;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 31.01.2019 №32, в частині виключення капітана ОСОБА_1 , начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.;

поновити капітана ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2019 до дня фактичного поновлення на роботі, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 885,83 грн.

Позивач в судове засідання з`явився підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував надавши письмові заперечення, відповідно до яких зазначав, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, крім того останній не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові.

Так згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Про призначення службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі капітана ОСОБА_1 від 30.01.2019 за №88 проведено службове розслідування за фактом відсутності на службі 28.01.2019 начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 . За результатами службового розслідування встановлено, що 28.01.2019 капітан ОСОБА_1 у порушення вимог статей 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статей 2, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України не здійснив встановленим порядком доповідь безпосередньому начальнику про причини та обставини своєї відсутності, відмовився прибути на військову службу, чим грубо порушив військову дисципліну. За результаті оми розгляду матеріалів службового розслідування, командиром військової частини виданий наказ Про результати службового розслідування відносно військовослужбовця військової служби за контрактом капітана ОСОБА_1 від 31.01.2019 №93, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення оголошено догану.

Щодо невірного обчислення вислуги років та надбавки за особливості проходження служби за період з липня 2018 року по січень 2019 року у відповідності до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України 07 червня 2018 року № 260. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку, до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Тобто, особа повинна була отримати офіцерське (спеціальне) звання саме за результатами навчання, ще до вступу до на військову службу. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що по закінченню Донецького державного технічного університету в 1998 році позивачу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання. Відомостей про призначення будь-якого спеціального звання позивачу одночасно з прийняттям на службу до лав ЗС України в матеріалах справи відсутні, що обумовлює правомірність дій військової частини під час обчислення вислуги років та підтверджується витягами з наказів командира частини.

19.08.2016 старший лейтенант військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначений наказом Міністра оборони України від 05 серпня 2016 року №725 на посаду помічника начальника відділення противноповітряної оборони, зарахований до списків особового складу з 19 серпня 2016 року.

31.01.2019 ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача Десантно-штурмових військ ЗС України (по особовому складу) від 31 жовтня 2018 року №59, відповідно до частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу від 25 березня 1992 року №2232-XII, з військової служби у запас за пунктом 2 підпунктом й, виключено зі списків особового складу частини, відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 31.01.2019 №32. Позивач проходив військову службу за контактом у Збройних Силах України з 19.08.2016 по 31.01.2019. Правомірність розрахунку вислуги років позивача у зазначений термін підтверджують витяги з наказів командира військової частини (з основної діяльності) від 25.01.2019 № 6 станом на 01 січня 2019 року, від 26.01.2018 № 74 станом на 01 січня 2018 року, наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 02.02.2017 № 93 щодо вислуги на 01 січня 2017 року.

Щодо позовних вимог позивача, про не виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, відповідач зазначив, що на даний час триває, особливий період. В період особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткових, припиняється. Питання про компенсацію невикористаних додаткових відпусток у зв`язку із звільненням зі служби виникло під час дії особливого періоду. Разом з тим, як було зазначено вище, в указаний період право на одержання додаткових видів відпустки відповідній категорії осіб, у тому числі позивача припинено.

Щодо вимоги позивача стосовно не виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2016 по 01.03.2018, відповідач зазначив наступне. Згідно статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетних установ усіх рівнів. Зазначене підтверджено роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2-15 №10685/0/14-15/10 від 09.06.2016 №252/10/136/16, вхідний від 08.08.2017 №13700/3 та від 08.08.2017 №78/0/66-17. У той же час, відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №13700 та від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 лютому 2018 року у Міністерства оборони не було.

Стосовно індексація грошового забезпечення за березень 2018 року, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, було підвищено розміри посадових окладів усіх рівнів (категорій) військовослужбовців. Пунктом 5 Порядку визначено, що у місяці в якому відбувається підвищення посадових окладів, значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів. Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати лише з квітня 2018 року за умови перевищення встановленого порогу індексації в 103 відсотка.

Щодо вимоги позивача стосовно не виплаченої одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, відповідач зазначив. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказ Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України 31 жовтня 2018 року за №59 скасовано, а новий наказ про його звільнення не виданий. Військова частина НОМЕР_1 наказів Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил про скасування попередніх наказів не надходило. Жодних належних доказів на підтвердження скасування наказу від 31 жовтня 2018 року за № 59 в матеріалах справи немає. Оскільки, позивач з 13.11.2018 по 29.11.2018 перебував у військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, відповідних підстав для звільнення останнього під час дії правового режиму воєнного стану у командування військової частини не було. 03.01.2019 позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату йому коштів на оздоровлення за 2019 рік без надання відпустки. За результатами розгляду цього рапорту тимчасово виконуючим обов`язки начальника відділення персоналу штабу частини капітаном ОСОБА_5 позивачу на рапорті повідомлено, що така виплата йому не передбачена, оскільки наказ про його звільнення підписано в минулому році, а отже відпустки за період служби в поточному році не надаються.Враховуючи, що наказ про звільнення позивача з лав Збройних Сил України підписаний Командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України 31 жовтня 2018 року за №59, а фактично останній виключений із списків особового складу частини 31 січня 2019 року, то слід дійти висновку, що позивачу щорічна основна відпустка за поточний рік згідно зазначених вимог закону не передбачена, а отже кошти не підлягають виплаті.

Щодо вимоги позивача, стосовно не виплати матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та не розгляду відповідного рапорту відповідач зазначає. 02 січня 2019 року позивач звернувся до начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік. На даному рапорті капітан ОСОБА_5 , на той час тимчасово виконуючий обов`язки начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 зазначив, що відповідно до телеграми Міністра оборони від 28.12.2018 рішення про видання наказів щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не приймати до видання наказу Міністра оборони України Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік. Отже, командування військової частини на момент звернення позивача із згаданим рапортом діяло у межах та спосіб визначений законодавством, а також у відповідності до вимог розпорядження Міністра оборони України. Повторно, до моменту звільнення з військової служби за контрактом, позивач до командування військової частини з рапортом про виплату матеріальної допомоги за 2019 рік не звертався.

Також представником відповідача надані додаткові письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, підтимав заперечення на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третьою особою Командуванням Десантно - штурмових військ Збройних Сил України надані пояснення, в яких зазначено, що наказ командувача Десантно штурмових військ Збройних Сил України від 31.10.2018 року № 59 не скасований та діє на теперішній час.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, пояснення щодо суті позовних вимог не надав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 19 березня 2019 року.

Ухвалою від 25.01.2019 року суд відклав розгляд справи на 17.04.2019 року.

Ухвалою від 17.04.2019 року суд зобов`язав Краматорський міський військовий комісаріат надати особову справу позивача. Також ухвалою від 17.04.2019 року суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав розгляд справи на 08.05.2019 року.

Ухвалою від 08.05.2019 року суд залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Командування Десантно штурмових військ Збройних Сил України. Також ухвалою від 08.05.2019 року суд зупинив провадження по справі набрання чинності рішенням Верховного суду у зразковій справі № 620/4218/18.

Ухвалою від 24.09.2019 року суд поновив провадження по справі та призначив підготовче засідання на 15.10.2019 року.

Ухвалою від 15.10.2019 р. суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду на 23.10.2019 р.

23.10.2019 року у судовому засіданні суд оголосив перерву до судових дебатів на 28.10.2019 р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відносини щодо звільненням з військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Так, правовими актами спеціального законодавства є, зокрема,Закон України «Про військовий обовязок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232), Указ Президента «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008), Закон України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України № 551-XIV від 24.03.1999 року(далі Дісціплинарній Статут № 551), Наказ Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року N 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок № 608), Статут Внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом Українивід 24 березня 1999 року N 548-XIV (далі - Статут № 548), «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який затверджено наказ Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII ,Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР та ін. нормативно правовими актами.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у званні капітана на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової служби за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 від 05.08.2016 року. (т.с. 1 а.с. 36-37)

Як вбачається з матеріалів справи наказом командира В/ч НОМЕР_1 від 30.01.2019 р. № 88 «Про призначення службового розслідування відносно військовослужбовця військової служби за контрактом капітана ОСОБА_1 » відповідно до рапорту тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділення персоналу штабу В/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 вх. 712 від 29.01.2019 р. встановлено факт відсутності на ранковому шинкуванні 28.01.2019 р. начальника стройової частини військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 . Станом на 29.01.2019 р. місце знаходження вищезазначеного військовослужбовця не відоме. З метою з`ясування причин та обставин даного факту наказано в термін до 31.01.2019 р. провести службове розслідування за вищевказаним фактом.

За результатами службового розслідування складено Акт, який погоджений ТВО помічника командира з правової роботи начальникаа юридичної групи в/ч НОМЕР_1 лейтенантом юстиції Вадовським М. 31.01.2019 р. та затверджений командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 без зазначення дати погодження.

Актом службового розслідування встановлено, що 28.01.2019 р., діючи умисно з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, своєчасно не повідомив належним чином командування військової частини НОМЕР_1 про поважні причини своєї відсутності. Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом капітан ОСОБА_1 порушив вимоги статей 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 1, частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». За результатами службового розслідування відносно військовослужбовця військової служби за контрактом ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 виданий наказ від 31.01.2019 № 93, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення оголошено догану.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідностатті 2 цього Закону № 2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цимЗаконом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24цього Закону№ 2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положенням № 1153/2008 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Суд зазначае, що сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затвердженийЗаконом України № 551-XIV від 24.03.1999 року(далі - Статут №551).

Цим Статутом визначено, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Пунктами 1, 2 Статут №551 визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Пункт 4 Статуту визначає, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 5 Статуту передбачено, що за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

При цьому, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимогзаконів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Відповідно до п.45 Статуту №551, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбаченихКодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно п.68 Статуту №551, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (пункт 83 Статуту №551).

Пунктом 85 Статуту № 551 передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 86 Статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Крім того Статут Внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом Українивід 24 березня 1999 року N 548-XIV (далі по тексту Статут № 548) визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

А саме пунктами 12,14,16 Статуту № 548 передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. (п. 14)

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. (п. 16)

Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року N 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Цей Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів).

Відповідно до п. 2 Порядку № 608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділі ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділі ІІ Порядку № 608 встановлено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Відповідно розділу III. Порядок проведення службового розслідування, встановлено. що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.(пункт 1)

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. (пункт 3)

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. (пункт 8)

Відповідно пунктів 12,13 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Розділом IV визначені повноваження осіб під час службового розслідування, а саме особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем засобами поштового зв`язку на адресу відповідача В/ч НОМЕР_1 28.01.2019 р. направлено рапорт від 28.01.2019 року щодо звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку із хворобою з копією довідки КНП «Центр первинної медико санітарної допомоги № 1» № 6 від 28.01.2019 р., які отримані відповідачем 29.01.2019 р. що не заперечується сторонами. (т.с. 1 а.с. 83, 84)

Також позивач зазначає у позовній заяві, а також підтвердив у судовому засіданні що 28.01.2019 року він звернувся за медичною допомогою до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Краматорської міської ради, про що доповів о 7.00 28.01.2019 р. телефоном ( НОМЕР_4 ) начальнику штабу першому заступнику командира військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_2 , та тимчасово виконуючому обов`язки начальника командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_3 о 10.37 направив лист із рапортом, та довідкою на адресу електронної пошти відділення персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на поштову адресу цінним листом із описом вкладення №8430108229849. Після чого о 13.40 28.01.2019 р. зареєстрував звернення № 8996897 на гарячу лінію Кабінету Міністрів України, одночасно повідомив про своє місце знаходження оперативного чергового Донецького зонального відділу ВСП м. Краматорськ.

Приблизно о 17.00 28.01.2019 до позивача до додому приїхав молодший лейтенант медичної служби ОСОБА_8 , оглянув та запропонував доставити до лікарні, на що ОСОБА_1 зазначив, що бажає лікуватись амбулаторно. Молодший лейтенант медичної служби ОСОБА_8 відмовився отримати рапорт щодо звільнення від виконання службових обов`язків.

Приблизно о 15.00 29.01.2019 до додому ОСОБА_1 прибув наряд ВСП, якому він надав копії всіх необхідних документів.

Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведеного, матеріалами справи дійсно підтверджується звернення ОСОБА_1 28.01.2019 р. до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Краматорської міської ради, вул. Дніпропетровська, 17, про що видана Довідка № 6 від 28.01.2019 року ОСОБА_1 з причини непрацездатності, загальне захворювання, амбулаторне лікування з 28.01.2019 року, стати до роботи першого лютого 2019 року. (т.с. 1 а.с. 42).

Також в матеріалах справи міститься рапорт ОСОБА_8 на ім`я командира в/ч НОМЕР_1 від 28.01.2019 р., що 28.01.2019 р. приблизно о 17.45 ним було здійснено виїзд для перевірки фактичного стану здоров`я капітана ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . В ході якого було проведено огляд ОСОБА_1 та встановлено стан середньої тяжкості, t-37,6 C, кашель сухий, дихання жорстке, скарги на головний біль та слабкість. На пропозицію госпіталізації до медичної роти або до шпиталю була надана відмова та було попереджено, що він буде лікуватися амбулаторно у міській лікарні. (т.с. 1 а.с. 80)

Також в матеріалах справи міститься відповідь Донецького загального відділу Військової Служби Правопорядку Збройних Сил України від 30.01.2019 р. № 236/2, щодо перевірки інформації стосовно самовільного залишення військової частини начальником стройової частини відділення персоналу штабу капітаном ОСОБА_1 , який був відсутній на ранковому шикуванні військової частини о 7 год. 50 хв. 28.01.2019 р. та не прибув на військову службу. У відповіді зазначено, що ОСОБА_1 знаходиться за адресою АДРЕСА_1 по місцю проживання. Свою відсутність на військовій службі пояснив хворобою, що підтверджується довідкою медичної установи про звільнення від роботи з 28.01.2019 р. по 31.01.2019 р. Також відповідно до опису цінного циста ОСОБА_1 направив відповідний рапорт про звільнення його від виконання службових обов`язків у зв`язку із хворобою на адресу командира в/ч НОМЕР_1 28.01.2019 р. Небажання лікуватися у військовому медичному закладі капітан ОСОБА_1 пояснив недовірою до військових лікарів, на що останній має право відповідно до п. д статті 6 Закону України «Про охорону здоров`я» та абз. 4 п. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». (т. с. 2 а.с. 67)

Також ОСОБА_1 наданий рапорт на ім`я начальника штабу першого заступника командира в/ч НОМЕР_1 від 31.01.2019 р. та письмові пояснення на ім`я командира в/ч НОМЕР_1 від 31.01.2019 р. в яких викладі обставини які зазначені вище, які долучені до матеріалів службового розслідування. (т.с. 1 а.с. 81, 82)

Суд зазначає, що в Акті службового розслідування від 31.01.2019 р. та Наказі № 93 від 31.01.2019 р. зазначено, що за неналежне виконання обов`язків військової служби, а саме порушення статей 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 1, частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за ненадання належної доповіді про обставини своєї відсутності на військовій службі, на начальника стройової частини військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення та оголошено догану. Але в акті службового розслідування та наказі № 93 не зазначено які наслідки правопорушення встановлені у не виконанні (дотриманні) ОСОБА_1 вимог ст. ст. 12, 14, 16 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Крім того при накладені дисциплінарного стягнення та обранні його виду не враховано характер та обставини вчинення правопорушення та його наслідки.

Крім того доказів ознайомлення ОСОБА_1 з Актом службового розслідування від 31.01.2019 р. та Наказом № 93 від 31.01.2019 р. до матеріалів справи відповідачем не надано. Позивач у позовній заяві зазначив, що 31.01.2019 він дізнався, що йому оголошено догану, в зв`язку із чим, зменшено щомісячну премію. Номер наказу йому не відомий, оскілки ознайомлювався фактично з проектом наказу, підпис командира військової частини та номер наказу на час ознайомлення були відсутні.

Суд зазначає, що посадовими особами які проводили службове розслідування порушено порядок його проведення а також право позивача на належний захист своїх прав та законних інтересів, а саме: не повідомлено особу у відношенні якої було проведено службове розслідування, не були взяті пояснення по суті предмета розслідування, не було повідомлено про прийняте рішення за результатами службового розслідування а також службове розслідування проводилось у період знаходження на лікарняному особи у відношенні якої проводилось службове розслідування. Наказ про притягнення до відповідальності прийнято в період перебування особи на лікарняному.

З урахуванням порушення порядку проведення службового розслідування та притягнення особи до відповідальності позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України № 93 від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування», яким начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисціплінарної відповідальності оголошено «догану» підлягають задоволенню.

Позовні вимоги, щодо визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо незаконного зменшення премії в частині грошового забезпечення в частині не виплати начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 премії за січень 2019 року в повному обсязі, та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести відповідні виплати ОСОБА_1 премії за січень 2019 року, є похідними від скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України № 93 від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування», яким начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності оголошено «догану», в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України анулювати запис в службовій картці капітана ОСОБА_1 щодо накладення дисціплінарного стягнення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування» суд зазначає наступне.

Судом під час розгляду справи було витребувано особову справу позивача з Краматорського міського військового комісаріату, з якої встановлено, що в службовій картці капітана ОСОБА_1 відсутній запис щодо накладення дисциплінарного стягнення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування». (т.с. 2 а.с. 90-98)

З урахуванням відсутності запису про накладення дисціплінарного стягнення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування» в службовій картці позивача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в повному обсязі (в наслідок не вірного розрахунку вислуги років) за період з 01.07.2018 по 31.01.2019.

Позивач зазначає, що йому невірно розраховано вислугу років та надбавки за особливості проходження служби в повному обсязі за період з липня 2018 по січень 2019 року (включно), відповідно до розділу IV «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який затверджено наказ Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260, та пункту 1 роз`яснення Департаменту фінансів від 06.09.2018 № 248/5835 для виплати надбавки за вислугу років також зараховуються періоди, зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», далі Постанова №393.

Також позивач зазначає, що обчислення вислуги років здійснюється відповідно до ІІ розділу Положення «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

Документами, що підтверджують час навчання у цивільних навчальних закладах (до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах п`яти років), є дипломи, посвідчення, довідки і повідомлення цивільних вищих навчальних закладів про час навчання в цих закладах.

Позивач зазначає, що вся ця інформація, щодо його навчання у Донецькому державному технічному університеті містилась в особовій справі, та мала бути врахована у розрахунку вислуги років. Як доказ навчання у Донецькому державному технічному університеті надано суду диплом та додаток до нього. (т.с. 1 а.с. 43-45)

Позивач вважає, що його пільгова вислуга становить 07 років 07 місяців 16 днів, в той час як в наказі вказано 05 років 01 місяць 21 день. Загальна вислуга років становить 11 років 03 місяці 06 днів. Оскільки вислуга років становить більше 10 років, відповідно до пункту 1 IV розділу Порядку № 260, виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у розмірі 35 відсотків. Таким чином позивач вважає, що військова частина не вірно розраховувала його грошове забезпечення починаючи з липня 2018 року. За 7 місяців різниця у виплаті склала 3280,16 р.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року N 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі по тексту Порядок 260), цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Пунктом 2 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Пунктом 3 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до п. 4 Порядку грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Розділом IV Порядку № 260 визначена виплата надбавки за вислугу років, а саме:

1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

2. Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

3. Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди: зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.

Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.

Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.

Відповідно до абз. 1 пункту 2 Постанови КМУ від 17 липня 1992 р. N 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що він не оскаржує нараховану йому календарну вислугу років 03 роки 07 місяців 21 день., він не погоджується з розрахунком йому тільки пількової вислуги років в розмірір 05 років 01 місяць 21 день.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач дійсно навчався у вищому навчальному закладі Донецький державний технічний університет в період з 1993 року по 1998 рік. Крім того як вбачається з військового квитка ОСОБА_1 , згідно наказу МОУ № 451 від 17.07.1998 року останньому присвоєно військове звання лейтенант (т.с. 2, а.с. 113-115). Але суд зазначає, що з вищезазначених документів не вбачається конкретної дати з якої позивач зарахований на навчання та відрахований.

Контрак про проходження військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 укладено 05.08.2016 р.

Відповідно до витягу з наказу № 223 від 19.08.2016 року ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини з 19.08.2016 р. (т. с. 1 а.с. 87)

Згідно витягу з наказу № 93 від 02.02.2017 р. «Про встановлення вислуги років офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом військової частини» станом на 01.01.2017 року, старшому лейтенанту ОСОБА_1 встановлена календарна вислуга 1 рік 6 місяців 20 днів, пільгова вислуга 1 рік 8 місяців 26 днів. (т.с. 2, а.с. 16)

Згідно витягу з наказу № 74 від 26.01.2018 р. «Про встановлення вислуги років офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом військової частини» станом на 01.01.2018 року, старшому лейтенанту ОСОБА_1 встановлена календарна вислуга 2 рік 6 місяців 19 днів, пільгова вислуга 3 рік 2 місяців 25 днів. (т.с. 2, а.с. 15)

Згідно витягу з наказу № 67 від 25.02.2019 р. «Про встановлення вислуги років офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом військової частини» станом на 01.01.2019 року, старшому лейтенанту ОСОБА_1 встановлена календарна вислуга 3 рік 6 місяців 21 днів, пільгова вислуга 8 рік 8 місяців 12 днів. (т.с. 2, а.с. 14)

Доказів оскарження вищезазначених наказів або скасування суду не надано.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази того, що звертався до відповідача щодо зарахування йому до пільгової вислуги років період навчання у Донецькому державному технічному університеті.

Згідно наказу № 32 від 31.01.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » встановлено вислуга років в Збройних силах календарна 3 роки 7 місяців 21 день, пільгова 5 років, 1 місяць, 21 день.

Суд зазначає, що в матеріалах справі відсутні будь які інші докази щодо обрахунку вислуги позивача, окрім тих про які зазначено вище. Крім того під час дослідження особової справи ОСОБА_1 яка була надана суду ІНФОРМАЦІЯ_2 , також було встановлено відсутність будь яких розрахунку вислуги позивача.

З урахуванням вищезазначеного суд не може перевірити правильність розрахунку вислуги позивача календарної та пільгової на час проходження служби та звільнення станом на 31.01.2019 р. Крім того не зрозуміло з яких розрахунків виходив позивач визначаючи собі вислугу років 11 років 3 місяці 6 днів.

Суд зазначає, що у позивача є право на зарахування до пільгової вислуги років період навчання в Донецькому державному технічному університеті відповідно до абз. 1 п.2 Постанови КМУ від 17.07.1992 р. № 393, але з матеріалів справи не можли встановити конкретний період навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі.

Також суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідача щодо обрахунку пільгової вислуги за умови надання довідки з навчального закладу або наказів про зарахування та відрахування з навчання.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в повному обсязі (в наслідок не вірного розрахунку вислуги років) за період з 01.07.2018 по 31.01.2019 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України донараховати грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.01.2019 та виплатити ОСОБА_1 не донараховане в наслідок невірного розрахунку вислуги років грошове забезпечення у сумі 3370,36 грн., є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 31.01.2019 №32, в частині виключення капітана ОСОБА_1 , начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, поновлення капітана ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , стягнення з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2019 до дня фактичного поновлення на роботі, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 885,83 грн.

Судом встановлено наступне, наказом командувача Десантно штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 31 жовтня 2018 року № 59, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнено з військової служби у запас за підпунктом «й» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), капітана ОСОБА_1 який перебував у ЗС із 02.2015 р. по 04.2016 р. та з 08.2016 р., право на звільнення набув 05.08.2018.(т.с. 1 а.с. 20)

31.01.2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №32, капітана ОСОБА_1 , начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової служби, звільненого наказом командира Десантно штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 31 жовтня 2018 року № 59, відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з військової служби у запас за пунктом 2 підпунктом «й» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом), вважати що справи та посаду здав і направити до Краматорського МВК Донецької області. З 31 січня 2019 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. (т.с. 1 а.с. 19)

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26 листопада 2018 року N 393/2018 введено в Україні воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року. (пункт 1)

Відповідно до п. 2 Указу в зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Указ Президента України від 26 листопада 2018 року N 393 "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26 листопада 2018 року N 2630-VIII з застереженням, що воєнний стан вводиться в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.

У період дії воєнного стану, введеного зазначеним Указом Президента України, часткова мобілізація оголошується Президентом України у строки і в обсягах відповідно до загроз національній безпеці і обороні України.

Законом України «Про оборону України» визначено поняття воєнний стан а саме це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове,

зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 1153 встановлено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду: військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період проведення мобілізації або введення воєнного стану, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, що відповідають підставам звільнення, визначеним частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

В матеріалах справи наявні листи командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2018 № 5005, командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2018 № 5014, командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 14.12.2018 № 4086, (т.с. 1 а.с. 21-23), з яких вбачається, що накази про звільнення військовослужбовців, не виключених зі списків особового складу військових частин, до введення особового періоду скасовуються.

Суд зазначає, що наказ про звільнення позивача був прийнятий 31.10.2018 року до введення особового періоду в країні, а виключений зі списків особового складу позивач був після закінчення особового періоду на підставі наказу який підлягав скасуванню.

Суд критично ставиться на посилання третьої особи, що наказ про звільнення позивача від 31.10.2018 року не скасований та є чинним на даний час, оскільки Положенням №1153 передбачено скасування наказу про звільнення особи яка не була виключена зі списків особового складу військової частини до періоду введення воєнного стану.

В зв`язку з чим у відповідача не було законних підстав для виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 наказом від 31.01.2019 року № 32 з посиланням на наказ про звільнення від 31.10.2018 р. № 59, оскільки даний наказ підлягав скасуванню, відповідно до пп.2 п. 252 Положення № 1153.

Крім того суд зазначає, що спірний наказ від 31.01.2019 року № 32 про виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 під час знаходження його на лікарняному, що підтверджується копією довідки № 6 про непрацездатність.

З урахуванням вищезазначеного наказ командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 31.01.2019 № 32, є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Щодо вимоги позивача про поновлення капітана ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 був звільнений з військової служби наказом від 31.10.2018 року № 59 командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, зазначений наказ не є предметом розгляду даної справи. Сторонами не надано суду доказів того, що даний наказ скасовано та коли саме.

Щодо розрахунку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки від 01 лютого 2019 року № 52/фс про заробітну плату (грошове забезпечення, виплату за ці вільно правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням ОСОБА_1 за період з лютого 2018 року по січень 2019 року, що останніми 2 календарними місяцями, які передували звільненню є грудень 2018 року та січень 2019 року. (т.с. 2 а.с. 76) Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач в період з липня 2018 року по січень 2019 року перебував у відпустках та на лікарняних (т. с. 1 а.с. 33-35, 131-133, т. с. 2 а.с. 27-30).

Тому, на думку суду, є доцільним вважати останніми двома повними місяцями служби позивача: травень та червень 2018 року.

Так, з наданої до суду довідки від 01.02.2019 року № 52/фс вбачається, що в травні 2018 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 11910,12 грн., у червні 2018 року 16919,23 грн.

Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік кількість робочих днів у травні, червні 2018 року становить 41 день.

Так, середньоденна заробітна плата складає: 11910,12 грн. (травень 2018 року ) + 16919,23 грн. (червень 2018 року) : 41 робочий день за два місяці (21 робочий день у травні 2018 року та 20 робочих днів у червні 2018 року) = 703,15 грн.

Відповідно до Розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік кількість робочих днів в період з 01.02.2019 р. по день фактичного поновлення на посаді (28 жовтня 2019 року) становить 184 дні.

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2019 року по 28 жовтня 2019 року, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 703,15 грн. (середньоденна заробітна плата) * 184 дні = 129379,60 грн.

Так, середньомісячна заробітна плата складає: 703,15 грн. (середньоденна заробітна плата) * 41 день (травень та червень 2019 року): 2 = 14414,58 грн.

В зв`язку зі скасуванням наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 31.01.2019 № 32 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу позовні вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2019 по 28.10.2019 р. в розмірі 129379,60 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.

Позивач посилається на те, що йому не було сплачено коштів на оздоровлення за 2019 рік, в зв`язку з відмовою посилаючись на Порядок № 260. Позивач зазначає, що неодноразово звертався із рапортами щодо виплати коштів на оздоровлення за 2019 рік, один із яких було зареєстровано 03.01.2019 вхідний № 36.

Відповідач зазначає, що за результатами розгляду рапорту від 03.01.2019 позивача про виплату йому коштів на оздоровлення за 2019 рік без надання відпустки, тимчасово виконуючим обов`язки начальника відділення персоналу штабу частини капітаном ОСОБА_5 позивачу на рапорті повідомлено, що така виплата йому не передбачена, оскільки наказ про його звільнення підписано в минулому році, а отже відпустки за період служби в поточному році не надаються, відповідно до абз. 6 ч. 14 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Суд не приймає дане посилання відповідача з огляду на наступне, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року N 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно по п. 2 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Розділом XXІІІ Порядку № 260 визначені порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення, а саме:

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідач відмовляючи у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення посилався на, те, що позивача звільнено наказом в 2018 році та відповідно йому не передбачена відпустка за 2019 рік та не передбачена допомога на оздоровлення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рапорту ОСОБА_1 від 02.01.2019 р. який зареєстрований 03.01.2019 р. позивач просив надати дозвіл на виплату коштів на оздоровлення за 2019 рік без надання відпустки, згідно розділу ХХІІІ Порядку № 260. (т.с. 1 а.с. 26)

Суд зазначає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення посилаючись на відсутність у позивача права на відпустку, оскільки позивач просив надати йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік без надання відпустки, як це передбачено Порядком № 260.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про визнання протиправних дій військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік з посилання на відсутність у позивача відпустки за 2019 рік та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про надання грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в розмірі, місячного грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України за 2019 рік.

Позивач зазначає, що ним неодноразово подавались рапорти, в яких зазначалось про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в зв`язку хворобою. Один з рапортів було зареєстровано 03.01.2019 вхідний № 35, за результатами розгляду якого йому було відмовлено.

Відповідач зазначає, що за результатами розгляду рапорту від 02 січня 2019 року позивач про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік. Було відмовлено, оскільки на той час відповідно до телеграми Міністра оборони від 28.12.2018 рішення про видання наказів щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не приймати до видання наказу Міністра оборони України Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік.

Отже, командування військової частини на момент звернення позивача із згаданим рапортом діяло у межах та спосіб визначений законодавством, а також у відповідності до вимог розпорядження Міністра оборони України. Повторно, до моменту звільнення з військової служби за контрактом, позивач до командування військової частини з рапортом про виплату матеріальної допомоги за 2019 рік не звертався.

Суд зазначає, що порядок виплати виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначений розділом XXIV Порядку 260, а саме.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається.

Судом з матеріалів справи встановлено що, позивач звернувся з рапортом до відповідача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 р., яка передбачена Порядком № 260 з наданням відповідних документів. Даний рапорт зареєстровано 03.01.2019 р. (т.с. 1 а.с. 31) На даному рапорті є відмітка щодо його розгляду, та зазначено, що відповідно до телеграми МОУ № 248/9240 від 28.12.2018 р. заборонено видавати накази щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань до видання наказу МОУ «Про бюджетну політику на 2019 р.».

Підставою для відмови було відсутність на час звернення позивача з рапортом 03.01.2019 р. наказу «Про бюджетну політику Міністерства України на 2019 р.»

Так відповідно до 4 пункту телеграми Міністра оборони від 28.12.2018 № 248/9240 зазначено, що рішення про видання наказів щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не приймати до видання наказу Міністра оборони України Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік.( т.с. 2 а. с. 85-86)

Наказ № 30 Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства України на 2019 р.», був прийняти 25.01.2019 р., відповідно до якого, а саме п. 7 визначена виплата одноразового додаткового виду грошового забезпечення матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань.

Відповідно до п. 8 розділу XXIV Порядку 260 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається.

Наказом від 31.10.2018 року № 59 позивача було звільнено з військової служби. В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначений наказ скасований.

Як вбачається з матеріалів справи позивач вдруге після прийняття наказу № 30 від 25.01.2019 р. Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства України на 2019 р.», звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік з наданням відповідних документів. Зазначений рапорт був направлений на адресу відповідача поштою 28.01.2019 року, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення та отриманий відповідачем 29.01.2019 р. (т.с. 1 а.с. 83, 84). Копію даного опису вкладення надано до матеріалів справи відповідачем разом з матеріалами службового розслідування. Але доказів прийняття рішення за результатами розгляду рапорту про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань відповідачем суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що відповідачем було правомірно відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 02.01.2019 року щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік але судом встановлена бездіяльність з боку відповідача, щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік з наданням відповідних документів який направлений на адресу відповідача поштою 28.01.2019 року, та отриманий відповідачем 29.01.2019 р. та не прийняття відповідного рішення.

Оскільки відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік з наданням відповідних документів який направлений на адресу відповідача поштою 28.01.2019 року, вимоги позивача про нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в розмірі, місячного грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України за 2019 рік, є передчасними.

Зобов`язати розглянути рапорт ОСОБА_1 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік від 28.01.2019 року з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2016 по 01.03.2018 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.08.2016 по 01.03.2018 у сумі 3157,19 грн., суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. На протязі 2016, 2017, 2018 років позивачу не сплачувалась та не нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Відповідач зазначає те, що відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.

Згідно статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетних установ усіх рівнів. Зазначене підтверджено роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2-15 №10685/0/14-15/10 від 09.06.2016 №252/10/136/16, вхідний від 08.08.2017 №13700/3 та від 08.08.2017 №78/0/66-17. У той же час, відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №13700 та від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.

У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 лютому 2018 року у Міністерства оборони не було. З березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, було підвищено розміри посадових окладів усіх рівнів (категорій) військовослужбовців.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 19.08.2016 року № 223 старшого лейтенанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини з 19.08.2016 р.

Згідно картки особового рахунку військовослужбовця за 2016, 2017, 2018 року не вбачається нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Відповідно до частини другоїстатті 9 Закону №2011-XIIдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьоюстатті 9 Закону №2011-XIIгрошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 2 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У відповідності до статей4,6 Закону № 1282-ХІІіндексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цьогоЗакону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбаченихстаттею 4 цього Законугрошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За правилами пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

При цьому, нормамиЗакону № 1282-ХІІта Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. ВЗаконійдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період із 19 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Відповідно до пояснень відповідача про відсутність видатків на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат. Так, відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина НОМЕР_1 , кошти на індексацію грошового забезпечення були відсутні. Крім того, відповідачем не надано суду доказів звернення у спірний період до вище стоячого органу щодо потреби виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

Аналогічнаправовапозиціявикладенавпостановах Верховного Суду від 19.07.2019 усправі №240/4911/18 тавід 07.08.2019 усправі № 825/694/17.

З урахуванням вищенаведено суд зазначає про наявність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2016 по 28.02.2018 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.08.2016 по 28.02.2018

Щодо позовних вимог визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів у зв`язку із звільненням з військової служби у запас та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів, виходячи з грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України станом на день звільнення з військової служби, 31.01.2019.

Позивач зазначає, що в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2019 № 32 нічого не сказано щодо компенсації за не використаних днів додаткової відпустки. А саме 14 діб за 2016, 14 діб за 2017, 14 діб за 2018 і 14 діб за 2019 рік. Разом 56 діб. Також в вище зазначеному наказі вказано, що щорічна основна відпустка за 2019 рік не передбачена, але позивач важає, що йому передбачена основна відпустка за 2019 рік в кількості 3 дні. Позивач не погоджується з вищезазначеним твердженням.

Відповідач зазначає, що військовослужбовці за певних умов мають право на додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення. Використання такого права гарантується як безпосередньо під час вибуття особи у відпустку або шляхом компенсації невикористаної відпустки за відповідний рік.

Водночас, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткових, припиняється. Питання про компенсацію невикористаних додаткових відпусток у зв`язку із звільненням зі служби виникло під час дії особливого періоду. Разом з тим, в указаний період право на одержання додаткових видів відпустки відповідній категорії осіб, у тому числі позивача припинено. Викладене, у свою чергу, свідчить про те, що зупинення на певний період надання інших видів відпусток виключає можливість військовослужбовця одержати і компенсацію за ці відпустки.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 від 19.08.2016 року № 223 старшого лейтенанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини з 19.08.2016 р.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_5 від 20.11.2015 р. ОСОБА_1 є учасником бойових дій. (т. с. 1 а.с. 40)

Відповідно до частини першоїстатті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12статті 12 Закону Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту»(далі - Закон № 3551)учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі Закон № 504) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно достатті 16-2 Закону № 504учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначенийЗаконом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно доЗакону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8статті 10-1 Закону № 2011військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно доЗакону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщоЗаконом України «Про відпустки»або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14статті 10-1 Закону № 2011передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17статті 10-1 Закону № 2011в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18статті 10-1 Закону № 2011в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011 надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене узаконах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»тавід 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»(далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначеннямстатті 1 Закону № 3543-XIIособливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XIIвизначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, встатті 1 Закону № 3543-XIIнадано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. ОднакЗаконом № 2011-XIIне встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток(відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженогонаказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), накази про звільнення яких підписано минулого року, але які не виключені зі списків військової частини, відпустка за період служби в поточному році не надається і грошове забезпечення за час такої відпустки не виплачується.

Що також кореспондується з абз. 6 п. 14 ст. 10-1 Закону України 2011

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченоїстаттею 16-2 Закону № 504/96-ВРта пунктом 12 частини першоїстатті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі«Тимошенко проти України»(заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Даний висновок викладений в постанові Велика Палата Верховного Суду по зразковій справі.

З урахування вищенаведеного позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів у зв`язку із звільненням з військової служби у запас та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів, виходячи з грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України станом на день звільнення з військової служби 31.01.2019 підлягають частковому задоволенню, оскільки позивача було звільнено з військової служби наказом від 31.10.2018 року № 59, в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначений наказ скасований, у позивача відсутне право на відпустку в 2019 році.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача Командування Десантно штурмових військ Збройних Сил України підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеномустаттею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача Командування Десантно штурмових військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування», яким начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисціплінарної відповідальності оголошено «догану»; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України анулювати запис в службовій картці капітана ОСОБА_1 щодо накладення дисціплінарного стягнення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування»; визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо незаконного зменшення премії в частині грошового забезпечення в частині не виплати начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 премії за січень 2019 року в повному обсязі, та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести відповідні виплати ОСОБА_1 премії за січень 2019 року; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в повному обсязі (в наслідок не вірного розрахунку вислуги років) за період з 01.07.2018 по 31.01.2019; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України донараховати грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.01.2019 та виплатити ОСОБА_1 недонараховане в наслідок невірного розрахунку вислуги років грошове забезпечення у сумі 3370,36 грн.; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів у зв`язку із звільненням з військової служби у запас; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, в кількості 59 днів, виходячи з грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України станом на день звільнення з військової служби, 31.01.2019; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в розмірі, місячного грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України за 2019 рік; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2016 по 01.03.2018; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.08.2016 по 01.03.2018 у сумі 3157,19 грн.; визнання протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 31.01.2019 №32, в частині виключення капітана ОСОБА_1 , начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення; поновлення капітана ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ; стягнення з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2019 до дня фактичного поновлення на роботі, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 885,83 грн. задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 93 від 31.01.2019 «Про результати службового розслідування», яким начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності оголошено «догану».

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо незаконного зменшення премії в частині грошового забезпечення в частині не виплати начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 премії за січень 2019 року в повному обсязі.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за січень 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 31.01.2019 № 32.

Поновити капітана ОСОБА_1 в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2019 року по 28.10.2019 року в розмірі 129379 (сто двадцять дев`ять тисяч триста сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок із відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Визнати протиправні дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.02.2019 року про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік від 28.01.2019 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2019 рік від 28.01.2019 року з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправну бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.08.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.08.2016 року по 28.02.2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, в зв`язку із звільненням з військової служби у запас.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення з посади начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 станом на день звільнення з військової служби.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 14414,58 грн. (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів) звернути до негайного виконання.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 28 жовтня 2019 року в присутності позивача та представника відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 07 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська