ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2019
м. Дніпро
Справа № 904/1156/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.
та представників:
від позивача: Кравченко А.В.;
від відповідача: Каукалова І.А.;
від третьої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (с.Оженин, Острозького району, Рівненської області)
до Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (м. Дніпро)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" (м. Київ)
про стягнення заборгованості в сумі 3 392 253 грн. 62 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (далі - відповідач) заборгованість в сумі 3 266 535 грн. 45 коп.
Ціна позову, на момент звернення з ним до суду, складалася з наступних сум:
- 3 200 000 грн. 00 коп. - основний борг;
- 57 856 грн. 00 коп. - інфляційні втрати;
- 8 679 грн. 45 коп. - 3% річних.
Також позивач просив суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 48 998 грн. 03 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані слідуючим.
09.11.2018 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" було укладено генеральний договір фінансового лізингу № 09/11-18. Відповідно до додаткової угоди № 1 до генерального договору фінансового лізингу лізингоодержувач (позивач) сплачує лізингодавцю (ТОВ "Аграрно-кредитний центр") перший авансовий платіж в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. в строк до 16.11.2018 за умови надання лізингодавцем оригіналу безумовної безвідкличної банківської гарантії авансового платежу на суму 3 200 000 грн. 00 коп. із строком дії до 31.12.2018.
13.11.2018 відповідачем - Акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" було видано позивачу безумовну, безвідкличну банківську гарантію №71.00.007269, відповідно до умов якої гарант (Акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд") зобов`язується за першою письмовою вимогою бенефіціара (Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод"), що містить твердження про те, що принципал (Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр"), не повернув отриманий аванс або його частину у випадках та на умовах, передбачених договором, або у разі не надання послуги з фінансового лізингу протягом 1-го місяця, виплатити на користь бенефіціара будь-яку суму або суми, зазначену(і) у відповідній вимозі бенефіціара, в українських гривнях, що разом не перевищують 3 200 000 грн. 00 коп. протягом 10 банківських днів з дати отримання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара.
Так, позивачем (лізингоодержувачем) було сплачено на поточний банківський рахунок лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" авансовий лізинговий платіж відповідно до генерального договору фінансового лізингу №09/11-18 від 09.11.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 145 від 13.11.2018.
Станом на 20.12.2018 принципал (лізингодавець) умов генерального договору фінансового лізингу №09/1-18 не виконав, а саме: принципал не надав послуги з фінансового лізингу протягом одного місяця з моменту виплати авансу за вказаним договором та не повернув аванс в сумі 3 200 000 грн. 00 коп., що був сплачений бенефіціаром на поточний рахунок принципала платіжним дорученням № 145 від 13.11.2018.
У зв`язку з невиконанням лізингодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" умов вказаного договору, позивачем 26.12.2018 було направлено на адресу відповідача вимогу від 20.12.2018 про виплату за банківською гарантією №71.00.007269 від 13.11.2018, в якій він вимагав виплатити за безумовною банківською гарантією грошові кошти в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. На вказану вимогу відповідачем було надано лист за вих. № 42 від 08.01.2019, в якому він відмовився задовольняти вимоги позивача, посилаючись на закінчення дії банківської гарантії 31.12.2018 та отримання вказаної вимоги 03.01.2019 - після закінчення дії гарантії.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з грудня 2018 року по лютий 2019 року у сумі 57 856 грн. 00 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 17.01.2019 по 18.02.2019 в сумі 8 679 грн. 45 коп. Вказане і є причиною спору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 (суддя Мілєва І.В.) позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 було скасовано та передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019 справу передано до розгляду судді Фещенко Ю.В.
Ухвалою суду від 19.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 10.07.2019.
До господарського суду від Центрального апеляційного господарського суду надійшов електронний запит справи, у зв`язку з надходженням касаційної скарги Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" та необхідністю подальшого направлення справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою суду від 01.07.2019 зупинено провадження у справі до закінчення її розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2019 та повернуто матеріали справи до господарського суду.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 29364/19 від 04.07.2019), в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що банком було правомірно відмовлено у виплаті гарантії на підставі статті 565 Цивільного кодексу України, у зв`язку з тим, що вимога та подані гарантові документи не відповідають умовам гарантії, а також документи були подані гарантові після закінчення строку гарантії.
Від позивача надійшло клопотання (вх.суду № 31851/19 від 18.07.2019), в якому він просив суд поновити провадження у справі, у зв`язку з закінченням її розгляду Верховним Судом.
У зв`язку із поверненням справи, ухвалою суду від 09.08.2019 провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 05.09.2019.
Від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. суду №39591/19 від 02.09.2019), в якій він просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 3 392 253 грн. 62 коп., яка складається з наступних сум: 3 200 000 грн. 00 коп. - основний борг; 133 338 грн. 55 коп. - інфляційні втрати за період прострочення з січня 2019 року по травень 2019 року; 58 915 грн. 07 коп. - 3% річних за період прострочення з 17.01.2019 по 29.08.2019.
В подальшому, у підготовчому судовому засіданні судом було з`ясовано, що у прохальній частині вказаної заяви позивачем було допущено описку у сумі 3% річних, які він просив суд стягнути з відповідача а саме: замість розрахованої у тексті заяви про збільшення розміру позовних вимог - 58 915 грн. 07 коп., позивачем було помилково вказано 58 652 грн. 00 коп. Більше того, саме з урахуванням розрахованої ним суми 3% річних (58 915 грн. 07 коп.) позивачем було визначено та заявлено до стягнення загальну суму боргу - 3 392 253 грн. 62 коп. Отже, суд приходить до висновку, що позивачем у прохальній частині допущено описку та вирішує справу, виходячи із фактично розрахованої та заявленої до стягнення суми 3% річних.
При цьому, вказана описка позивача у заяві про збільшення розміру позовних вимог зумовила виникнення описки у предметі спору у даній справі в ухвалах суду, винесених після звернення із вказаною заявою до суду, що було виявлено судом до моменту прийняття рішення у справі.
Від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про проведення судового засідання 05.09.2019 в режимі відеоконференції (вх. суду № 39615/19 від 02.09.2019), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 40273/19 від 05.09.2019).
Ухвалою суду від 03.09.2019 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з тим, що клопотання до суду подано з порушенням строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх. суду № 39654/19 від 03.09.2019), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 40276/19 від 05.09.2019), в якому він просив суд провести підготовче засідання без участі його представника та призначити справу до судового розгляду по суті. Позивач наголошував, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримує у повному обсязі.
Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 40007/19 від 04.09.2019), в якій він просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку із неможливістю прибуття повноважного представника банку у судове засідання через перебування у службовому відрядженні, а також у зв`язку із необхідністю підготовки та подання нових доказів по справі. Крім того, відповідач зазначав про необхідність додаткового часу для підготовки необхідних клопотань та доказів по справі, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 05.09.2019 не з`явилися, але судом враховано наявність клопотання позивача про проведення підготовчого засідання без участі його представника та заяви відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи у вказане судове засідання також не з`явився, при цьому до суду повернувся конверт з ухвалою про поновлення провадження у справі, що направлявся третій особі за адресою: 02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 56 з відміткою - "Адресат відсутній".
Оскільки представники учасників справи у судове засідання не з`явилися, суд був позбавлений можливості вирішити питання, передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України. Отже, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 05.09.2019 підготовче засідання було відкладено на 23.09.2019.
Від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 23.09.2019 в режимі відеоконференції (вх. суду № 42230/19 від 17.09.2019).
Ухвалою суду від 18.09.2019 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з відсутністю технічної можливості її проведення із вказаними позивачем судами м. Києва.
Від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх. суду № 42769/19 від 20.09.2019), в якому він просив суд провести підготовче засідання без участі його представника та призначити справу до судового розгляду по суті. Позивач наголошував, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримує у повному обсязі.
Від відповідача надійшла заява про витребування доказів (вх. суду № 42832/19 від 23.09.2019), в якій він просив суд витребувати у позивача та третьої особи належним чином засвідчені копії, а також оригінали для огляду у судовому засіданні таких документів: оригінал гарантії та усі документи, які є у розпорядженні позивача та третьої особи, у зв`язку з господарськими відносинами між цими товариствами; генеральний договір фінансового лізингу, усі додатки та інші супутні документи, які містять інформацію про наміри сторін договору придбати та поставити товари у лізинг за цим договором; у випадку самостійного виконання третьою особою, як принципалом, умов основного зобов`язання - документи, що підтверджують таке виконання; витребувати у позивача належним чином засвідчену копію та оригінал - для огляду у судовому засіданні статуту товариства; витребувати у Столичної філії АТ КБ "Приватбанк" виписку по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "АКЦ", код ЄДРПОУ 40198242 за період з 13.11.2018 по 01.01.2019 із зазначенням сум, найменування контрагентів (платників, отримувачів), призначення платежів.
Вказане клопотання обґрунтовано слідуючим:
- після подання позову з вимогами до банку та отримання відповідачем копії позовної заяви від позивача, відповідач звернувся до позивача та третьої особи із запитами про надання документів, витребування та вивчення яких є необхідною умовою розгляду цієї справи;
- звертаючись із запитом до третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр", відповідач посилався на умови договору про надання банківської гарантії, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" як принципал за договором, був зобов`язаний надавати такі документи гарантові навіть без запитів;
- на запити відповідача позивач та третя особа не надали відповіді, а також запитуваних документів;
- згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, у рядку розділу - Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи - вказано, що керівника товариства позивача - ОСОБА_1 обрано (призначено) з 30.08.2017 (згідно статуту). Зважаючи, що згідно з вказаними відомостями обмеження повноважень директора бенефіціара Панчука В.Б. передбачені у статуті цього товариства, необхідно перевірити наявність таких обмежень як в частині укладення (підписання) значних правочинів, так і щодо представництва юридичної особи у взаєминах з третіми особами;
- дослідження цих обставин по справі має значення для встановлення та підтвердження факту дійсного укладення правочинів даним товариством, оцінки легітимності цих правочинів, а також отримання важливих доказів;
- відповідач вважає за необхідне перевірити також і саме перерахування, яке може бути удаваним, з метою штучного створення підстав для звернення з вимогами до гаранта. Для цього необхідно витребувати від виконавця платіжного доручення - Столичної філії АТ КБ "Приватбанк", код банку 380269, відомості про рух коштів у сумі 3 200 000 грн. 00 коп., а саме: виписку по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "АКЦ", код ЄДРПОУ 40198242 за період з 13.11.2018 по 01.01.2019, що дасть можливість встановити чи дійсно кошти надходили на рахунок принципала, чи не повертались як помилково перераховані, чи не були переведені в готівку, а також інші обставини, що мають значення для справи.
Від відповідача надійшли заперечення (вх. суду № 42833/19 від 23.09.2019), в яких він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з урахуванням їх збільшення, у повному обсязі, посилаючись на таке:
- вимога та подані гарантові документи не відповідають умовам гарантії; документи були подані гарантові після закінчення строку гарантії; ці обставини слугували підставою для відмови позивачу у виплаті гарантії. Так, підставою для відмови у виплаті гарантії є стаття 565 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії;
- принципал не виконав свого обов`язку з надання забезпечення виконання свого зобов`язання перед банком так, як це не передбачено договором. Тому, фактично, строк дії гарантій тривав лише протягом одного дня до спливу тієї години, коли принципал зобов`язаний був оформити забезпечення, і зобов`язання банку як гаранта за договором припинилось. Отримання безвідкличної і безумовної гарантії не передбачалось базовими відносинами - генеральним договором фінансового лізингу № 09/1-18, тому твердження позивача про те, що банківська гарантія є безвідкличною і безумовною помилкове;
- відповідач отримав від позивача вимогу про сплату гарантії, яка разом із наданими документами не відповідала умовам гарантії; з пропущенням встановленого строку дії гарантії. Так, другою підставою для відмови у виплаті гарантії, яка також встановлена у статті 565 Цивільного кодексу України, є подання документів позивачем після закінчення строку дії гарантії. Відповідно до приписів статті 561 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором (бенефіціаром) припиняється з визначеного в гарантії строку, на який вона видавалася. Посилання позивача у позовній заяві на подання до поштового відділення відправлення з вимогою до банку до закінчення строку гарантії, тобто, до 31.12.2018, не може прийматись до уваги, тому що підпункт 8 пункту 3 розділу 1 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правлінням Національного Банку України від 15.12.2004 № 639 встановлює, що гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/ банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин. Підпунктами 11, 12 цього ж пункту та розділу визначено, що належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/ контргарантіями; 12) представлення - означає доставку документа за гарантією/ контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту. Термін "доставка документа" у цьому Положенні слід розуміти як одержання банком документа адресатові, а не прохання чи звернення з проханням переслати, транспортувати та вручити цей документ;
- у позовній заяві позивач вказує, що за даними веб-сайту Укрпошти, поштове відправлення з його вимогою до банку за номером 0306502384092 було в м. Дніпро 28.12.2018, але банк отримав його 03.01.2019 лише начебто з метою затягування часу та створення підстав для невиконання зобов`язань за гарантією. Таке твердження помилкове, тому що банк не має можливості уникати своєчасного отримання своєї кореспонденції;
- позивач вказав у позовній заяві, що з урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України, строк здійснення виплати грошових коштів повинен обраховуватися з наступного дня після календарної дати надходження пошти у м. Дніпро з 29.12.2018. Це твердження також хибне. Останній день строку дії банківської гарантії (31.12.2018) був неробочим днем. Згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю України 1 січня (Новий рік) є святковим днем;
- за виключенням обмежень, встановлених рішенням Правління Національного банку України від 12.12.2018 № 826-рш "Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та порядок роботи банківської системи України в період завершення звітного року" щодо роботи СЕП та роботи з клієнтами, 02.01.2019 було робочим днем, у який усі інші підрозділи АТ "АКБ "Конкорд" працювали у звичайному режимі, останнім днем дії гарантії все одно вважається 31.12.2018;
- посилаючись на своєчасне поштове відправлення своєї вимоги відповідачу у місто Дніпро, позивач вказав у своїй позовній заяві, що надає як доказ додатком до позовної заяви роздруківку інформації з офіційного веб-сайту Укрпошти. Але при цьому помилково приклав та, принаймні, направив відповідачу роздруківку із зовсім іншим номером та датами поштового відправлення.
У судове засідання 23.09.2019 з`явилися представники позивача та відповідача, представники третьої особи у вказане судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, про день, час та місце судового засідання третя особа повідомлялась належним чином.
У судовому засіданні 23.09.2019 представник відповідача наполягав на задоволенні його клопотання про витребування доказів.
Судом було враховано, що відповідачем додано докази того, що він вживав заходи для самостійного отримання витребуваних доказів, шляхом направлення на адресу позивача та третьої особи відповідних запитів, в яких просив надати необхідну інформацію. При цьому, на вказані запити позивач та третя особа відповіді не надали. Крім того, позивач у позовній заяві посилається на докази, зокрема додаткову угоду №1 до генерального договору, які не долучені до матеріалів справи.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що зазначена інформація має суттєве значення для всебічного розгляду справи, суд вважав за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача про витребування доказів.
Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 12.08.2019, у зв`язку з необхідністю витребування доказів по справі, а також надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, ухвалою суду від 23.09.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 26.10.2019 включно та відкладено підготовче засідання на 17.10.2019, також витребувано у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" та третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" для огляду у судовому засіданні оригінали таких документів: генеральний договір фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018 зі всіма додатками та додатковими угодами до нього; платіжне доручення № 145 від 13.11.2018 на суму 3 200 000 грн. 00 коп.; банківська гарантія № 71.00.007269 від 13.11.2018.
Від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів (вх.суду № 47288/19 від 17.10.2019), в якому він просив суд долучити до матеріалі справи копію відстеження з сайту Укрпошти щодо поштового відправлення № 0306502384092.
У судове засідання 17.10.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.
Представник третьої особи у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про день, час та місце судового засідання третя особа повідомлялась належним чином, але до суду повернувся конверт з ухвалою суду про відкладення підготовчого засідання від 23.09.2019, що направлявся третій особі за адресою: 02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 56 з відміткою "За закінченням терміну зберігання".
У судовому засіданні було оглянуто оригінали витребуваних ухвалою суду від 23.09.2019 документів, а саме: генеральний договір фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018; додаткова угода № 1 від 09.11.2018 до вказаного договору; платіжне доручення № 145 від 13.11.2018 на суму 3 200 000 грн. 00 коп.; банківська гарантія № 71.00.007269 від 13.11.2018; вимога про виплату за банківською гарантією № 1 від 20.12.2018. Зроблені судом з вказаних оригіналів копії були долучені у судовому засіданні до матеріалів справи (а.с.94-97).
У зв`язку з неможливістю розглянути у даному судовому засіданні всі питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 17.10.2019 підготовче засідання було відкладено на 22.10.2019. Також судом додатково здійснювалося повідомлення телефонограмою третьої особи про дату, час та місце судового засідання, за номером телефону, вказаним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 47085/19 від 17.10.2019), в якому він просив суд провести судове засідання 22.10.2019 по справі у режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 17.10.2019 задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 47771/19 від 21.10.2019), яка в подальшому надійшла в оригіналі (вх.суду № 48266/19 від 23.10.2019), в якій він просив суд долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії заключної виписки за період з 13.11.2018 по 13.11.2018 з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" та платіжного доручення № 145 від 13.11.2018, а також докази надсилання вказаної заяви із додатками та копії додаткової угоди від 09.11.2018 № 1 до генерального договору іншим учасникам справи.
Від відповідача надійшли заперечення щодо наданих позивачем документів (вх. суду №47901/19 від 22.10.2019), в яких він заперечував доказове значення поданих позивачем у судовому засідання 17.10.2019 для огляду документів та вважав, що їх не можна брати до уваги та слід оцінювати критично, посилаючись на наступне:
- генеральний договір фінансового лізингу не містить положень та зобов`язань принципала, які позивач трактує як порушення, що слугують підставою для виплати гарантії;
- додаткова угода № 1 не існувала на момент видачі гарантії, на момент звернення з вимогою про виплату і навіть не долучалась до позовної заяви. Створення та/або подання будь-яких документів, які змінюють зобов`язання принципала після видачі гарантії, а тим більше після спливу її строку, суперечить правовій природі гарантії, нормам закону та розділам І-ІУ Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правлінням Національного Банку України від15.12.2004 № 639;
- банківська гарантія не оспорюється відповідачем як документ, який дійсно видавався відповідачем, проте відповідач зазначає, що відсутні підстави для виплати за цією гарантією згідно законодавства;
- вимога про виплату необґрунтована і не містить визначених договором відомостей про порушення принципалом основного зобов`язання, як передбачено законом;
- платіжне доручення № 145 не може братись до уваги як допустимий доказ перерахування коштів. Відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви додано копії доказів, які не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.
У судове засідання 22.10.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.
Представник третьої особи у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про день, час та місце судового засідання третя особа повідомлялась належним чином.
У підготовчому засіданні 22.10.2019 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, суд вважав за можливе закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 22.10.2019 було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 28.10.2019.
Від позивача електронною поштою надійшло клопотання про проведення судового засідання 28.10.2019 в режимі відеоконференції (вх. суду № 48014/19 від 22.10.2019), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх.суду № 48452/19 від 24.10.2019).
Ухвалою суду від 22.10.2019 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з відсутністю технічної можливості її проведення.
Від позивача надійшла заява (вх. суду № 48952/19 від 28.10.2019) про уточнення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які понесла сторона позивача і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в якій він просив суд стягнути з відповідача на користь позивача додаткові судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 3 670 грн. 13 коп., які становлять вартість залізничних квитків Київ-Дніпро-Київ і пов`язані із прибуттям у судові засідання представника позивача.
У судове засідання 28.10.2019 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про день, час та місце судового засідання третя особа повідомлялась належним чином.
У судовому засіданні 28.10.2019 постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 29.10.2019.
Від позивача надійшла заява про проведення судового засідання 29.10.2019 в режимі відеоконференції (вх. суду № 49073/19 від 28.10.2019).
Ухвалою суду від 28.10.2019 вказана заява позивача була задоволена.
Від відповідача надійшли пояснення щодо відповідей позивача на поставлені питання під час надання пояснень по суті справи (вх.суду 49316/19 від 29.10.2019), в яких він зазначив таке:
- позивачем не доведено, що принципал порушив умови договору та свої зобов`язання за договором для настання гарантійного випадку. За змістом статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. При вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить в першу чергу дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку, а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією;
- обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов договору гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, а не самого факту направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами;
- необхідним є встановлення не тільки факту наявності гарантії (фактичного укладення гарантії та звернення до гаранта за виплатою), а й порушення тих зобов`язань, які забезпечені такою гарантією;
- згідно з умовами гарантії невиконання принципалом саме умов договору є першою обов`язковою підставою для настання гарантійного випадку. Однак, Генеральний договір фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018 взагалі не містить умов для обов`язкової сплати та повернення авансового лізингового платежу;
- принципал не порушував умов договору та своїх зобов`язань за договором також і в частині порушення строку надання послуги лізингу; принципал не лише не порушував, але й не міг порушити місячний строк надання послуги з поставки предмета лізингу, про який вказує позивач у своєму позові та у вимогах до банку, оскільки такий строк взагалі не передбачений умовами договору, як і не передбачена взагалі відповідальність принципала за таке порушення;
- позивачем не надавались документи, які підтверджують порушення обов`язків принципалом та які містять підстави для виплати гарантії відповідно до вимог Положення НБУ № 639;
- банківська гарантія не є безвідкличною і безумною, як про це зазначив позивач у своїй позовній заяві;
- оскільки принципал не розмістив на депозитному рахунку банку грошові кошти в розмірі 3 200 000 грн. 00 коп. та не передав їх у заставу банку, гарантія №71.00.007269 від 13.11.2018 не набула чинності;
- відповідач отримав від позивача вимогу про сплату гарантії, яка разом із наданими документами не відповідала умовам гарантії з пропущенням встановленого строку дії гарантії і не тим способом (засобами поштового зв`язку), який був передбачений у самій гарантії.
У судове засідання 29.10.2019 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про день, час та місце судового засідання третя особа повідомлялась належним чином.
Ухвалою суду від 29.10.2019 у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.11.2019.
Від позивача електронною поштою надійшло клопотання про проведення судового засідання 05.11.2019 в режимі відеоконференції (вх. суду № 49673/19 від 30.10.2019), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 50023/19 від 01.11.2019).
Ухвалою суду від 30.10.2019 вказана заява позивача була задоволена.
Від позивача електронною поштою надійшли додаткові пояснення (вх. суду № 50127/19 від 04.11.2019), які в подальшому надійшли в оригіналі (вх. суду № 50238/19 від 04.11.2019), в яких позивач вказав таке:
- безпідставною є відмова відповідача від виконання вимоги позивача та сплати коштів за банківською гарантією, у зв`язку із тим, що вимога була доставлена після спливу строку дії банківської гарантії, оскільки положення постанови НБУ № 639 містить вимоги саме до належного представлення, а не представлення, на що посилався відповідач. Представлення означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту в свою чергу, належне представлення означає представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умова такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями. Тобто, саме в гарантії мають визначитися умови, відповідно до яких вимога буде вважатися належно представленою;
- згідно з умовами банківської гарантії письмова вимога бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою бенефіціара, скріплена печаткою бенефіціара та відправлена кур`єрською поштою на поштову адресу гаранта: 49000, місто Дніпро, площа Троїцька, будинок 2 не пізніше 31.12.2018. Таким чином, відправивши 26.12.2018 кур`єрською службою належним чином оформлену, відповідно до вимог банківської гарантії, вимогу на поштову адресу АТ "АКБ "Конкорд", позивач діяв у чіткій відповідності до вимог і умов банківської гарантії, єдиним можливим визначеним у ній способом;
- безпідставними є твердження відповідача, який наполягає на тому, що письмова вимога позивача, як бенефіціара, була відправлена АТ "АКБ "Конкорд" не кур`єрською поштою, як це передбачено умовами банківської гарантії, з огляду на те, що у матеріалах справи наявний опис вкладення поштового підправлення з оплаченою послугою кур`єрської доставки;
- відповідачем не надано і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували твердження відповідача про те, що наявність опису вкладення свідчить про відправку (направлення) позивачем вимоги не кур`єрською поштою. Водночас, листи АТ "АКБ "Конкорд" від 08.01.2019 вих. № 42 та від 06.02.2019 вих. № 190, якими позивачу було відмовлено у розгляді вимоги про сплату суми банківської гарантії за гарантійним випадком не містять жодного посилання на порушення вимог щодо способу доставлення вимоги, лише щодо порушення строків;
- зобов`язання із забезпечення, які стосуються виключно правовідносин між АТ "АКБ "Конкорд" та ТОВ "Акціонерний комерційний банк", не спростовують можливості видачі та чинності незабезпеченої гарантії відповідача, а також не мають жодного відношення до позивача та до зобов`язань АТ "АКБ "Конкорд", як гаранта за банківською гарантією перед ТОВ "Острозький цукровий завод", як бенефіціара за нею;
- АТ "АКБ "Конкорд" повинен був перевірити не лише те, чи становить вимога належне представлення, а й повідомити ТОВ "АКЦ", як принципала, про таку вимогу. Водночас, АТ "АКБ "Конкорд" вказаних вимог статті 564 Цивільного кодексу України, пункт 36 Постанови № 639 не виконав, доказів, які б це спростовували не надав;
- безпідставним є посилання відповідача на те, що вимога за банківською гарантією не може бути виконана у зв`язку з тим, що банківська гарантія не почала діяти. Відповідно до положень банківської гарантії, гарантія вступає в силу відповідно та на умовах встановлених в договорі про надання банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018 та діє до 31.12.2018. Таким чином, банківська гарантія почала діяти з дня її видачі - 13.11.2018;
- безпідставними є посилання сторони відповідача на те, що оскільки предмет лізингу поставлений не був, то у позивача, як у лізингоодержувача, не виник обов`язок сплачувати лізингові платежі, а відтак, у АТ "АКБ "Конкорд" не виник обов`язок виконувати вимогу ТОВ "Острозький цукровий завод" та здійснювати оплату за банківською гарантією;
- відповідно до додаткової угоди № 1 до генерального договору фінансового лізингу №09/11-18 від 09.11.2018, лізингоодержувач (ТОВ "ОЦЗ") сплачує лізингодавцю (ТОВ "АКЦ") перший авансовий платіж в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. в строк до 16.11.2018 за умови надання лізингодавцем оригіналу безумовної безвідкличної банківської гарантії авансового платежу на суму 3 200 000 грн. 00 коп. із строком дії до 31.12.2018. Таким чином, авансовий лізинговий платіж позивач повинен був сплатити до 16.11.2018. Як вбачається з платіжного доручення № 145 від 13.11.2018 позивач сплатив авансовий лізинговий платіж 13.11.2018, тобто в межах строку, визначеного договором. Зазначеними положеннями передбачається лише найпізніша дата сплати авансового лізингового платежу, яка не є обмеженням його сплати раніше за встановлену дату, тому сплата авансового лізингового платежу до моменту поставки предмета лізингу не може бути підставою для відмови відповідача від виконання своїх зобов`язань за банківською гарантією;
- безпідставними є посилання відповідача на відсутність у АТ "АКБ "Конкорд" додаткової угоди № 1 до Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018, якою визначається сума першого авансового платежу (банківської гарантії) та строк дії банківської гарантії, як на підставу відмови у виконанні вимоги та виплаті суми банківської гарантії. За текстом банківської гарантії, вона є безумовною, тобто положення банківської гарантії не зобов`язують позивача надавати будь-які додаткові документи до банківської гарантії, а відтак і ТОВ "Острозький цукровий завод" не був зобов`язаний надавати відповідачу будь-які додаткові документи до вимоги. Крім того, позивач виходив з того, що у АТ "АКБ "Конкорд", як у гаранта, наявний як текст генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018, так і текст додаткової угоди № 1 до нього, яка відповідно до її пункту 3 є невід`ємною частиною означеного договору;
- згідно з пунктом 22 Постанови № 639, банк-гарант зобов`язаний перевірити відповідність інформації, зазначеної в заяві про надання гарантії, інформації, зазначеній у документі, на підставі якого виникають базові відносини. Таким чином, АТ "АКБ "Конкорд" зобов`язаний був перевірити наявність відносин зобов`язання ще до видачі ним банківської гарантії, а не на етапі виконання своїх зобов`язань за нею;
- таким чином, враховуючи виконання своїх зобов`язань позивачем за договором лізингу, шляхом сплати авансового платежу, не відповідає дійсності твердження відповідача про відсутність чинного зобов`язання третьої особи по справі. Таким чином, відмова АТ "АКБ "Конкорд" від виконання вимоги ТОВ "Острозький цукровий завод" та сплати суми банківської гарантії за гарантійним випадком є протиправною, в свою чергу, обґрунтування такої відмови надане відповідачем є безпідставними.
У судове засідання 05.11.2019 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у вказане судове засідання в черговий раз не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про день, час та місце судового засідання третя особа повідомлялась належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; надав пояснення з приводу обставин, викладених у всіх заявах по суті справи, поданих у підготовчому провадженні, та письмових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву; також представником відповідача було надано пояснення з приводу обставин, викладених у всіх заявах по суті справи, поданих у підготовчому провадженні та письмових поясненнях.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у підготовчому засіданні наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..
У судовому засіданні 05.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Так, 09.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" (далі - лізингодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (далі - лізингоодержувач, позивач) було укладено генеральний договір фінансового лізингу № 09/11-18 (далі - договір лізингу, а.с.73-84 у томі 1), відповідно до умов якого лізингодавець зобов`язується відповідно до заявки лізингоодержувача придбати у постачальника у власність предмет лізингу та передати його за плату лізингоодержувачу в тимчасове володіння та користування в якості предмету лізингу на строк та на умовах, визначених генеральним договором та відповідним договором лізингу (пункт 1.1. договору лізингу).
У пунктах 13.1. та 13.5. договору лізингу визначено, що генеральний договір та договори лізингу вступають в силу з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін і діють до повного виконання сторонами договірних зобов`язань по договорам. Будь-які зміни, доповнення, акти, додаткові угоди та додатки до генерального договору/договору лізингу вважаються дійсними (набирають чинності та/або стають його невід`ємною частиною) за умови, що вони зроблені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін.
Відповідно до пункту 2.3. договору лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві лізингові платежі в такому порядку:
а) авансовий лізинговий платіж сплачується не пізніше дати, визначеної у додатку № 2 до договору лізингу (Графік лізингових платежів). Лізингодавець може виставити рахунок-фактуру для пслати авансу;
б) поточні лізингові платежі сплачуються згідно з Графіком лізингових платежів.
В матеріалах справи відсутні докази наявності Графіку лізингових платежів до договору лізингу, відомостей щодо підписання такого графіку учасниками справи суду не повідомлено.
В той же час, позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 09.11.2018 до договору лізингу лізингоодержувач (ТОВ "Острозький цукровий завод") сплачує лізингодавцю (ТОВ "Аграрно-кредитний центр") перший авансовий платіж в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. в строк до 16.11.2018 за умови надання лізингодавцем оригіналу безумовної безвідкличної банківської гарантії авансового платежу на суму 3 200 000 грн. 00 коп. із строком дії до 31.12.2018.
При цьому, позивач, посилаючись у позовній заяві на умови вказаної додаткової угоди, не долучив вказану угоду до позовної заяви в момент звернення з нею до господарського суду; вказана додаткова угода була долучена до матеріалів справи лише 17.10.2019 (у підготовчому провадженні) разом з клопотанням про приєднання доказів. При цьому, відповідач просив суд не приймати до уваги вказаний доказ, оскільки його подано до суду з порушенням вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Позивач, в свою чергу, зазначав, що про існування вказаної додаткової угоди відповідачу було відомо та цей документ є у нього в наявності, оскільки підписання даної додаткової угоди зумовило видачу банком гарантії саме з такими умовами (сумою, строками), що повністю відповідають умовам додаткової угоди № 1 від 09.11.2018 до договору лізингу.
З приводу вказаних обставин суд зазначає таке.
В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" (лізингодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (лізингоодержувач, позивач) було укладено додаткову угоду № 1 від 09.11.2018 до генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018, в якій сторони дійшли згоди щодо наступного:
- на виконання пункту 2.3. Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018 та згідно Графіку лізингових платежів, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 2 до договору фінансового лізингу № ФЛ-09/11-18 від 09.11.2018 до Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018), лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший авансовий лізинговий платіж в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. в строк до 16.11.2018 за умови надання лізингодавцем оригіналу безумної безвідкличної банківської гарантії авансового платежу на суму 3 200 000 грн. 00 коп. із строком дії до 31.12.2018;
- на виконання пункту 3.1. Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018, лізингодавець передає лізингоодержувачу першу партію предмету лізингу згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (додаток № 1 до договору фінансового лізингу № ФЛ-09/11-18 від 09.11.2018 до Генерального договору фінансового лізингу №09/11-18 від 09.11.2018), в строк до 31.12.2018;
- додаткова угода до Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018 вступає в дію з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018;
- додаткова угода до Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018 укладена у двох автентичних примірниках - по одному для кожної сторони (а.с.94 в томі 2).
В подальшому, Акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" було видано банківську гарантію № 71.00.007269 від 13.11.2018, в якій зазначив слідуюче:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" (надалі-принципал), проінформував Акціонерне товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (надалі - гарант) про те, що, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (надалі - бенефіціар) та принципалом укладено генеральний договір фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018 (надалі - договір), про наступне:
- згідно з умовами договору бенефіціаром сплачується аванс у розмірі UАН 3 200 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ за умови надання принципалом бенефіціару оригіналу безумовної безвідкличної банківської гарантії на суму авансу, щодо забезпечення виконання зобов`язань принципала в частині повернення такого авансу у випадках, передбачених договором;
- приймаючи до уваги вищевикладене, гарант цією гарантією зобов`язується за першою письмовою вимогою бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не повернув отриманий аванс або його частину у випадках та на умовах, передбачених договором, або у разі не надання послуги з фінансового лізингу протягом 1-го місяця, виплатити на користь бенефіціара будь-яку суму або суми, зазначену(і) у відповідній вимозі бенефіціара, в українських гривнях, що разом не перевищують UAH 3 200 000 грн. 00 коп., протягом 10 банківських днів з дати отримання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара;
- письмова вимога бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою бенефіціара, скріплена печаткою бенефіціара та відправлена кур`єрською поштою на поштову адресу гаранта: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, площа Троїцька, будинок 2 не пізніше 31.12.2018;
- гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог у наступних випадках: якщо вимога по гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії;
- зобов`язання гаранта перед бенефіціаром за цією гарантією припиняються у разі: 1) сплати бенефіціару загальної суми цієї гарантії; 2) закінчення строку дії цієї гарантії; 3) відмови бенефіціара від своїх прав за цією гарантією шляхом повернення бенефіціаром гаранту оригіналу цієї гарантії; 4) відмови бенефіціара від своїх прав за цією гарантією шляхом направлення гаранту письмової заяви бенефіціара про звільнення гаранта від обов`язків за цією гарантією;
- гарантія вступає в силу відповідно і на умовах встановлених в договорі про надання банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018 та діє до 31.12.2018;
- зміни до умов гарантії можуть бути внесені лише до часу закінчення строку дії гарантії за письмовою згодою із бенефіціаром;
- відповідальність гаранта перед бенефіціаром за цією гарантією в будь-якому випадку обмежується сумою цієї гарантії;
- гарантія є безумовною, безвідкличною, вона не може бути змінена чи відкликана гарантом самостійно або за заявою принципала без письмової згоди бенефіціара;
- гарантія повинна бути повернена гаранту у випадку непотрібності або коли термін її дії закінчиться, у залежності від того, яка з цих подій відбудеться раніше;
- гарантія є непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди з боку гаранта;
- гарантія підпорядкована законодавству України;
- усі відносини та суперечки, що виникають у зв`язку з гарантією вирішуються відповідно до діючого законодавства України (а.с.86 у томі 1).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 13.11.2018 було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" 3 200 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - "авансовий лізинговий платіж (комісія) згідно генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018, без ПДВ". Вказане підтверджується платіжним дорученням № 145 від 13.11.2018 (а.с.85 в томі 1, а.с.97, 142 в томі 2, а також банківською випискою за 13.11.2019 (а.с.141 в томі 2).
В подальшому, позивач (бенефіціар) звернувся до відповідача (гаранта) з вимогою про виплату за банківською гарантією № 1 від 20.12.2018, в якій зазаначив таке:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод", бенефіціар за банківською гарантією № 71.00.007269 від 13.11.2018, виданою Акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" відповідно до договору про надання банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018, подає письмову вимогу про виплату на користь бенефіціара грошових коштів в сумі 3 200 000 грн. 00 коп., у зв`язку із невиконанням станом на 20.12.2018 принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" умов Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018, а саме - принципал не надав послуги з фінансового лізингу протягом одного місяця з моменти виплати авансу за вказаним договором та не повернув аванс в сумі 3 200 000 грн. 00 коп., що був виплачений бенефіціаром на поточний рахунок принципала платіжним дорученням № 145 від 13.11.2018;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" вимагає виплатити за безумною безвідкличною банківською гарантією № 71.00.007269 від 13.11.2018 грошові кошти в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. (а.с.87 у томі 1).
В матеріалах справи наявні докази направлення вказаної вимоги позивача кур`єрською поштою на поштову адресу відповідача (гаранта): 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, площа Троїцька, будинок 2, це:
- поштовий опис вкладення форми 107 від 26.12.2018;
- поштова квитанція з номерним ідентифікатором - 0306502384092 та поштове повідомлення (а.с.88 в томі 1).
При цьому, в матеріалах справи також наявне відстеження поштового відправлення з номером 0306502384092 з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а.с.84 в томі 2), з якого вбачається, що вказане відправлення було відправлене 26.12.2018 та отримане одержувачем - 03.01.2019. Факт отримання вимоги саме 03.01.2019 не заперечується обома сторонами.
Слід відзначити, що у судовому засіданні 17.10.2019 були оглянуті оригінали генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018, додаткової угоди № 1 від 09.11.2019 до вказаного договору, банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018, вимоги № 1 від 20.12.2018, платіжного доручення № 145 від 13.11.2018 на суму 3 200 000 грн. 00 коп., з яких були зроблені копії до матеріалів справи (а.с.94-97 у томі 2).
На вказану вище вимогу відповідачем (гарантом) було надано відповідь - лист вих. № 42 від 08.01.2019, в якій відповідач відмовився виконати вимогу та сплатити суму банківської гарантії за гарантійним випадком, посилаючись на те, що:
- вимога бенефіціара отримана банком-гарантом 03.01.2019, тобто вже після закінчення строку банківської гарантії;
- таким чином, бенефіціар порушив вимоги Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правлінням Національного Банку України від 15.12.2004 № 639, вимога є не належно представленою, тобто не отриманою банком-гарантом до дати закінчення її дії - до 31.12.2018 (а.с.89-90 у томі 1).
Після отримання вказаної відмови, позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 2 від 21.01.2019, в якому вимагав негайно виплатити йому грошові кошти за банківською гарантією (а.с.91-92 у томі 1).
На вказаний лист відповідачем було надано також відмову у задоволенні вимог позивача (лист № 190 від 06.02.2019 (а.с.93 у томі 1).
Позивач посилається на те, що відмова відповідача у виплаті йому грошових коштів за банківською гарантією в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. є неправомірною, у зв`язку з чим просить суд стягнути вказані кошти з відповідача, нарахувавши на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати за період з січня 2019 року по травень 2019 року у сумі 133 338 грн. 55 коп., а також 3% річних за період прострочення з 17.01.2019 по 29.08.2019 в сумі 58 915 грн. 07 коп. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на відсутність у спірних правовідносинах його зобов`язання зі сплати грошових коштів в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. та правомірну відмову банку Вказане і є причиною спору.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача, яка гаранта, суми, забезпеченої гарантією, внаслідок неналежного виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором лізингу, а також застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Спірні правовідносини підпадають під правове регулювання статті 200 Господарського кодексу Україн, параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України, Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правлінням Національного Банку України від 15.12.2004 № 639 та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення зобов`язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов`язанням. Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов`язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб`єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.
Статтею 561 Цивільного кодексу України встановлено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення № 639), розділом І якого визначено, що гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
Належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями (пункт 11 частини 3 розділу І Положення № 639).
В даному випадку, на вимогу позивача (бенефіціара) про сплату за банківською гарантією відповідачем (гарантом) було надано відповідь - лист вих. № 42 від 08.01.2019, в якому відповідач відмовився виконати вимогу та сплатити суму банківської гарантії за гарантійним випадком, посилаючись на те, що вимога є неналежно представленою, тобто не отриманою банком-гарантом до дати закінчення її дії - до 31.12.2018; вимога отримана банком-гарантом 03.01.2019, тобто вже після закінчення строку банківської гарантії (а.с.89-90 у томі 1).
Вказані заперечення були також одними із ключових аргументів відповідача, посилаючись на які він заперечував проти задоволення позовних вимог.
З приводу вказаних обставин та заперечень відповідача суд зазначає таке.
Положеннями статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Водночас згідно зі статтею 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Оскільки в силу норм пункт 11 частини 3 розділу І Положення № 639, належним представленням є представлення документів за гарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії, то для визначення належності представлення слід керуватися умовами банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018.
Так, у абзаці 4 банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018 вказано, що письмова вимога бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою бенефіціара, скріплена печаткою бенефіціара та відправлена кур`єрською поштою на поштову адресу гаранта: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, площа Троїцька, будинок 2 не пізніше 31.12.2018.
В даному випадку, вимога № 1 від 20.12.2018 була відправлена 26.12.2018, отже не пізніше 31.12.2019.
При цьому, ні умовами наданої відповідачем гарантії, ні чинним цивільним законодавством, не передбачено необхідності фактичного отримання гарантом адресованої йому вимоги про сплату гарантії протягом строку її дії, а унормовано лише необхідність пред`явлення такої вимоги у цей строк, що і було вчинено позивачем. Крім того, день і час отримання поштової кореспонденції адресатом, у даному випадку відповідачем, залежить не лише від дати доставки до відділення зв`язку, а й від суб`єктивної волі одержувача.
Більше того, відповідно до абзацу 5 банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018 гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог лише у випадку, якщо вимога по гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова відповідача, викладена у листі вих. № 42 від 08.01.2019, суперечить умовам банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018 та є неправомірною.
Частинами 1-3 статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.
Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивачем під час звернення із вимогою до банку були дотримані умови банківської гарантії №71.00.007269 від 13.11.2018 та вимоги вказаних вище норм законодавства, оскільки:
- письмова вимога позивача (бенефіціара) про виплату за банківською гарантією № 1 від 20.12.2018 викладена на українській мові та підписана уповноваженою особою бенефіціара;
- вимога скріплена печаткою бенефіціара;
- вимога відправлена кур`єрською поштою на поштову адресу гаранта: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, площа Троїцька, будинок 2;
- відправлення здійснено не пізніше 31.12.2018;
- у вимозі до гаранта позивач вказав, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, а саме: невиконання станом на 20.12.2018 принципалом, - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр", умов Генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018, а саме: принципал не надав послуги з фінансового лізингу протягом одного місяця з моменту виплати авансу за вказаним договором та не повернув аванс в сумі 3 200 000 грн. 00 коп., що був сплачений бенефіціаром на поточний рахунок принципала платіжним дорученням № 145 від 13.11.2018.
Заперечення відповідача з приводу направлення вказаної вимоги іншим зв`язком, ніж це було передбачено умовами банківської гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018 відхиляються судом, оскільки з наявних у справі доказів (поштового опису вкладення форми 107 від 26.12.2018 та поштової квитанції з номерним ідентифікатором - 0306502384092 від 26.12.2018, а.с.88 в томі 1) вбачається, що вимога № 1 від 20.12.2018 була відправлена саме кур`єрською поштою, про що мається відмітка:
- у поштовій квитанції від 26.12.2018, яка підтверджує оплату послуг (за послугу кур`єрської доставки сплачено 10 грн.);
- на поштовому описі вкладення (вміст відправлення до листа "кур`єрська доставка") (а.с.88 в томі 1).
З приводу заперечень відповідача щодо зазначення в абзаці 10 банківській гарантії №71.00.007269 від 13.11.2018 про те, що вона є безумовною і безвідкличною, суд зазначає таке.
Як було вказано вище, порядок здійснення банками гарантійних операцій регулюється постановою Національного банку України № 639 від 15.12.2004 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах".
При цьому, суд погоджується із доводами відповідача, що з набранням чинності постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5 про внесення змін до Положення про порядок здійснення банками за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, виключено розділення гарантій на безвідкличну, безумовну, умовну та відкличну.
Однак, вказані законодавчі зміни не впливають на дійсність зобов`язань банку, що виникли із видачею банківській гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018, та не змінюють їх.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить також із слідуючого.
В силу положень статті 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема, і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Навпаки, відповідно до частини 3 статті 565 Цивільного кодексу України, якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу III Положення № 639, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Згідно з частиною 1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
У банківській гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018, наданій відповідачем, не було передбачено конкретного переліку документів, які повинні бути додані до письмової вимоги бенефіціара про сплату гарантованої суми.
При цьому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач також посилався на те, що позивачем не доведено порушення основного зобов`язання принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр".
З цього приводу суд зазначає слідуюче.
У відповідності до частини 3 статті 563 Цивільного кодексу України бенефіціар у своїй вимозі до гаранта про сплату грошової суми повинен вказати, у чому полягає порушення (невиконання або неналежне виконання) принципалом основного зобов`язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (в залежності від умов гарантії).
Згідно з частиною 1 статті 562 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Стаття 562 Цивільного кодексу України, яка закріпила цей принцип, є спеціальною у порівнянні із частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України. Визначена норма закріплює загальний принцип акцесорності для всіх видів забезпечення виконання зобов`язань, які є додатковими до основного договору, що забезпечується, і в повній мірі залежать від нього.
Гарантія згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України є способом забезпечення основного зобов`язання і своїм виникненням завдячує саме йому. Як правило, умови видачі гарантії, в тому числі і визначення суми гарантійного платежу, безпосередньо залежать від цього основного зобов`язання.
В той же час, як вбачається із змісту статті 546 Цивільного кодексу України, законодавець вказує на незалежність зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму від основного договору. Це означає, що гарантія підпадає під самостійне правове регулювання, яке абсолютно не залежить від впливу основного зобов`язання.
Судом враховано, що у пункті 2.12. договору лізингу визначено, що лізингоодержувач не зобов`язаний сплачувати лізингові платежі, якщо предмет лізингу не був ним отриманий, а лізингові періоди переносяться на відповідну кількість днів затримки з отримання предмета лізингу в лізинг.
Однак, як вбачається з додаткової угоди, сторонами були змінені вказані у договорі лізингу умови та передбачено строк внесення першого авансового лізингового платежу. Отже, заперечення відповідача в цій частині також відхиляються судом.
Так, у додатковій угоді № 1 від 09.11.2018 до генерального договору фінансового лізингу № 09/11-18 від 09.11.2018 сторони дійшли згоди, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший авансовий лізинговий платіж в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. в строк до 16.11.2018 за умови надання лізингодавцем оригіналу безумовної безвідкличної банківської гарантії авансового платежу на суму 3 200 000 грн. 00 коп. із строком дії до 31.12.2018; лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший авансовий лізинговий платіж в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. в строк до 16.11.2018 за умови надання лізингодавцем оригіналу безумної безвідкличної банківської гарантії авансового платежу на суму 3 200 000 грн. 00 коп. із строком дії до 31.12.2018.
При цьому, у банківській гарантії гарант зобов`язався за першою письмовою вимогою бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не повернув отриманий аванс або його частину у випадках та на умовах, передбачених договором, або у разі не надання послуги з фінансового лізингу протягом 1-го місяця, виплатити на користь бенефіціара будь-яку суму або суми, зазначену(і) у відповідній вимозі бенефіціара, в українських гривнях, що разом не перевищують UAH 3 200 000 грн. 00 коп., протягом 10 банківських днів з дати отримання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара (абзац 3 банківської гарантії).
Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, вказував на те, що факт не надання послуги з фінансового лізингу протягом 1-го місяця не доведено позивачем, оскільки не зрозуміло з якого часу підлягає відліку вказаний у гарантії 1 місяць.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, здійснивши системний аналіз положень даних правочинів (додаткової угоди та банківської гарантії), суд приходить до висновку, що гарантією було, зокрема, забезпечено зобов`язання з надання послуги з фінансового лізингу протягом 1-го місяця з моменту здійснення авансового платежу, оскільки саме про здійснення авансового платежу йдеться у попередньому абзаці банківської гарантії (абзаці 2); інших дат, з яких можна було б здійснити цей відлік умови не містять.
При цьому, як було вказано вище, у банківській гарантії № 71.00.007269 від 13.11.2018, наданій відповідачем, не було передбачено конкретного переліку документів, які повинні бути додані до письмової вимоги бенефіціара про сплату гарантованої суми.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами гарантії (абзац 3) встановлено, що гарант зобов`язується виплатити на користь бенефіціара будь-яку суму або суми, зазначену(і) у відповідній вимозі бенефіціара, в українських гривнях, що разом не перевищують 3 200 000 грн. 00 коп., протягом 10 банківських днів з дати отримання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара.
Як було вказано вище, та не заперечується сторонами, вимога позивача була отримана відповідачем (гарантом) 03.01.2019.
Відповідно до пункту 1 частини 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 320 від 16.08.2006, банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків у Національному банку на ту саму дату.
Враховуючи вказане, граничним строком здійснення оплати за банківською гарантією № 71.00.007269 від 13.11.2018 було 18.01.2019.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідач порушив свої зобов`язання за банківською гарантією та не сплатив передбачену нею суму 3 200 000 грн. 00 коп., отже, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 3 200 000 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до вказаних норм, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2019 року по травень 2019 року у сумі 133 338 грн. 55 коп.
З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані наведені вимоги та здійснено нарахування інфляційних втрат в місяці, в якому мав бути здійснений платіж та заборгованість існувала неповний місяць (січень 2019 року).
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 214 в томі 2), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, враховуючи правові позиції вищевказаних постанов Верховного Суду, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаним періодом, судом було встановлено, що граничний строк сплати грошових коштів - 18.01.2019; заборгованість складає 3 200 000 грн. 00 коп., отже інфляційні втрати слід нараховувати за період з лютого 2019 року по травень 2019 року, які в цей період складають 100 335 грн. 19 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 100 335 грн. 19 коп.
У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були також розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за період прострочення з 17.01.2019 по 29.08.2019 в сумі 58 915 грн. 07 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 214 в томі 2), та встановлено, що позивачем було неправильно визначено період прострочення.
Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с. 214 в томі 2), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаним періодом, судом було встановлено, що граничний строк сплати грошових коштів - 18.01.2019; заборгованість складає 3 200 000 грн. 00 коп., отже, в період прострочення з 19.01.2019 по 29.08.2019 3% річних складають 58 652 грн. 05 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 58 652 грн. 05 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Стосовно вимог про стягнення витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, а також витрат по сплаті судового збору суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами частини 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Так, у тексті позовної заяви позивачем було наведено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат.
В подальшому від позивача надійшла заява (вх. суду № 48952/19 від 28.10.2019) про уточнення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які понесла сторона позивача і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в якій він просив суд стягнути з відповідача на користь позивача додаткові судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 3 670 грн. 13 коп. Фактично, вказана сума є вартістю залізничних квитків та є витратами, пов`язаними із явкою представника у судові засідання. На підтвердження фактичного понесення вказаних витрат позивач долучив до матеріалів справи копії залізничних квитків Київ-Дніпро, Дніпро-Олександрія, Олександрія-Київ, Київ-Дніпро та Дніпро-Київ.
Слід відзначити, що розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина 2 статті 128 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду, а саме: вартість залізничних квитків, які є витратами, пов`язаними із явкою представника в судові засідання 17.10.2019 та 28.10.2019 у загальному розмірі 3 670 грн. 13 коп.
На підтвердження вказаних витрат позивачем долучено до матеріалів справи:
- копію квитка-посадочного документа від 16.10.2019 за маршрутом Київ-Дніпро у розмірі 1 105 грн. 12 коп. (а.с.160);
- копію квитка-посадочного документа від 17.10.2019 за маршрутом Дніпро-Олександрія (оскільки квитків на прямі поїзди сполучення Київ-Дніпро не було в наявності) у розмірі 197 грн. 26 коп. (а.с.161);
- копію квитка-посадочного документа від 18.10.2019 за маршрутом Олександрія-Київ (оскільки квитків на прямі поїзди сполучення Київ-Дніпро не було в наявності) у розмірі 855 грн. 59 коп. (а.с.162);
- копію квитка-посадочного документа від 28.10.2019 за маршрутом Київ-Дніпро у розмірі 756 грн. 08 коп. (а.с.163);
- копію квитка-посадочного документа від 28.10.2019 за маршрутом Дніпро-Київ у розмірі 756 грн. 08 коп. (а.с.164).
Всього такі витрати склали 3 670 грн. 13 коп. (1 105,12 + 197,26 + 855,59 + 756,08 + 756,08) та їх понесення підтверджується наявними у справі доказами.
При цьому, судом також враховано, що загальна вартість квитків Дніпро-Олександрія-Київ є меншої, ніж прямий квиток сполученням Київ-Дніпро, що свідчить про те, що такі витрати не можна віднести до надмірних та необґрунтованих.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем транспортні витрати є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем на підставі пункту 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 50 384 грн. 80 коп.; частина витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду та підготовки до її розгляду в сумі 3 634 грн. 14 коп.
Суд також відзначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.111950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З урахуванням вказаного, суд відзначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" до Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-кредитний центр" про стягнення заборгованості в сумі 3 392 253 грн. 62 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (49000, м. Дніпро, площа Троїцька, будинок 2; ідентифікаційний код 34514392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" (35820, Рівненська область, Острозький район, с. Оженин, вулиця Заводська, будинок 31; ідентифікаційний код 32578323) 3 200 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 100 335 грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 58 652 грн. 05 коп. - 3% річних, 50 384 грн. 80 коп. - частину витрат по сплаті судового збору, 3 634 грн. 14 коп. - витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07.11.2019.
Суддя
Ю.В. Фещенко
