П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3379/19

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

30 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

прокурора: Міняйло І.М.,

представника відповідача: Лагоди О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (повний текст якого складено в м. Житомирі 15 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Гарбо Ресурс", Державна служба геології та надр України, про визнання протиправними та скасування протоколу № 4557 від 25.10.2018, рішення № 1349 від 18.12.2018,

В С Т А Н О В И В :

у березні 2019 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Гарбо Ресурс" (ТОВ Габро Ресурс»), Державна служба геології та надр України, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати протокол №4557 від 25.10.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцятої сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання №1349 від 18.12.2018 "Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України від 11.12.2018 № 24937/03/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Габро Ресурс".

03 липня 2019 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача Державної комісії України по запасах корисних копалин про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Відповідач Житомирська обласна рада поважного представника у судове засідання не направила. При цьому, 29 жовтня 2019 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду подано клопотання в якому просив перенести розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням представника у відпустці.

Враховуючи вимоги ст. 309 КАС України, думку учасників справи, а також те, що явка сторін не визнавалась обов`язковою колегія суддів вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню.

Треті особи поважних представників у судове засідання не направили, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу №4557 від 25.10.2018 року на засіданні комісії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України було розглянуто матеріали геолого-економічної оцінки доцільності розподілу Сліпчицького родовища габроноритів і лабрадоритів в Черняхівському районі Житомирської області і виділення його в межах Східної ділянки Сліпчицького родовища габроноритів як окремого об`єкта надрокористування, поданих на розгляд ТОВ "Габро Ресурс".

У подальшому, ТОВ "Габро Ресурс" звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, в якій просило надати спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування габроноритів Східної ділянки Сліпчицького родовища у Черняхівському районі Житомирської області на термін 20 років, з підстав здійснення за власні кошти геологічного вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ (протокол від 25.10.2018 №4557), до якої додало документи, зазначені у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 року.

У грудні 2018 року Держгеонадра України звернулися до Житомирської обласної ради з листом №6/5051 щодо погодження видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування габроноритів Східної ділянки Сліпчицького родовища площею 8,29 га, яка знаходиться у Черняхівському районі Житомирської області, ТОВ "Габро Ресурс".

Так, рішенням двадцятої сесії Житомирської обласної ради VІІ скликання від 18.12.2018 року №1349 "Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України від 11.12.2018 року №24937/03/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Габро Ресурс" вирішено погодити надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Габро Ресурс" з метою видобування габроноритів Східної ділянки Сліпчицького родовища площею 8,29 га, яка знаходиться у Черняхівському районі Житомирської області.

Вважаючи такі рішення протиправними та такими, що порушують права, інтереси держави, заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 04 листопада 1999 року №1216-XIV Про державну геологічну службу України державну геологічну службу України складають: - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; - державні підприємства, установи та організації, які входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр є Державна служба геології та надр України (Держгеонадра).

Згідно з п. 2 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 391/2011 (Положення) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), Держгеонадра у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра, а також цим Положенням.

Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями Держгеонадр України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Пунктом 4 Положення визначено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, серед яких: видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на, зокрема: геологічне вивчення родовищ корисних копалин; геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин; видобування корисних копалин; зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію; здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує термін дії спеціальних дозволів на користування надрами; видає, анулює, зупиняє та переоформлює ліцензії на видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

Згідно з п. п. 7, 9 Положення Держгеонадра здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на декілька областей), які є структурними підрозділами апарату Держгеонадр.

Держгеонадра у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держгеонадр, організовує і контролює їх виконання.

Так, регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян регулюється Кодексом України про надра.

Статтею 1 Кодексу України про надра визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно з ст. 5 Кодексу України про надра родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 13 Кодексу України про надра визначено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Статтею 14 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи; лікувальні, оздоровчі заклади та ін); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Надання спеціальних дозволів на користування надрами, крім випадків користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, укладених відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №263 від 14.06.2013 року затверджено Порядок державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (Порядок №263).

Пунктом 1.1 Порядку №263 визначено, що державна реєстрація робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (далі РДГВН) офіційне свідчення про доцільність здійснення певних видів і обсягів робіт, які спрямовані на збільшення повноти геологічної, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геофізичної, еколого-геологічної та геохімічної вивченості надр.

Згідно з п. 1.2 Порядку №263 дія цього Порядку регулює відносини, що виникають під час здійснення господарської діяльності з геологічного вивчення, у тому числі на стадії дослідно-промислової розробки, яка провадиться на ділянках надр, і поширюється на суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які мають намір проводити роботи і дослідження з геологічного вивчення надр у межах території України та її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Для цілей цього Порядку виконавцями РДГВН вважаються користувачі надр, визначені статтею 13 Кодексу України про надра.

Відповідно п. 1.3 Порядку №263 державну реєстрацію РДГВН здійснює Державна служба геології та надр України відповідно до вимог цього Порядку шляхом проставлення відтиску штампа на переліку об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (далі - Перелік РДГВН) згідно з додатком до цього Порядку та внесення запису в журнал державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр.

Пунктом 1.4 Порядку №263 визначено, що державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі:

-діючого спеціального дозволу на користування надрами;

- затвердженого в установленому порядку пооб`єктного плану виконавця РДГВН;

- висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об`єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку.

Тобто, вказаними нормами визначено чіткий перелік обов`язкових документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація РДГВН, серед яких діючий спеціальний дозвіл на користування надрами.

Згідно з п. 1.7 Порядку №263 для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються такі документи:

-перелік РДГВН;

- копія документа, на основі якого проводяться РДГВН (спеціальний дозвіл на користування надрами, пооб`єктний план геологорозвідувальних робіт, геологічне (технічне) завдання, висновок щодо доцільності розподілу запасів тощо);

-ситуаційний план або картограма з контурами площ чи району проведення РДГВН (залежно від виду робіт та площі їх проведення).

Відповідно до п. 3.5 Порядку №263 у державній реєстрації РДГВН може бути відмовлено, зокрема у разі невідповідності поданих документів вимогам п. 1.7 цього Порядку.

Так, питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011року №615(Порядок №615).

Відповідно до п. 2 Порядку №615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

На кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл, що встановлено п. 3 Порядку №615.

Згідно з п. 4 Порядку №615 дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

Надрокористувач, якому надано дозвіл на видобування корисних копалин, має право проводити дорозвідку (довивчення) родовища у межах наданої йому ділянки надр.

Підпунктом 1 п. 8 Порядку №615 визначено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

Інформацію про ділянки надр, які пропонуються для надання зазначених дозволів, орган з питань надання дозволу або Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до повноважень (далі - орган з питань надання дозволу) розміщує не пізніше ніж за 30 днів до прийняття рішення про надання дозволу у газеті "Урядовий кур`єр" та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням назви ділянки надр, її місцезнаходження, виду корисних копалин, виду користування надрами, початкової ціни продажу дозволу, адреси, за якою надсилаються заяви на отримання дозволу.

У разі надходження до органу з питань надання дозволу в установлений строк заяв разом із зазначеними удодатку 1документами щодо отримання дозволу на користування однією і тією ж ділянкою надр від кількох претендентів дозвіл надається на умовах аукціону.

Так, для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними удодатку 1. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінприроди, передбачених пунктом 25 цього Порядку. Інформація про предмет зазначеного рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Надання дозволу без проведення аукціону здійснюється протягом 20 робочих днів після сплати у повному обсязі збору за надання спеціального дозволу.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно дост. 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб`єкта, який використовував дозвіл і протягом попереднього періоду забезпечив безумовне дотримання у своїй діяльності всіх вимог законодавства у сфері надрокористування. Лише зазначене у сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр, як національного багатства

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ "Габро Ресурс" станом на момент розгляду вищезазначених матеріалів не володіла спеціальним дозволом на користування надрами.

Відтак, з урахуванням наведених обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що твердження відповідачів про те, що ТОВ "Габро Ресурс" в даному випадку є надрокористувачем, колегія суддів вважає необґрунтованими в розумінні вимог вищезазначеного Закону.

Таким чином, в порушення вказаних вимог природоохоронного законодавства, Кодексу України про надра, Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, Державна служба геології та надр України прийшла до передчасного висновку про прийняття на розгляд для проведення державної реєстрації РДГВН від ТОВ "Габро Ресурс" документів без спеціального дозволу на користування надрами, оскільки наведене товариство, станом на час подання таких матеріалів, не володіло чинним спеціальним дозволом на користування надрами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що протокол №4557 від 25.10.2018 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що законодавством не встановлено чіткі критерії якими повинні керуватись обласні ради при наданні погоджень або відмову у погодженні щодо видачі спеціальних дозволів.

Проте, згідно з ст.ст. 2, 4, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні ради, це перш за все орган місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ міст у межах повноважень , визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільським, селищним, міським радам. Їх діяльність базується на принципах: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, тощо.

Згідно зі ст. 56 Кодексу України про надра, основними вимогами в галузі охорони надр є, у томі числі, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Однак, судом першої інстанції не надано належної оцінки, що незважаючи на вищевикладені обставини та на наявність компетенції Житомирської обласної ради на здійснення контролю за використанням та охороною надр щодо додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування, останньою не перевірено чи було додержано такий порядок ДКЗ та протиправно прийнято рішення про погодження надання надр у користування суб`єкту господарювання.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції встановлено протиправність протоколу №4557 від 25.10.2018 року засідання колегії ДЗК України, а тому і рішення Житомирської обласної ради №1349 від 18.12.2018 року також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо посилання представника відповідача про відсутність у заступника прокурора Житомирської області підстав та право звертатись до суду з даним позовом, то колегія суддів вважає його безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Так, у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Вказані міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону Про прокуратуру.

Таким чином, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Так, у даній справі прокурор обгрунтував наявність інтересів держави порушенням, на його думку, порядку надання дозволу на спеціальне користування надрами. Посилаючись на ст. 4 Кодексу України про надра, за якою надра є виключною власністю Українського народу, що здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду АРК і місцеві ради, заступник прокурора області у позовній заяві зазначив, що інтереси держави, за захистом яких він звернувся, полягають у безпідставності та незаконності надання спірного спеціального дозволу на користування надрами. Порушені безпосередні інтереси держави у вигляді недотримання Держгеонадра визначеної законодавством процедури його видачі, в частині відсутності необхідних умов для отримання такого дозволу. Тобто, позов має на меті захист інтересів держави.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані в апеляційній скарзі обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а висновки суду першої інстанції та твердження відповідачів і третьої особи спростовуються наведеними вище осбтавинами, а тому допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Гарбо Ресурс", Державна служба геології та надр України, про визнання протиправними та скасування протоколу № 4557 від 25.10.2018, рішення № 1349 від 18.12.2018, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати протокол №4557 від 25.10.2018 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин.

Визнати протиправним та скасувати рішення двадцятої сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання №1349 від 18.12.2018 року "Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України від 11.12.2018 року №24937/03/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Габро Ресурс".

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 листопада 2019 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.