ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/3696/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Борзаниця С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кравцової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі також - відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в Станично-Луганському районі від 12.08.2019 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII;

- зобов`язати УПФУ в Станично-Луганському районі призначити позивачу пенсію згідно із пункту 12 Розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з дати звернення - 12.12.2018, зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 01.12.1995 по 19.05.2015 в податкових органах на таких посадах: з 01.12.1995 по 01.08.1996 на посаді заступника начальника ДПІ у Станично- Луганському районі; з 07.12.1995 присвоєно персональне звання радник податкової служби ІІІ рангу; з 02.08.1996 по 21.11.1996 на посаді начальника ДПІ у Станично-Луганському районі; з 22.11.1996 по 24.02.1998 на посаді голови Державної податкової адміністрації в Станично-Луганському районі; з 25.02.1998 по 08.07.1998 на посаді начальника ДПІ в Станично- Луганському районі з присвоєнням з 25.02.1998 персонального звання радник податкової служби II рангу; з 09.07.1998 по 05.12.1999 на посаді заступника голови - начальника управління організації документальних перевірок юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Луганській області з присвоєнням з 09.07.1998 спеціального звання державний радник податкової служби ІІІ рангу; з 06.12.1999 по 31.12.2000 на посаді начальника управління організації документальних перевірок юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Луганській області; з 01.01.2001 по 01.01.2002 на посаді начальника управління податкового аудиту Державної податкової адміністрації в Луганській області; з 02.01.2002 по 18.07.2002 переведений на посаді заступника начальника управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової адміністрації в Луганській області; з 19.07.2002 на посаді начальника ДПІ у Станично-Луганському районі, яку 31.12.2008 було перейменовано в Державну податкову інспекцію в Станично-Луганському районі; з 20.02.2012 по 23.05.2013 у зв`язку з реорганізацією відповідно постанови КМУ від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» на посаді начальника Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області в порядку переведення з ДПІ в Станично-Луганському районі відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП України; з 24.05.2013 по 19.05.2015 у зв`язку з реорганізацією відповідно до постанови КМУ від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» на посаді начальника Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області у порядку переведення з ДПІ у Станично- Луганському районі Луганської області ДПС відповідно частини четвертої статті 36 КЗпП України з присвоєнням 9 рангу державного службовця;

- зобов`язати УПФУ в Станично-Луганському районі перерахувати пенсію згідно із пунктом 12 Розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723- XII з дати звернення - 12.12.2018.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Станично- Луганському районі та отримує пенсію за віком на загальних підставах.

12.12.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення (переведення) пенсії державного службовця.

Згідно листа від 28.12.2018 №10417/03-21 відповідач відмовив позивачу в переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, посилаючись на те, що станом на 01.05.2016 у позивача відсутній необхідний стаж державного службовця, який встановлений законом, а також на те, що займана на той час посада не була посадою державного службовця.

Не погодившись з цією відмовою, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 позов було задоволено частково, а саме судом було визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Станично- Луганському районі щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви про перехід на інший вид пенсій від 12.12.2018 за № 988/1054 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву про перехід на інший вид пенсії від 12.12.2018 за № 988/1054 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. А саме: відповідач при повторному розгляді заяви позивача про перехід на інший вид пенсії повинен врахувати правову оцінку наявності підстав для зарахування до державної служби періоду роботи з 01.12.1995 по 19.05.2015 у податкових органах.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 залишено без змін.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 набрало законної сили 11.06.2019.

У серпні 2019 року позивач звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019.

Рішенням від 12.08.2019 УПФУ в Станично- Луганському районі вдруге повторно відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, посилаючись на те, що станом на 01.05.2016 у позивача не має 20 років стажу державного службовця, який встановлений законом, а також на те, що займана на той час посада голови Станично-Луганської районної ради не була посадою державного службовця.

При прийнятті даного рішення УПФУ в Станично-Луганському районі не зарахувало стаж роботи в податкових органах у період з 01.12.1995 по 19.05.2015 до стажу державного службовця всупереч рішенню Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019, в якому надано правову оцінку та встановлені підстави для зарахування до державної служби період роботи у податкових органах з 01.12.1995 по 19.05.2015 та зроблено висновок , що станом на 19.05.2015 стаж державного службовця складає більше 20 років.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889- VIII, тому змушений звернутися до суду з позовом.

Відповідач позов не визнав, подав відзив, в якому у задоволенні вимог просить відмовити повністю з таких підстав (том 2 а.с. 1-2).

З 01.05.2016 є чинним Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 (далі - Закон України від 10.12.2015). Нормами означеного закону визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців проводиться із врахуванням положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розділ XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 вказує, що державним службовцям, які станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мають не менше 10 року стажу на посадах, які віднесено до аналогічних категорій посад державних службовців, та особам, які на 01.05.2016 мають від 20 років стажу, на посадах, які віднесені до відповідної категорії посади державного службовця, мають право на призначення пенсії, згідно зі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 (з наступними змінами) (далі - Закон України від 16.12.1993).

З 01.05.2016 норми Закону України від 10.12.2015 не передбачають регламентацію правового статусу посадової особи органу місцевого самоврядування. Так, у абзаці 11 частини 3 статті 3 Закону України від 10.12.2015 визначено, що дія даного нормативно-правового акту не розповсюджується на депутатів місцевих рад, посадових осіб органів місцевого самоврядування. У частині 1 статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посадовою особою органу місцевого самоврядування є особа, яка працює в органі місцевого самоврядування, згідно із займаною посадою має передбачені повноваження щодо реалізації розпорядчих, організаційних та дорадчо-консультативних функцій, заробітна плата якої забезпечується за рахунок місцевого бюджету. Ці функції не відповідають вимогам законодавства України щодо державної служби. Цим же Законом передбачено окремі ранги посадових осіб органів місцевого самоврядування та категорії посад в органах місцевого самоврядування. За Законом України «Про місцеве самоврядування» (ст. 1.): районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. У відповідності з зазначеним поняття «посадові особи державної служби» та «посадові особи органів місцевого самоврядування» не є тотожними. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування регулюють норми саме Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Нормами діючого законодавства України з 01.06.2016 не визначено суб`єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку управління щодо зарахування стажу роботи, що дає право на пенсію держаного службовця, здобутого на посаді в органі місцевого самоврядування, до стажу роботи визначено законом України «Про державну службу». Визначення права особи на призначення пенсії державному службовцю здійснюється за записами в трудовій книжці, а вразі неможливості визначити за даними трудової книжки чи відносилась займана посада до посад визначених статтею 25 Закону України від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, залучаються інші документи. Критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

З заявою про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернувся 12.12.2018. Згідно наявних в пенсійній справі документів до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 можливо зарахувати періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби: період роботи на посаді головного бухгалтера-ревізора-інспектора - начальника відділу Станично-Луганського районного управління сільського господарства з 27.06.1992 по 29.11.1995 (3 роки 5 місяців 3 дні), де позивачу було присвоєно 13-й ранг державного службовця.

Період роботи на посаді старшого економіста - ревізора та виконуючого обов`язки головного бухгалтера в Станично-Луганському управлінні сільського господарства з 14.03.1983р по 08.01.1986р (2 роки 9 місяців 25 днів) можливо зарахувати за умови документального підтвердження, що зазначені посади в даному органі в подальшому віднесені до відповідних посад державної служби. На дату звернення до управління з заявою від 12.12.2018 позивачем підтверджуючих документів не надано.

Щодо посилань позивача до Податкового Кодексу України вважають, що відповідно до статті 343 Податкового Кодексу України у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Під час роботи позивача в ДПІ в Станично-Луганському районі, ДПА в Станично- Луганському районі, Державній Податковій адміністрації Луганської області, йому були присвоєні персональні ( спеціальні ) звання «Совітник податкової служби III- го рангу», «Совітник податкової служби II - го рангу».

Але за вищеозначеним аналізом правових норм Закону України від 16.12.1993 наявність рангу саме державної служби є основним критерієм для визначення посадової особи державним службовцем. Це позивачем до уваги не прийнято.

В той же час визначення службових осіб державних податкових інспекцій регулювалось Законом Верховної Ради Української СРСР від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (втратив чинність згідно Закону України від 05.07.2012 № 5083 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в України») та Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755.

Встановлення спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби регулювалось постановами Кабінету Міністрів України № 559 від 05.10.1992, № 258 від 22.02.1999, №1234 від 22.09.2004, № 1169 від 19.12.2012. На теперішній час діє Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 23.10.2013 № 839.

За статтею 343.3 Податкового кодексу України спеціальні звання посадовим особам присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

В той же час, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503 «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу» посади працівників державних податкових адміністрацій, які не мають спеціальних звань, віднесено до категорій посад державних службовців.

Відтак, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Враховуючи зазначені нормативні акти та той факт, що в період роботи в податкових органах з 01.12.1995 по 19.05.2015 позивачу з 07.12.1995 присвоєно персональне звання радник податкової служби III рангу, з 25.02.1998 - радник податкової служби II рангу та з 09.07.1998 - спеціальне звання державний радник податкової служби III рангу, зазначений період не відноситься до відповідних посад державної служби та не зараховуються до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за Законом від 10.12.2015.

Виходячи з зазначеного, ОСОБА_1 має стаж роботи па посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, 6 років два місяця 28 днів.

Станом на 01.05.2016 позивач не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, тобто не виконано вимоги пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015.

Станом на 01.05.2016 позивач працював на посаді голови Станично-Луганської районної ради в органах місцевого самоврядування і на позивача не поширюються норми Закону України від 10.12.2015.

Щодо обчислення пенсії на підставі наданих до позовної заяви Довідок зазначають, що постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 № 622 затверджений «Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб» та встановлено, що посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, встановлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняної до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби).

Інші виплати зараховуються за 60 календарних місяці з роботи на посаді державного службовця починаючи з 1 травня 2016 у разі, коли на дату звернення за пенсією немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума таких виплат визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року. На дату 01.05.2016 позивач працював на посаді голови Станично-Луганської районної ради, яка не відноситься до посад державної служби. За означеним, довідки надані позивачем не можливо прийняти для розрахунку суми пенсійного забезпечення.

На підставі викладеного, вважають, що управління Пенсійного фонду України в Станично- Луганському районі Луганської області у даному випадку забезпечувало реалізацію своїх повноважень в межах, визначених нормативно-правовими актами, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними і необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надіслав заяву про розгляд справи за відсутності позивача (том 2 а.с. 146, 153, 154).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк та запропоновано усунути недоліки позовної заяви (том 1 а.с. 43-44).

Ухвалою суду від 05.09.2019 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 01.10.2019 (том 1 а.с. 1-3).

01.10.2019 розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 16.10.2019 (том 1 а.с. 200).

16.10.2019 розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 31.10.2019 (том 2 а.с. 148).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .спр . 10 ), перебуває на обліку в УПФУ в Станично-Луганському районі з 15.09.2016 як одержувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується пенсійним посвідченням від 26.10.2016 серія НОМЕР_2 (том 1 а.с. 53-54, том 2 а.с. 3).

Листом від 28.12.2018 № 10417/03-21 відповідач розглянув заяву від 12.12.2018 про перехід на інший вид пенсії та відмовив позивачу в переведенні на інший вид пенсії за Законом України "Про державну службу" у зв`язку з тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, також відповідачем зазначено, що остільки станом на 01.05.2016 працював на посаді голови Станично-Луганської районної ради в органах місцевого самоврядування на позивача не поширюються норми Закону України «Про державну службу». Крім того зазначено, що у позивача станом на 01.05.2016 немає 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, тобто не виконано вимоги пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення». Також у листі зазначено щодо обчислення заробітної плати: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються у встановлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби), інші виплати враховуються за 60 календарних місяців роботи державного службовця, починаючи з 1 травня 2016 року у разі, коли звернення за пенсією немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби, починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на наявні роботи, починаючи з 1 травня 2016 року. Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, додані до заяви, надані за посадою голови районної ради, яка не відноситься до посад державної служби (том 1 а.с. 57).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі № 360/885/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про перехід на інший вид пенсії від 12.12.2018 за № 988/1054. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на інший вид пенсії від 12.12.2018 за № 988/1054 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 1 а.с. 68-80, том 2 а.с. 122-133).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 360/885/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі № 360/885/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без змін (том 1 а.с. 81-85, том 2 а.с. 111-120).

06.08.2019 позивач звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою, в якій просив згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі № 360/885/19 повторно розглянути заяву про перехід на інший вид (том 2 а.с. 109).

Рішенням від 12.08.2019 УПФУ в Станично- Луганському районі вдруге повторно відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, посилаючись на те, що станом на 01.05.2016 у позивача не має 20 років стажу державного службовця, який встановлений законом, а також на те, що займана на той час посада голови Станично-Луганської районної ради не була посадою державного службовця. При прийнятті даного рішення УПФУ в Станично-Луганському районі не зарахувало стаж роботи в податкових органах у період з 01.12.1995 по 19.05.2015 до стажу державного службовця всупереч рішенню Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019, в якому надано правову оцінку та встановлені підстави для зарахування до державної служби період роботи у податкових органах з 01.12.1995 по 19.05.2015 та зроблено висновок, що станом на 19.05.2015 стаж державного службовця складає більше 20 років (том 1 а.с. 58-61, том 2 а.с. 105-108).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, […].

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1).

Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, після отримання відповідної заяви встановленого зразка від ОСОБА_1 про переведення з одного виду пенсії на інший відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності - у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку № 22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, тому суд наділений повноваженнями викласти правові висновки в мотивувальній частині рішення, надавши оцінку доводам відповідача, викладеним у листі - відповіді від 28.12.2018, і такі правові висновки мають бути враховані відповідачем при розгляді заяви позивача.

Так, надаючи оцінку доводам відповідача щодо неможливості зарахування до державної служби періоду роботи з 01.12.1995 по 19.05.2015 у податкових органах, та, відповідно, відсутність у позивача право на переведення на пенсію згідно із п.10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», суд зазначає таке.

Відповідачем не зараховано до державної служби період роботи з 07.12.1995, тобто з моменту присвоєння позивачу спеціального звання державного службовця 3 рангу, про що відповідачем зазначено у листі від 28.12.2018 № 10417/03-21.

У трудовій книжці позивача від 05.04.1983 БТ -І № НОМЕР_4 (арк. спр. 8-11) наявні такі відомості щодо періодів роботи позивача:

-08.01.1986 по 26.06.1992 працював в Районному агропромисловому об`єднанні та Агропромисловому комбінаті «Донець»;

- з 27.06.1992 по 29.11.1995 позивач обіймав посаду головного бухгалтера-ревізора начальника відділу в Станично-луганському районному управління сільського господарства;

- 23.06.1994 присвоєний 13-й ранг державного службовця, прийнята присяга державного службовця;

- у період з 01.12.1995 по 19.05.2015 позивач працював в податкових органах.

Щодо періоду роботи з 01.12.1995 по 19.05.2015 у податкових органах, суд зазначає таке.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби", якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

[…] на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; […].

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].

У додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Зокрема, згідно з додатком до Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів у Виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

В постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в податкових органах та присвоєння спеціального звання в період з 01.12.1995 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, станом на 19 травня 2015 року стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складав більше 20 років.

1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

Таким чином, відповідач після набрання 11.06.2019 чинності рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі № 360/885/19 та розгляду заяви позивача від 06.08.2019 в силу приписів ст. 14, 370 КАС України повинен був врахувати правову оцінку наявності підстав для зарахування до державної служби періоду роботи ОСОБА_1 з 01.12.1995 по 19.05.2015.

Також суд зазначає, що пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України прямо визначено, що посадові особи контролюючих органів є «державними службовцями».

Про зазначену норму було безпосередньо зазначено у чинному рішенні суду від 26.04.2019 у справі № 360/885/19, яке відповідач повинен був врахувати при прийнятті рішення щодо позивача.

В оскаржуваному рішенні від 12.08.2019 відповідач ніяким чином не надав оцінку спірним правовідносинам з урахуванням положень пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України, який є законом.

Посилання відповідача на пункт 343.1 статті 343 Податкового Кодексу України як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується, є незмістовним, оскільки зазначена норма регулює виключно грошову винагороду певного працівника та ніяким чином не визначає статус особи як державного службовця.

Натомість, такою нормою є пункт 342.4 статті 342 Податкового кодексу України, яким безпосередньо визначено, що посадові особи контролюючих органів є «державними службовцями».

У зв`язку з чим висновок відповідача стосовно того, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є невірним, оскільки протирічить нормам діючого законодавства.

Як наслідок, висновок відповідача щодо тих обставин, що станом на 01.05.2016 позивач не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, тобто не виконано вимоги пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015, не відповідає фактичним обставинам по справі та суперечить законодавчим нормам.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, надавши документи в повному обсязі, які відповідають чинному законодавству та підтверджують його право на таке переведення.

Однак відповідач внаслідок неправильного застосування норм чинного законодавства стосовно реалізації права на переведення з одного виду пенсії на інший невірно та неповно проаналізував підстави для такого переведення, протиправно відмовивши у перерахунку пенсії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від 22.08.2019 (том 1 а.с. 4).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки позов виник внаслідок неправильних дій відповідача, задоволенню підлягає основна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а решта вимог є похідними, присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 12.08.2019 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно пункту 12 Розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з дати звернення - 12.12.2018, зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 01.12.1995 по 19.05.2015 в податкових органах на таких посадах: з 01.12.1995 по 01.08.1996 на посаді заступника начальника ДПІ у Станично- Луганському районі; з 07.12.1995 присвоєно персональне звання радник податкової служби ІІІ рангу; з 02.08.1996 по 21.11.1996 на посаді начальника ДПІ у Станично-Луганському районі; з 22.11.1996 по 24.02.1998 на посаді голови Державної податкової адміністрації в Станично-Луганському районі; з 25.02.1998 по 08.07.1998 на посаді начальника ДПІ в Станично- Луганському районі з присвоєнням з 25.02.1998 персонального звання радник податкової служби II рангу; з 09.07.1998 по 05.12.1999 на посаді заступника голови - начальника управління організації документальних перевірок юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Луганській області з присвоєнням з 09.07.1998 спеціального звання державний радник податкової служби ІІІ рангу; з 06.12.1999 по 31.12.2000 на посаді начальника управління організації документальних перевірок юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Луганській області; з 01.01.2001 по 01.01.2002 на посаді начальника управління податкового аудиту Державної податкової адміністрації в Луганській області; з 02.01.2002 по 18.07.2002 переведений на посаді заступника начальника управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової адміністрації в Луганській області; з 19.07.2002 на посаді начальника ДПІ у Станично-Луганському районі, яку 31.12.2008 було перейменовано в Державну податкову інспекцію в Станично-Луганському районі; з 20.02.2012 по 23.05.2013 у зв`язку з реорганізацією відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» на посаді начальника Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області в порядку переведення з ДПІ в Станично-Луганському районі відповідно до частини третьої статті 36 Кодексу законів про працю України; з 24.05.2013 по 19.05.2015 у зв`язку з реорганізацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» на посаді начальника Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області у порядку переведення з ДПІ у Станично- Луганському районі Луганської області ДПС відповідно частини четвертої статті Кодексу законів про працю України з присвоєнням 9 рангу державного службовця, та перевести з пенсії за віком.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області перерахувати ОСОБА_1 пенсію згідно із пунктом 12 Розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723- XII з дати звернення - 12.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд. 20) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено та підписано 05 листопада 2019 року.

Суддя

С.В. Борзаниця