open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
 

                                                                                                                                                                                                                                                              

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                             

30 вересня 2019 року

Справа № 160/7342/19

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Голобутовського Р.З.  

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс-Проект" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Проект» (далі – позивач) з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці ДФС: №UА 110190/2019/00124, № UА 110190/2019/00106, № UА 110190/2019/00108;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС № UА 110000/2019/500092/2 від 05.07.2019 року; № UА 110000/2019/500079/2 від 20.06.2019 року, № UА 110000/2019/500081/2 від 20.06.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Проект», як покупцем, та компанією-нерезидентом «GOODMARK PROJECTS FZE», як продавцем, укладено контракт № GPUT2104-1 на загальну суму 500000 доларів США (далі - Контракт) на поставку Товару - шини та покришки для велосипедів. Так, на виконання контракту компанія «GOODMARK PROJECTS FZE» здійснила три поставки товару на однакових умовах постачання. Відповідно до специфікацій та інвойсів поставка товару здійснювалась на умовах СFR. Для здійснення митного оформлення придбаного товару, позивачем до Дніпропетровської митниці ДФС були подані електронні митні декларації, в яких позивач визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, а саме: № UA110190/2019/505536 від 12.06.2019 року, № UA 110190/2019/505750 від 20.06.2019 року, № UA 110190/2019/506284 від 05.07.2019 року. Разом з деклараціями підприємством надано відповідачу: контракт № GPUT2104-1 від 21.04.2019 року, додатки на поставку товару до контракту, прайси, специфікації, інвойси, морські коносаменти, пакувальні листи, міжнародні товарно-транспортні накладні, висновки торгово-промислової палати, сертифікати якості. На етапі перевірки митної вартості, відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за основним (першим) методом у зв`язку з тим, що обраний декларантом метод визначену митної вартості товару не відповідає умовам, наведеним у главі 9 МК України, відповідно до ч. 6 ст.54 МК України нібито подані документи не містять усіх даних, що підтверджують відомості щодо складових мита вартості оцінюваних товарів. Згідно з вимогами ст.53 Митного кодексу України відповідач повідомленнями витребував позивача додаткові документи за переліком для підтвердження митної вартості. Позивач зазначає, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Враховуючи викладене, позивач під час митного оформлення надав всі наявні у цьому випадку документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого ТОВ «Укртранс-Проект» товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 02.08.2019 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали.

27.08.2019 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому Дніпропетровська митниця ДФС проти задоволення позову заперечує, оскільки за результатами перевірки документів, наданих до митного оформлення, виявлено розбіжності, що позивачем так і не були усунуті у ході консультацій. Враховуючи встановлену невідповідність відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару та за результатами розгляду додатково наданих документів, унеможливили проведення обчислення заявленого рівня митної вартості за обраним декларантом методом визначення митної вартості, у зв`язку із чим і були прийняті оскаржувані рішення. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийняті у відповідності до норм Митного кодексу України і підстави для їх скасування відсутні.

11.09.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що відсутність інформації про продаж ідентичних товарів у відповідача не є підставою для незастосування основного методу визначення митної вартості, оскільки всі необхідні відомості для його застосування однозначно документально підтверджені.

27.09.2019 року відповідачем подано заперечення проти відповіді на відзив, де зазначено, що підставою для коригування митної вартості товарів позивача стали розбіжності та неповні відомості у документах, які впливають на числові значення складових митної вартості, неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-3 ст. 53 МК України.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У судове засідання сторони не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка будь-якого учасника справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

16.09.2019 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

21.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Проект», як покупцем, та компанією-нерезидентом «GOODMARK PROJECTS FZE», як продавцем, укладено контракт № GPUT2104-1 на загальну суму 500000 доларів США (далі - Контракт) на поставку Товару - шини та покришки для велосипедів.

Для здійснення митного оформлення придбаного товару, позивачем до Дніпропетровської митниці ДФС були подані електронні митні декларації, в яких позивач визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, а саме: № UA110190/2019/505536 від 12.06.2019 року, № UA 110190/2019/505750 від 20.06.2019 року, № UA 110190/2019/506284 від 05.07.2019 року.

Разом з деклараціями підприємством надано відповідачу: контракт № GPUT2104-1від 21.04.2019 року, додатки на поставку товару до контракту, прайси, специфікації, інвойси, морські коносаменти, пакувальні листи, міжнародні товарно-транспортні накладні, висновки торгово-промислової палати, сертифікати якості.

Позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару ЕМД № UA110190/2019/505536 від 12.06.2019 року:

Товар №1 «Камери гумові для велосипедів» в асортименті - 0,328 дол.США/шт. (1,4 дол.США/кг);

Товар №2 «Шини пневматичні для велосипедів» в асортименті 0,328 дол.США/шт. (1,4 дол.США/кг).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ).

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 3 ст. 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Декларантом подано додаткові документи.

Рівень заявленої декларантом митної вартості товарів становить:

Товар №1 «Камери гумові для велосипедів» в асортименті - 0,328 дол.США/шт. (1,4 дол.США/кг).

Товар №2 «Шини пневматичні для велосипедів» в асортименті 0,328 дол.США/шт. (1,4 дол.США/кг).

Проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначенні митної вартості.

Митна вартість, визначена митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів з урахуванням виробника, призначення, термінів ввезення, асортименту (враховуючи основну одиницю виміру товарів, згідно з УКТЗЕД):

Товар №1 - «Камери гумові для велосипедів в асортименті, Країна виробництва - ТН, Виробник - «DEESTONE CORPORATION LIMITED» - 2,04 дол.США/кг (UА 807190/2019/011703 від 03.05.2019);

Товар №2 «Шини гумові нові для велосипедів в асортименті, Країна виробництва - ТН, Виробник - «DEESTONE CORPORATION LIMITED» - 1,8 дол.США/кг (UА 807190/2019/011703 від 03.05.2019).

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 20.06.2019 № UA 110000/2019/500079/2.

Позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару ЕМД № UA 110190/2019/505750 від 20.06.2019 року:

Товар №1 «Шини пневматичні для велосипедів» в асортименті, ТМ ХАЧМАС, виробник: нема даних - 0,51688 дол.США/шт. (0,6 дол.США/кг);

Товар №2 «Камери гумові для велосипедів» в асортименті, ТМ – ХАЧМАС, виробник: нема даних - 0,402645 дол.США/шт. (1,41 дол.США/кг).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ).

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 3 ст. 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Митницею 20.06.2019 отримано лист імпортера №б/н від 20.06.2019 року про відсутність документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Рівень заявленої декларантом митної вартості товарів становить:

Товар №1 «Шини пневматичні для велосипедів» в асортименті, ТМ ХАЧМАС, виробник: нема даних - 0,51688 дол.США/шт. (0,6 дол.США/кг);

Товар №2 «Камери гумові для велосипедів» в асортименті, ТМ – ХАЧМАС, виробник: нема даних - 0,402645 дол.США/шт. (1,41 дол.США/кг).

Митна вартість, визначена митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів з урахуванням виробника, призначення, термінів ввезення, асортименту (враховуючи основну одиницю виміру товарів, згідно з УКТЗЕД):

Товар №1 - «Шини гумові, нові, для велосипедів, що можуть використовуватися з камерами та без, Торговельна марка - Хачмас, Виробник - немає даних. Країна виробництва – «СN» - 1,81 дол.США/кг (ЕМД № UА500010/2019/014494 від 05.06.2019).

Товар №2 «Камери гумові, нові, для велосипедів, Торговельна марка - Хачмас. Виробник - немає даних. Країна виробництва - «СN» - 2,05 дол.США/кг (ЕМД № UА500010/2019/014494 від 05.06.2019).

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 20.06.2019 № UА110000/2019/500081/2.

Позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару ЕМД № UA 110190/2019/506284 від 05.07.2019 року:

Товар №1 «Шини пневматичні для велосипедів» в асортименті, ТМ ХАЧМАС, виробник: нема даних - 0,6175 дол.США/шт. (0,6028 дол.США/кг);

Товар №2 «Камери гумові для велосипедів» в асортименті, ТМ – ХАЧМАС, виробник: нема даних - 0,3877 дол.США/шт. (1,4040 дол.США/кг).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ).

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 3 ст. 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Митницею 05.07.2019 отримано лист імпортера №б/н від 05.07.2019 року про відсутність документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Рівень заявленої декларантом митної вартості товарів становить:

Товар №1 «Шини пневматичні для велосипедів» в асортименті, ТМ ХАЧМАС, виробник: нема даних - 0,6175 дол.США/шт. (0,6028 дол.США/кг);

Товар №2 «Камери гумові для велосипедів» в асортименті, ТМ – ХАЧМАС, виробник: нема даних - 0,3877 дол.США/шт. (1,4040 дол.США/кг).

Митна вартість, визначена митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів з урахуванням виробника, призначення, термінів ввезення, асортименту (враховуючи основну одиницю виміру товарів, згідно з УКТЗЕД):

Товар №1 - «Шини гумові, нові, для велосипедів, що можуть використовуватися з камерами та без, Торговельна марка - Хачмас, Виробник - немає даних. Країна виробництва – «СN» - 1,81 дол.США/кг (ЕМД № UА500010/2019/014494 від 05.06.2019), що розраховується як 1,8541 дол.США/кг.

Товар №2 «Камери гумові, нові, для велосипедів, Торговельна марка - Хачмас. Виробник - немає даних. Країна виробництва - «СN» - 2,0500 дол.США/кг (ЕМД № UА500010/2019/014494 від 05.06.2019), що розраховується як 0,5661 дол.США/кг.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 05.07.2019 № UА110000/2019/500092/2.

Позивач скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за ЕМД від 20.06.2019 №UА110190/2019/505768, від 24.06.2019 №UА110190/2019/505766, від 08.07.2019 №UА 110190/2019/506317.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано Картки відмови у митному оформленні №UА 110190/2019/00106, №UА 110190/2019/00108, №UА 110190/2019/00124.

Вважаючи вищевказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України  права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України  якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України  містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року”.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього  Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Під час митного оформлення відповідач мотивував рішення про коригування митної вартості відсутністю: 1) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними : організаціями, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) копію митної декларації країни відправлення.

За умовами поставки CFR (Інкотермс 2010), застосованими до контракту, саме продавець товару відповідає за всі витрати та формальності, включаючи будь-які перевантаження, щодо доставки у порт призначення (м. Одеса), оскільки вони вже включені у вартість товару. На позивача ж покладається обов`язок виконати митні формальності для ввезення товару, сплатити імпортні митні або виконати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

У ході розгляду справи судом встановлено, що договорів з третіми особами, пов`язаних з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладалося, відтак, вони у позивача відсутні.

Також позивач вказує на те, що платежів третім особам на користь продавця по контракту не проводилось, відтак, рахунки у позивача відсутні.

Оплата товару за рахунком не здійснювалась, оскільки відповідно до Контракту оплата здійснюється не пізніше 90 календарних днів з моменту перетинання товаром українського кордону.

У той же час, жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для договорів міжнародної купівлі-продажу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

У відповідності до частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України.

З аналізу наведених обставин та приписів законодавства видно, що порядок розрахунків за Контрактом не суперечить світовій практиці та не унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Судом встановлено, що інших платіжних та/або бухгалтерських документів у позивача немає.

Крім того, у позивача відсутні і каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Витрати на транспортування включені у вартість товару за контрактом.

Митна декларація країни експорту у позивача відсутня та не подавалась, оскільки п.2 ст.53 Митного кодексу України встановлено перелік документів, які декларант подає разом з митною декларацією органу доходів і зборів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Серед цих документів відсутній такий документ, як митна декларація країни експорту.

Суд зазначає, що вказані документи відповідно до ч.3 ст.53 МК України подаються за наявності їх у декларанта. Тобто законодавець припускає, що таких документів може не бути у декларанта або не існувати взагалі.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані ж позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем того, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови у митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року”, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу на те, що приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок про те, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Крім того, як вже зазначалося, суд встановив, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за ЕМД № UА 807190/2019/011703 від 03.05.2019 року, № UА500010/2019/014494 від 05.06.2019 року.

При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Суд також вказує на те, що у матеріалах справи є висновок експерта Дніпропетровської ТПП від №ГО-1349/2 від 18.06.2019 року, у яких зазначено про можливість відповідності вартості ринковій вартості згідно з контрактом, специфікацією та інвойсом.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Беручи до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №804/16980/14, № 815/2013/15.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300124/2 від 08.07.2019р., №UA100000/2019/300126/2 від 11.07.2019р., №UA100000/2019/300127/2 від 11.07.2019р., №UA100120/2019/000041/2 від 15.07.2019р., №UA100000/2019/300131/2 від 17.07.2019р., №UA100120/2019/300132/2 від 18.07.2019р., №UA100120/2019/300133/2 від 22.07.2019р. з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС №UA100120/2019/00173, №UA100120/2019/00179, №UA100120/2019/00180, №UA100120/2019/00182, №UA100120/2019/0013086, №UA100120/2019/00188, №UA100120/2019/00189 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що “принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок про те, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягує з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ “Укртранс-Проект” судові витрати з оплати судового збору у розмірі 6021 (шість тисяч двадцять одна)грн. відповідно до платіжного доручення №40 від 25.07.2019 року.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Проект» (вул. Дніпросталівська, 5/432, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 42389694) до Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправними і скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці ДФС: №UА110190/2019/00124, №UА 110190/2019/00106, №UА110190/2019/00108.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС: № UА110000/2019/500092/2 від 05.07.2019 року, №UА 110000/2019/500079/2 від 20.06.2019 року, № UА110000/2019/500081/2 від 20.06.2019 року.

Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39421732) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Проект» (код ЄДРПОУ 42389694) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 6021 (шість тисяч двадцять одна) грн. відповідно до платіжного доручення №40 від 25.07.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                       Р.З. Голобутовський

                                                                

                                                                

Джерело: ЄДРСР 85394202
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку