Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №280/82/18

провадження № 61-364св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 10 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області

(далі - УВД ФССУ у Житомирській області, виконавча дирекція), третя особа - ОСОБА_2 , з позовом, у якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 19 грудня 2017 року; поновити її на роботі на посаді головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Коростишівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Позовна заява мотивована тим, що у трудових відносинах з відповідачем позивач знаходилась з 09 квітня 2001 року, перебувала на різних посадах, а з 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 обіймала посаду головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Коростишівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Коростишівському районі.

3. 26 жовтня 2017 року позивач отримала попередження про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє звільнення.

4. 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про те, що посада, яку вона займає, скорочується, вакантні посади відповідно до її фаху відсутні. У зв`язку з цим, вона підлягає звільненню 29 грудня 2017 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

5. 22 грудня 2017 року позивач отримала наказ від 19 грудня 2017 року про звільнення з посади з 29 грудня 2017 року у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

6. Позивач посилається на те, що при її звільненні не були дотримані встановлені законодавством гарантії прав працівників та вимоги до процедури такого звільнення, а саме: пункти 3 та 10 частини другої статті 42, стаття 49-2 КЗпП України.

7. Крім того, позивач наголошує на тому, що її звільнення відбулось без отримання згоди профспілкового органу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області

від 16 квітня 2018 року у складі судді Василенка Р. О. позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника УВД ФССУ у Житомирській області Прокопчука В. В. від 19 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Коростишівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Коростишівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області

з 30 грудня 2017 року.

Стягнуто з УВД ФССУ у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2017 року по день постановлення рішення в сумі 38 000,16 грн.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не повідомив належним чином позивача про її звільнення за 2 місяці у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, що свідчить про незаконність звільнення працівника, наявність правових підстав для поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою апеляційного суду Житомирської області від 10 вересня

2018 рокуапеляційну скаргу УВД ФСС України у Житомирській області задоволено частково. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

11. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Коростишівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня

2017 року на 20 лютого 2018 року.

12. Стягнуто з УВД ФСС України у Житомирській області на користь

ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період

з 02 січня по 20 лютого 2018 року в розмірі 18 472,30 грн, а на користь держави судовий збір в розмірі 1 409,60 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що про наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади (штату працівників) позивач була попереджена лише 20 грудня 2017 року і саме з цього часу почався перебіг двомісячного строку персонального попередження працівника про наступне вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, який передбачений частиною першою статті 49-2 КЗпП України.

14. На час попередження про звільнення та звільнення у відділенні були відсутні будь-які вакантні посади. Працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були прийняті на роботу за строковим трудовим договором 05 січня 2018 року, під час дії нового штатного розкладу,

15. Звільнення позивача відбулось за згодою профспілкового органу на її звільнення.

16. Установивши, що під час звільнення позивача роботодавцем не додержано лише строк попередження позивача про наступне звільнення, апеляційний суд змінив дату звільнення ОСОБА_1 з 29 грудня

2017 року на 20 лютого 2018 року (20 грудня 2017 року + 2 місяці), та стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 02 січня 2018 року по 20 лютого 2018 року в сумі 18 472,30 грн.

17. Правових підстав для поновлення позивача на роботі судом апеляційної інстанції не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми статті 49-2 КЗпП України, яка встановлює порядок вивільнення працівників, та статті 42 КЗпП України, яка передбачає переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

20. Заявник зазначає, що апеляційний суд проігнорував ту обставину, що позивачу взагалі не пропонувались вакантні посади з нового штатного розпису, вже затвердженого відповідачем 31 жовтня 2017 року, при цьому дати введення в дію цей штатний розпис не містить. Доказів того, що позивач відмовилась від переведення на одну з посад за новим штатним розписом, матеріали справи не містять. Відповідач не довів відсутність у нього можливості перевести позивача на одну з цих посад. В день звільнення позивача відбулось переведення інших п`ятьох працівників відділення на нові посади за новим штатним розписом. Відповідач мав можливість і повинен був запропонувати позивачу роботу на одній з посад згідно нового штатного розпису.

Доводи інших учасників справи

21. У відзивах на касаційну скаргу відповідач Управління ВД ФСС України у Житомирській області та третя особа ОСОБА_2 заперечують проти доводів касаційної скарги позивача та просять залишити без змін прийняту апеляційним судом постанову, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

23. Ухвалою Верховного Суду 24 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з відповідачем

з 09 квітня 2001 року.

25. З 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 була прийнята в порядку переведення на посаду головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Коростишівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Коростишівському районі.

26. 26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 отримала попередження про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє звільнення.

27. 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про те, що посада, яку вона займає, скорочується, вакантні посади відповідно до її фаху відсутні. У зв`язку з цим, вона підлягає звільненню 29 грудня 2017 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

28. 22 грудня 2017 року позивач отримала наказ від 19 грудня 2017 року про звільнення з посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статі 40 КЗпП України з 29 грудня 2017 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

29. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

30. Касаційна скарга підлягає частково задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

32. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

34. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

35. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

36. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилалася на незаконність її звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

37. Положеннями частини четвертої статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

39. Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

40. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

41. Відповідно до статті 49-2КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

42. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

43. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи - інша наявна робота.

44. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

45. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

46. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

47. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

48. З обставин справи, встановлених судом, слідує, що позивач

ОСОБА_1 обіймала посаду головного спеціаліста з обліку страхувальників відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму Коростишівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Коростишівському районі. Роботодавець повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно з штатним розписом, який вводиться в дію з 01 січня 2018 року посада, яку позивач обіймає, скорочується. Вакантні посади відповідно до її фаху відсутні. У зв`язку з чим ОСОБА_1 підлягає звільненню згідно пункту статті 40 КЗпП України.

49. Апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення позивача у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням норм трудового законодавства, а недодержання роботодавцем лише строку попередження про наступне звільнення є підставою для зміни дати звільнення з 29 грудня 2017 року

на 20 лютого 2018 року (20 грудня 2017 року + 2 місяці).

50. Проаналізувавши штатні розписи, апеляційний суд встановив, що станом

на 01 січня 2018 року було скорочено ряд посад, зокрема, посаду, яку займала позивач. На час попередження про звільнення та на момент звільнення

у відділенні були відсутні будь-які вакантні посади. Працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були прийняті на роботу за строковим трудовим договором 05 січня 2018 року, під час дії нового штатного розкладу. До дня звільнення позивачки первинна профспілкова організація надала згоду на її звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників.

51. Урахувавши, що позивач про своє звільнення була попереджена

лише 20 грудня 2017 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме з цього часу почався перебіг двомісячного строку персонального попередження працівника про наступне вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, який передбачений частиною першою статті 49-2 КЗпП України.

52. Разом із тим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що звільнення працівника за пунктом 1 статі 40 КЗпП України вважається таким, що проведено з дотриманням норм трудового законодавства, зокрема, у тому разі, коли працівникові було запропоновано всі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві і які існували на день звільнення працівника.