Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 757/63347/16-ц

провадження № 61-29287св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Кручі Дніпра»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року у складі судді Литвинової І. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Кручі Дніпра» (далі - ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра») про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наприкінці грудня 2015 року позивач дізналася, що у щотижневику «Бульвар Гордона» № НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 була надрукована стаття з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2», яка містить висловлювання відповідача ОСОБА_2 , які принижують її честь, гідність та ділову репутацію.

Позивач зазначала, що розповсюджена інформація принижує її гідність як директора ТОВ «Кіноман» та паплюжить як людину, оскільки вона очолює кінотеатр вже багато років, і протягом всього часу своєї роботи завжди дбала про збереження майна кінотеатру.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила:

- визнати такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 висловлювання ОСОБА_2 , які були розповсюджені ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра» в статті з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2» у друкованому засобі масової інформації щотижневику «Бульвар Гордона » № НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

«...Непонятно, как ОСОБА_1 узнала о причине поджога «Жовтня» раньше милиции и как потушенная на первом этаже шашка привела к возгоранию на чердаке, куда имеет доступ только дирекция кинотеатра...... Пожар , произошедший в прошлом году, думаю, еще будет расследоваться. Как до сих пор мы не знаем, кто виновен в расстреле людей на Майдане , так не знаем и того, кто и зачем устроил поджог « Жовтня ». Единственную версию озвучила в первый же вечер до проведения следствия директор кинотеатра ОСОБА_1, дескать, причиной происшествия стал просмотр программы ЛГБТ-сообщества. Совершенно непонятно, как она узнала об этом раньше милиции? Может, лет через 10 станет известно, что произошло на самом деле, и как брошенная шашка, потушенная в зале на первом этаже, привела к возгоранию на чердаке, куда имеет доступ только дирекция кинотеатра... ходят слухи, что это было выгодно самой ОСОБА_1...»

«...Выпады против нас демонстрируют моральный облик самой госпожи ОСОБА_1. Мне не хочется вступать с ней в переговори. Базарные прения не совсем в стиле нашего фестиваля. Может, ей лучше кинотеатр открывать на Привозе? Думаю, она неправильно выбрала себе профессию и чудесно могла бы писать женские романы, или детективы, или порнографические истории. Наверное, в таком востребованном жанре ей было бы неплохо себя реализовать...». «...Вся история - сплошные манипуляции. Сначала ОСОБА_1 использовала одних людей. Когда они перестали быть нужными, взяла других.

Тот же ОСОБА_11 приходил к нам на фестиваль « Молодость » на дискуссию по теме ЛГБТ. У меня не было с ним разговора, не имею понятия о его позиции. Знаю только, что ОСОБА_1 его отстранила , когда он перестал быть нужен».

«...И после пожара я снова предложил приватизировать «Жовтень». На что ОСОБА_1 сказала: «Нет, ни в коем случае!».

Почему же?

Потому что очень хорошо иметь копеечную аренду, вести предпринимательскую деятельность в компании «Киноман» и еще получать дотации от города».

- стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Видавничий дім «Кручі Дніпра» на її користь 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що інформація, на яку позивач посилається у своєму позові як на недостовірну та таку, що зачіпає її інтереси, шкодить її діловій репутації і принижує її честь та гідність, не містить фактичних даних. Оспорювана інформація є лише критикою, оцінкою дій, припущеннями, особистою думкою особи, що її висловлює, а тому не може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності, у зв`язку з чим на підставі частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію»зазначені висловлювання є оціночними судженнями.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вислови не містять фактичних даних, а є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, направлених на критичну оцінку певних фактів, тобто є оціночними судженнями.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»,

за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку

за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних відносин статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , уяких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У щотижневику «Бульвар Гордона » (випуск № НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1) міститься стаття, написана з інтерв`ю з відповідачем ОСОБА_2 , під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2» (а. с. 14-15).

У публікації містяться цитати: «...Непонятно, как ОСОБА_1 узнала о причине поджога «Жовтня» раньше милиции и как потушенная на первом этаже шашка привела к возгоранию на чердаке, куда имеет доступ только дирекция кинотеатра...

... Пожар , произошедший в прошлом году, думаю, еще будет расследоваться. Как до сих пор мы не знаем, кто виновен в расстреле людей на Майдане , так не знаем и того, кто и зачем устроил поджог « Жовтня ». Единственную версию озвучила в первый же вечер до проведения следствия директор кинотеатра ОСОБА_1, дескать, причиной происшествия стал просмотр программы ЛГБТ-сообщества. Совершенно непонятно, как она узнала об этом раньше милиции? Может, лет через 10 станет известно, что произошло на самом деле, и как брошенная шашка, потушенная в зале на первом этаже, привела к возгоранию на чердаке, куда имеет доступ только дирекция кинотеатра...

...ходят слухи, что это было выгодно самой ОСОБА_1...»

«...Выпады против нас демонстрируют моральный облик самой госпожи ОСОБА_1. Мне не хочется вступать с ней в переговори. Базарные прения не совсем в стиле нашего фестиваля. Может, ей лучше кинотеатр открывать на Привозе?

Думаю, она неправильно выбрала себе профессию и чудесно могла бы писать женские романы, или детективы, или порнографические истории. Наверное, в таком востребованном жанре ей было бы неплохо себя реализовать...».

«...Вся история - сплошные манипуляции. Сначала ОСОБА_1 использовала одних людей. Когда они перестали быть нужными, взяла других.

Тот же ОСОБА_11 приходил к нам на фестиваль « Молодость » на дискуссию по теме ЛГБТ. У меня не было с ним разговора, не имею понятия о его позиции. Знаю только, что ОСОБА_1 его отстранила , когда он перестал быть нужен».

«...И после пожара я снова предложил приватизировать «Жовтень». На что ОСОБА_1 сказала: «Нет, ни в коем случае!».

Почему же?

Потому что очень хорошо иметь копеечную аренду, вести предпринимательскую деятельность в компании «Киноман» и еще получать дотации от города».

Видавником тижневика є відповідач - ТОВ Видавничий дім «Кручі Дніпра» (а. с. 14в).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і у цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У абзаці четвертому пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 827 засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, та врахувавши, що позивач є публічною особою, а саме перебуває на посаді керівника, є членом Експертної комісії з питань кінематографії, членом Правління Громадської спілки «Союз кінотеатрів України», а тому відкрита для суворої критики і пильного нагляду громадськості, й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк