Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 711/9555/16-ц

провадження № 61-18567св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «Надія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Крамаренко Світланою Яківною, на рішення Придніпровського районного суду міста Черкас від 22 лютого 2017 року у складі судді Степаненко О. М. та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Позов мотивований тим, що 07 жовтня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, у якому народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у подружжя не склалося, примирення не можливе, тому ОСОБА_1 просив розірвати шлюб.

Крім того, за час шлюбу вони з відповідачем придбали майно, але домовленості поділити вказане майно в досудовому порядку не досягнуто.

За час шлюбу сторони придбали таке майно: однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,2 кв. м, вартістю 628 432,00 грн; сплачений пай на будівництво трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74,66 кв. м, вартістю 612 212,00 грн; автомобіль «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску, вартістю 82 640,00 грн.

Крім того, під час шлюбу придбано інше спільне майно: телевізор «LCD Sony Bravia 32», холодильник двокамерний «Stinol», газова плита «Gorenie», електричний бойлер на 80 л, пральна машина «Candy», ноутбук «HP 15», планшет «Samsung Tab S 10,5», микрохвильова піч «Samsung», супутникова антена, кухонна стінка вбудована, шафа-купе вбудована, стінка дитяча кутова, диван, комод. Однак на вказане майно він не претендує, бажає, щоб воно залишилось у відповідача.

Також ОСОБА_1 зазначає, що 20 вересня 2016 року між ним і ПАТ «ОТП Банк» укладено договір споживчого кредиу на загальну суму 14 923,13 грн, за яким є заборгованість в сумі 9 423,00 грн.

12 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ «Альфа-Банк» відкрито відновлювану кредитну лінію в розмірі 8 000,00 грн. Кредитний договір укладався позивачем, як фізичною особою на поточні потреби. Заборгованість за договором становить 7 093,56 грн.

Загальна сума заборгованості становить 22 923,00 грн. Вказані кредитні кошти отримувались на потреби сім`ї.

Просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: визнати за ОСОБА_1 об`єкт паювання - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску, з компенсацією половини його вартості на користь ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини кредитних боргових зобов`язань перед ПАТ «ОТП Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» в розмірі 11 462,00 грн; все інше майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя залишити за ОСОБА_2 . Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 645,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому, вказуючи на існування іншого майна, крім зазначеного ОСОБА_1 у первісному позові, просила поділити спільне майно за іншим варіантом, а саме: визнати за ОСОБА_2 право власності на пайовий внесок у Приватному підприємстві «Надія» (далі - ПП «Надія») в сумі 612 212,00 грн та, відповідно всі майнові права, що виникають з договору від 28 січня 2015 року № 68-34/2-15 пайової участі в будівництві трикімнатної квартири загальною площею 74,66 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , та додаткової угоди № 1 до нього від 08 травня 2015 року; однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 залишити за відповідачем ОСОБА_1 , стягнувши з нього на її користь компенсацію різниці вартості нерухомого майна в сумі 16 220,00 грн; автомобіль «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 залишити відповідачеві ОСОБА_1 , стягнувши з нього на її користь компенсацію 1/2 його вартості в сумі 41 320,00 грн; побутову техніку та меблі на загальну суму 27 170,00 грн залишити їй, іншу частину на загальну суму 34 700,00 грн - відповідачу із стягненням грошової компенсації на її користь різниці вартості речей в сумі 7 530,00 грн; гараж та альтанку в Садівничому товаристві «Промстроєвець» Золотоніського району Черкаської області на загальну суму 103 800,00 грн залишити ОСОБА_1 з грошовою компенсацією їй 1/2 частини вартості цього майна в сумі 51 900,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на її користь 29 923,00 грн (згідно з курсом Національного банку України на 08 грудня 2016 року: 1 долар США - 26,02 грн) як компенсацію 1/2 частини грошового вкладу в сумі 2 300,00 дол. США, які знаходились на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 у Публічному акціонерному товаристві акціонерному банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»). Проти задоволення позову щодо розірванння шлюбу не заперечувала.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року первісний та зустрічний позови задоволено частково. Шлюб між сторонами розірвано. Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на пайовий внесок у ПП «Надія» у розмірі 612 212,00 грн та на майнові права, що виникають з договору від 28 січня 2015 року № 68-34/2-15 пайової участі в будівництві трикімнатної квартири загальною площею 74,66 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , та додаткової угоди № 1 від 08 травня 2015 року. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на пайовий внесок у ПП «Надія» у розмірі 612 212,00 грн за договором від 28 січня 2015 року № 68-34/2-15 пайової участі в будівництві трикімнатної квартири загальною площею 74,66 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , та додатковою угодою № 1 від 08 травня 2015 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Залишено у власності ОСОБА_1 автомобіль «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску, припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на вказаний автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 41 320,00 грн компенсації 1/2 частини вартості автомобіля «Chevrolet Lacetti». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 29 923,00 грн компенсації 1/2 частини грошового вкладу в сумі 2 300,00 дол. США, які знаходились на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ АБ «Укргазбанк». В іншій частині первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в частині розподілу спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з інтересів неповнолітнього ОСОБА_4 , який залишився проживати з ОСОБА_2 в однокімнатній квартирі, виходячи з того, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним житлом неповнолітнього сина та відповідає умовам і нормам для його проживання. Інше майно подружжя суд розподілив відповідно до часток сторін у майні та стягнув грошову компенсацію з позивача на користь відповідача за залишений у власності позивача автомобіль без попереднього внесення суми компенсації на депозит суду. Предмети побутової техніки та меблі суд першої інстанції не поділив, оскільки ОСОБА_1 виявив бажання залишити їх відповідачу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року скасовано в частині розподілу автомобіля «Chevrolet Lacetti», побутової техніки та меблів. Ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини за кожним на автомобіль «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , із залишенням його в їх спільній сумісній власності. Визнано за ОСОБА_2 право власності на телевізор «LCD Sony Bravia 32», холодильник двокамерний «Stinol», газову плиту «Gorenie», електричний бойлер на 80 л, пральну машину «Candy», ноутбук «HP 15», планшет «Samsung Tab S 10,5» мікрохвильову піч «Samsung», супутникову антену, кухонну стінку вбудовану, шафу-купе вбудовану, стінку дитячу кутову, диван комод, ТВ тюнер, ліжко двоспальне. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що сторони не досягли згоди щодо вартості автомобіля, ОСОБА_1 не вносив компенсації на депозитний рахунок. Щодо стягнення вартості рухомих речей суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, враховуючи заяву позивача про відмову від поділу рухомих речей, мав про цю заяву зазначити у рішенні суду та провести їх поділ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року, просила оскаржувані рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

18 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження від 07 червня 2019 року № 631/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

02 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суди не дотримали вимог частини першої статті 70 СК України щодо рівності часток чоловіка та дружини в разі поділу майна. При поділі нерухомого майна - однокімнатної квартири та пайового внеску суд першої та апеляційної інстанцій враховував ринкову вартість однокімнатної квартири, яка була погоджена сторонами, та вартість пайового внеску за договором пайової участі в будівництві трикімнатної квартири. Однак, визнавши за ОСОБА_1 право власності на пайовий внесок та всі майнові права за договором пайової участі, як наслідок отримання ним у власність трикімнатної квартири, суд не взяв до уваги, що ринкова вартість цієї квартири значно більша ніж однокімнатної квартири.

Крім того, позбавивши її права на отримання частки в трикімнатній квартирі, визнавши за нею право власності на однокімнатну квартиру, суд першої інстанції безпідставно проігнорував норми статті 50 ЖК Української РСР щодонеприпустимості спільного проживання осіб різної статі старше 9 років в одній кімнаті, крім подружжя, оскільки зазначена норма захищає інтереси неповнолітньої дитини.

Вказує на вибірковий підхід суду апеляційної інстанції до тлумачення положень частин червертої, п`ятої статті 71 СК України, зокрема, зазначивши, що ОСОБА_1 не вніс на депозитний рахунок компенсацію вартості автомобіля, також суд не надав оцінки тому, що ОСОБА_1 не вніс на депозитний рахунок компенсацію вартості пайого внеску за трикімнатну квартиру.

Крім того, встановивши, що поділ спільного майна подружжя впливає на житлові інтереси та права неповнолітньої дитини, суд відповідно до статті 45 ЦПК України для постановлення законного та обґрунтованого рішення повинен був залучити для надання висновків орган опіки та піклування Черкаської міської ради.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Заперечень на касаційну скаргу від інших учасників не надходило.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що із 07 жовтня 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час шлюбу сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Її вартість на час розгляду справи в сумі 628 432,00 грн погоджена сторонами.

Крім того, за час шлюбу сторони сплатили пайовий внесок у ПП «Надія» в сумі 612 212,00 грн за договором від 28 січня 2015 року № 68-34/2-15 пайової участі в будівництві трикімнатної квартири загальною площею 74,66 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , та додатковою угодою № 1 від 08 квітня 2015 року, а також придбали автомобіль «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 82 640,00 грн. Вартість автомобіля на час розгляду справи у розмірі 82 640,00 грн погоджена сторонами.

За час шлюбу з ОСОБА_2 у ПАТ АБ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкриті валютні рахунки на загальну суму 2 313,00 дол. США.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Верховний Суд виходить з того, що у справах про поділ спільного майна подружжя необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Ухвалюючи рішення про залишення за ОСОБА_1 права власності на майновий пай, а за ОСОБА_2 права власності на однокімнатну квартиру, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли помилкового висновку, оскільки такий поділ є несправедливим у розумінні частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України, так як згоди жодного з подружжя на компенсацію немає.

Верховний Суд бере до уваги доводи касаційної скарги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про те, що суди не застосували положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України, якою визначено обов`язковість згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Водночас відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

ОСОБА_1 виконав грошові зобов`язання за договором від 28 січня 2015 року № 68-34/2-15 пайової участі в будівництві трикімнатної квартири загальною площею 74,66 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , та додаткової угоди № 1 до нього від 08 травня 2015 року, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, установлену договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або для набуття права на майнові права на цей об`єкт.

З огляду на те, що право власності у ОСОБА_1 на час розгляду справи не виникло, тому поділ майнових прав, у спосіб визначений судом, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності (частина дев`ята статті 7 СК України), а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних рішень в частині поділу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та майнових прав, що виникають з договору від 28 січня 2015 року № 68-34/2-15 пайової участі в будівництві трикімнатної квартири загальною площею 74,66 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , та додаткової угоди № 1 до нього від 08 травня 2015 року, та ухвалення в цій частині нового рішення про визначення ідеальних часток подружжя на вказане майно.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , що поділ спільного майна подружжя впливає на житлові інтереси та права неповнолітньої дитини, проте суд першої інстанції відповідно до статті 45 ЦПК України 2004 року для постановлення законного та обґрунтованого рішення не залучив для надання висновків орган опіки та піклування Черкаської міської ради є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі є поділ майна подружжя, а тому не впливає на житлові інтереси та права неповнолітньої дитини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень з ухваленням нового в частині поділу майна.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року в частині задоволення первісного та зустрічного позовів у частині поділу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та майнових прав, що виникають з договору від 28 січня 2015 року № 68-34/2-15 пайової участі в будівництві трикімнатної квартири загальною площею 74,66 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , та додаткової угоди № 1 до нього від 08 травня 2015 року, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 ідеальну частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 за кожним, залишивши її у спільній частковій власності.

Визнати право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 ідеальну частку майнових прав, що виникають з договору від 28 січня 2015 року № 68-34/2-15 пайової участі в будівництві трикімнатної квартири загальною площею 74,66 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , та додаткової угоди № 1 до нього від 08 травня 2015 року, за кожним.

В іншій частині рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко