Постанова

Іменем України

28 жовтня 2019 року

місто Київ

справа № 554/1583/16-ц

провадження № 61-25018св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрпошта»,

третя особа - Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом м. Полтави,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2017 року у складі судді Чуванової А. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Мартєва С. Ю., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у березні 2016 року звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 17 січня 2016 року приблизно о 12:00 год., проходячи тротуаром повз будинок Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (далі - УДППЗ «Укрпошта»), правонаступником якого є ПАТ «Укрпошта», що розташований на вул. Куйбишева в м. Полтаві, вона підсковзнулася і впала.

Вважала, що її падіння пов`язане із тим, що з даху Полтавської дирекції УДП «Укрпошта» під час відлиги натекла вода, яка згодом перетворилася на лід. Тротуар розчищений не був ані від снігу, ані від льоду та не був оброблений протиожеледними сумішами й не огороджений.

Внаслідок падіння вона отримала травму і 19 січня 2016 року їй проведена операція із вживлянням в гомілку імплантанту-блокуючого стрижня та фіксацією кісток. На лікування нею, згідно з уточненими позовними вимогами, витрачено 13 362, 95 грн, які вона просила стягнути з відповідача на її користь як відшкодування завданої їй майнової шкоди.

Також позивач зазначила, що отримана нею травма спричинила порушення її нормального ритму життя, порушення стосунків з оточуючими в результаті неможливості приділяти увагу сім`ї та трирічному сину й самостійно здійснювати і організовувати свій побут, тому просила суд стягнути з відповідача 40 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, пояснив, що у будівлі на вул. Жовтневій ( нині Соборності), 33 знаходиться також Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - Пат «Укртелеком»), на вул. Куйбишева заїжджають як автомобілі ПАТ «Укрпошта», так і авто ПАТ «Укртелеком». Відповідач зазначив, що територія, на якій впала позивач, не належить відповідачу, але її прибирають, керуючись актом розміщення і схемою 2008 року, на якій темним кольором позначені межі території для прибирання. Зазначив, що вини відповідача у падінні позивача не доведено, акт про нещасний випадок не складався, до інспекції та відповідача позивач не зверталася, точне місце падіння не встановлено, не доведено, що не прибиралась територія, тому причиною падіння стала особиста необережність ОСОБА_1

Третя особа пояснила, що організації складають схеми закріплених територій, але якщо такі схеми відсутні, то згідно з правилами, за ними закріплюється автоматично територія в 20 м.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 13 362, 95 грн. Стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що судом встановлений причинний зв`язок між бездіяльністю ПАТ «Укрпошта» та наслідками такої бездіяльності у вигляді неприбирання тротуару від льоду та снігу, що призвело до падіння ОСОБА_1 , та отримання закритого перелому н/З правої великогомілкової кістки та с/З правої малогомілкової кістки, що свідчить про заподіяння позивачу відповідачем майнової шкоди. Відповідач не довів той факт, що на відрізку тротуару уздовж будинку ПАТ «Укрпошта» на вул. Куйбишева в м. Полтаві, біля газетного кіоску ПАТ «Укрпошта», де сталося падіння ОСОБА_1 , належним чином прибрано територію від льоду, посипано піском чи іншою відповідною сумішшю.

Суд першої інстанції вважав, що бездіяльність відповідача на тривалий час призвела до порушення здоров`я ОСОБА_1 та моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Саме події, які стались 17 січня 2016 року, призвели до вимушених змін у її житті, відсутності можливості вільно пересуватися, думки про те, що доведеться перенести операцію, приносили позивачу страждання та душевний біль. Визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції враховував принципи розумності, виваженості і справедливості.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що про відхилення доводів ПАТ «Укрпошта» щодо застосування до спірних правовідносин положень Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (далі - Порядок), оскільки відповідно до змісту цього Порядку лікувальний заклад не зобов`язаний повідомляти районну державну адміністрацію про отримання особою травм при падінні, таке твердження є результатом довільного тлумачення заявником змісту Порядку.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у серпні 2017 року, ПАТ «Укрпошта» просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року, провадження у справі закрити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди помилково не застосували до спірних правовідносин положення зазначеного Порядку, висновки апеляційного суду, що ПАТ «Укрпошта» довільно тлумачить положення Порядку, є помилковими. Вважає, що у зв`язку з недотриманням процедури звернення до районної державної адміністрації відповідно до пункту 6 Порядку з повідомленням про настання нещасного випадку невиробничого характеру, заявник був позбавлений можливості довести, що територія, яка підлягає ним прибиранню, на момент настання нещасного випадку була належним чином очищена від снігу та льоду, а падіння позивача зумовлено її необачністю. Заявник зазначає, що суди неповно встановили фактичні обставини та дослідили зібрані у справі докази.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просила касаційну скаргу ПАТ «Укртелеком» відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки про наявність правових підстав для часткового задоволення її позовних вимог, які підтверджені належними та допустимими доказами.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 січня 2016 року приблизно о 12:00 год ОСОБА_1 у м. Полтаві на тротуарі поблизу приміщення ПАТ «Укрпошта», зокрема будинку № 33 на вул. Жовтневій (нині Соборності ) на розі вул. Куйбишева біля газетного кіоску ПАТ «Укрпошта», на прилеглій території відповідача, підсковзнулася на неприбраному від снігу та льоду тротуарі, впала та отримала травму.

Викликана швидка медична допомога за адресою: кут Куйбишева і Октябрьської, доставила ОСОБА_1 до лікарні № 1 у м. Полтаві. Лікарем швидкої допомоги Репіним П. Г. встановлено попередній діагноз: закритий перелом обох кісток гомілки справа від падіння; внаслідок нещасного випадку; на вулиці; травма вулична, внаслідок ожеледиці.

Згідно з випискою № 406 із медичної карти ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні з 17 січня 2016 року до 01 лютого 2016 року з повним діагнозом: закритий перелом н/З правої великогомілкової кістки та с/З правої малогомілкової кістки; операція 19 січня 2016 року БІМОС правої великогомілкової кістки стержнем; рекомендовано нагляд травматолога у поліклініці за місцем проживання; дозоване навантаження на прооперовану кінцівку до 1, 5 міс; ЛФК та рентгеноконтроль.

Судами встановлено розмір майнової шкоди, завданий позивачу, у сумі 13 362, 95 грн (товарні, фіскальні чеки, квитанції).

Судом апеляційної інстанції досліджено супровідний лист від ПАТ «Укртелеком», адресований начальнику поштамту ЦПЗ-№1 від 11 грудня 2009 року, згідно з яким останнього поставлено до відома щодо необхідності прибирання снігу на території спільного використання за адресою: вул. Жовтнева, 33, м. Полтава (затверджена схема закріплення території для догляду і прибирання долучено). На супровідному листу міститься відмітка про отримання листа з додатком Полтавською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» 11 грудня 2009 року.

Відповідно до схеми закріплення території для догляду і прибирання, затвердженої 05 квітня 2009 року в. о. директора Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Перепелицею М. П. та 09 квітня 2009 року директором Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» Конюшенком В. Ю. , територія, де 17 січня 2016 року впала на неприбраному від снігу та льоду та отримала травму ОСОБА_1 , а саме у м. Полтаві на тротуарі біля приміщення ПАТ «Укрпошта» будинок № 33 на вул. Жовтневій біля газетного кіоску ПАТ «Укрпошта», повинна прибиратись саме Полтавською дирекцією УДППЗ «Укрпошта».

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм ЦК України про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Доводи заявника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин наведений Порядок, відхилені Верховним Судом, оскільки наслідком неповідомлення про нещасний випадок лікувальним закладом районної державної адміністрації не може бути звільнення відповідача від відповідальності, чинним законодавством не передбачено відшкодування шкоди потерпілій особі лише після проведення розслідування нещасного випадку невиробничого характеру. Заперечуючи проти позову, заявник мав спростувати презумпцію вини у завданні шкоди позивачу своєю бездіяльністю, а не доводити недотримання процедури розслідування нещасного випадку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України

«Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію.

Правилами благоустрою та забезпечення чистоти і порядку в м. Полтава, затвердженими рішенням Полтавської міської ради від 05 червня 2007 року (зі змінам) (далі - Правила), зокрема статтею 26 передбачено, що всі суб`єкти благоустрою повинні: відповідно до власних повноважень, вжити відповідних заходів в розробці та затвердженні схем об`єктів благоустрою. Схеми об`єктів благоустрою, з нанесенням меж територій для прибирання, затверджені в установленому порядку, є невід`ємним розділом графічної частини Правил. Один екземпляр схем повинен бути наданий для користування балансоутримувачам, або орендарям (пункт 26.1); в разі відсутності схем, прибирання проводиться на відстані до 25 м навколо споруд (включаючи 0, 5 м проїжджої частини від бордюрного каменю) (пункт 26.2). Статтею 27 Правил передбачено, що підприємства, організації і установи, незалежно від їх відомчого підпорядкування, а також власники, орендарі будинків зобов`язані своєчасно, з урахуванням пори року, прибирати території, закріплені за ними подвір`я, ділянки, що знаходяться в їхньому володінні, утримувати їх у чистоті, знищувати бур`яни, взимку прибирати сніг, зрубувати лід, посипати піском, влітку підмітати, поливати водою вулиці, площі, тротуари, двори, а також своєчасно очищати дахи, урни, контейнери, сміття із сміттєзбірників вивозити у спеціально відведені місця для знешкодження та зберігання.

Таким чином, на заявника покладено обов`язок щодо догляду за прилеглою територією, у тому числі прибирання від снігу та льоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі досліджених у справі доказів встановлено розподіл між співвласниками будівлі, ПАТ «Укрпошта» та ПАТ «Укртелеком», використання спільної будівлі, у тому числі її обслуговування.

Заявник не спростував належними та допустимими доказами, що відсутні правові підстави для задоволення позову, що ПАТ «Укрпошта» є винною особою у завданні ОСОБА_1 майнової шкоди.

У частині доводів касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для відшкодування моральної шкоди Верховний Суд врахував, що статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За правилами статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим позивачем доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження завдання їй майнової та моральної шкоди, понесених моральних страждань, доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача. Визначаючи розподіл тягаря доведення, Верховним Судом враховано, що у такій категорії спорів позивач звільняється від обов`язку доведення вини відповідача, проте зобов`язаний довести наявність інших елементів цивільно-правової відповідальності особи за завдання іншій особі шкоди в результаті вчинення протиправних дій або бездіяльності.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, а тому до уваги не беруться з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Вирішення питання про поновлення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2017 року зупинено виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2017 року в частині, що не підлягає негайному виконанню до закінчення касаційного провадження.

Зробивши висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновлює виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2017 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко