Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 758/14326/15-ц

провадження № 61-31060св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія НБМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл», ОСОБА_4 , Одеська обласна державна адміністрація,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року у складі судді Супрун Г. Б. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ПІІ ТОВ) «Телерадіокомпанія НБМ», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Гугл», ОСОБА_4 , Одеської обласної державної адміністрації, третя особа - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Одеський припортовий завод», про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності та ділової репутації, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 . мотивовані тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді голови Одеської обласної державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_4 о 19 год. 50 хв. у прямому ефірі телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_5» на телевізійному каналі з логотипом «5» висловив наступну інформацію , яка на переконання позивача є такою, що порушує його права, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію:

«…Мы нашли третий контракт газа, «давальческий». Это когда вместо того, чтобы самому закупать газ, перерабатывать и получать всю прибыль предприятию, они сказали, что, поскольку Нацбанк внес какие-то ограничения на вывоз валюты, им невозможно так продолжать работу, тогда, мол, давайте, кто будет приносить газ, мы просто возьмем деньги за переработку, остальное будем забирать продукцией и продавать. То есть, мы сидели вместе с ОСОБА_8, министрами, лучшими специалистами в этой отрасли и вместе посчитали, то это 93 млн дол. прибыли для авторов этих схем только за один год . То есть, реально грабеж среди бела дня…».

«…Потом этот человек - ОСОБА_9 назначает некого ОСОБА_5 , который никакого отношения к газу и к этому заводу никогда не имел, а идет с игорного бизнеса первоначально, назначается первым заместителем директора в конце апреля по партийной квоте, как они говорят… Потом этот ОСОБА_1 в условиях, когда ОСОБА_6 отказывается заключить контракт, и это сказал глава Госимущества, заключил этот контракт грабительский… В контракте написано, что все обязательства, если по какой-то причине завод не выполняет контракт, выплачивает полностью компенсацию. И этот контракт утвержден правительством Украины …».

«…На следующий день, из пресс-службы «Народного фронта», позвонили, чтобы этот директор пришел на передачу ОСОБА_7 , а пришел «обливать грязью, кричать и плеваться какой-то вообще никто, подставное лицо». Если контракт войдет в силу, уже каждый год ущерб будет составлять 5-7 млн…».

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач, з метою спростування недостовірної інформації просив визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію наведену вище інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 о 19 год. 50 хв. ПІІ ТОВ «Телерадіокомпанія НБМ», ОСОБА_4 у прямому ефірі телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_5» на телевізійному каналі з логотипом «5» та зобов`язати ПІІ ТОВ «Телерадіокомпанія НБМ», ОСОБА_4 , Одеську обласну державну адміністрацію в прямому ефірі телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_5» на телевізійному каналі з логотипом «5» повідомити про ухвалене у справі рішення в період часу виходу в ефір телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_5» не пізніше наступного дня з дати набрання рішенням законної сили.

Також зобов`язати ПІІ ТОВ «Телерадіокомпанія НБМ», ОСОБА_4 , ТОВ «Гугл» вилучити недостовірну інформацію, розміщену в мережі Інтернет на веб-сайті відеохостингу YouTubeua за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та веб-сайті відеохостингу YouTubeua за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інформація, поширена відповідачем ОСОБА_4 у відеосюжеті має оціночний характер. У висловленнях ОСОБА_4 фактично міститься оцінка укладеному контракту, підписаному позивачем як заступником директора ПАТ «Одеський припортовий завод», яка по суті є оцінкою роботи та діяльності заводу, і не є наклепом чи образою конкретно позивача, оскільки він діяв як уповноважена на те особа від імені юридичної особи. Яку конкретно фразу із всього висловлення позивач вважає наклепницькою або інформацією, що не відповідає дійсності, представником позивача в судовому засіданні не конкретизовано, та не обґрунтовано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 відхилено.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорювана інформація входить у предмет суспільного інтересу, а стилістика такої інформації, зміст висловів та мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти щодо особи позивача. З урахуванням обставин справи, особи позивача та відповідача, обставин, за яких така інформація була розповсюджена, апеляційний суд вважав, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію, порушено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 засобом поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної скарги скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, вирвавши із контексту фрази, перекрутив факти та не надав жодної правої оцінки недостовірній та наклепницькій інформації, яка була розповсюджена ОСОБА_4 щодо нього.

Також заявник у касаційній скарзі зазначає, що відповідачами під час судового розгляду не доведено достовірності поширеної інформації, натомість у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновків, що розповсюджена недостовірна інформація є оціночними судженнями..

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

У листопаді 2017 року ПІІ ТОВ «Телерадіокомпанія НБМ» засобом поштового зв`язку надіслало на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких, посилаючись на правильне застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просило касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 травня 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судами встановлено, згідно рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Одеський припортовий завод» (Протокол №1 від 28-29 квітня 2015 року) ОСОБА_1 обрано до складу Правління ПАТ «Одеський припортовий завод». Наказом директора ПАТ «Одеський припортовий завод» ОСОБА_6 №372-К від 23 червня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника директора ПАТ «Одеський припортовий завод».

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 приймав участь у прямому ефірі телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_5» на телевізійному каналі з логотипом «5», де ним була поширена інформація, яку позивач просив визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

Одночасно ця ж програма транслювалась мережею Інтернет на веб-сайті відеохостингу YouTubeua за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та веб-сайті відеохостингу YouTubeua за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно із частиною другою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами статті 30 Закону України «Про інформацію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у згаданій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Зі змісту статей 3, 4, 6 Декларації вбачається, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції про захист прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статті 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановивши в повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, проаналізувавши інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати, суд першої інстанції врахував, що висловлювання відповідача ОСОБА_4 , які позивач просить спростувати, не містять конкретних даних щодо оцінки його дій в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використання у них мовних засобів.

Доводи позивача щодо характеру оціночних суджень, викладених у спірному відеосюжеті, ґрунтуються на власному розумінні і трактуванні тез і висловлювань та з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують їх зміст як оціночних суджень.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, дотримуючись статей 303, 315 ЦПК України 2004 року, дійшов правильного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи заявника, наведені у касаційній скарзі про неврахування судами того, що відповідач ОСОБА_4 , розповсюджуючи недостовірну інформацію, діяв недобросовісно та без урахування точних і достовірних даних, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій, серед іншого, виходили з дотримання достатнього балансу для необхідності втручання суду у процес реалізації особою права на свободу вираження поглядів.

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко