ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №686/19056/16-а

адміністративне провадження №К/9901/45578/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров Я.О., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2016р. (суддя - Колієв С.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. (судді - Граб Л.С., Біла Л.М., Гонтарук В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

встановив :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

-визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 "Про пенсійне забезпечення";

-зобов`язати призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 "Про пенсійне забезпечення" з 31.08.2016р., зарахувавши до спеціального стажу наступні періоди: з 01.02.1993р. по 01.01.2002р. на посаді викладача Хмельницької дитячої музичної школи №2, з 02.01.2002р. по 30.08.2016р. на посаді викладача в Хмельницькій дитячій музичній школі №3.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що стаж її викладацької роботи становить більше 26 років, а тому відповідачем протиправно відмовлено їй у призначенні пенсії за вислугу років.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2016р., залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р., позов задоволено.

Визнано незаконною відмову Управління пенсійного фонду України в м. Хмельницькому у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з дня звернення з заявою про призначення пенсії.

Зобов`язано Управління пенсійного фонду України у м. Хмельницькому призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 31 серпня 2016 року, зарахувавши до спеціального стажу роботи періоди роботи на посаді викладача у Хмельницькій дитячій музичній школі №2 з 01.02.1993 по 01.01.2002 рік та на посаді викладача у Хмельницькій дитячій музичній школі №3 з 02.01.2002 по 30.08.2016 рік.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що при постановленні зазначених судових рішень судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю дослідженні та з`ясовані всі обставини справи.

Посилався на те, що спірні періоди роботи позивача не дають права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону №1788-XII, оскільки посада викладача в позашкільних навчальних закладах освіти не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 (далі - Перелік №909).

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, станом на 1 квітня 2016 - не менше 26 років.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до відомостей, зазначений в трудовій книжці серія НОМЕР_1 позивач працювала у період з 01.08.1987 року по 15.09.1988 рік - у Чорноострівській дитячій музичній школі на посаді викладача;

- з 01.09.1988 року по 31.10.1989 рік - у Хмельницькому СПТУ №10 на посаді керівника хору та вокальної групи на час декретної відпустки;

- з 01.11.1989 року по 16.11.1992 рік - у Хмельницькому електромеханічному технікумі на посаді керівника художньої самодіяльності;

- з 16.11.1992 року по 08.02.1993 рік - у середній школі №22 на посаді вчителя музики і співів;

- з 01.08.1993 року по 01.01.2002 рік - у Хмельницькій дитячій музичній школі на посаді викладача;

- з 02.01.2002 року по 30.08.2016 року - у Хмельницькій дитячій музичній школі №3 на посаді викладача.

31.08.2016р., після звільнення з роботи, позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.

Листом від 15.09.2016р. №19940/03 позивача повідомлено про відсутність підстав для призначення їй пенсії за вислугу років з посиланням на відсутність у неї спеціального стажу роботи, який дає право на таку пенсію. Зокрема, зазначено, що посада викладача позашкільного навчального закладу не включена до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 39 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991р. №1060-XII (далі - Закон №1060-XII) до позашкільних навчальних закладів належать, серед іншого, школи мистецтв.

Згідно зі статтею 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

За правилами статті 21 Закону №1060-XII педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000р. затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, відповідно до якого до посад педагогічних працівників належать, зокрема, викладачі всіх спеціальностей.

Суди виходили з того, що семантичний зміст визначень «педагог», «вчитель», «викладач», свідчить про те, що вони є тотожними між собою, а тому формальний підхід до різниці в зазначенні посади позивачки в трудовій книжці та посад, що передбачені Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не може позбавляти особу права на призначення пенсії за вислугу років.

Враховуючи, що на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, педагогічний стаж позивача становив понад 26 років, її посада відноситься до посад педагогічних працівників, суди дійшли висновку, що позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 21 «Про позашкільну освіту», а відмова відповідача у зарахуванні до спеціального стажу позивача спірних періодів та призначенні пенсії за вислугу років є незаконною.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років №909, тому роботи на цих посадах не може бути зарахована до спеціального стажу є безпідставною з наступних мотивів.

Так, судами встановлено, що дитячі музичні школи, у яких працювала позивач, належать до початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991р. №1060-XII до позашкільних навчальних закладів належать, серед іншого, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади.

Згідно статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000р. затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, відповідно до якого до посад педагогічних працівників належать, зокрема, викладачі всіх спеціальностей.

За таких обставин, враховуючи, що позивач в спірний період працювала на посаді педагогічного працівника позашкільного навчального закладу, має необхідний педагогічний стаж, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Подібна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019р. (справа №694/935/17), від 12.03.2019р. (справа № 647/514/17), постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. (справа №876/5312/17) та від 13.02.2019р. (справа №233/4308/17), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2016р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук