ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 924/80/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Костюковича Д.К.,
відповідача - не з`явився,
прокурора - Голуба Є.В.,
третьої особи - Шевченка Б.В., Федюшкіної Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки",
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Гудак А.В., судді - Олексюк Г.Є., Саврій В.А.)
від 18.09.2019,
за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік"
до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"
про стягнення 1 851 403,35 грн заборгованості,
та за зустрічним позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"
до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Механік"
про зобов`язання припинити нарахування неустойки
за участю заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону
та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного концерну "Укроборонпром"
В С Т А Н О В И В:
у січні 2019 року ПВКП «Механік» звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» 1 831 935,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення, 15 385,06 грн інфляційних втрат та 4 083,29 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у справі № 924/195/16 та не повернув позивачу орендоване майна за договором оренди № 01-719/1 від 01.11.2010, строк дії якого закінчився. Відповідно, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплати на користь позивача неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном.
ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з зустрічним позовом до ПВКП "Механік" про зобов`язання припинити нарахування неустойки за користування майном з травня 2017 року.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що існують об`єктивні підстави для припинення нарахування неустойки з травня 2017 року, оскільки під час розгляду справи № 924/195/16 відповідачу повідомлялось про відсутність орендованого майна у ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" та, незважаючи на це, відповідач не змінив способу захисту своїх прав, а продовжує надалі зловживати своїми правами для стягнення з державного підприємства неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 первісний позов ПВКП "Механік" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 14 865,92 грн інфляційних втрат, 4 083,29 грн 3% річних, 915 967,50 грн неустойки.
У задоволенні зустрічного позову ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" відмовлено.
Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто позивачу, то відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, правомірним є нарахування позивачем 1 831 935,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення за період з 20.07.2017 по 31.03.2019. Вказав про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Керуючись приписами статті 625 Цивільного кодексу України визнав обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 в частині відмови у первісному позові щодо стягнення з ДП 'Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 915 967,50 грн неустойки скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. Всього апеляційний суд стягнув 1 831 935,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що розмір неустойки, визначеної відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України зменшенню не підлягає, тому що вона не є штрафною санкцією в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України.
У жовтні 2019 року ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 залишити в силі.
Підставами для скасування постанови апеляційного суд відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Стверджує, що вимога про стягнення неустойки за неповернення орендованого майна значно перевищує вартість майна, що дає підстави для зменшення неустойки. Звертає увагу суду на те, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у справі № 924/195/16 вже стягнуто з ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» 1 855 161,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення, а отже, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про необхідність зменшення надмірного розміру загальної суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% з 1 831 935,00 грн до 915 967,50 грн.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що у цій справі судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють нарахування неустойки. Стверджує, що приписи статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України не поширюються на неустойку у вигляді подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення орендодавцю, яка передбачена спеціальною нормою ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України і є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин.
ДК "Укроборонпром" у поясненнях на касаційну скаргу вказує на відсутність вини ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» в неповерненні орендованого майна, як необхідної передумови для стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Вважає рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 незаконними та такими, що прийняті без врахування висновків Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 908/2379/17. Просить скасувати ухвалені рішення у справі та відмовити у позові.
28.10.2019 до Верховного Суду надійшов відзив заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону на касаційну скаргу. Оскільки такий відзив був поданий (надісланий поштою 25.10.2019) після закінчення строку встановленого судом (до 24.10.2019), як того вимагає частина 1 ст. 295 ГПК України, суд залишає його без розгляду.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2019 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до ПВКП "Механік" про зобов`язання ПВКП "Механік" припинити нарахування неустойки за користування майном з травня 2017 року не оскаржувалось в апеляційному суді та не оскаржується у суді касаційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 травня 2018 року у справі № 924/195/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, задоволено позов ПВКП "Механік".
Зобов`язано ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» повернути ПВКП «Механік» за письмовим актом передачі орендоване за договором оренди №01-719/1 від 01.11.2010 майно, а саме: оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19324, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19325, оброблювальний центр HR-5B інвентарний номер 19326.
Стягнуто з ДП „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" на користь ПВКП "Механік" 90 000,00 грн заборгованості з орендної плати, 21 026,15 грн інфляційних втрат, 4 560,41 грн 3% річних, 1 855 161,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки рішення у справі № 924/195/16 набрало законної сили, то встановлені у ньому обставини не потребують повторного доказування у справі № 924/80/19 відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України.
Господарськими судами у справі № 924/195/16 та судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що між ПВКП "Механік" (орендодавець) та ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (орендар) було укладено договір оренди № 01-719/1 від 01.11.2010, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування майно, що визначене у цьому договорі, а орендар зобов`язується прийняти майно у строкове платне користування, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Договором визначено об`єкт оренди: оброблювальні центри HR-5В інвентарні номери - 19324, 19325, 19326 - 3 од., вартість майна - 474 000,00 грн та його стан на момент передачі в оренду - придатні до користування (п. 1.2 договору).
Строк оренди за договором - 2 роки з моменту підписання договору (п. 3.1 договору).
У п. 4.1 договору передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно сплачувати орендну плату щомісячно в розмірі 6 000,00 грн за кожний оброблювальний центр.
Орендна плата сплачується у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 25 числа наступного місяця (п. 4.2 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що майно повинне бути передане орендодавцем та прийняте орендарем протягом трьох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором. Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання акта передавання-приймання.
Після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом п`яти робочих днів повернути майно орендодавцю за актом передачі (п. 7.1 договору).
У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством (п. 8.1 договору).
Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 8.2 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.2 договору).
Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.
Відповідно до акту прийому-передачі майна від 01.11.2010, на виконання умов договору оренди № 01-719/1 від 01.11.2010, орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування оброблювальні центри HR-5В інвентарні номери 19324, 19325, 19326 у кількості 3 одиниць загальною вартістю 474 000,00 грн. Акт прийому-передачі підписано представниками сторін та скріплено їхніми печатками.
Між ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" та ПВКП "Механік" 01.11.2012 укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 01-719/1 від 01.11.2010, де п. 3.1 договору викладено у такій редакції - "строк оренди складає 4 роки з моменту підписання даного договору", п. 4.1 - "орендар зобов`язується своєчасно сплачувати орендну плату щомісячно, починаючи з 01.11.2012 до кінця строку оренди в розмірі 8 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 1 333,33 грн за кожний оброблювальний центр. Загальна сума орендної плати в місяць за даним договором оренди становить 24 000,00 грн, в тому числі 4 000,00 грн ПДВ".
Окрім того, 01.11.2014 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору оренди № 01-719/1 від 01.11.2010, якою внесено зміни у вказаний договір оренди. Встановлено строк оренди 5 років з часу підписання договору (п. 3.1 договору), розмір орендної плати з 01.11.2012 по 01.11.2014 - 8 000,00 грн за кожний оброблювальний центр, загальною сумою 24 000,00 грн із щомісячною сплатою. За період з 01.11.2014 по 01.11.2015 збільшено орендну плату до 15 000,00 грн на місяць за кожний оброблювальний центр.
Сторонами за договором виконувалися умови договору оренди № 01-719/1 від 01.11.2010, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2011 року по грудень 2014 року, які підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін. Окрім того, орендодавцем складено та підписано в односторонньому порядку акти № ОУ-09/40 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2015 на загальну суму 45 000,00 грн та № ОУ-10/37 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.10.2015 на загальну суму 45 000,00 грн, згідно з якими ПВКП "Механік" надало ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" послуги з оренди оброблювальних центрів HR-5В відповідно до договору № 01-719/1 від 01.11.2010.
ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" здійснювало оплату оренди оброблювальних центрів, що підтверджується платіжними дорученнями та довідками про надходження коштів за 2011 - 2015 роки.
01 листопада 2015 року строк дії договору № 01-719/1 від 01.11.2010 закінчився. Відповідно до п. 7.1 договору після закінчення терміну оренди орендар був зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів повернути майно орендодавцю за актом передачі.
02.11.2015 ПВКП "Механік" звернулось до ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" з листом № 675 про сплату 90 000,00 грн заборгованості з орендної плати за договором № 01-719/1 від 01.11.2010 та про повернення орендованого майна протягом 5 днів за актом передачі відповідно до п. 7.1 договору. Позивачем надіслано відповідачу лист № 685 від 09.11.2015 аналогічного змісту, який відповідач отримав 13.11.2015.
ПВКП "Механік" листом № 678 від 17.12.2015 повідомило ДК "Укроборонпром" про неповернення ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" орендованого на підставі договору оренди № 1-719/1 від 01.11.2010 майна та про несплату орендної плати за вересень - жовтень 2015 року в сумі 90 000,00 грн.
ПВКП "Механік" звернулось до ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" із листом № 55 від 04.02.2016, у якому повідомляло, що у зв`язку з неповерненням орендованого відповідно до договору оренди № 01-719/1 від 01.11.2010 майна та несплату заборгованості з орендної плати, уповноважений представник ПВКП "Механік" прибуде до відповідача для передачі орендованого обладнання в кількості трьох одиниць. Вказаний лист отримано відповідачем 05.02.2016.
ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" надано листа №02-428 від 22.04.2016 про те, що на підприємстві існував договір на оренду обладнання, за яке сплачувалась орендна плата, проте, після призначення нового керівника платежі було зупинено у зв`язку з невідповідністю номерів вказаного в договорі обладнання та наявним майном на підприємстві. Тому, починаючи з вересня 2015, орендна плата не сплачувалась.
У зв`язку з тим, що відповідач на момент розгляду справи № 924/195/16 не виконав свої обов`язки щодо повної оплати вартості оренди та повернення позивачу орендованого майна за договором оренди № 01-719/1 від 01.11.2010 господарські суди у справі № 924/195/16 зобов`язали ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» повернути ПВКП «Механік» орендоване майно, стягнули з ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» на користь ПВКП «Механік» борг з орендної плати, інфляційні втрати, 3% річних, а також неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення за період з 01.11.2015 по 19.07.2017.
У цій справі № 924/80/19 ПВКП "Механік" звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 15 385,06 грн інфляційних втрат за період з серпня 2017 року по січень 2019 року, 4 083,29 грн 3% річних (за період з 20.07.2017 по 22.01.2019) та 1 831 935 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення за період з 20.07.2017 по 31.03.2019, тобто суми коштів, які не були предметом розгляду у справі № 924/195/16.
Судами під час розгляду справи № 924/195/16 було встановлено, що відповідач оплатив орендну плату позивачеві по серпень 2015 року, однак, ним не виконано належним чином свої зобов`язання зі сплати орендної плати за період з вересня по жовтень 2015 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 90 000,00 грн, а договір оренди №01-719/1 від 01.11.2010, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.11.2014, припинив свою дію 01.11.2015 у зв`язку із закінченням строку оренди.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, місцевий суд, з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив вимоги ПВКП "Механік" про стягнення з ДП „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" 14 865,92 грн інфляційних втрат, 4 083,29 грн 3% річних, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження сплати відповідачем 90 000,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати перед позивачем у період, за який заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних.
При цьому, судами були вчинені необхідні дії з перевірки суми позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог ПВКП "Механік" про стягнення з ДП „Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки" 1 831 935,00 грн неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованого майна за період з 20.07.2017 по 31.03.2019 необхідно зазначити таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Разом з тим, вимогами ч. 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто позивачу та ним не надано до суду доказів вжиття заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна, то господарські суди дійшли обґрунтованих висновків щодо правомірності нарахування позивачем 1 831 935,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (за період з 20.07.2017 по 31.03.2019) на підставі частини другої статті 785 ЦК України. При цьому суди здійснили перевірку розрахунку суми такої неустойки.
Як вбачається з касаційної скарги, ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" не погоджується з висновками апеляційного суду про помилковість зменшення судом першої інстанції розміру суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на 50% з 1 831 935,00 грн до 915 967,50 грн.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена статтею 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України.
Частинами 1 та 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України.
Оскільки неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, до якої застосовуються приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, то до неустойки у розмірі подвійної орендної плати передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 березня 2018 року у справі № 914/730/17.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 831 935,00 грн неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України підлягали задоволенню повністю.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення наведеного не врахував та, помилково посилаючись на приписи частин 1, 2, 3 статті 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшив розмір суми неустойки на 50%.
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Не знайшли свого підтвердження і посилання ДК "Укроборонпром" на відсутність вини ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» в неповерненні орендованого майна як необхідної передумови, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, для стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України. Як вбачається з оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд приймав рішення з врахуванням приписів ч. 1 ст. 614 ЦК України, а матеріали справи не містять безумовних доказів вжиття відповідачем заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого за договором №01-719/1 від 01.11.2010 майна.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі за № 924/80/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Н. Губенко
І. Кондратова
