Постанова

Іменем України

28 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №639/86/17

провадження №61-43215св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач-відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач-позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Янова Оксана Євгенівна, Коваленко ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року у складі судді Труханович В. В. та постанову апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів Бровченко І. О., Бурлака І. В., Яцина В. Б.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

(далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Янова О. Є., Коваленко Т. Г., в якому просив: визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 11 березня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Яновою О. Є., в забезпечення договору невідновлювальної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року.

Позов мотивовано тим, що 02 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») укладено договір невідновлювальної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року для задоволення споживчих потреб для проведення поточного ремонту в помешканні (квартирі) позивача.

В забезпечення вказаного кредитного договору між сторонами 02 квітня 2007 року укладено договір іпотеки.

Без відома та ініціативи позичальника та майнового поручителя ОСОБА_1 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 11 березня 2015 року в забезпечення кредитного договору.

11 березня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О. Є.

Про існування договору поруки та договору про відступлення права вимоги позивач дізнався з тексту заяви ОСОБА_2 від 16 березня 2015 року та з тексту заяви ОСОБА_2 від 28 жовтня 2016 року про погашення заборгованості, яку направлено ОСОБА_2 позивачу - ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що договір про відступлення права вимоги укладений з грубим порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», адже зобов`язання позивача за кредитним договором підпадає під дію вказаного Закону, яким передбачається імперативна заборона на відступлення боргу.

В розумінні пункту 1 та пункту 3 вказаного Закону, мораторій - це є заборона на укладення угод про відступлення права вимоги за кредитом/іпотекою будь-яким особам з метою захисту прав позичальників в умовах зміцнення гривні, глибокої фінансової кризи та забезпечення їх конституційних гарантій на житло.

Таким чином, на думку позивача оспорюваний договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором був укладений відповідачем з порушенням пунктів 1, 3 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки під час дії заборони банком був переданий борг, забезпечений іпотекою третій особі, що є підставою для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

У червні 2017 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 у сумі 249 337,66 грн, що складається з суми основного боргу - 189 470,25 грн, інфляційних витрат - 46 988,62 грн, трьох відсотків річних - 12 878,79 грн, який є майновим поручителем за договором невідновлювальної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», перед ОСОБА_2 , який є іпотекодержателем на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О. Д., - звернути стягнення на предмет іпотеки - належне ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру за АДРЕСА_1 , - шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з урахуванням ціни предмету іпотеки визначеного звітом про незалежну оцінку від 11 вересня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , яка становить 1 296 000 грн без ПДВ. За рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити вимоги ОСОБА_2 та всі витрати пов`язані з реалізацією предмету іпотеки.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 02 квітня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав кредит окремими траншами зі сплатою 13% річних в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 19 000 доларів США.

З урахуванням змін, що були внесені договором про внесення змін № 3 від 26 листопада 2014 року сума кредиту та валюта кредиту становить 218 111,25 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 02 квітня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та позичальником укладено іпотечний договір від 02 квітня 2007 року.

Також в забезпечення виконання зобов`язання відповідача за кредитним договором, 11 березня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Внаслідок невиконання позичальником обов`язків, встановлених пунктом 3.3.12 кредитного договору в частині надання відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до ОСОБА_2 з повідомленням про вимогу виконати зобов`язання за договором поруки та терміново погасити заборгованість за кредитним договором.

У зв`язку з задоволенням 11 березня 2015 року поручителем ОСОБА_2 вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом повернення грошових коштів за зобов`язанням ОСОБА_1 , між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

16 березня 2015 року ОСОБА_2 , як іпотекодержатель направив через приватного нотаріуса на адресу відповідача лист з вимогою про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Вимога про усунення порушення забезпеченою іпотекою зобов`язання залишилася без задоволення.

У зв`язку з наведеним та з метою усунення порушення майнових прав ОСОБА_2 просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 за кредитним договором та інфляційних витрат і трьох відсотків річних за весь час прострочення невиконання зобов`язання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2007 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким перейшло до поручителя ОСОБА_2 , у сумі 249 337,66 грн, що складається з: суми основного боргу 189 470,25 грн, інфляційних витрат - 46 988,62 грн, трьох відсотків річних - 12 878,79 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року з наступними змінами, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк», право вимоги за яким перейшло до ОСОБА_2 , як до нового іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О. Є, та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О. Д., а саме трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74, 1 кв. м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 березня 2007 року, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид предмету іпотеки визначеної на підставі оцінки, у звіті про незалежну оцінку об`єкта нерухомого майна від 11 вересня 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_5 , у розмірі 1 296 000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки згідно умов договору про внесення змін № 3, 26 листопада 2014 року, був змінений предмет договору кредиту від 02 квітня 2007 року, кредит з урахуванням внесених змін, був наданий в гривні, таким чином, договір іпотеки забезпечує виконання зобов`язання позивача за кредитом, наданим в національній валюті - гривні, а отже відсутні правові підстави для задоволення первісного позову.

Задовольняючи вимоги зустрічного позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав вимогу ПАТ «Укрсоцбанк» про дострокове повернення коштів, що порушило майнові права банку, а отже і пред`явлення вимоги про погашення боргу до поручителя ОСОБА_2 здійснено у відповідності до закону.

Поручителем ОСОБА_2 виконано зобов`язання ОСОБА_1 щодо повернення боргу перед ПАТ «Укрсоцбанк» у повному обсязі, у зв`язку з чим 11 березня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (первісним іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року, про що повідомлено іпотекодавця.

16 березня 2015 року на адресу ОСОБА_1 направлено заяву ОСОБА_2 , в якій міститься вимога в тому числі про виконання порушеного зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2007 року у розмірі 187 470, 25 грн, в тридцятиденний строк. Вказану вимогу позичальник, який одночасно є іпотекодавцем, не виконав у зв`язку з чим у ОСОБА_2 виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим була залучена судом до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог. Разом з тим, судами обох інстанцій були порушені її процесуальні права на участь у розгляді справи, оскільки про день, час, місце розгляду справи вона не повідомлялась, що є безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Також заявник посилається на порушення судами положень статей 78 ЦПК України та статей 9, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно доводів касаційної скарги судами порушено та не застосовано статті 517, 613 ЦК України. Помилково не застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки судами не встановлювалися обставини надання кредиту та спосіб подальшої його конвертації.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 , заперечує проти доводів ОСОБА_4 та просить залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у справі відсутні докази повідомлення ОСОБА_4 про розгляд справи апеляційним судом, оскільки рекомендовані повідомлення, адресовані ОСОБА_4 про судове засідання, призначене на 19 червня 2018 року було повернено із відміткою поштового відділення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (т. 2, а. с. 109, 110), а рекомендоване повідомлення, адресоване ОСОБА_4 про направлення копії апеляційної скарги з ухвалою про відкриття апеляційного провадження повернено із відміткою поштового відділення «за терміном зберігання» (т. 2, а. с. 122, 123). Відомості (супровідний лист) про направлення на адресу ОСОБА_4 копії ухвали про призначення справи до апеляційного розгляду із зазначенням дати судового засідання на 21 травня 2017 року матеріали справи не містять, докази про направлення на адресу ОСОБА_4 судової повістки на вказану дату та зворотне повідомлення про її отримання в матеріалах справи відсутні.

Тобто, ОСОБА_4 не було належним чином повідомлено про розгляд справи апеляційним судом.

Таким чином, вищевказані процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно ОСОБА_4 порушені через її непроінформованість про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, при тому, що судовими рішеннями вирішено питання про її права і обов`язки, як власника Ѕ частини майна, яке є предметом іпотеки і на яке судовим рішенням звернуто стягнення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська