ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про забезпечення позову)

30 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9093/19

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування пунктів припису,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу голови Держгеонадр України №179 від 30 травня 2019 року про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3638 від 31.12.2004 на період розгляду справи.

В обґрунтування заяви вказує, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів позивача, оскільки зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами уже фактично призвело до зупинення статутної господарської діяльності підприємства.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду без вжиття заходів задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши заяву про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суд приходить до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих правових підстав для задоволення вищевказаної заяви, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами статей 16, 19 Кодексу України про надра від 27.07.1994 №132/94-ВР, Закону України від 06.09.2005 року № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності") надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям лише за наявності спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Кодексу України про надра переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 25 Кодексу України про надра права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 "Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" (далі - Постанова №615) після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності ТОВ "Граніт" є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11). Крім того, зазначено, що до видів діяльності, які здійснює позивач належить також видобування піску, гравію, глин і каоліну (код КВЕД 08.12).

Як вбачається із обґрунтування заяви про забезпечення позову, вся технологічна та штатна структура ТОВ "Граніт" підпорядкована виключно потребам видобування та переробки граніто-гнейсів, які здійснюються на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3638 від 31.12.2004. В структурі підприємства перебувають лише гірничий цех та дробильно-сортувальний завод, а із 74 працівників за штатом - 68 зайняті на виробництвах, пов`язаних з видобуванням та переробкою.

Відповідно до положень Кодексу України про надра та Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" користування надрами загальнодержавного значення здійснюється тільки за наявності спеціального дозволу на користування надрами.

Позивачем 31.12.2004 було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №3638 щодо видобування гранітів, мігматитів, гнейсів, придатних для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового на території Миропільського родовища.

Відповідно до підпункту 4 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.05.2011 № 615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінприроди з підстав невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Положеннями абзацу 1 пункту 25 Постанови № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Судом враховано, що позивачами надано до суду достатні докази того, що зупинення дії спеціального дозволу до прийняття судового рішення за результатами розгляду справи №240/9093/19 по суті унеможливить здійснення господарської діяльності ТОВ "Граніт", що ускладнить ефективний захист прав в разі задоволення позовних вимог, оскільки існують ризики, що права позивача на свободу підприємницької діяльності, заборону від незаконного втручання та перешкоджання його господарській діяльності може бути порушено. Крім того, суд враховує й ті обставини, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову будуть порушені права та інтереси інших осіб, зокрема працівників ТОВ "Граніт", оскільки зупинення господарської діяльності може призвести до невиплати заробітної плати.

Суд звертає увагу, що за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду. Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

Враховуючи, що предметом спору у справі №240/9093/19 визнання протиправними та скасування пунктів 1-5,7,8 та 10 припису від 22.03.2019 р. № 516-14/06 Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України, виданого ТОВ "Граніт", суд вважає, що позивачем наведено обґрунтовані підстави вважати, що в разі невжиття заходів щодо забезпечення адміністративного позову для відновлення його прав, свобод та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, що невжиття відповідних заходів може призвести до застосування щодо позивача з боку контрагентів штрафних санкцій.

Відповідно до частини четвертої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Також слід звернути увагу на те, що задоволення заяви є співмірним заявленим позовним вимогам. У даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ "Граніт" та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та поставити під загрозу господарську діяльність підприємства.

Статтею 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд при розгляді даної заяви також враховує правову позицію Європейського суд з прав людини, викладену у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України", в якій суд зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, та і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного прав Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ефективний засіб - це запобігання тому щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд зазначає, що зупинення дії оскаржуваного наказу відповідача носить тимчасовий характер, не скасовує його, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на недопущення настання негативних наслідків для позивача. Крім того, при зупиненні дії оскаржуваного наказу не відбувається жодного втручання у дискреційні повноваження Державної служби геології та надр України, оскільки суд виконує власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до повноважень, наданих Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №804/2789/17.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку що невжиття заходів забезпечення позову створює загрозу руйнуванню господарських відносин позивача, завдання шкоди діловій репутації та збитків товариству, оскільки позивач позбавлений можливості здійснювати свій основний вид діяльності через зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 10 Закону України від 06.09.2005 № 2806-ІV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції на час вчинення процесуальної дії судом) передбачено, що шкода, завдана фізичним або юридичним особам посадовими особами дозвільного органу внаслідок їх неправомірних діянь, відшкодовується у встановленому законом порядку.

Наведені обставини дають суду підстави до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на наведене суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову стосуються предмету позову і є співмірними з позовними вимогами, а тому дійшов висновку про наявність підстави для задоволення заяви про забезпечення позову та необхідність зупинення дії наказу голови Держгеонадр України №179 від 30 травня 2019 р. про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3638 від 31.12.2004 р, на період розгляду справи №240/9093/19.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про забезпечення позову.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу голови Держгеонадр України №179 від 30 травня 2019 року про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3638 від 31.12.2004 виданого ТОВ "Граніт" до набрання чинності судовим рішенням у справі №240/9093/19.

Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя М.С. Токарева