ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2019 року

Київ

справа №200/2857/19-а

адміністративне провадження №К/9901/22582/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 (колегія суддів у складі: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУНП в Донецькій області), в якому просила: зобов`язати перерахувати вислугу років у пільговому обчисленні; зобов`язати внести зміни до наказу від 21.12.2018 № 541 о/с в частині кількості вислуги років у пільговому обчислені та уточнивши підстави звільнення - «за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років»; зобов`язати підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідні документи для призначення пенсії за вислугою років; зобов`язати виплатити суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 21.12.2018 по 14.02.2019 (включно) у розмірі 24 650,64 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що вислуга років на день звільнення визначена неправильно, вона є достатньою для набуття права на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням зумовлений виходом на пенсію, отже запис в трудовій книжці підлягає уточненню «в зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років» відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). За затримку розрахунку під час звільнення передбачена відповідальність відповідно до статті 116 КЗпП у розмірі суми середнього заробітку за 56 днів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 14.05.2019 позов задовольнив частково. Зобов`язав відповідача ОСОБА_1 внести зміни до наказу ГУНП в Донецькій області від 21.12.2018 № 541 в частині визначення вислуги років у календарному обчисленні 20 років 04 місяці 07 днів, та у пільговому обчисленні 27 років 10 місяців 27 днів. Зобов`язав ГУНП в Донецькій області виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку із дня звільнення, тобто з 21.12.2018 по 14.02.2019, у розмірі 23 312 грн 85 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовив.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що оскільки під час проходження служби в період з 21.07.2014 по 06.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 ОСОБА_1 брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, що підтверджується відповідною довідкою, цей період зараховується на пільгових умовах як один місяць служби за три місяці, що складає 3 роки 9 місяців 10 дній (у календарному обчислені), та у пільговому обчисленні - 7 років 6 місяців 20 днів (без урахування календарної вислуги). Таким чином, враховуючи те, що період служби позивача в календарному обчисленні складає 20 років 4 місяці 7 днів, а час служби в пільговому обчислені (без врахування календарної вислуги) - 7 років 6 місяців 20 днів, то вислуга років у пільговому обчисленні (з урахуванням вислуги у календарному обчисленні) складає 27 років 10 місяців 27 днів. Отже, суд дійшов висновку, що наявні підстави для внесення змін до наказу від 21.12.2018 № 541 о/с про звільнення ОСОБА_1 із зарахуванням до вислуги років у календарному обчисленні (20 років 04 місяці 07 днів) час служби в період участі в антитерористичній операції з 22 липня 2014 року по 30 квітня 2018 року (3 роки 9 місяців 10 дній), як один місяць за три місяці.

Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки приписи пункту 3 Порядку № 393 суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», застосуванню підлягають саме положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як правового акта, що має вищу юридичну силу. Враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років. При цьому, суд зазначив, що позивачем реалізовано право на звільнення зі служби поліції відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», а отже, відсутні підстави для звільнення у зв`язку із виходом на пенсію за вислугою років.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при розгляді звернення позивача про оформлення та подання документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу правомірно враховував лише вислугу в календарному обчисленні та тому діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимоги про зобов`язання виплатити суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 21.12.2018 по 14.02.2019 (включно) у розмірі 24 650,64 гривень суд зазначив, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, а в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена нормами Кодексу законів про працю України відповідальність. З урахуванням того, що відповідач фактично затримав розрахунок при звільненні позивачу із 21.12.2018 (день звільнення) по 14.02.2019 (дата виплати), зокрема, на 55 днів, судом визначено суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється із розрахунку: 55 днів затримки розрахунку при звільненні та середньоденного заробітку у розмірі 423,87 гривні, та становить 23 312,85 гривень.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 23.07.2019 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 змінив. Абзац другий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 скасував. В цій частині прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 внести зміни до наказу ГУНП в Донецькій області від 21.12.2018 № 541 в частині визначення вислуги років у календарному обчисленні. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачем надано належне обґрунтування не зарахування повних періодів, визначених в довідці від 23.08.2018 № 5089/05/12-2018, до вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії особі, з урахуванням днів відпустки, під час яких позивач не брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для внесення змін до наказу № 541 о/с від 21.12.2018 про звільнення позивача в частині зазначення кількості вислуги років у пільговому обчисленні та задоволення позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання внести зміни до наказу від 21.12.2018 № 541 о/с в частині зазначення підстави звільнення - «за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років» та зобов`язання підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідні документи для призначення пенсії за вислугою років.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку із дня звільнення, тобто з 21.12.2018 по 14.02.2019, у розмірі 23 312,85 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Також просить залишити в силі абзац другий рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 в частині зобов`язання ГУНП в Донецькій області внести зміни до наказу від 21.12.2018 № 541 о/с в частині визначення вислуги років у календарному обчисленні - 20 років 04 місяця 07 днів, у пільговому обчисленні - 27 років 10 місяців 27 днів.

В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що довідкою від 23.08.2018 № 5089/05/12-2018, виданою ГУНП в Донецькій області підтверджено, що вона в період з 21.07.2014 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.04.2018 брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, тому вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що час перебування у відпустках та період тимчасової непрацездатності не зараховуються до пільгової вислуги років один місяць служби за три. Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» не зазначено виключень щодо часу перебування у відпустці та періоду тимчасової непрацездатності.

Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції, що при призначенні пенсії за вислугою років для розрахунку повинні бути враховані лише календарні роки служби і не приймається до уваги пільгова вислуга є хибним та суперечить діючому законодавству.

Крім того, скаржниця зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок оформити та подати до органу Пенсійного фонду України документи про призначення їй пенсії за вислугою років. В свою чергу, рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.10.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 у період з 15.08.1998 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 21.12.2018 в Національній поліції Україні.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 21.12.2018 № 541 о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». При звільненні позивачу обраховано вислугу років на 21.12.2018, яка у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 20 років 04 місяці 06 днів, у пільговому - 26 років 03 місяці 12 днів.

В розрахунку вислуги років зазначено, що час служби в календарному обчисленні складає 20 років 04 місці 06 днів, час служби в пільговому обчислені (без урахування календарної вислуги років) 05 років 11 місяців 06 днів; вислуга років у пільговому обчислені (з урахуванням вислуги років у календарному обчислені) - 26 років 03 місяці 12 днів.

20.02.2019 ГУНП в Донецькій області листом № К-60/05/12-2019 повідомило, що у відповідача відсутні підстави для внесення змін до наказу про звільнення.

13.03.2019 ГУНП в Донецькій області листом № К-136/12/02-2019 повідомило про відсутність у ОСОБА_1 вислуги років для направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області матеріалів для призначення пенсії відповідно до Закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Пунктом «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Частиною другою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Обчислення вислуги років поліцейських здійснюється відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок № 393).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Порядку № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

Підпунктом «а» пункту 3 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Пунктом 12 Порядку № 3-1 передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Підпунктом «а» пункту 3 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що довідкою ГУНП в Донецькій області від 23.08.2018 № 5089/05/12-2018 підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 21.07.2014 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.04.2018 брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

Відповідно до розрахунку вислуги років до вислуги років у пільговому обчислені зараховані наступні періоди: з 21.07.2014 по 04.08.2014, з 14.09.2014 по 27.02.2015, з 12.03.2015 по 07.08.2015, з 20.09.2015 по 06.11.2015, 07.11.2015 по 11.01.2016, з 23.01.2016 по 20.04.2016, з 20.04.2016 по 27.06.2016, з 05.07.2016 по 11.07.2016, з 10.08.2016 по 26.09.2016, з 06.10.2016 по 20.10.2016, з 12.11.2016 по 14.11.2016, з 01.12.2016 по 22.12.2016, з 01.01.2017 по 03.01.2017, з 03.01.2017 по 17.02.2017, з 28.02.2017 по 10.07.2017, з 25.07.2017 по 02.08.2017, з 12.08.2017 по 09.10.2017, з 08.11.2017 по 01.04.2018, з 22.04.2018 по 01.05.2018.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягів з наказів по надання відпусток співробітникам Дзержинського міськвідділу від 18.08.2015 № 504 та від 19.08.2014 № 431 ОСОБА_1 надавались відпустки з 07 серпня по 18 вересня 2015 року та з 07 серпня по 13 вересня 2014 року. Крім того, згідно копії відкріпного відпускного талону від 24.02.2015 № 36 ОСОБА_1 знаходилась у відпустці з 27.02.2015 по 11.03.2015.

Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи досліджені докази, дійшов правильного висновку, що відповідачем надано належне обґрунтування не зарахування повних періодів, визначених в довідці від 23.08.2018 № 5089/05/12-2018, до вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії особі, з урахуванням днів відпустки, під час яких ОСОБА_1 не брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для внесення змін до наказу від 21.12.2018 № 541 о/с про звільнення ОСОБА_1 в частині зазначення кількості вислуги років у пільговому обчисленні та задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Виходячи з наведеного, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачають можливості призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року, при наявності 24 календарних роки і більше, обчисленої на пільгових умовах.

При цьому, зазначеною вище законодавчою нормою чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17, від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 22.11.2018 у справі № 161/4876/17, від 22.01.2019 у справі № 295/10742/16-а, від 27.02.2019 у справі № 295/6454/17, від 10.07.2019 у справі № 299/509/15-а, від 25.07.2019 у справі № 806/1402/16, від 22.08.2019 у справі № 295/7220/16-а.

Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», у зазначеній статті міститься посилання на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії»).

За таких обставин, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 достатньої вислуги років ГУНП в Донецькій області правомірно відмовив їй в направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідних документів, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років.

Суд також ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про: зобов`язання перерахувати вислугу років у пільговому обчисленні; зобов`язання внести зміни до наказу від 21.12.2018 № 541 о/с в частині підстави звільнення - «за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років»; зобов`язання виплатити суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 21.12.2018 по 14.02.2019 (включно) у розмірі 24 650,64 грн не є предметом касаційного оскарження. В силу положень статті 341 КАС України касаційний перегляд здійснюється в межах доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено таких, що призвели до неправильного вирішення спору, порушень вимог процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду