Постанова

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 415/10120/18

провадження № 61-7849св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

заінтересована особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області, у складі судді Фастовця В. М., від 13 грудня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю., від 06 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

В обґрунтування заяви про видачу обмежувального припису зазначала, що її дочка ОСОБА_5 з 19 грудня 2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із громадянином Алжирської Народної Демократичної Республіки ОСОБА_4 .

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23 липня

2018 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розірвано.

Від шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають малолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а крім того ОСОБА_5 має дочку від першого шлюбу - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач зареєстрований у м. Лисичанську разом із ОСОБА_1 та своєю дочкою, має право на тимчасове проживання в Україні, але у квартирі за місцем реєстрації із січня 2017 рокуне мешкав.

ОСОБА_8 виїхала на заробітки до м. Москви, а діти залишилися із бабусею - ОСОБА_1 у м. Лисичанську де навчаються у загальноосвітній школі.

02 грудня 2018 року ОСОБА_4 приїхав до м. Лисичанська та

ОСОБА_1 не перешкоджала його спілкуванню із дочкою.

Однак 03 грудня 2018 року, близько 21 год. між заявником та

ОСОБА_4 сталася розмова, під час якої останній повідомив, що забрав документи дочки (свідоцтво про народження) та збирається везти її до

м. Києва в посольство Алжиру.

Розмова перейшла у сварку, під час якої ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження, а також напав на її старшу онуку заявниці і вибив у неї телефон, яким та викликала поліцію. Молодша онука була налякана, плакала, кричала, як побачила кров у бабусі.

Після приїзду поліції протиправні дії припинилися, але заявник з дітьми змушена була покинути свою квартиру, в якій залишився ОСОБА_4 , та проживати у чужих людей.

У зв`язку з наведеними обставинами, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , яким протягом 6 місяців визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме:

- заборонити ОСОБА_4 наближатись на відстань меншу ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також місця навчання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - Лисичанської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 27;

- заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо будь-хто з них, або усі разом за власним бажанням перебувають у місці невідомому

ОСОБА_4 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватись з ними;

- заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через інших осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 13 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , яким на строк 6 місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме:

- заборонено ОСОБА_4 наближатись на відстань меншу ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також місця навчання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - Лисичанської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 27;

- заборонено ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо будь-хто з них, або усі разом за власним бажанням перебувають у місці невідомому ОСОБА_4 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватись з ними;

- заборонено ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через інших осіб.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив із доведеності факту вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства, свідками якого стали малолітні

діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 грудня 2018 року змінено, зменшено термін дії обмежувального припису виданого судом щодо ОСОБА_4 у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав із шести до одного місяця. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи постанову від 06 березня 2019 року, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 з огляду на підтвердження у судовому засіданні подій, свідком яких стали малолітні

діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення строку дії припису із шести до одного місяця, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення максимального строку дії заходів тимчасового обмеження прав, а вважав достатнім та обґрунтованим строк дії таких заходів у один місяць.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат

Юрченко В. Г., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 травня 2019 року засобами поштового зв`язку представник

ОСОБА_4 - адвокат Юрченко В. Г. подав касаційну скаргу на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 грудня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у цивільній справі № 415/10120/18.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 415/10120/18з місцевого суду.

У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису. Вважає, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджено та невірно надано правову оцінку доказам у справі. Апеляційний суд не дослідив відеозапис подій 03 грудня 2018 року та не прийняв до уваги письмову заяву ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 . Крім того, суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 навмисно не повідомила суд першої інстанції про засоби зв`язку ОСОБА_4 , якій їй були достовірно відомі.

Також суди не врахували, що ініціатором конфлікту 03 грудня 2018 року була саме ОСОБА_1 , яка влаштувала сварку і завдала йому тілесних ушкоджень.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23 липня 2018 року.

ОСОБА_8 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від першого шлюбу ОСОБА_8 має малолітню дитину - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення протиправних дій з боку ОСОБА_4 , який 03 грудня 2018 року вчинив сварку та спричинив їй тілесні ушкодження у присутності неповнолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Відомості за заявою ОСОБА_1 05 грудня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130240002877 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктом 3 частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє

насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»)

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства.

Положеннями частин першої, другої статті 350-6 ЦПК України встановлено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши випадок домашнього насильства відносно заявниці в присутності малолітніх дітей, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що заявник надала належні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» свідками якого стали малолітні діти.

При цьому, апеляційний суд, з урахуванням оцінки ризиків, дійшов правильного висновку, про те, що максимальний строк дії обмежувального припису, за обставин встановлених у справі, є надмірним та обґрунтовано зменшив його до мінімального (1 місяць).

Визначені судами заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 на строк вказаний апеляційним судом, - застосовані відповідно до закону, були пропорційними та необхідними, у тому числі для запобігання подальшому розвитку конфлікту, захисту здоров`я та моралі малолітніх дітей, які стали свідками (очевидцями) домашнього насильства.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, підлягають відхиленню, оскільки ОСОБА_1 від своєї заяви про застування обмежувального припису не відмовилась ні в суді першої ні в апеляційному суді.

При розгляді заяви про видачу обмежувального припису судом першої інстанції враховано приписи частини другої статті 350-5 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

ОСОБА_4 був забезпечений правовою допомогою адвоката. Клопотання ОСОБА_4 про долучення доказів вирішені апеляційним судом.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення заяви, не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права або неправильно застосовано норми матеріального права та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до

статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини, неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень, оскільки суд першої інстанції, у незміненій апеляційним судом частині рішення, та апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 грудня 2018 року, у незміненій під час апеляційного перегляду частині, та постанову Луганського апеляційного суду від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта