open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
39 Справа № 0640/4292/18
Моніторити
Ухвала суду /13.01.2021/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Постанова /23.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /23.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.07.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /13.06.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /24.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /17.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Рішення /11.02.2019/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Постанова /27.11.2018/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /19.11.2018/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.10.2018/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.09.2018/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /31.08.2018/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /31.08.2018/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 0640/4292/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /13.01.2021/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Постанова /23.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /23.10.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.07.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /13.06.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /24.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /17.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.04.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.03.2019/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Рішення /11.02.2019/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Постанова /27.11.2018/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /19.11.2018/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /25.10.2018/ Сьомий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /11.09.2018/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /31.08.2018/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /31.08.2018/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №0640/4292/18

адміністративне провадження №К/9901/15750/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Бучик А. Ю., Тацій Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Житомирської області до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, треті особи: Державне підприємство "Словечанське лісове господарство", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лисс" про визнання протиправними та скасування протоколу і рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 (головуючий суддя Драчук Т. О., судді: Полотнянко Ю. П. Загороднюк А. Г.)

В С Т А Н О В И В:

I. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2018 року заступник прокурора Житомирської області (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - Комісія, ДКЗ, відповідач), Житомирської обласної ради (далі - Облрада, відповідач), треті особи: Державне підприємство "Словечанське лісове господарство", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лисс" (далі - Товариство), в якому просив: визнати протиправними та скасувати: протокол засідання колегії Державної комісії по запасам корисних копалин від 26.12.2017 №4238; рішення сімнадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання "Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України №14121/03/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Фірма Лисс" від 26.07.2018 №1191 (далі - спірні протокол та рішення).

2. В обґрунтуванні позову заступник прокурора Житомирської області зазначав, що подані Товариством на розгляд Комісії матеріали геолого - економічної оцінки запасів корисних копалин, в порушення пункту 9 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2000 №1512; далі - Положення №865), не містили, зокрема, документів, які засвідчують право на користування надрами. Крім того, позивач наголошував на порушення ДКЗ вимог пунктів 16, 17 вказаного Положення, оскільки матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин були подані до Комісії Товариством, яке, втім, не є користувачем надр у розумінні приписів законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

3. Окрім цього, позивач вказує на передчасність висновку Комісії про доцільність промислового освоєння родовища торфу « Гвоздь », оскільки це не узгоджується з положеннями абзацу шостого пункту 13.1 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до торфових родовищ, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті природних ресурсів України від 25.10.2004 №224, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.11.2004 за №1418/10017 (далі - Інструкція №224), яким передбачено необхідність одержання попередніх погоджень на спеціальне користування земельними ділянками з метою видобування торфу згідно з чинним законодавством, які, у даному випадку, відсутні.

4. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви стосовно визнання протиправним і скасування спірного рішення Облради, заступник прокурора Житомирської області посилається на те, що контури родовища "Гвоздь" включають у себе землі лісогосподарського призначення, на яких розташований об`єкт природно-заповідного фонду - лісовий заказник місцевого значення "Словечанський кряж", однак Облрада погодила надання Товариству спеціального дозволу на користування надрами, не врахувавши при цьому вимог статей 3, 5, 25, 26 Закону України від 16.06.1992 №2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон №2456-XI в редакції, чинній станом на день прийняття відповідачем спірного рішення), а також Положення про лісовий заказник місцевого значення "Словечанський кряж", затвердженого начальником державного управління екологічної безпеки в Житомирській області 20.02.1999, відповідно до яких на території вказаного заказника заборонено, в тому числі, розробка всіх видів корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву.

5. Наявність підстав для подання даного позову заступник прокурора Житомирської області, з посиланням на статтю 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статтю 25 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), обґрунтовує тим, що на даний час відсутній державний орган, до повноважень якого належить контроль за законністю рішень обласних рад у сфері надрокористування і звернення до суду про їх скасування, а також відсутній орган, до компетенції якого віднесено нагляд за додержанням законності під час розгляду ДКЗ матеріалів геолого-економічної оцінки запасів родовищ і має право оскаржувати складені Комісією протоколи у судовому порядку.

6. Звернення до суду з цим позовом, серед іншого, обумовлене й необхідністю запобігання отримання юридичною особою протиправним шляхом спеціального дозволу на користування надрами на позааукціонних умовах з порушенням встановленої законом процедури й приписів природоохоронного законодавства, що, в свою чергу, порушує принцип рівності всіх суб`єктів, які мають право на отримання такого дозволу, надає перевагу окремим заявникам, позбавляє державу можливості отримання доходу з продажу вказаного дозволу шляхом проведення аукціону з визначенням найбільш вигідної ціни.

7. Прокурор наголошував й на тому, що складання Комісією спірного протоколу і прийняття Облрадою спірного рішення створюють загрозу передання у користування надр, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які згідно з статтею 4 Кодексу України про надра, статтею 4 Закону №2456-XI є виключною власністю Українського народу, суб`єкту господарювання, який не набув такого права згідно законодавства.

II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 (головуючий суддя - Попова О. Г.) позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані спірні протокол та рішення.

9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство, станом на момент подання до Комісії матеріалів геолого - економічної оцінки запасів корисних копалин, не володіло спеціальним дозволом на користування надрами, тобто не було надрокористувачем у розумінні Кодексу України про надра і Положення №865, у зв`язку з чим ДКЗ не мала правових підстав для прийняття і розгляду цих матеріалів, а відтак і складання спірного протоколу, яким, зокрема, затверджений підрахунок запасів корисних копалин. Оскільки під час розгляду справи встановлено протиправність вказаного протоколу Комісії, який було долучено до пакету документів, доданого до звернення Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) для вирішення питання щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Фірма Лисс", суд дійшов висновку й про наявність підстав для скасування спірного рішення Облради.

10. Вказане судове рішення було оскаржене Комісією, Облрадою і Товариством в апеляційному порядку.

11. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 рішення суду першої інстанції скасоване та відмовлено у задоволенні позову.

12. Висновки суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що спірні протокол та рішення відповідають вимогам законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, при цьому, позивачем не доведено наявності підстав, передбачених статтею 53 КАС України і статтею 25 Закону №1697-VII для звернення до суду з цим позовом.

III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. У травні 2019 року заступник прокурора Вінницької області подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2019.

14. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник, посилаючись на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, зазначає про помилковість висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, при цьому зазначає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку обставинам справи і наявним у її матеріалах доказам, а ухвалене ним судове рішення вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим, таке, на його думку, скасоване помилково.

15. У відзивах на касаційну скаргу Державна комісія України по запасах корисних копалин, Житомирська обласна рада і Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лисс" просять відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін, оскільки вважає, що таке відповідає критеріям законності та обґрунтованості, ухвалене відповідно до вимог закону і обставин справи, встановлених на підставі належних, достовірних, достатніх і допустимих доказів.

16. Зокрема, відповідачі і третя особа зазначають, що спірні протокол Комісії і рішення Облради є законними й інтересів держави не порушують. У відзивах наголошується на тому, що Товариство мало право на подання до Комісії матеріалів геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин і заснованих на законі підстав для повернення таких документів у ДКЗ не було. В свою чергу, Облрада наполягає на тому, що приймаючи спірне рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законами та Конституцією України.

17. Заперечення проти доводів і вимог касаційної скарги аргументовані й тим, що у заступника прокурора Житомирської області не виникло передбачених КАС України та Законом №1697-VII підстав для звернення до суду з цим позовом, позаяк органи, уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах визначені, зокрема, статтею 61 Кодексу України про надра, при цьому в позовній заяві не вказано обґрунтувань, які б свідчили про відсутність у них повноважень щодо звернення до суду.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

18. 03.06.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

19. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.

20. Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

21. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено здійснювати такий у судовому засіданні 14.08.2019 о 14:00 годині.

22. У судовому засіданні, яке відбулось 14.08.2019 оголошено перерву до 18.09.2019 15:00 години.

23. У період з 12.09.2019 по 18.09.2019 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від ДКЗ, прокуратури Житомирської області та Житомирської обласної ради.

24. У своїх додаткових поясненнях ДКЗ зазначила, що відповідно до Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 №1689 (далі - Положення №1689) є установою, що діє при Держгеонадрах і провадить науково-технічну діяльність, пов`язану з проведенням на замовлення користувачів надр або за дорученням відповідних центральних органів виконавчої влади державної експертизи геологічних матеріалів з вивчення і використання надр та оцінки запасів корисних копалин.

25. Поряд із цим, ДКЗ наголосила, що передана до сфери управління Держгеонадр відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.08.2011№810-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби геології та надр» (далі - постанова КМУ №810-р).

26. Звертає ДКЗ увагу й на те, що відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174 (далі - Положення про Держгеонадра) саме на цей орган покладено завдання з організації проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, а також інших геологічних матеріалів. У додаткових поясненнях акцентована увага й на наявності у Держгеонадр повноважень, окрім іншого, стосовно розгляду, схвалення й уведення в дію протоколів ДКЗ, їх повернення на доопрацювання або ж скасування останніх.

27. Фактично, доводи ДКЗ зводяться до того, що ця установа, яка належить до сфери управління Держгеонадр, є їм підзвітна і підконтрольна й саме до повноваження цього органу, відповідно до Положення про Держгеонадра, належить, як організація проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, так і загалом здійснення державного контролю за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.

28. У світлі наведеного, ДКЗ стверджує про необґрунтованість аргументів прокурора щодо відсутності, у даному випадку, органу державної влади до компетенції якого віднесені названі вище повноваження, а тому наполягає на недоведеності позивачем підстав для здійснення представництва інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з цим позовом.

29. Прокуратура Житомирської області у своїх письмових поясненнях вказує на відсутність органу державної влади, до повноважень якого належить контроль за законністю рішень, зокрема, обласних рад у сфері надрокористування та який уповноважений на звернення до суду із відповідною категорією позовних заяв. Крім того, зазначає про відсутність, на її думку, органу державної влади, до компетенції якого віднесено нагляд за додержанням законності під час розгляду ДКЗ матеріалів геолого-економічної оцінки запасів родовищ, а також оскарження відповідних протоколів до суду.

30. Спираючись на такі доводи, прокуратура вважає, що, у даному випадку, у неї наявні виключні підстави для звернення до суду з цим позовом у якості самостійного позивача в порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону №1697-VII та статті 53 КАС України.

31. У свою чергу, Житомирська обласна рада також подала до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а прийняте нею спірне рішення таким, що відповідає вимогам законодавства і не порушує чиїх-небудь прав та інтересів.

32. Також, Житомирська обласна рада подала до касаційного суду клопотання, у якому просила проводити розгляд справи без її участі.

33. У судовому засіданні, проведеному 18.09.2019, представники учасників справи вказані вище доводи та вимоги підтримали.

34. Крім цього, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лисс" у судовому засіданні подала письмові пояснення, суть яких зводиться до того, що позивач, на думку заявника, в процесі судового розгляду справи жодним чином не довів відсутності органу державної влади, який здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах, або здійснює їх неналежним чином, а отже не набув права на звернення до суду з цим позовом.

35. У судовому засіданні оголошено перерву до 15:00 години 23.10.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду поданих Товариством матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів родовища торфу "Гвоздь" оформлено протокол засідання колегії Державної комісії по запасам корисних копалин від 26.12.2017 №4238.

37. 14.07.2018 Товариство звернулось до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) із заявою №18/24/06 на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (далі - Порядок №615). Додатками до вказаної заяви, зокрема, зазначено протокол засідання колегії Державної комісії по запасам корисних копалин від 26.12.2017 №4238.

38. Державна служба геології та надр України листом вих. №14121/03/12 від 24.07.2018 направила наведені документи, подані Товариством (заяву №18/24/06 від 14.07.2018 з додатками), до Житомирської обласної ради для погодження надання Товариству спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища "Гвоздь", що знаходиться в Овруцькому та Лугинському районах Житомирської області.

39. Рішенням сімнадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання "Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України №14121/03/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Фірма Лисс" від 26.07.2018 №1191 погоджено надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Фірма Лисс" з метою видобування торфу родовища "Гвоздь" площею 2464,0 га, що знаходиться в Овруцькому, Олевському та Лугинському районах Житомирської області.

40. Наголошуючи, що спірні протокол та рішення прийняті з порушенням вимог природоохоронного законодавства, заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави звернувся із вказаним позовом до суду.

41. Крім того, судами встановлено, що на розгляд Комісії було подано матеріали геолого-економічної оцінки родовища торфу "Гвоздь" в Овруцькому районі Житомирської області - звіт ФОП "Вітюк В.А." про геологічне вивчення надр: "Геолого-економічна оцінка родовища торфу "Гвоздь" в Овруцькому районі Житомирської області" та інші документи (пункт 1 спірного протоколу).

42. Водночас, у відповідності до документів, отриманих ДКЗ та змісту спірного протоколу засідання колегії Комісії, ТОВ "Фірма "Лисс" станом на момент розгляду вищезазначених матеріалів (грудень 2017 року) не володіло спеціальним дозволом на користування надрами родовища "Гвоздь" в Овруцькому районі Житомирської області.

43. Вказані обставини також підтверджуються реєстром спеціальних дозволів на користування надрами, який розміщено на офіційному веб-сайті ДНВП "Геоінформ України", де датою отримання ТОВ "Фірма "Лисс" спеціального дозволу на користування надрами родовища "Гвоздь" зазначено 04.10.2018.

VI. Позиція Верховного Суду

44. У відповідності до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

45. За змістом статті 14 Кодексу України про надра, такі надаються у користування, зокрема, для видобування корисних копалин.

46. Частиною другою статті 16, частиною першою статті 19 зазначеного Кодексу передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

47. Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

48. Надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (стаття 21 Кодексу Країни про надра).

49. Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулює Порядок №615, абзацом третім пункту 1 якого встановлено, що користувачами надр можуть бути особи, визначені статтею 13 Кодексу України про надра (далі - надрокористувачі).

50. За приписами пункту 2 цього ж порядку дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, органом з питань надання дозволу, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

51. Також, абзацом першим пункту 4 Порядку №615 визначено, що дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

52. Підпунктом же 1 пункту 8 зазначеного Порядку встановлено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

53. Згідно з положеннями абзаців двадцятого, двадцять шостого цього ж пункту Порядку №615 для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

54. Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

55. В свою чергу, надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення (абзаци перший, другий пункту 9 Порядку №615).

56. Окрім цього, порядок і умови проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин визначає Положення №865, за змістом пунктів 7, 9, 13, 16, 28 державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться на підставі звітів, які містять в собі матеріали з геологічного вивчення родовищ корисних копалин, підрахунок їх запасів та техніко-економічне обґрунтування промислового значення (далі - геолого-економічна оцінка).

57. Матеріали геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин повинні містити, зокрема, документи, що засвідчують право на користування надрами.

58. Матеріали техніко-економічного обґрунтування кондицій для підрахунку запасів корисних копалин розробляються за дорученням користувачів надр спеціалізованими проектними і науково-дослідними інститутами, геолого-економічними підрозділами підприємств, іншими суб`єктами підприємництва, які можуть забезпечити кваліфіковане проведення цих робіт.

59. Матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин подаються до ДКЗ користувачами надр або уповноваженими ними особами.

60. Надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин та акта про надання гірничого відводу здійснюється після державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

61. Наведеними законодавчими приписами чітко врегульована процедура надання спеціальних дозволів на користування надрами, в тому числі, без проведення аукціону у передбачених Кабінетом Міністрів України випадках, а також унормовано усі стадії такого процесу, включаючи питання, пов`язані з погодженням поданих до Держгеонадр документів для отримання вказаного дозволу.

62. Статтею ж 11 Кодексу України про надра наведено перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.

63. Так, вказаною правовою нормою встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

64. Завдання державного контролю і нагляду за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також органи, що здійснюють державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною визначені статтями 60, 61 Кодексу України про надра, якими передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

65. Державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

66. Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

67. Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

68. У відповідності ж з приписами частини першої статті 64 Кодексу України про надра спори з питань користування надрами розглядаються органом державного геологічного контролю, органом державного гірничого нагляду, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, місцевими радами або судом у порядку, встановленому законодавством України.

69. Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

70. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

71. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

72. За визначенням пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

73. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

74. Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

75. Згідно з статтею 131-1 в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

76. Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон №1697-VII.

77. Питання, пов`язані з участю прокурора у судовому процесі, врегульовані й статтями 53, 54 КАС України.

78. Зокрема, згідно з частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

79. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

80. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

81. В свою чергу, відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VІІ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

82. Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор, як посадова особа державного правоохоронного органу, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього наявні виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

83. Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

84. Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

85. Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

86. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

87. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

88. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини названого вище рішення Конституційного Суду України).

89. Такі правові висновки та їх обґрунтування міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №826/3492/18.

90. Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила наступне.

91. Частиною третьою статті 23 Закону №1697-VІІ передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

92. Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

93. Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

94. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

95. У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

96. Велика Палата Верховного Суду у цьому своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону №1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

97. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

98. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

99. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

100. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

101. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

102. Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

103. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

104. Також Велика Палата Верховного Суду послалася на Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону", у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

105. Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку №3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

106. Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

107. З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

108. Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону №1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

109. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 10 Закону України ід 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

110. Так, згідно з частиною дев`ятою статті 59 Закону №280/97-ВР рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

111. Частиною десятою цієї ж статті Закону №280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

112. Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органу місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

113. Аналогічне правозастосування наведено й у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №2а-3352/11/09/2018.Кінець форми

114. Крім того, відповідно до приписів частини першої статті 62 Закону України від 16.06.1992 №2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

115. За змістом пункту 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 №32 Центральним органом виконавчої влади і головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, є Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди).

116. Пунктом 3 цього ж Положення, серед основних завдань Мінприроди, є забезпечення формування державної політики у сфері охорони та використання природно-заповідного фонду, відтворення і охорони природних ресурсів.

117. Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до пункту 1 якого Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

118. За змістом абзацу шостого підпункту б) підпункту 2) пункту 4 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні.

119. Більше того, виходячи з закріпленої у відповідних Положеннях про Мінприроди, Держгеонадра та Держекоінспекцію компетенції перелічених вище органів державної влади, такі уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах й, зокрема, Держекоінспекція наділена правом на звернення до суду із позовом щодо: обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункти 5, 8 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275).

120. Також, відповідно до Положення про ДКЗ (пункт 1) така діє при Держгеонадрах і належить до сфери управління цього органу, який, в свою чергу, згідно з Положенням про Державну службу геології та надр України, здійснює організацію проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, а також інших геологічних матеріалів, у межах якої має право, через утворену у його складі робочу групу, зокрема, розглядати, схвалювати, затверджувати, уводити в дію, направляти на доопрацювання або ж скасовувати протоколи ДКЗ, аналогічні спірному у цій справі.

121. У даному ж випадку, необхідність звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтував відсутністю суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, однак, з огляду на вказані вище приписи законодавства, такі твердження є помилковими, а отже й передбачені КАС України і Законом №1697-VII підстави для подання цього позову у заступника прокурора Житомирської області не виникли, про що правильно зазначив й суд апеляційної інстанції.

122. В доповнення зазначеного висновку колегія суддів зазначає, що, як випливає з встановлених судами обставин цієї справи та наведених вище приписів законодавства, функції захисту інтересів держави, про які іде мова у позовній заяві прокуратури, належать, в першу чергу, до компетенції, зокрема, Мінприроди, Держгеонадр, Держекоінспекції, й не обов`язково у судовому порядку, а тому право на звернення до суду відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону №1697-VII та статті 53 КАС України, може бути реалізовано прокурором лише у разі, якщо він доведе, що вказані суб`єкти такий захист не здійснюють або здійснюють його неналежним чином. При цьому, в такому випадку, прокурор не виступає самостійним ініціатором звернення до суду і, у разі відкриття провадження у справі, не набуває процесуального статусу позивача, яким, в свою чергу, наділяється орган (органи), в особі якого (яких) прокурором подається позовна заява.

123. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій відповідача щодо надання дозволу, що оскаржується (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті. Правомірність надання оскаржуваного дозволу, зокрема і з мотивів, наведених прокурором, може бути перевірена за позовом належного позивача.

124. Відсутність же підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

125. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

126. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 КАС України).

127. Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 (справа №826/15794/17).

128. За правилами пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

129. Механізм застосування такого повноваження конкретизовано у статті 354 КАС України, частина перша якої визначає, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

130. Ураховуючи наведене, зважаючи на надані статтею 341 КАС України повноваження, суд касаційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі вимог касаційної скарги й скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а позовну заяву залишити без розгляду.

131. Керуючись статтями 240, 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

132. Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

133. Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019.

134. Позовну заяву заступника прокурора Житомирської області до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, треті особи: Державне підприємство "Словечанське лісове господарство", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лисс" про визнання протиправними та скасування протоколу і рішення - залишити без розгляду.

135. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. Ю. Бучик,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 85226659
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку