ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/1623/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Сулімі Г.В.

розглянувши справу за позовом: Тарутинської селищної ради (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Красна, буд. 201, код ЄДРПОУ 04379226)

до відповідача: Приватного малого підприємства "Вікторія" (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Пушкіна, буд. 2, код ЄДРПОУ 22512947)

про визнання укладеним Договору про пайову участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине та стягнення 21 000,00 грн. пайового внеску

Представники :

Від позивача - Бородич Л.К. (довіреність від 06.09.2018 № 834/02-12);

Від відповідача - Масленков Ю.В. (керівник за витягом); представник Горбань А.І. (ордер від 11.09.2019 № 505260).

Суть спору:

Тарутинська селищна рада (далі - Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного малого підприємства «Вікторія» (далі - Відповідач) про:

- визнання укладеним між Тарутинською селищною радою та ПМП «Вікторія» договору про пайову участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине;

- стягнення пайового внеску у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине в розмірі 21 000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2019 позовну заяву Тарутинської селищної ради залишено без руху у зв'язку з необхідністю усунути недоліки позовної заяви, а саме надати документи, які підтверджують відправлення відповідачу - ПМП «Вікторія» копії позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням вимог частини першої статті 172 Господарського процесуального кодексу України в семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

21.06.2019 за вх. № 2-2967/19 надійшла від Тарутинської селищної ради заява про усунення недоліків від 18.06.2019 № 604/02-12.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.07.2019.

Протокольною ухвалою суду від 16.07.2019 відкладено підготовче засідання на 29.07.2019.

Протокольною ухвалою від 29.07.2019 відкладено підготовче засідання на 29.08.2019 та доручено Тарутинському районному суду Одеської області провести судове засідання в режимі відеоконференції за участі представників позивача та відповідача.

Крім того, протокольною ухвалою від 29.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Протокольною ухвалою суду від 29.08.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.09.2019 та доручено Тарутинському районному суду Одеської області провести підготовче засідання в режимі відеоконференції за участі представників позивача та відповідача.

Протокольною ухвалою від 12.09.2019 задоволено заяву представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 20.09.2019.

Крім того, суд протокольною ухвалою від 12.09.2019 доручив Тарутинському районному суду Одеської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд протокольною ухвалою від 20.09.2019 оголосив перерву в підготовчому засіданні до 23.09.2019 о 09:45, постановив провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції та доручив його проведення Тарутинському районному суду Одеської області.

В судовому засіданні 23.09.2019 представник позивача та представник відповідача надали суду заяви (за вх. № 19268/19; вх. №19270/19) про згоду розпочати розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, відповідно до частини шостої статті 183 Господарського процесуального кодексу України.

Суд протокольною ухвалою від 23.09.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті. Розгляд справи по суті розпочав негайно.

Протокольною ухвалою від 23.09.2019 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 03.10.2019 та доручив забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції Тарутинському районному суду Одеської області.

Протокольною ухвалою від 03.10.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.10.2019, також доручено забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції Тарутинському районному суду Одеської області.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити їх.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 648, 649 Цивільного кодексу України, частину першу статті 173, частину першу статті 174, статтю 187 Господарського кодексу України, частини першу, восьму, дев'яту, одинадцяту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, пункти 1.1, 3.1, 3.2, 5.6, 6.1 Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Тарутине, затвердженого рішенням Тарутинської селищної ради VI скликання від 27.03.2012 № 225, обґрунтовані ухиленням Відповідача від укладення договору про пайову участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине.

Позивач вказує на те, що 17.07.2015 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано декларацію серії ОД № 142151970572 про готовність об'єкта до експлуатації, в якій зазначено, що замовник ПМП «Вікторія» здійснило будівництво магазину промислових товарів про проспекту Миру, 28 А, смт Тарутине, Тарутинського району Одеської області, код об'єкта - 1230, 2 категорія. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 210 000,00 грн. А відтак, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине, який мав сплатити Відповідач, складає 21 000,00 грн., що становить 10 % від вартості будівництва об'єкта містобудування (нежитлових будівель та споруд).

Тарутинська селищна рада зазначає, що знаходиться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлена можливості контролювати момент його здійснення. Про порушення свого права Позивач дізнався з Акту ревізії від 09.11.2018 № 08-11/58, складеного Південним офісом Держаудитслужби за результатами ревізії селищного бюджету, фінансово-господарської діяльності Тарутинської селищної ради за період з 01.01.2015 по 30.08.2018.

Тарутинська селищна рада зазначає, що звернулась до керівника ПМП «Вікторія» Маслєнкова Ю.В. для укладання договору пайової участі листом від 21.12.2018 № 1487/02-07, однак відповідь на цей лист не надійшла.

У Відповіді на відзив від 19.09.2019 № 970/02-12 (вхід. від 23.09.2019 № 19226/19) Позивач додатково зазначає, що Порядок пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине, затверджений рішенням Тарутинської селищної ради від 27.03.2012 № 225-VI, був оприлюднений на стенді в приміщенні селищної ради, що, на його думку, відповідає нормам статті 14 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV.

Представники Відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні повністю. У Відзиві на позовну заяву (вхід. від 17.09.2019 № 18858/19) Відповідач заперечує проти факту отримання ним листа Тарутинської селищної ради від 21.12.2018 № 1487/02-07. Відповідач вказує на те, що два екземпляри проекту договору № 4 від 21.12.2018 про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине, були отримані директором ПМП «Вікторія» у квітні 2019 року. Однак, оскільки з часу введення в експлуатацію приміщення магазину сплинуло майже чотири роки (3 роки і 9 місяців), і Відповідач є вже не замовником, а власником цього об'єкта нерухомості з 20.09.2016, враховуючи, що у пункті 5.3 проекту договору зазначено, що він укладається добровільно, керівник ПМП «Вікторія» відмовився підписати цей договір.

Також у Відзиві на позовну заяву (вхід. від 17.09.2019 № 18858/19) Відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності в порядку, встановленому частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України. При цьому, Відповідач, із посиланням на частину п'яту статті 261 Цивільного кодексу України, частину дев'яту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, вказує на те, що перебіг позовної давності розпочався з дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а саме, з 17.07.2015, дати реєстрації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області відповідної Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідач, із посиланням на статтю 1, частину п'яту статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, зазначає, що рішення Тарутинської селищної ради «Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине» від 27.03.2012 № 225-VI не було офіційно оприлюднено як регуляторний акт, прийнятий органом місцевого самоврядування. На підтвердження цієї обставини Відповідачем надано листи редактора ТОВ «Газета «Знамя Труда» від 04.09.2019 № 9, в.о. голови Тарутинської РДА від 12.09.2019 № М-94, та Тарутинської районної ради від 09.09.2019 № 02-15/97. При цьому, Відповідач вказує на те, що інших засобів масової інформації в смт. Тарутине у 2012 році не існувало.

Окрім того, Відповідач зазначає, що інформація про зобов'язання щодо сплати пайового внеску була відсутня й у дозвільних документах ПМП «Вікторія».

Відповідач також вказує на неможливість застосування до спірних відносин й положень Порядку участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Тарутине, затвердженого рішенням VII сесії Тарутинської селищної ради від 19.04.2018 № 379. Оскільки відповідно до пункту 6.5 цього Порядку, він набирає чинності з дня опублікування рішення про його затвердження, дія його положень поширюється на всі об'єкти на території селища, будівництво яких розпочато, але які до дня набрання ним чинності не введено в експлуатацію у порядку, встановленому діючим законодавством.

Відповідач звертає увагу на те, що пунктом 3.5 проекту Договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине, передбачено, що виконавчий комітет зобов'язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об'єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проектної документації поза межами земельної ділянки, відведеної замовнику під забудову та відшкодувати замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі.

При цьому, ПМП «Вікторія» вказує на те, що рішенням виконкому Тарутинської селищної ради від 27.10.2016 № 472 йому було надано дозвіл на благоустрій санітарної зони по проспекту Мира, 28-А, з оформленням договору оренди земельної ділянки. Відповідно до цього рішення та договору оренди землі, Відповідачем виконано роботи з благоустрою прилеглої території магазину за вказаною адресою на загальну суму 55 579,00 грн., що підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості об'єкта благоустрою, складеним інженером проектувальником Кирма. І.І.

Також, Відповідач, із посиланням на частину першу статті 2, частину четверту статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1 Першого протоколу до цієї Конвенції, зазначає про необхідність застосування до спірних відносин рішень ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.11.1999 (заява № 28342/95) щодо принципу правової певності (визначеності) як складової принципу верховенства права, а також у справі Рішення у справі «Церква Бессарабської митрополії та інші проти Молдови» від 13.12.2001 (заява № 45701/99) щодо доступності та передбачуваності закону, тобто формулювання його з достатньою точністю (чіткістю), щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

Окрім того, Відповідач зазначає про необхідність застосування до спірних відносин рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) щодо того, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У Запереченнях на відповідь на відзив (вхід від 23.09.2019 № 19313/19) Відповідач додатково зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин Порядку участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Тарутине, затвердженого рішенням VII сесії Тарутинської селищної ради від 19.04.2018 № 379, оскільки це суперечить вимогам статті 58 Конституції України, згідно із якою, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також Відповідач наголошує на тому, що правовідносини, які виникли між сторонами у 2006 році, не можуть вважатись триваючими станом на 2019 рік, оскільки, відповідно до частини дев'ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. А відтак, на думку Відповідача, вимоги Позивача про визнання укладеним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине суперечать приписам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.

Окрім того, Відповідач, із посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України, вказує на те, що Позивач не довів наявність вини в діях (бездіяльності) керівництва ПМП «Вікторія» щодо укладення Договору про пайову участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине до введення об'єкта в експлуатацію.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

17.07.2015 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано декларацію серії ОД № 142151970572 про готовність об'єкта до експлуатації, в якій зазначено, що замовник Приватне мале підприємство «Вікторія» здійснило будівництво магазину промислових товарів про проспекту Миру, 28-А, смт. Тарутине, Тарутинського району Одеської області, код об'єкта - 1230.1, 2 категорія складності. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 210 000,00 грн. /а.с. 9- 12/.

Як випливає з інформаційної довідки від 23.05.20019 № 167768164 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 1036705051247 зареєстровано право власності ПМП «Вікторія» код ЄДРПОУ 22512947 на об'єкт нерухомого майна - магазин промислових товарів, загальною площею 67,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт Тарутине, проспект миру, будинок 28А. /а.с. 13/.

Відповідно до частин другої, третьої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, положеннями Порядку участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Тарутине, затвердженого рішенням VII сесії Тарутинської селищної радивід 19.04.2018 № 379. Проте, як випливає зі змісту пункту 6.5 цього Порядку, він набирає чинності з дня опублікування рішення про його затвердження, дія його положень поширюється на всі об'єкти на території селища, будівництво яких розпочато, але які до дня набрання ним чинності не введено в експлуатацію у порядку, встановленому діючим законодавством. Тобто, дія положень цього Порядку не може бути розповсюджена на об'єкт Відповідача щодо якого декларацію про готовність до експлуатації зареєстровано 17.07.2015.

Окрім того, суд погоджується із доводом Відповідача про неможливість застосування до спірних відносин положень Порядку участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт Тарутине, затвердженого рішенням VII сесії Тарутинської селищної ради від 19.04.2018 № 379, з огляду на норми статті 58 Конституції України щодо зворотної дії нормативно-правових актів у часі.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин існував Порядок пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине, затверджений Рішенням Тарутинської селищної ради VI скликання від 27.03.2012 № 225. /а.с. 164-168/.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Регуляторним органом є, зокрема, орган місцевого самоврядування.

Згідно із частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Суд не приймає довід Позивача про належне виконання ним обов'язку щодо оприлюднення регуляторного акту - рішення Тарутинської селищної ради від 27.03.2012 № 225-VI шляхом розміщення його на стенді в приміщенні селищної ради, оскільки такий спосіб не відповідає частині п'ятій статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». При цьому, не є правильним посилання Позивача на статтю 14 вказаного Закону, оскільки її нормами регулюється порядок оприлюднення не регуляторних актів, а інформації про здійснення регуляторної діяльності відповідними органами.

Отже, рішення Тарутинської селищної ради від 27.03.2012 № 225-VI не було офіційно оприлюднено у порядку, встановленому законом.

Проте, обов'язки Відповідача, як замовника будівництва, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, звернутися до органу місцевого самоврядування для укладення договору про пайову участь, та перерахуванню коштів до відповідного місцевого бюджету, виникли безпосередньо на підставі норм прямої дії частин другої, третьої, восьмої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Тобто за змістом вказаної норми Закону саме на Відповідача покладений обов'язок зі звернення до Позивача про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Однак, вказаний обов'язок не був виконаний Позивачем.

Суд не приймає довід Відповідача щодо його необізнаності про необхідність взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, звернутися до органу місцевого самоврядування для укладення договору про пайову участь та перерахувати кошти до відповідного місцевого бюджету, зокрема й через відсутність такої інформації у дозвільних документах ПМП «Вікторія». Адже відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Тобто діє презумпція знання законодавства, зокрема, знання Відповідачем норм статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною другою статті 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У матеріалах справи наявний лист Тарутинської селищної ради від 21.12.2018 № 1487/02-07 на адресу керівника ПМП «Вікторія» Маслєнкова Ю.В., із запрошенням для укладання договору, як замовника будівництва магазину промислових товарів за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт Тарутине, проспект Миру, 28-А (декларація про готовність ОД 142151970572). /а.с. 14/. Вказаний лист за твердженням представника Позивача був надісланий на адресу Відповідача поштовою кореспонденцією, що підтверджується фіскальним чеком від 22.12.2018. /а.с. 15/. Докази отримання вказаного листа Відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Проте, у Відзиві на позовну заяву (вхід. від 17.09.2019 № 18858/19) Відповідач не заперечує проти факту отримання директором ПМП «Вікторія» двох екземплярів проекту договору № 4 від 21.12.2018 про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине у квітні 2019 року, а також свою відмову від його підписання.

Отже між сторонами існує переддоговірний спір щодо договору, укладення якого є обов'язковим на підставі статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.

Відповідно до частин першої, другої статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Суд не приймає довід Відповідача про те, що правовідносини сторін не можуть вважатись триваючими станом на 2019 рік, оскільки, відповідно до частини дев'ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. А кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до частини дев'ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» строк для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, - встановлений для добровільного виконання стороною (замовником; Відповідачем) вказаного обов`язку, і невиконання такого зобов`язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов`язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов`язок.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 922/5937/15 (3-1281гс16), від 30.11.2016 у справі № 922/6409/15 (3-1323гс16), від 01.02.2017 у справі № 922/753/16 (3-1441гс16) та постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 918/540/17, від 03.04.2018 у справі № 917/554/17, від 27.03.2018 у справі № 911/419/17, від 03.07.2019 у справі № 911/1555/17.

Суд не приймає довід Відповідача із посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України, щодо недоведеності наявності вини в діях (бездіяльності) керівництва ПМП «Вікторія», оскільки вимога про стягнення пайового внеску у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури не є відшкодуванням збитків (майнової шкоди). А відтак, встановлення вини не входить до предмета доказування за заявленими позовними вимогами.

Щодо доводу Відповідача про те, що пунктом 3.5 проекту договору передбачено, що виконавчий комітет зобов'язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об'єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проектної документації поза межами земельної ділянки, відведеної замовнику під забудову та відшкодувати замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі, слід зазначити наступне. Наявність цієї умови у договорі не впливає на задоволення позовної вимоги про стягнення пайового внеску у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине в розмірі 21 000,00 грн. Проте зменшення конкретної величини пайової участі, зокрема, у зв'язку із виконанням робіт з благоустрою прилеглої території магазину, може бути предметом окремої домовленості сторін вже після визнання укладеним договору про пайову участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине, тобто набрання чинності й умовами пункту 3.5 щодо такого зменшення.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із статтею 1 (Захист власності) Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже стаття 1 Першого Протоколу містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.

Для застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції існує так званий «трискладовий тест» - юридична конструкція, яка є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією. Тест вказує на те, що будь-яке обмеження права має пройти перевірку на відповідність сукупності вказаних трьох умов. Обмеження, яке не відповідає таким умовам, порушує право особи.

Одразу слід зазначити про наявність у цій справі перших двох умов (складових) «трискладового тесту», а саме «майна» у розумінні Конвенції та наявність втручання (позбавлення) в право мирно володіти своїм майном, а саме, стягнення з Відповідача його грошових коштів у якості пайового внеску у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине в розмірі 21 000,00 грн.

Щодо третьої умови (складової) - підстав виправданості втручання, з огляду на наведені Відповідачем конкретні рішення ЕСПЛ, слід вказати на наступне.

Суд, з урахуванням рішення ЕСПЛ у справі «Церква Бессарабської митрополії та інші проти Молдови» від 13.12.2001 (заява № 45701/99) щодо доступності та передбачуваності закону, тобто формулювання його з достатньою точністю (чіткістю), щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку, констатує, що втручання у даному випадку є законним, оскільки ґрунтується на нормах статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який є доступним (належним чином оприлюдненим), чіткім та передбачуваним. Вказаний Закон є якісним, тобто достатньо чітко встановлює обов'язки Відповідача.

Суд враховує рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) щодо того, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. При цьому суд зазначає, що у даному випадку не було помилки з боку держави, яку б необхідно було виправляти, оскільки саме з боку Відповідача мало місце невиконання обов'язків прямо встановлених статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Суд зазначає про те, що стягнення грошових коштів (втручання) переслідує легітимну мету, тобто вчиняється в інтересах суспільства, оскільки відповідно до преамбули Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» він встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. При цьому, згідно із частиною третьою статті 40 вказаного Закону, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Судом не встановлено порушення справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу та правом на мирне володіння майном. Адже участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, безпосередньо пов'язана із реалізацією Відповідачем наміру щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті. Отже у випадку стягнення пайового внеску у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине буде дотримано й пропорційність вжитих заходів щодо обмеження права власності ПМП «Вікторія» на грошові кошти, і на Відповідача не буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Отже, обмеження Відповідача у праві мирно володіти своїм майном (праві власності) у зв'язку зі стягненням з нього грошових коштів у якості пайового внеску у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине, не порушує його право, встановлене статтею 1 (Захист власності) Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Помилковим є посилання Відповідача на рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.11.1999 (заява № 28342/95) щодо принципу правової певності (визначеності) як складової принципу верховенства права, оскільки, як випливає зі змісту пунктів 61, 62 цього рішення, воно стосується res judicata (вирішена справа) принципу поваги до остаточного рішення у справі через призму повноважень прокурора на скасування остаточного рішення.

Не підлягає задоволенню викладена у Відзиві на позовну заяву (вхід. від 17.09.2019 № 18858/19) заява Відповідача про застосування позовної давності в порядку, встановленому частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 256, частиною першою статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, у редакції, яка діяла станом на 17.07.2015, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Отже Тарутинська селищна рада, яка не є органом державного архітектурно-будівельного контролю, знаходиться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлена можливості контролювати момент його здійснення. А відтак, відповідно до частини першої статі 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності повинен починатись коли Позивачу стало відомо про реєстрацію Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області декларації від 17.07.2015 серії ОД № 142151970572 про готовність об'єкта до експлуатації. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 911/1555/17.

Судом встановлено, що Позивач дізнався про порушення свого права з Акту ревізії від 09.11.2018 № 08-11/58, складеного Південним офісом Держаудитслужби за результатами ревізії селищного бюджету, фінансово-господарської діяльності Тарутинської селищної ради за період з 01.01.2015 по 30.08.2018. /а.с. 21-24/. Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаної обставини.

Отже перебіг загальної трирічної позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України, розпочався 09.11.2018, і на момент звернення із позовом, 06.06.2019, позовна давність не сплила, а відтак порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини першої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною першою статті 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно із частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, та установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Частиною п'ятою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Як вже зазначалось, згідно із зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області декларацією від 17.07.2015 серії ОД № 142151970572 про готовність об'єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 210 000,00 грн.

До позовної заяви Тарутинською селищною радою надано підписаний з її боку проект Договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине від 21.12.2018 № 4. У пункті 2.1 вказаного проекту Договору та Додатку № 1 до нього наведено суму та розрахунок пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури смт Тарутине, а саме, 21 000,00 грн. (210 000,00 Х 10 % = 21 000,00 грн.). Вказаний розмір пайової участі замовника відповідає граничному, встановленому частиною шостою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для нежитлових будівель та споруд.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про визнання укладеним між Тарутинською селищною радою та ПМП «Вікторія» договору про пайову участь у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине, а також про стягнення пайового внеску у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине в розмірі 21 000,00 грн.

З огляду на положення частини дев'ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення викладається текст Договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине, в редакції проекту наданого Позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем до позовної заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Вказаний розрахунок складається лише з витрат зі сплати судового збору.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 3 842,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та статтею 1 Першого протоколу до неї, статтями 58, 68 Конституції України, частиною першою статті 261, частиною першою статті 256, частиною першою статті 257, частинами третьою, четвертою статті 267, частиною першою статті 638, частиною першою статті 649 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 2, частиною другою статті 20, частиною першою статті 55, частиною першою статті 173, частиною першою статті 174, частиною третьою статті 179, частиною другою статті 180, частинами першою, другою статті 187 Господарського кодексу України, частиною першою статті 39, статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, частиною першою статті 1, частиною п'ятою статті 12, статтею 14 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, частиною четвертою статті 11, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеним між Тарутинською селищною радою (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Красна, буд. 201, код ЄДРПОУ 04379226) та Приватним малим підприємством "Вікторія" (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Пушкіна, буд. 2, код ЄДРПОУ 22512947), з дня набрання цим рішенням законної сили, договір про пайову участь у створення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине у наступній редакції:

ДОГОВІР

про пайову участь (внесок) замовника (юридичною, фізичною особою) у створення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури

смт. Тарутине

Виконавчий комітет Тарутинської селищної ради в особі уповноваженої особи селищного голови, голови комісії з питань залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине Куруч Іван Іванович, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Виконком), з одного боку та ПМП "Вікторія" (далі - Замовник) в особі директора Маслєнкова Юрія Валерійовича з другого боку, (далі за текстом договору "Сторони"), уклали цей Договір про наступне;

1. Предмет Договору

Предметом цього Договору є пайова участь Замовника у розвиток інфраструктури смт. Тарутине при здійсненні будівництва магазину промислових товарів, об'єкта містобудування на умовах, зазначених цим Договором.

Магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, проспект Миру, 28-А.

Цільове призначення об'єкта містобудування: торгівля промисловими товарами.

II. Сума договору та умови оплати

2.1. На виконання ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине у розмірі 21 000 грн. 00 коп. (сума прописом двадцять одна тисяча грн.) згідно розрахунку (додаток №1). Пайовий внесок сплачується Замовником у повній сумі єдиним платежем на розрахунковий рахунок Тарутинської селищної ради.

Додатки до цього Договору є невід'ємною частиною.

2.2. Якщо попередній розрахунок величини участі проведено відповідно до наданих Замовником укрупнених показників вартості будівництва, такий розрахунок підлягає уточненню з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва.

2.3. Сплата коштів Замовником на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине здійснюється у безготівковій формі на рахунок 31518921015448, код платежу 24170000, МФО 899998, (код одержувача) 04379226, банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, одержувач Тарутинська селищна рада, назва рахунку: "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту".

III. Права і обов'язки сторін

3.1. Замовник зобов'язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у п.2.1. розділу 2 Договору єдиним платежем, що є невід'ємною частиною цього Договору.

3.2. У разі внесення змін до проектної документації, які призвели зміни техніко-економічних показників будівництва, Замовник зобов'язується звернутись з заявою до виконавчого комітету селищної ради про внесення відповідних змін до Договору.

3.3. У разі прийняття рішення виконавчим комітетом Тарутинської селищної ради про зменшення або збільшення розміру пайової участі, між замовником та виконавчим комітетом селищної ради укладається відповідна додаткова угода із збереженням відсотків вартості будівництва у відповідності до діючого на момент укладання договору Положення.

3.4. Виконавчий комітет селищної ради проводить розрахунок пайового внеску та контролює виконання умов Договору. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури селища зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

3.5. Виконавчий комітет зобов'язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об'єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проектної документації поза межами земельної ділянки, відведеної Замовнику під забудову та відшкодувати Замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі.

IV. Відповідальність сторін та вирішення спорів

4.1. Сторони несуть відповідальність за виконання цього Договору в межах чинного законодавства.

4.2. Всі спірні питання вирішуються шляхом переговорів або у судовому порядку.

4.3. У випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі в розвитку інфраструктури населених пунктів на території Тарутинської селищної ради. Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання.

V. Інші умови

5.1. Зміни і доповнення до цього Договору вносяться за взаємною згодою Сторін шляхом укладання відповідних угод, які є невід'ємною частиною цього Договору, або в судовому порядку.

5.2. Одностороння зміна умов або одностороння відмова від виконання цього Договору не допускається.

5.3. Цей Договір укладений Сторонами добровільно. При укладанні Договору майнових прав і претензій Сторони одна до іншої не мають.

5.4. Договір складено в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у Замовника.

5.5. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного його виконання.

5.6. Додатки до Договору:

№1 - розрахунок величини пайової участі (внеску) Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине.

VI. Юридичні адреси сторін

Виконавчий комітет Тарутинської Замовник ПМП "Вікторія" в особі

директора

селищної ради Маслєеков Юрія Валерійовича

68500, Одеська область, смт. Тарутине 68500, Одеська область, смт. Тарутине,

вул. Красна, 201 проспект Миру, 28-А

Від виконавчого комітету Від замовника:

Тарутинської селищної ради:

Тарутинський селищний голова,

голова комісії з питань залучення

коштів замовників на розвиток

інженерно-транспортної та соціальної

інфраструктури смт. Тарутине

_______________________________ ______________________________________

(підпис) (ініціали, прізвище) (підпис) (ініціали, прізвище)

___________________ _________________

МП МП

Додаток № 1

Р О З Р А Х У Н О К

Пайової участі замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Тарутине

ПМП "Вікторія" в особі директора Маслєнкова Юрія Валерійовича

210 000,00 грн. Х 10 % = 21 000,00 грн. - сума пайової участі.

Головний бухгалтер

Тарутинської селищної ради О.В. Жосан

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Вікторія" (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Пушкіна, буд. 2, код ЄДРПОУ 22512947) на користь Тарутинської селищної ради (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Красна, буд. 201, код ЄДРПОУ 04379226, рахунок 31518921015448Ю МФО 899998, код 24170000, банк-одержувач УДКСУ у Тарутинському районі Одеської області) 21 000,00 грн. (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.) пайового внеску у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Тарутине та витрати на сплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через господарський суд Одеської області відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 жовтня 2019 р.

Суддя Ю.А. Шаратов