ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м.Київ

справа №400/296/19

провадження №К/9901/23156/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

секретар судового засідання - Босак О.І.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Петров В.-П. С.

від відповідача - не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Черкаській області

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 (суддя Гордієнко Т.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 (головуючий суддя Коваль М.П., судді Димерлій О.О., Єщенко О.В.)

у справі №400/296/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

до Управління Держпраці у Черкаській області

про визнання протиправною та скасування постанови від 17.01.2019 №ЧК-1175/1548/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-029,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Черкаській області, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 17.01.2019 №ЧК-1175/1548/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-029.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач прийняв постанову про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування, без складання припису щодо порушень законодавства про працю; акт інспекційного відвідування не містить посилань на конкретні документи, на підставі яких було виявлено порушення ст. ст. 58, 69 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України); висновки акту інспекційного відвідування не відповідають фактичним обставинам справи.

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №400/296/19 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 17.01.2019 №ЧК-1175/1548/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-029.

4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 рішення Миколаївського окружного адміністративного від 25.04.2019 у справі №400/296/19 залишено без змін.

5. Управління Держпраці у Черкаській області з вищевказаними рішеннями судів не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить суд скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного від 25.04.2019 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 у справі №400/296/19 і відмовити повністю у задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі №400/296/19.

7. 02.09.2019 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.

06.09.2019 від Управління Держпраці у Черкаській області до Верховного Суду надійшли письмові пояснення щодо аргументів, викладених у відзиві на касаційну скаргу.

Також від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Управління Держпраці у Черкаській області.

8. У судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення на касаційну скаргу з мотивів, викладених у відзиві.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 18.12.2018 по 28.12.2018 посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування філії «Вітове» Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» з питань оформлення трудових відносин, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці.

10. За результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 28.12.2018 №ЧК-1175/1548/АВ, яким встановлені порушення ст. 58 та ст. 69 КЗпП України, виявлено що у Філії не встановлено рівномірного чергування працівників у змінах, при складанні графіків роботи не дотримано вимог щодо переходу з однієї зміни в іншу через кожний робочий тиждень, працівникам вихідний день протягом тижня не надається (працюють сім днів і більше), вихідні дні надаються хаотично (через 1 день роботи, 2,5,7).

11. Акт підписаний з запереченнями позивача, які подані 10.01.2019.

12. На підставі вищезазначеного акта інспекційного відвідування було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17.01.2019 №ЧК-1175/1548/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-029, якою накладено на позивача штраф у розмірі 4 173 грн.

13. Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» з постановою про накладення штрафу не погодилося, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Після подання позову відповідачем винесено Припис про усунення виявлених порушень від 27.02.2019 № ЧК1175\1548\АВ\П, який скасовано Управлінням Держпраці у Черкаській області за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН», про що зазначено у листі від 05.04.2019 №2867/01-10/2286.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, керувались тим, що оскаржувана постанова є такою, що не ґрунтується на нормах КЗпП України є протиправною, та підлягає скасуванню.

15. Окружний адміністративний суд виходив з того, що у філії "Вітове" Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" запроваджено метод підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом - один рік і відповідач не довів невідповідності використання позивачем цього методу положеннями КЗпП України.

16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту ст. 61 КЗпП України, якою допускається використання підсумованого обліку робочого часу, вбачається, що вона є спеціальною нормою по відношенню до положень ст.ст. 50, 51, 58 59, 69, 70 КЗпП України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

17. Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (що проявилось у їх неправильному тлумаченні) ст.45 Конституції України та ст. 70 КЗпП України.

Відповідач зазначає, що наразі Верховний Суд не розробив позиції щодо забезпечення конституційної гарантії права громадян на відпочинок на безперервно діючих виробництвах, які застосовують підсумований облік робочого часу, а практика судів апеляційної інстанції є розрізненою та потребує правового висновку Верховного Суду для розв`язання аналогічних спорів.

18. На думку скаржника, застосування підсумованого обліку робочого часу не є підставою для зменшення встановленого законом часу відпочинку працівників і ст. 61 КЗпП України не звільняє роботодавців від дотримання вимог законодавства щодо часу відпочинку працівників (міжзмінного, щотижневого тощо), який визначений ст. ст. 59, 69, 70 Кодексу.

19. У касаційній скарзі зазначено, що внаслідок неврахування позивачем вимог ст. 58 КЗпП України при складенні графіків роботи працівників філії «Бітове» Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», працівники філії нерівномірно чергувалися у змінах.

20. Також відповідач вважає, що судами порушено норми процесуального права, а саме: ч.ч.1 і 3 ст. 242 КАС України, п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України.

21. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що прийняття постанови про накладення штрафу відповідачем без складання припису про порушення законодавства є неправомірним.

22. Позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 77 КАС України, зазначає, що відповідач не може обґрунтовувати законність оскаржуваної постанови посилаючись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваної постанови.

23. Також позивач вважає, що жодних порушень часу відпочинку працівників Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» не допущено, в межах облікового періоду норма часу відпочинку дотримується.

24. Управління Держпраці у Черкаській області у письмових поясненнях, наданих суду касаційної інстанції, посилається на те, що правомірність оскаржуваної постанови не залежить від правомірності припису про усунення виявлених порушень.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

26. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

27. Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

За приписами ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Частиною 1 ст. 50 КЗпП України визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

28. Згідно зі ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також на окремих виробництвах, у цехах, на дільницях, у відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для такої категорії працівників щоденної чи щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 50, 51 КЗпП України).

29. При цьому, час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, тобто в надурочний час, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно табелю обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період.

Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди - декада, квартал, півріччя, рік тощо.

При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з профспілками, а в разі їх відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі.

30. Міністерство соціальної політики України в роз`ясненнях щодо застосування Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначило, що для підприємств, на яких встановлено підсумований облік робочого часу, з метою зменшення годин надурочної роботи та навантаження на фонд оплати праці, рекомендується застосовувати такі облікові періоди як півріччя, рік.

31. Слід зазначити, що підсумований облік робочого часу передбачає, що тривалість роботи протягом доби може відхилятися у певних межах від робочого дня нормальної тривалості, однак, установлена законом норма робочого часу має бути дотримана в середньому за повний обліковий період: тиждень, місяць, квартал, рік.

Підсумований облік робочого часу за наявності підстав його застосування може запроваджуватися лише за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (ст. 61 КЗпП України). При відсутності профспілкової організації питання про запровадження та умови застосування підсумованого обліку робочого часу доцільно було б вирішувати в колективному договорі за погодженням з органом, уповноваженим представляти інтереси трудового колективу.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 28.12.2018 №ЧК-1175/1548/АВ відповідачем виявлені порушення ст. 58 та ст. 69 КЗпП України, а саме виявлено, що у Філії не встановлено рівномірного чергування працівників у змінах, при складанні графіків роботи не дотримано вимог щодо переходу з однієї зміни в іншу через кожний робочий тиждень, працівникам вихідний день протягом тижня не надається (працюють сім днів і більше), вихідні дні надаються хаотично (через 1 день роботи, 2,5,7).

Відповідно до п. 3.4 Колективного договору філії «Вітове» ТОВ СП "Нібулон", затвердженого на загальних зборах трудового колективу філії «Вітове» (протокол від 18.03.2013 № 4) на філії встановлюються наступні режими роботи:

- п`ятиденний робочий тиждень із ненормованим робочим днем (для всіх працівників окрім тих, хто працює у змінному режимі роботи);

- змінний режим роботи, згідно із затвердженим переліком посад та професій (Додаток № 2). Перелічені у додатку категорії працівників працюють за графіками, розробленими фахівцями та затвердженими директором філії відповідно до виробничої потреби, у відповідності до трудового законодавства України.

Пунктом 5.6. Правил внутрішнього трудового розпорядку встановлено, що робочий час, для категорій працівників зі змінним режимом роботи визначається, виходячи з прийнятої на підприємстві чисельності та складу змін, з урахуванням виробничої доцільності роботи філії у змінному режимі, при цьому робочий час не може перевищувати граничної його тривалості за рік.

Для категорій працівників зі змінним режимом роботи встановлюється підсумований облік робочого часу :

- з 01.01.2013 по 30.06.2013 з піврічним обліковим періодом, для того, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норми робочого часу за пiв року, встановленої чинним, законодавством;

- з 01.07.2013 по 30.06.2014 з річним обліковим періодом, для того, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норми робочого часу на рік (з 01.07.2013 по 30.06.2014), встановленої чинним законодавством.

Надалі для категорій працівників зі змінним режимом роботи встановлюється підсумований облік робочого часу з річним обліковим періодом з 01.07 поточного року до 30.06 наступного з тим, щоб тривалість робочого часу за тиковий період не перевищувала норми робочого часу на рік (з 01.07 поточного до 30.06 наступного), встановленої чинним законодавством.

33. Статтею 58 КЗпП України передбачено, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Відповідно до ст. ст. 69 КЗпП України вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов`язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

У п. 7 Методичних рекомендаціях щодо застосування підсумованого обліку робочого часу від 19.04.2006 № 138 вказано, що при підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (частина перша ст. 59 КЗпП, тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою, як сорок дві години (ст. 70 КЗпП). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (частина друга ст. 59 КЗпП).

34. При застосуванні підсумованого обліку робочого часу, може бути змінена тривалість щотижневого робочого часу (що визначено в ст. 50 КЗпП України), проте тривалість встановленого законом часу відпочинку не може бути змінена.

Мінімальна тривалість щотижневого відпочинку визначена Кодексом законів про працю України. Так, відповідно до ст. 70 Кодексу, тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.

При підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (ч.1 ст. 59 КЗпП України), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою, як сорок дві години (ст. 70 КЗпП України).

Використання підсумованого обліку робочого часу не звільняє роботодавця від дотримання вимог ст.ст. 59 і 70 КЗпП України.

Мінімальний час відпочинку встановлюється законом і може бути збільшений, але не зменшений, саме у цьому і полягає конституційне право громадян на відпочинок.

При складенні графіку роботи, вимог вищевказаних статей чинного законодавства позивач не врахував.

35. Таким чином, оскільки мають місце випадки, коли протягом робочого тижня працівникам філії вихідний день не надавався, має місце порушення філією «Бітове» Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» вимог ст. 69 КЗпП України, що, в свою чергу, порушує конституційне право своїх працівників на відпочинок.

36. З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій невірно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.

37. Водночас, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1, 7 "Положення про Державну службу України з питань праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

37. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

38. Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані "Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

За приписами п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до п.п. 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно із п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

39. Отже, зі змісту наведених вище правових норм Верховний Суд вбачає, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис.

40. Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 28.12.2018 №ЧК-1175/1548/АВ був позивачем підписаний із запереченнями. Заперечення були подані відповідачу в установлений законодавством триденний строк з моменту отримання акту.

Вказаний Акт містить ряд недоліків, які допущено відповідачем, а саме:

- немає конкретних дат та періодів, в які було перевищено норму відпочинку;

- немає прізвищ конкретних працівників, щодо яких допущено порушення, оскільки у філії метод підсумованого обліку робочого часу встановлено для окремих посад (працівників);

- не зазначено, які документи досліджено і які підтверджують виявлені порушення трудового законодавства.

41. На підставі на підставі вказаного акту інспекційного відвідування юридичної особи, відповідачем поряд було складено постанову про накладення штрафу та винесено Припис про усунення виявлених порушень від 27.02.2019 № ЧК1175\1548\АВ\П.

При цьому, припис був винесений відповідачем після подання позовної заяви у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» оскаржило його в адміністративному порядку. За результатами розгляду цієї скарги відповідачем було самостійно надано лист від 05.04.2019 №2867/01-10/2286 (міститься в матеріалах справи), яким відповідач прийняв рішення про скасування Припису в повному обсязі.

При цьому, скасований самостійно відповідачем припис містить вимоги щодо усунення порушень законодавства про працю по ст. 58 і ст. 69 КЗпП України.

42. Верховний Суд вважає, що зважаючи на суттєвість для суб`єкта господарювання наслідків державного контролю, Управління Держпраці у Черкаській області мало забезпечити неухильне дотримання вимог законодавства при проведення перевірки, складанні акта про порушення, припису та постанови про накладення штрафу, чого в цьому випадку дотримано не було і вищенаведені порушення відповідачем порядку перевірки є достатньою підставою для скасування її наслідків.

43. Зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили характер спірних правовідносин та процедурні порушення Управління Держпраці у Черкаській області, але вірно дійшли висновку стосовно задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 17.01.2019 №ЧК-1175/1548/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-029, оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині мотивування висновку про задоволення позовних вимог.

44. Оскільки Верховний Суд залишає без висновки судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області задовольнити частково, а рішення Миколаївського окружного адміністративного від 25.04.2019 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 у справі №400/296/19 - змінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень в редакції цієї постанови Верховного Суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб