Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2019 р. Справа№200/10469/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 , що діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області, в якому просила суд:

визнати протиправною відмову у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянки України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

зобов`язати оформити та видати паспорт громадянки України у формі книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру;

зобов`язати у подальшому здійснити паспортний облік громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, а саме виключно за прізвищем, іменем та по батькові (ст. ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України), роком народження та місцем реєстрації.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на звернення щодо отримання паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідач у лютому 2019 року відмовив у видачі ОСОБА_2 паспорту у формі книжечки. Вказана відмова оскаржувалась позивачем до суду, рішенням суду в задоволенні позову відмовлено через звернення доньки позивача за паспортом безпосередньо до відповідача, а не територіального органу міграційної служби за місцем проживання. У липні 2019 позивач із донькою повторно звернулись із заявою про отримання паспорту у формі книжечки до Кальміуського РВ у м. Маріуполь ГУ ДМС України в Донецькій області, однак у його видачі відмовлено через відсутність підстав для видачі паспорту. Позивач вважає, що чинним законодавством передбачено видачу паспорту громадянина України у формі книжечки та у формі картки, через що невидача паспорту у формі книжечки є протиправною. Відмова в такій видачі створює небезпеку тотального контролю над особистістю, порушує основоположні права і свободи людини та несе в собі загрозу порушення інших економічних і соціальних прав людини.

В наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. Згідно відзиву вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на те, що дії позивача при зверненні до територіального підрозділу ГУ ДМС у Донецькій області за своєю формою не створювали правових підстав надання адміністративної послуги з оформлення паспорту громадянина України, позивач та її донька відмови у наданні вищевказаної адміністративної послуги не отримували, оскільки їх заяву розглянуто як звернення громадян. Крім цього, відповідач зауважив на тому, що Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, передбачена видача паспорту у формі книжечки по досягненню особою 16-річного віку, якого донька позивача не досягла. Також вказано, що постановою КМУ від 03.04.2019 № 398 внесено зміни до п. 3 постанови КМУ від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», та відтепер цим пунктом передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

У відповіді на відзив позивач вказала, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус» передбачено обов`язок кожної особи по досягненню 14-річного віку отримати паспорт громадянина України. Норма Закону має вищу силу, ніж Положення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 29.08.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 200/4807/19-а за позовом ОСОБА_1 , що діяла від імені і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили 11.07.2019, встановлено наступне. ОСОБА_1 та неповнолітня особа ОСОБА_2 звернулись із заявою довільної форми від 21.01.2019 на ім`я начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області з проханням видати паспорт у формі паперової книжки, в якій зазначено про відмову від отримання ID картки з релігійних переконань.

Листом від 04 лютого 2019 року № Г-44/6/1401-19/1401.23/2338-19 Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відмовило у задоволенні заяви, повідомивши про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки.

В рішенні суду від 05 червня 2019 року у справі № 200/4807/19-а зазначено, що позивач та його законний представник звернулись із заявою до неналежного органу (до ГУ ДМС України в Донецькій області замість територіального підрозділу ДМС – уповноваженого суб`єкта за місцем фактичного проживання в Україні), до компетенції якого не віднесено вирішення питання про видачу паспорту вперше, через що в задоволені позову судом відмовлено.

27.07.2019 ОСОБА_2 звернулась із заявою за своїм підписом та підписом її матері, ОСОБА_1 до Кальміуського РВ у м. Маріуполь ГУ ДМС України в Донецькій області про видачу паспорту у формі паперової книжки, від отримання ID картки знов відмовилася. У заяві вказано, що до неї додано копії довідок про реєстрацію місця проживання, паспорту ОСОБА_1 , свідоцтва про народження заявника, дві фотокартки заявника розміру 3,5см*4,5см.

У листі від 03.08.2019 № 26-4982 відділом повідомлено заявників, що підстав для видачі паспорту у формі книжечки немає, оскільки постановою КМУ від 03.04.2019 № 398 внесено зміни до п. 3 постанови КМУ від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», та відтепер цим пунктом передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Незгода із наведеним листом стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИСНОВКИ

Згідно статті 5 Закону України "Про громадянство України" паспорт громадянина України є документом, що підтверджує громадянство України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначені Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус» (далі по тексту - Закон № 5492).

Частиною 1 ст. 13 Закону № 5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України. Частиною 3 цієї статті передбачено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п.3 Постанова № 302 установлено, що:

прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;

паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі по тексту - Положення № 2503-ХІІ). Згідно з положеннями п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Відповідно до п. 8 Положення № 2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

В постанові у справі № 806/3265/17 від 19.09.2018 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець, вносячи зміни до Закону № 5492-VI, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. Спірні відносини врегульовано двома нормативними актами: Положенням про паспорт № 2503-XII і Постановою № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт (у формі книжечки), не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Велика палата Верховного суду дійшла висновку про протиправність відмови у видачі особі паспорту у формі книжечки у разі побоювання останньої, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, оскільки така відмова становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Згідно частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відтак, із врахуванням правової позиції Верховного Суду особа за власним вибором може отримати паспорт у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII за наявності у особи такого бажання або у формі картки відповідно до Постанови № 302, прийнятою відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”.

Разом із цим, ОСОБА_2 у заяві, яку також підписала її мати, ОСОБА_1 , просила видати паспорт у формі книжечки, видачу якого врегульовано Положенням № 2503-XII, приписи якого також міститься посилання у заяві Гарькавих як на нормативно-правовий акт, що регулює спірні відносини.

Відповідно до пункту другого Положення № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Як встановлено судом, на момент звернення до відповідача ОСОБА_2 досягла лише 14-річного віку натомість, паспорт громадянина відповідно до пункту другого Положення № 2503-ХІІ , видається після досягнення 16-річного віку.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на приписи Закону України № 5492 в обґрунтування наявності підстав отримання паспорту у формі книжечки після досягнення 14-річного віку, оскільки в положеннях ч. 4 статті 21 Закону № 5492 йдеться про обрання паспорту громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Процедура видачі паспорту громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій визначається - Постановою № 302.

Таким чином, Законом № 5492 не врегульовано питання видачі особам паспорту громадянина України у формі книжечки.

Враховуючи наведене, особа має право як на отримання паспорту у формі картки з 14 років, а також на отримання паспорту у формі книжечки, однак право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку.

Оскільки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час звернення за отриманням паспорту, так і станом на теперішній час не досягла 16-річного віку, суд вважає, що її звернення щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є передчасним, та підстави для його видачі у територіального органу ДМС відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України, та зокрема у КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб наявність порушення була обґрунтована. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист, а обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Згідно з приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено, що права ОСОБА_2 станом на теперішній час порушено, оскільки їх звернення за отримання паспорту у формі книжечки є передчасним через недосягнення 16-річного віку.

Таким чином заявлений позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , що діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.С. Михайлик