ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м.Київ

справа №824/238/19-а

провадження №К/9901/25904/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛЬМЕНЦІ АГРО»

на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 (суддя Анісімов А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді Мацький Є.М., Сушко О.О.)

у справі №824/238/19- а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛЬМЕНЦІ АГРО»

до Управління Держпраці у Чернівецькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЛЬМЕНЦІ АГРО» звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Чернівецькій області, в якій просило суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу від 14.02.2019 №ЧВ-213/19/321/АВ/П/МГ-1ФС/064, винесену заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М., про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кельменці АГРО» штраф у розмірі 834 600 грн; визнати протиправним і скасувати припис про усунення виявлених порушень від 28.01.2019 №ЧВ-213/19/321/АВ/П в частині порушень, що зазначені в п. 1-3.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що інспекційне відвідування відповідачем проведено протиправно, винесення припису є безпідставним та незаконним і взагалі були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності, що свідчить про незаконність постанови про накладення штрафу.

3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №824/238/19-а позов задоволено частково, визнано протиправною і скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.02.2019 №ЧВ-213/19/321/АВ/П/МГ-1ФС/064, винесену заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М., в частині накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "Кельменці АГРО" штрафу у розмірі 699 410,00 грн.; визнано протиправними та скасовано п.п. 1 та 3 припису про усунення виявлених порушень від 28.01.2019 №ЧВ-213/19/321/АВ/П; відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.02.2019 №ЧВ-213/19/321/АВ/П/МГ-1ФС/064 у розмірі 125 190,00 грн. та визнання протиправним та скасування п. 2 припису про усунення виявлених порушень від 28.01.2019 №ЧВ-213/19/321/АВ/П.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі №824/238/19-а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №824/238/19-а залишено без змін.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЛЬМЕНЦІ АГРО» з вищевказаними судовими рішеннями частково не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі № 824/238/19-а в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

6. Ухвалою Верховного суду від 11.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 23.01.2019 №49, інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного Фонду у Чернівецькій області від 17.01.2019 №2001/03 щодо страхувальників, у яких у листопаді 2018 року відбулося зменшення штатної чисельності працівників на 10 і більше відсотків у порівнянні з попереднім звітним місяцем, начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області видано направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування Товариства з обмеженою відповідальністю «Кельменці АГРО» від 23.01.2019 №04-041.

8. За результатами інспекційного відвідування 28.01.2019 інспектором праці Попович А.О. складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ-213/19/321/АВ.

9. У ході інспекційного відвідування виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог:

- ст. 94 КЗпП України - заробітна плата працівникам нараховується не в повному обсязі;

- ст. 105 КЗпП України - окремим працівникам, які виконували поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, не проводилася доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника;

- ст.106 КЗпП України - працівники в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кельменці АГРО» працюють понад встановлену норму. Перевіркою розрахунково-платіжних відомостей за 2017-2018 роки встановлено, що працівникам, які відпрацювали години понад встановлену норму, оплата відповідно до вимог ст. 106 КЗпП України не нарахована та не виплачена;

- ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" - роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи та не забезпечено достовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці;

- ч. 1 ст. 116 КЗпП України - остаточний розрахунок із звільненими працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проведено в порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України;

- ст. 117 КЗпП України - середній заробіток працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за весь час затримки по день фактичного розрахунку не нараховувався і не виплачувався.

10. З метою усунення порушень, зафіксованих в Акті інспекційного відвідування від 28.01.2019 №ЧВ-213/19/321/АВ, відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень від 28.01.2019 №ЧВ-213/19/321/АВ/П, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кельменці АГРО" у строк до 28.02.2019 усунути виявлені порушення.

11. У п. 1 припису зобов`язано позивача усунути порушення вимог ст. 94 КЗпП України, у п. 2 - ст. 105 КЗпП України, у п. 3 - ст. 106 КЗпП України.

12. 06.02.2019 позивачем подано скаргу на припис від 28.01.2019 №ЧВ-213/19/321/АВ/П, однак рішенням відповідача від 19.02.2019 №558/0/04-2/19 відмовлено у задоволенні скарги позивача.

13. 14.02.2019 заступником Управлінням Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. винесено постанову №ЧВ-213/19/321/АВ/П/МГ-1ФС/064 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кельменці АГРО» накладено штраф у розмірі 834 600 грн за порушення вимог ст.ст. 94, 105 та 106 КЗпП України.

14. Позивач не погодився із виказаними приписом та постановою, що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

15. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій керувались тим, що в ході судового розгляду справи встановлено необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем вимог статей 94 та 106 КЗпП України.

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суди виходили з того, що відповідачем дотримано порядок призначення, проведення та фіксації наслідків інспекційного відвідування. Не проведення доплати позивачем за виконання додаткової роботи без увільнення від виконання основної роботи є порушенням вимог ст. 105 КЗпП України, а отже не дотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Касаційну скаргу мотивовано частковим порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженнням обставин справи.

Зокрема, скаржник посилається на те, що:

- при проведенні інспекційного відвідування, відповідач вийшов за межі питань, які стали підставою для його проведення - судами неправильно застосовано норми матеріального права, що полягало у застосуванні судами Порядку № 295 та Конвенції МОП і незастосуванні положень ст. 19 Конституції України та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», щодо встановлення відсутності повноважень відповідача на проведення перевірки та винесення оскаржуваних припису та постанови;

- доплата за суміщення професій, вказана в ст. 105 КЗпП не відноситься до мінімальних державних гарантій, що виключає притягнення до відповідальності за порушення передбачене в абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України. На думку скаржника, доплата за суміщення посад та професій (зокрема, умови запровадження такої доплати, її норми) віднесена до сфери договірного регулювання оплати праці, яка визначена розділом II Закону «Про оплату праці», а не до сфери державного регулювання (розділ III даного Закону);

- відсутні порушення ст. 105 КЗпП України. У посадових інструкціях працівників, визначених в оскаржуваних документах, зазначається про виконання додаткової роботи за суміщенням. Таким чином, на думку скаржника, відповідні роботи були обумовлені трудовим договором і входили безпосереднього до кола трудових обов`язків. Тому в силу п.12 Постанови №1145 доплати за виконання таких робіт можуть не встановлюватись.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

19. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (за текстом - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

20. За приписами ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

21. У п. 1 положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як вбачається з аналізу Положення, покладені на Державну службу України з питань праці повноваження щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю реалізуються як безпосередньо Держпраці, так і її територіальними органами, одним з яких є Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Постановою Кабінету Міністрів від 26.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»» (далі - Порядок № 295) визначено порядок-процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для проведення контрольного заходу у позивача став наказ Управління Держпраці у Чернівецькій області від 23.01.2019 №49, прийнятий за результатами аналізу інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 17.01.2019 № 2001/03 щодо страхувальників, у яких у листопаді 2018 року відбулося зменшення штатної чисельності працівників на 10 і більше відсотків у порівнянні з попереднім звітним місяцем.

Предметом перевірки позивача було дотримання вимог законодавства про працю, оплату праці мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин з працівниками. Вказані питання були зазначені у направленні на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування Товариства з обмеженою відповідальністю «Кельменці АГРО» від 23.01.2019 №04-041.

23. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи позивача щодо відсутності у відповідача підстав для проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кельменці АГРО» та про вихід відповідачем за межі перевірки є необґрунтованими.

24. Відповідно до п.19 Порядку про проведення інспекційного відвідування за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Згідно з п. 20 Порядку, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

25. В акті інспекційного відвідування було зафіксовано порушення ст.ст. 94, 105,.106 КЗпП України, ч. 1 ст. 116 КЗпП України, ст. 117 КЗпП України, ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці".

У касаційній скарзі позивач оскаржує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм ст. 105 КЗпП України, тому у відповідності до ст. 341 КАС України, Верховний Суд досліджує тільки правильність застосування судами положень ст. 105 КЗпП України.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті інспекційного відвідування зазначено, що відповідно до наказу «Про суміщення посад інженера з ОП» від 16.03.2018 №24ак/тр генеральний директор ОСОБА_7 виконував додаткову роботу - обов`язки інженера з охорони праці та відповідального за пожежну безпеку на підприємстві, у порядку суміщення посад на період з 16.03.2018 до моменту прийняття на роботу основного працівника в порядку суміщення посад без увільнення її від основної роботи. Про додаткову оплату за суміщення професій в даному наказі не зазначається. Відповідно до наказу «Про суміщення посад інженера з ОП» від 12.10.2018 № 78а к/тр секретар ОСОБА_6 виконувала додаткову роботу - обов`язки інженера з охорони праці та відповідального за пожежну безпеку на підприємстві, у порядку суміщення посад на період з 12.10.2018 до моменту прийняття на роботу основного працівника, в порядку суміщення посад без увільнення її від основної роботи. Про додаткову оплату за суміщення професій в даному наказі не зазначається. Відповідно до наказу «Про суміщення посад ОСОБА_5 » від 24.03.2017 № 35а головний агроном ОСОБА_5 виконував додаткову роботу за посадою інженера з охорони праці у порядку суміщення посад з 24.03.2017 до моменту прийняття на роботу основного працівника, в порядку суміщення посад без увільнення її від основної роботи. Про додаткову оплату за суміщення професій в даному наказі не зазначається. Перевіркою відомостей по нарахуванню заробітної плати за період з січня 2017 року по грудень 2018 року встановлено, що додаткова оплата за суміщення професій вище вказаним працівникам не нараховувалася і не виплачувалася.

27. У ст. 105 КЗпП України визначено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

28. Статтею 21 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» встановлено структуру заробітної плати, до якої відносяться в тому числі: 1)Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки; 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

29. Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї ж категорії персоналу, до якої відноситься даний працівник. При виконанні робіт за суміщенням працівникові встановлюються доплати до основної заробітної плати.

Тобто головною передумовою суміщення професій (посад) є наявність вакансії суміщуваної професії (посади) в штатному розписі.

30. Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі №804/3583/17 зробив такі висновки:

«суміщення професій/посад розцінюється як виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою).

23. Водночас, слід зауважити, що суміщення професій (посад) має такі особливості: робота за другою посадою не відображається в табелі обліку використання робочого часу; друга посада залишається вакантною; для допущення працівника до роботи за суміщенням посад, за загальним правилом, достатньо подання заяви працівником та видачі керівником наказу про суміщення; окремий трудовий договір не укладається, запис у трудову книжку про суміщення не вноситься; порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у наказі про суміщення; оплата роботи за другою посадою на законодавчому рівні класифікується як надбавка до заробітної плати…

25. Міністерством праці та соціальної політики України у листі від 19 квітня 2011 року № 126/06/186-11 було роз`яснено, що виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своїх основних обов`язків - це заміна працівника, відсутнього у зв`язку з хворобою, відпусткою (без звільнення від основних трудових обов`язків), коли працівник поряд із своєю основною роботою виконує обов`язки тимчасово відсутнього працівника. При цьому призначення працівника виконуючим обов`язки за вакантною посадою не допускається.

26. Отже, виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника характеризується так:

- виконання додаткових обов`язків у цьому разі означає фактичну заміну працівника, тимчасово відсутнього з причин, які дозволяють зберігати за відсутнім працівником місце роботи (відрядження, відпустка тощо);

- поряд з виконанням додаткових функцій працівник продовжує виконувати свою основну роботу, яка передбачена трудовим договором;

- виконання додаткових обов`язків відбувається протягом його робочого дня, який встановлений умовами укладеного з ним трудового договору;

- виконання додаткових обов`язків оформлюється наказом керівника підприємства про покладання додаткових функцій з виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника;

- призначення працівника виконуючим обов`язки тимчасово відсутнього працівника здійснюється за згодою працівника, якого призначають;

- відповідно до статті 105 КЗпП України працівнику також провадиться доплата за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника;

- порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у відповідному наказі.

27. Щодо питання оплати праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника, перш за все, необхідно зауважити, що в обов`язковому порядку до звичайної заробітної плати відповідного працівника здійснюється нарахування відповідної доплати.

27.1. На відміну від роботи за сумісництвом, що оплачується пропорційно відпрацьованому часу, доплати при суміщенні професій (посад) і виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються у фіксованих відсотках до тарифної ставки (окладу).

27.2. Що стосується розміру доплат, в ідеальному варіанті їх конкретні розміри деталізуються у колективному договорі підприємства або в іншому локальному акті, що регулює питання оплати праці (наприклад положення про оплату праці). Чинне законодавство України не деталізує конкретні розміри відповідних доплат для приватної (небюджетної) сфери та у цілому залишає це питання на розсуд роботодавця».

31. Верховний Суд не вбачає підстав від відступу від вищевикладеної правової позиції.

32. Суд наголошує при цьому, що передбачення у посадових інструкціях агронома, секретаря та генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кельменці АГРО» виконання останніми додаткової роботи за посадою інженера з охорони праці могло б вказувати на те, що норми ст. 105 КЗпП України не застосовуються до таких працівників тільки за умови, якщо посада інженера з охорони праці не передбачалася б штатним розписом товариства, а в цьому випадку інспекторами праці в акті зафіксовано, що вказані особи суміщували посаду інженера з охорони праці до моменту прийняття на роботу основного працівника. Тобто, посада інженера з охорони праці передбачалась штатним розписом і була вакантною.

33. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку стосовно того, що не проведення доплати позивачем за виконання додаткової роботи без увільнення від виконання основної роботи є порушенням вимог ст. 105 КЗпП України.

34. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження позивачем з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень ст. 341 КАС України.

35. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.

36. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЛЬМЕНЦІ АГРО» - залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі № 824/238/19-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб