ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/4328/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заяви ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Марківське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення через не зарахування страхового підземного стажу роботи на пільгових умовах за період роботи на ДТ «Шахта «Вергелевська» з 30 жовтня 2000 року по 31 грудня 2002 року; в ВП «Шахта «Вергелівська» ДП «Лугансквугілля» з 01 січня 2003 року по 05 червня 2003 року; в ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» з 17 липня 2006 року по 14 жовтня 2009 року та з 20 січня 2011 року по 31 березня 2014 року;

2) скасувати рішення від 13 червня 2019 № 9 відповідача про відмову позивачу в нарахуванні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення через не зарахування страхового підземного стажу роботи на пільгових умовах, за період роботи на ДТ «Шахта «Вергелевська» з 30 жовтня 2000 року по 31 грудня 2002 року; на роботі в ВП «Шахта «Вергелівська» ДП «Лугансквугілля» з 01 січня 2003 року по 05 червня 2003 року; в ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» з 17 липня 2006 року по 14 жовтня 2009 року та з 20 січня 2011 року по 31 березня 2014 року;

3) зобов`язати відповідача вчинити дії щодо нарахування позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення з урахуванням страхового підземного стажу роботи на пільгових умовах, за період роботи на ДТ «Шахта «Вергелевська» з 30 жовтня 2000 року по 31 грудня 2002 року; на роботі в ВП «Шахта «Вергелівська» ДП «Лугансквугілля» з 01 січня 2003 року по 05 червня 2003 року; на роботі в ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» з 17 липня 2006 року по 14 жовтня 2009 року та з 20 січня 2011 року по 31 березня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 10.06.2019 № 487 з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням відповідача від 13.06.2019 № 9 було підтверджено загальний стаж роботи позивача 29 років 6 місяців 18 днів, з них стаж підземної роботи на пільгових умовах 1 рік 3 місяці 5 днів. Але було відмовлено у прийнятті до обчислення підземного стажу роботи па пільгових умовах страхового стажу та нарахування пенсії у період праці на наступних роботах: у ДТ «Шахта «Вергелівська» з 30 жовтня 2000 року по 31 грудня 2002 року; у ВП «Шахта «Вергелівська» ДП «Лугансквугілля» з 1 січня 2003 року по 05 червня 2003 року; у ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» з 17 липня 2006 року по 14 жовтня 2009 року та з 20 січня 2011 року по 31 березня 2014 року, внаслідок чого до обчислення страхового підземного стажу роботи на пільгових умовах позивача не зараховано більш 8,5 років, що суттєво вплинуло на начислення суми пенсії.

В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що зарахування до страхового стажу вказаного періоду стало недотримання вимог записів у трудовій книжці на підприємстві, на якому працював позивач, а саме те, що відповідно до графи 2.14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок підприємства» працівник, який має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право па пільгове пенсійне забезпечення. Враховуючи вищевикладене, атестація робочого в трудовій книжці не була оформлена належним чином, в результаті чого стаж за Списком № 1 за період роботи на ДТ «Шахта «Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» з 01 січня 2003 року по 5 червня 2003 року; на роботі у ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» з 17 липня 2006 року по 14 жовтня 2009 року та з 20 січня 2011 року по 31 березня 2014 року зарахований не був.

На підставі зазначеного, позивач вважає рішення відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права щодо призначення пенсії.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).

18.10.2019 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 61-81), в обґрунтування якого зазначив, що порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105. Цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника. Кабінет Міністрів України постановою від 01.08.1992 № 442 зобов`язав керівників підприємств та організацій незалежно від форми власності і господарювання провести атестацію робочих місць, визначити за її результатами перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням та ознайомити з ним працюючих осіб. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладено на керівників підприємств, установ, організацій. Робітники, професії і посади яких передбачені в Списках № 1 і 2, користуються правом на пенсію за віком при умові, якщо їх праця в період роботи після введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідає умовам (показникам), зазначеним у Списках, що повинно підтверджуватися результатами атестації робочих місць на підприємствах, установах, організаціях.

Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 28.03.2017 № 3226/02-02/1, будь-які документи для призначення (перерахунку) пенсій (довідки, що підтверджують стаж роботи, довідки, які уточнюють пільговий характер роботи за Списком № 1 та № 2, довідки про заробітну плату, завірені первинні документи тощо), видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які не перереєстровані на контрольованій території, до роботи не застосовувати.

Для здійснення перерахунку пенсії із зарахуванням пільгового стажу законодавчі підстави відсутні, оскільки позивачем не надано довідок, що підтверджують пільговий характер роботи та у зв`язку з відсутністю записів в трудовій книжці про проведення атестації.

10.06.2019 позивач звернувся до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 13.06.2019 управлінням було винесене рішення № 9 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Відповідно до наданих документів загальний стаж роботи позивача з урахуванням періодів навчання та проходження строкової військової служби складає 29 років 06 місяців 18 днів, з них стаж підземної роботи на пільгових умовах складає 01 рік 03 місяці 05 днів, так-як відповідно до графи 2.14 інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» в якій зазначено що працівник який має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Враховуючи вищевикладене атестація робочого місця в трудовій книжці позивача не була оформлена належним чином, в результаті чого стаж за списком № 1 за період роботи з 30.10.2000 по 31.12.2002 на ДТ «Шахта Вергелівська», з 01.01.2003 по 05.06.2003 в відокремленому підрозділі «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», з 17.07.2006 по 14.10.2009 та з 20.01.2011 по 31.03.2014 в ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» зарахований не був .

Щодо об`єктивної неможливості позивачу отримати необхідні документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць, у зв`язку з їх перебуванням в зоні проведення АТО. Верховний Суд зазначив, що судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений у главі 6 Розділу IV Цивільного процесуального кодексу. Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відтак, у разі неможливості отримання необхідних для призначення пенсії документів, які підтверджують певні юридичні факти, зокрема щодо атестації робочих місць, позивач має право звернутися до суду з заявою про встановлення таких юридичних фактів.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (арк. спр. 8-14).

10.06.2019 позивач звернувся до Марківського ОУПФУ Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (арк. спр. 77).

До заяви про призначення пенсії були додані: військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрації) особи, заява про призначення пенсії, трудова книжка або документи про стаж, паспорт громадянина України, що підтверджується розпискою-повідомленням (арк. спр. 82).

Відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії ОСОБА_1 не має права на пенсію на пільгових умовах, страховий стаж (неповний) складає 29 років 6 місяців 18 днів, страховий стаж до 01.01.2004 складає 18 років 8 місяць 18 днів, страховий стаж після 01.01.2004 9 років 10 місяців 0 днів, додаткові роки за списком № 1 1 рік 0 місяців 0 днів, у тому числі роботи підземні, професії за постановою № 202 1 рік 3 місяці 5 днів (арк. спр. 69-71).

Рішенням Марківського ОУПФУ Луганської області від 13.06.2019 за № 9 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно ст.114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 81).

У рішенні від 13.06.2019 за № 9 зазначено, що до пільгового стажу роботи позивача не можливо зарахувати періоди роботи позивача на ДТ «Шахта «Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» з 30.10.2000 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 05.06.2003 та в ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» з 17.07.2006 по 14.10.2009 та з 20.01.2011 по 31.03.2014, у зв`язку з тим, що атестація робочого в трудовій книжці не була оформлена належним чином.

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок.

За даними копії трудової книжки позивача від 29.08.1986 за спірні періоди у ній наявні такі записи (арк. спр. 17-20):

27.05.2000 зарахований у постійний штат підземним гірським майстром з повним робочим днем під землею, наказ від 18.05.2000 № 1024;

05.06.2005 звільнений за власним бажанням, наказ 386к від 05.06.2005;

18.07.2005 прийнятий гірничим робітником очисного забою 1 розряду з повним робочим днем на підземних роботах, наказ від 14.07.2005 № 113 к;

01.01.2006 звільнений за прогул, наказ від 14.07.2005 № 113к;

17.07.2006 прийнятий гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах, наказ 8к від 19.07.2005 № 8;

24.01.2007 призначений підземним гірським майстром з повним робочим днем під землею, наказ від 26.01.2007 № 16к;

01.03.2007 переведений підземним гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах, наказ від 03.03.2007 № 56к;

03.03.2009 переведений гірничим монтажником 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею, наказ від 06.03.2009 № 57к;

15.10.2009 переведений гірничим монтажником 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею, наказ від 16.10.2009 № 249к;

за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, наказ від 01.07.2005 № 361;

за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, наказ від 25.06.2010 № 306;

20.01.2011 призначений в.о. начальника ділянки підземної з повним робочим днем під землею, наказ к від 21.01.2011 № 17;

11.03.2011 призначений підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, наказ 66к від 11.03.2011;

22.04.2011 призначений в.о. заступника керівника ділянки підземної з повним робочим днем під землею, наказ від 26.04.2011 № 104к;

18.07.2011 переведений гірничим монтажником 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею, наказ від 15.07.2011 № 180к;

26.11.2012 призначений підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, наказ від 26.11.2012 № 297к;

01.10.2014 призначений в.о. начальника ділянки підземної з повним робочим днем під землею, наказ від 30.09.2014 № 249 к;

31.12.2015 звільнений за власним бажанням, наказ від 31.12.2015 № 95к.

Професії, на яких позивач працював у спірні періоди відносяться до тих, що надають право на пенсію за віком на пільгових умовах, що не заперечується відповідачем.

Щодо не зарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача на ДТ «Шахта «Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» з 30.10.2000 по 31.12.2002, ВП «Шахта «Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» з 01.01.2003 по 05.06.2003 та в ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» з 17.07.2006 по 14.10.2009 та з 20.01.2011 по 31.03.2014, суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів відповідач посилається на відсутність в трудовій книжці записів про проведення атестації та відсутність довідок, що підтверджують пільговий характер роботи.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом № 1788 (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно да записів у трудовій книжці, позивач працював у спірні періоди на шахті ДТ «Шахта «Вергелівська» ДП «Луганськвугілля» з 27.05.2000 по 05.06.2005 та ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» з 17.07.2006 по 14.10. 2009 та з 20.01.2011 по 31.03.2014, а саме з 27.05.2000 по 05.06.2005 підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, з 18.07.2005 по 24.01.2007 гірничим робочим очисного забою з повним робочим днем на підземних роботах, з 24.01.2007 по 01.03.2007 підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею; з 01.03.2007 по 03.03.2009 підземним гірничим робочим очисного забою з повним робочим днем на підземних роботах; з 03.03.2009 по 20.01.2011 гірничим монтажником підземним з повним робочим днем під землею; з 20.01.2011 по 18.07.2011 в.о. начальника та начальником ділянки підземної з повним робочим днем під землею; з 18.07.2011 по 26.11.2012 гірничим монтажником підземним з повним робочим днем під землею; з 26.11.2012 по 01.10.2014 підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Окрім того, вимога відповідача про надання такої довідки є необґрунтованою, оскільки в розумінні п. 20 Порядку № 637 така довідка надається лише в випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а в даному випадку всі відповідні записи, які дають право позивачу на оформлення пільгової пенсії, в трудовій книжці позивача наявні.

Позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовано вимоги щодо наявності у нього необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком, до матеріалів справи також надано копії наказів, виданих ДТ «Шахта «Вергелівська» ДП «Луганськвугілля, ВП «Шахта «Лутугінська» ДП «Луганськвугілля» про прийняття, переведення, звільнення робітників, серед яких, прийняття на роботу позивача (арк. спр. 42-49), довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній за період з 22.04.2011 по 17.07.2011, за період з 27.03.2000 по 16.01.2003 (арк. спр. 51, 54), протокол №2156 засідання комісії по встановленню трудового стажу для виплати винагороди за вислугу років від 31.12.2000 за період з 27.03.2000 по 05.06.2005 (арк. спр. 55) особова картки № 14800 за період з 27.03.2000 по 26.08.04 (арк. спр. 52).

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача з повним робочим днем під землею в повній мірі підтверджується не тільки записами в трудовій книжці, та також наданими позивачем документами.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження пільгового стажу у зв`язку із неналежним оформленням записів про атестацію у трудовій книжці позивача, посилання на неможливість прийняття документів, виданих підприємствами на непідконтрольній території.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 17 березня 2015 року № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 відповідно). Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі К/9901/48/17.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача містять відмітки щодо атестації робочих місць за Списком №1 на підставі наказів підприємства від 01.07.2005 № 361 та від 25.06.2010 № 306 (арк. спр. 20).

У спірний період позивач перебував на посадах, які дають йому право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за списком № 1, в трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про результати атестації робочого місця за умовами праці із записом про витяги із зазначених наказів.

На підтвердження пільгового характеру роботи після 12.08.1992 та проведення атестації відповідного робочого місяця позивач надав накази про атестацію робочих місць (з додатками про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників) від 01.11.2005 № 1508, від 30.10.2000 № 661, від 25.06.2010 № 306, від 16.12.2005 № 11/6821-33, від 01.07.2005 № 361 (арк. спр. 24-41), особу картку № 154 , яка містить записи аналогічні зазначеним у трудовій книжці щодо періодів роботи, робочого місця, дати та номеру наказу підприємства за період з 17.07.2006 по 30.09.2014 (арк. спр. 50).

Отже, у спірні періоди результати атестації робочого місця за умовами праці підтверджується відповідними наказами (з додатками), особовою карткою, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці.

Посилання відповідача на те, що підприємства, де працював позивач і якими були видані документи, знаходяться на непідконтрольній українській владі території, тому такі документи відповідачем не можуть бути прийняті до уваги, суд зазначає наступне.

Згідно зі статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &да) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001Цр ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіка Молдова та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 Ц 142).

Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

У відповідності до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеними професіями у спірні періоди до суду не надано.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дії Конституції та законів України.

Як вбачається зі змісту ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 (справа № 569/15943/16-а) дійшов висновку, що відсутність у відповідача можливості перевірити достовірність наданих позивачем документів, які підтверджують його право на пільгову пенсію, внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємств на тимчасово окупованій території, не може порушувати його право на отримання пенсії.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності наказів про атестацію, у зв`язку з наданням таких наказів підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Надаючи оцінку дотриманню відповідачем порядку прийняття рішення, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

У розписці-повідомленні, в переліку документів, доданих до заяви заначено, що позивачем надано: військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрації) особи, заява про призначення пенсії, паспорт/посвідка, трудова книжка або документи про стаж (зазначено кількість «1» та запис про повернення трудової книжки. Документів, яких недостатньо для призначення пенсії, або про необхідність надання документів на підтвердження пільгового характеру позивача, на підтвердження проведення атестації робочих місць позивача не повідомлено (арк. спр. 82).

Натомість, як встановлено судом, уточнюючі пільговий характер роботи довідки та накази про проведення атестації робочих місць у позивача є в наявності, однак згідно переліку доданих до заяви документів не надавалися відповідачу, та не відповідач не зазначав про необхідність їх надання.

Також суд зауважує, що відповідач у рішенні не вказав, які документи ним не враховані при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, як такі, що видані органами та/або особами, створеними, обраними чи призначеними на тимчасово окупованій території в порядку, не передбаченому законом.

При цьому, відповідач відповідно до положень пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи. Натомість відповідачем не надано доказів звернення до ДП «Луганськвугілля», до складу якого входять відокремлені підрозділи, і який розташований у Святошинському районі м. Києва, з метою перевірки даних про стаж та умови роботи позивача.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

З огляду на зазначене, не заслуговують на увагу доводи відповідача стосовно необхідності позивачу звернення до суду для встановлення факту роботи та проведення атестації робочих місць підприємствами, які перебувають у зоні АТО.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії від 13.06.2019 № 9 не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із діями відповідача, які полягають у відмові у призначенні пенсії позивачу, яка викладена в рішенні від 13.06.2019 № 9, тому достатнім та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 13.06.2019 № 9 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, через не зарахування страхового підземного стажу роботи на пільгових умовах, за період роботи на ДТ «Шахта «Вергелевська» з 30 жовтня 2000 року по 31 грудня 2002 року; в ВП «Шахта «Вергелівська» Державного підприємства «Лугансквугілля» з 1 січня 2003 року по 05 червня 2003 року; в ВП «Шахта «Лутугіпська» ДП «Луганськвугілля» з 17 липня 2006 року по 14 жовтня 2009 року та з 20 січня 2011 року по 31 березня 2014 року, задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо нарахування позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, з врахуванням страхового підземного стажу роботи на пільгових умовах за період роботи на ДТ «Шахта «Вергелевська» з 30 жовтня 2000 року по 31 грудня 2002 року; в ВП «Шахта «Вергелівська» Державного підприємства «Лугансквугілля» з 1 січня 2003 року по 05 червня 2003 року; в ВП «Шахта «Лутугіпська» ДП «Луганськвугілля» з 17 липня 2006 року по 14 жовтня 2009 року та з 20 січня 2011 року по 31 березня 2014 року.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним) та зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.06.2019, з урахуванням висновків суду.

При цьому, відповідач має надати належну оцінку відомостям, що містяться в уточнюючих довідках, та наказам про атестацію робочих місць, вирішити питання щодо можливості зарахування до пільгового стажу спірних періодів.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 768,40 грн судового збору (арк. спр. 3).

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 93400, Луганська область, смт. Марківка, вул. Центральна, буд. 20, код ЄДРПОУ 41247405) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 13.06.2019 за № 9 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10 червня 2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя

О.В. Захарова