СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2019 р. Справа № 905/361/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу стягувача (позивача) (вх. 2875 Д/1-7) на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.09.2019 року (повний текст складено 09.09.2019 року), постановлену у приміщенні вказаного суду суддею Ніколаєвою Л.В., за наслідками розгляду скарги боржника на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва - Олефіра Олександра Олександровича, у справі
за позовом Державного підприємства «Енергоринок» (стягувач), м. Київ,
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля» (боржник), м. Краматорськ,
про стягнення 940 526 172,53 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2019р. у справі № 905/361/19 (суддя Зекунов Е.В.) позов ДП «Енергоринок» задоволено частково. Зменшено розмір пені до 10 518 429,33 грн. та штрафу до 72 511,37 грн. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» 845 207 706,21 грн., у т. ч.: 790 238 816,29 грн. - основного боргу, 10 518 429,33 грн. - пені, 72 511,37 грн. - штрафу, 32 249 056,17 грн. - інфляційних нарахувань, 12 128 893,05 грн. - 3% річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 672 350 грн.
15.07.2019р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом виданий відповідний наказ.
14.08.2019р. за вх. № 16306/19 господарський суд одержав скаргу ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», в якій останнє просить суд:
- визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. щодо накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. вжити заходів щодо зняття арешту з коштів ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.09.2019 року скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича за вх. № 16306/19 від 14.08.2019р. задоволено.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича щодо накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906.
Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича вжити заходів щодо зняття арешту з коштів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906.
Стягувач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги боржника на дії приватного виконавця - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вважає невірними що висновки місцевого господарського суду про недотримання приватним виконавцем правил територіальної підвідомчості. Також апелянт вказує, що чинним законодавством приватному виконавцю не забороняється накладати арешт на рахунки, призначені для виплати заробітної плати, крім того, апелянт зазначає, що спірний рахунок використовується боржником не лише для виплати заробітної плати, але й для ведення господарської діяльності.
В судовому засіданні представник стягувача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник боржника в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
Представник приватного виконавця в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з приписами ч. 1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
В силу ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
На виконання рішення ГСДО від 13.06.2019р. у справі № 905/361/19, 15.07.2019р. господарським судом виданий наказ про стягнення з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» 845 207 706,21 грн., у т. ч.: 790 238 816,29 грн - основного боргу, 10 518 429,33 грн. - пені, 72 511,37 грн. - штрафу, 32 249 056,17 грн. - інфляційних нарахувань, 12 128 893,05 грн. - 3% річних, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 672 350 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що 09.08.2019р. позивач звернувся до приватного виконавця м. Києва Олефіра О.О. із заявою про примусове виконання рішення суду у справі № 905/361/19, в якій просив: прийняти до виконання наказ ГСДО від 15.07.2019р. № 905/361/19 про стягнення боргу з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» та відкрити виконавче провадження; накласти арешт на грошові кошти ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», що містяться на вказаних у даній заяві банківських рахунках останнього, а також на інші рахунки, що будуть виявлені в процесі примусового виконання наказу; при здійсненні виконавчого провадження вживати всіх заходів із примусового виконання рішення суду, передбачених законодавством України; копії постанов, винесених у виконавчому провадженні направляти ДП «Енергоринок» у встановлені законодавством терміни; стягнутий з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» основний борг в сумі 790 238 816,29 грн. перерахувати за наступними банківськими реквізитами ДП «Енергоринок» № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» в м. Києві, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381; штрафні санкції, інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір перерахувати за наступними банківськими реквізитами ДП «Енергоринок» № НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк» в м. Києві, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381.
У заяві про примусове виконання рішення позивачем вказано рахунки ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», відкриті у банківських установах, зокрема, рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4), МФО 334851.
09.08.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. винесено, зокрема:
- постанову про відкриття виконавчого провадження № 59769906, згідно з якою відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 905/361/19, виданого 15.07.2019р. господарським судом Донецької області, про стягнення з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» 845 207 706,21 грн., у т. ч.: 790 238 816,29 грн - основного боргу, 10 518 429,33 грн. - пені, 72 511,37 грн. - штрафу, 32 249 056,17 грн. - інфляційних нарахувань, 12 128 893,05 грн. - 3% річних, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 672 350 грн.
- постанову про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 59769906, згідно з якою з боржника ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» стягнуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі 84 588 005,62 грн.
- постанову про арешт коштів боржника у ВП № 59769906, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих на день винесення даної постанови рахунках в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), Філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 335106), АТ «Альфа -Банк» (МФО 300346) та всіх інших відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, зокрема: на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн.
При цьому, вказаний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851) використовується ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», в т.ч., для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» № КНО-52.5.2/912 від 13.08.2019р. та випискою за рахунком з 11.07.2019р. по 12.08.2019р.
Згідно з ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та ЗУ «Про виконавче провадження». Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є ЗУ «Про виконавче провадження», яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим, ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
За приписами ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.1, п. 1 ч. 2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (п. п. 7, 21 ч. 3, ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно з приписами ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26--1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці (ч. 5 ст. 97 КЗпП).
В силу ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За приписами ст. 25 ЗУ «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, яка ратифікована Україною 04.08.1961р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
Згідно зі ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
В силу положень ст. 2 КЗпП працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗпП).
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
За приписами ст. 21 ЗУ «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими нормативно-правовими актами України.
Витрати, пов`язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6,7,8,13,14,15,15-1,16,18-1 і 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники (ст. 23 ЗУ «Про відпустки»).
Отже, держава гарантує та захищає право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам (в т.ч. за час відпустки) не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 2 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавство України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування. Завданням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною з інвалідністю, хворим членом сім`ї, смерті громадянина та членів його сім`ї тощо.
ЗУ «Про пенсійне забезпечення» гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. За ст. 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, праця яких пов`язана з особливими умовами, характером та тривалістю роботи на виробництвах, які негативно впливають на здоров`я особи (ст. ст. 13, 100 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»).
Отже, держава також гарантує та захищає право громадянина на одержання матеріального забезпечення та страхових виплат в порядку соціального страхування, зокрема, на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.
Крім того, ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов`язковості сплати, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами, зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).
В силу приписів ст. ст. 8, 9 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків належить, зокрема: податок на доходи фізичних осіб. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
У пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. ст. 35, 36 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір платниками якого, як і податку на доходи фізичних осіб, є фізична особа - резидент та фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) та сплачуються такі, у даному випадку, податковим агентом, який зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм (пп. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14, пп. 162.1.1, 162.1.2., 162.1.3, 163.1.2 п. 162.1 ст. 162 ПК України).
За викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» та які призначені для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат та платежів, порушує права та інтереси працівників відповідача (скаржника) та суперечить приписам вищенаведеного законодавства.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено заборону накладення арешту на кошти, які призначені для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, є помилковими.
Крім того, недотримання банківською установою вимог щодо повідомлення приватного виконавця про цільове призначення рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» та, відповідно, повернення постанови без виконання в порядку ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не позбавляло приватного виконавця можливості самостійно з`ясувати та перевірити всю інформацію, що стосується цього рахунку боржника (в т.ч. щодо цільового призначення) з огляду на приписи п. 1 ч. 2, ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», а також на те, що саме на приватного виконавця покладено обов`язок щодо вчинення дій із забезпечення виконання судового рішення, для чого йому надано певні права, які мають використовуватись ним відповідно до закону, не допускаючи у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів юридичних осіб.
Більше того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватний виконавець був обізнаний про те, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» використовується для виплати заробітної плати, з огляду на звернення відповідача (скаржника) до приватного виконавця із заявами від 12.08.2019р. б/н щодо зняття арешту з цього рахунку та від 13.08.2019р. б/н про долучення до матеріалів виконавчого провадження довідки АТ «ПУМБ» № КНО-52.5.2/912 від 13.08.2019р., а також наявність у матеріалах виконавчого провадження виписок по рахунку № НОМЕР_1 .
Проте, приватним виконавцем не вчинено дії щодо зняття арешту з рахунку відповідача (скаржника), що свідчить про порушення ним приписів п. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якими підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Посилання приватного виконавця на те, що з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» кошти перераховані на невідомий рахунок № НОМЕР_4 з призначенням платежу - надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно договору № 28/05 272 - ЕУ від 28.05.2019р., без ПДВ, не прийняті судом до уваги, оскільки такі обставини не свідчать про зміну цільового призначення цього рахунку та не виключають його подальше поповнення та здійснення з нього виплати заробітної плати працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів. Одночасно, суд виходить з того, що предметом розгляду даної скарги є дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», відповідність яких вимогам законодавства, оцінюється судом саме на момент вчинення відповідної виконавчої дії, а також з того, що арешт коштів на цьому рахунку є чинним на теперішній час в межах всієї суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При цьому, поняття «неправомірні» (дії) та «незаконні» (дії) тотожні за своєю сутністю, і обидва означають дії, пов`язані із порушення вимог закону, а отже посилання приватного виконавця на невірне обрання відповідачем (скаржником) способу захисту є помилковими.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення скарги ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. за вх. № 16306/19 від 14.08.2019р. шляхом визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. щодо накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906 та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. вжити заходи щодо зняття арешту з коштів ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі №922/808/16, від 16.05.2018р. у справі №905/294/15, від 22.05.2018р. у справі № 904/7819/15, від 11.06.2018р. у справі №910/4153/13, від 09.08.2019р. у справі № 913/958/16.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 27.09.2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.10.2019
Головуючий суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко
Суддя М.М. Слободін
