УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/10166/18

Провадження №: 1-кс/755/7616/19

"21" жовтня 2019 р.

м. Київ

слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на рішення слідчого від 30.10.2019 про закриття об`єднаного кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2017 за № 12017100040017298, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 190 КК України, установила :

Суть питання, що вирішується ухвалою

ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , звернувся з цією скаргою до слідчого судді цього місцевого суду, в порядку ст. 303 КПК України, на постанову слідчого Дніпровського УП ГУ Нп в м. Києві ОСОБА_5 від 30.08.2019 про закриття вказаного кримінального провадження, оскільки, на його переконання, вона винесена без належної перевірки обставин справи, недотримання вимог ст.ст. 9, 25, 110 вказаного Кодексу, а тому просить це рішення скасувати та досудове розслідування відновити в загальному порядку.

Позиція сторін

Сторони будучи повідомленими про нього згідно ст. 135 КПК України, не з`явилися, про поважні причини неявки регламентовані ст. 138 вказаного Кодексу не повідомили, від ОСОБА_3 надійшло звернення розглядати скаргу у його відсутність, у зв`язку з чим, слідча суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 вказаного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб`єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у відсутність вказаних сторін.

Встановлені обставини

Слідчим СВ Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві проводилося досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 12017100040017298 від 30.12.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 382 КК України за зверненнями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08.08.2014 ухиляється від сплати грошових коштів (аліментів) на утримання малолітнього сина - ОСОБА_7 , 2014 р.н., та за її ж зверненнями за фактами шахрайства та невиконання судового рішення.

За наслідками розслідування провадження слідчий прийняв постанову від 30.08.2019 про закриття цього кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Дане рішенняза ст.164КК умотиванетим,що ут.ч.тим,що в ході досудового розслідування встановлено, що допитана вякості свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,пояснила,що 10липня 2013року Лівобережнимвідділом державноїреєстрації шлюбівГУЮ ум.Києві булоукладено шлюбміж ОСОБА_6 і їїдонькою ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_3 уних народивсясин ОСОБА_7 .На данийчас вонапроживає в АДРЕСА_1 ,з цивільнимчоловіком - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,та внуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .Внук живез неюз днянародження,а такожвідповідно дорішення Мелітопольськогоміськрайонного судуЗапорізької області№ 320/508/17-цвід 18.06.2018року,яким визнаномісце проживання ОСОБА_7 ,08.05.2014р.,разом знею.З 17липня 2014року подружжя ОСОБА_10 припинилисумісне проживанняі внук ОСОБА_11 залишився мешкатиу АДРЕСА_1 разом змамою,а ОСОБА_6 повернувся дом.Києва.Оскільки ОСОБА_6 в добровільномупорядку ненадавав допомогина утриманнясина іна утриманнядоньки, ОСОБА_12 вимушена булазвернутися зпозовом простягнення аліментівдо суду. Згідно рішеннямМелітопольського міськрайонногосуду Запорізькоїобласті від24листопада 2014року з ОСОБА_6 були стягнутіаліменти накористь ОСОБА_12 на утриманнясина 1/4частини усіхвидів заробітку(доходу)щомісячно,але неменш 30%встановленого закономпрожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,починаючи з08.08.2014року тадо йогоповноліття,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 ,а такожна їїутримання урозмірі 1/6частини всіхвидів заробіткудо досягненнясином трьохроків. ОСОБА_6 оскаржив до Апеляційного суду Запорізької області рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2014. В подальшому згідно Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2014 року по цій справі в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_12 зменшено до 1/6 частини. Надалі, донька з ОСОБА_6 розлучилась. Достовірно знаючи про судове рішення, яке набрало законної сили, за яким з нього були стягнуті періодичні платежі на користь ОСОБА_12 на утримання сина, ОСОБА_6 не виконував свої обов`язки платника аліментів, не повідомляв про своє місце роботи, а також про його зміну, а як тільки ОСОБА_12 ставало відомо про місце його роботи, він відразу ж звільнявся, в результаті чого станом на 31.12.2016 року виникла заборгованість по аліментам на утримання ОСОБА_7 . Згідно відомостей, наданих Міністерством Юстиції України заборгованість по аліментам з 08 серпня 2014 року по 21 вересня 2016 року, яка станом на 21 вересня 2016 р. становила 40808,42 грн. В добровільному порядку ОСОБА_6 не здійснював поштових переказів із дня набрання законної сили судового і рішення і до дня смерті ОСОБА_12 21.09.2016 року, хоча в цей період отримував доходи. Зі слів ОСОБА_6 під час судового розгляду цивільної справи, їй стало відомо, що починаючи з кінця 2014 року по вересень 2016 року він офіційно працював на підприємствах: ТОВ «Ланет Київ», ПраТ «Індастріал Медіа Нетвор», ТОВ «BerLine».

Допитаний ОСОБА_6 дав покази про те, що він наданий часпроживає зісвоєю матір`юта цивільноюдружиною заадресою: АДРЕСА_2 .Від шлюбуз колишньоюдружиною ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в нихнародився син ОСОБА_7 ,який прописанийза вищевказаноюадресою з15.11.2016року.Після народженнясина,приблизно згрудня місяця2013року повересень 2014року вінразом ізсвоєю дружиною ОСОБА_8 тасином ОСОБА_11 проживали в АДРЕСА_1 ,в будинкуїї мами- ОСОБА_4 .Коли унього ставсяконфлікт із ОСОБА_4 вона йоговигнала ізсвого дому,тому вінпоїхав дом.Києва.На тойчас ОСОБА_11 було 4місяці.Колишня дружинаразом ізмалолітнім сином ОСОБА_11 таїї мамою ОСОБА_4 залишилися проживатив Мелітополі.В липні2016року вінз ОСОБА_12 офіційно розлучився.Причиною їхньогорозлучення,як вінстверджує,стала самеїї мама- ОСОБА_4 .З грудня2013року поберезень 2014року вінбув офіційнопрацевлаштований водіємв ФОП,адреси котроїне пам`ятає,а післязвільнення,неофіційно бувпрацевлаштований вінтернет-магазині«Кувалда»,розташованому вм.Мелітополь,адміністратором. Коли ОСОБА_13 проживав вм.Києві,то з24.11.2014року відповіднодо рішенняМелітопольського міськрайонногосуду Запорізькоїобласті нанього булопокладено обов`язоксплачувати аліментина користьдружини ОСОБА_12 на утриманнясина ОСОБА_7 .Цей позов,на йогодумку,був написаний,скоріш завсе,за ініціативи ОСОБА_4 .Однак,він неухилявся відвиплат.З жовтня2014року пожовтень 2015року вінпрацював монтажникомна підприємстві«Ip-Net»,за адресою:м.Київ,пр-тОболонський,26.Відрахування проводилисьна підставіпостанови державноговиконавця,надісланої замісцем роботи.У подальшомув ньогостався конфліктз генеральнимдиректором підприємствау зв`язкуз тим,що ОСОБА_14 весь частелефонувала йогодиректору тавимагала,щоб вінвиплачував більшийвідсоток аліментів(натой часвідраховував 50%від доходу),що змусилойого звільнитисяза власнимбажанням. Після звільненнявін потрапивдо лікарні,де проходивстаціонарне лікування,мав скрутнематеріальне становище,а томуне мавможливості сплачуватипротягом 3-хмісяців аліменти. З січня2016року офіційновлаштувався нароботу вТОВ «Берлайн»,що заадресою:02098,м.Київ,просп.Тичини,18В монтажникомта працювавтам досічня 2017року.Роботодавцям неповідомляв,що внього євиконавче провадження,та самостійносплачував аліментичерез «Укрпошту»,кожного місяцяв суміприблизно 300грн.на адресу: АДРЕСА_1 .Крім того,виконавцю неповідомляв,що вінофіційно бувпрацевлаштований.З тихпір,як вінпоїхав житив Київ, ОСОБА_4 перешкоджала йомубачитися зсином. Увересні2016року померла ОСОБА_12 у зв`язкуз генетичноюхворобою.Про їїсмерть віндізнався відпрацівників службив справахдітей,а невід ОСОБА_4 .Він одразуприїхав вм.Мелітополь інамагався забратисвого сина,але ОСОБА_4 його невіддала.Вона намагаласяоформити насебе опікунствота отримуватиаліменти,вимагала,щоб вінвідмовився відсина,але вінне погодивсята подавпозов уМелітопольський міськрайоннийсуд Запорізькоїобласті зпозовною заявоюпро відібраннясина у ОСОБА_4 .Остання звернуласяіз зустрічнийпозовом пропозбавлення йогобатьківський прав.Вважає,що післясмерті ОСОБА_12 ,і закриттявиконавчого провадження№52031751від 09.06.2018року,в ньогозалишилась заборгованістьпо сплатіаліментів передсином,але не ОСОБА_4 .Зауважив,що вінвсіляко завждидопомагав своємусину таперераховував йомугрошові коштив сумі200-300гривень,по можливості(разв місяцьяк мінімумчерез «Укрпошту»за адресою:Запорізька обл.,м.Мелітополь,вул.Пушкіна,204на ім`я ОСОБА_4 )та вонадані грошовікошти отримувала.Був період,що ОСОБА_4 відмовлялася отримуватигрошові коштита вониповерталися назад.Злісного ухиленнявід сплатиаліментів всвоїх діяхне вбачає,оскільки грошовікошти завждиперераховувались. На данийчас ОСОБА_4 всіляко перешкоджаєйому бачитисьіз йогосином,оскільки вонахоче оформитиопікунство насебе,щоб отримуватигрошові коштивід державина дитину,а вінтим самимїй цьомуперешкоджає. Також повідомив,що післясмерті ОСОБА_8 йому подзвонилиз пенсійногофонду таповідомили,що дитинамає правоотримувати пенсію,у зв`язкуіз втратоюгодувальника,сказали,які документипотрібно принести.Він погодився,оформив пенсію,кошти наданий часперебувають нарахунку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 і невитрачаються,так якналежать сину.Оскільки ОСОБА_4 не єопікуном ітому,що синне зможерозпоряджатися данимигрошовими коштами,оскільки йому4роки,він сподівається,що зможевиграти судиі забратисина.

На підтвердженнясвоїх показів ОСОБА_6 надав доматеріалів кримінальногопровадження копіїфіскальних чеківз поштовоговідділення «Укрпошта»,де зафіксованоперерахування грошовихкоштів наім`я ОСОБА_4 за адресою:м.Мелітополь: 24.11.2016 в розмірі 200 гривень; 13.12.2016 в розмірі 200 гривень; 26.12.2016 в розмірі 200 гривень; 13.01.2017 в розмірі 200 гривень; 08.02.2017 в розмірі 300 гривень; 06.03.2017 в розмірі 400 гривень; 21.03.2017 в розмірі 400 гривень; 29.03.2017 в розмірі 400 гривень.

А також, копії фіскальних чеків з поштового відділення «Укрпошта», де зафіксовано перерахування грошових коштів на ім`я ОСОБА_12 за адресою: м. Мелітополь: 03.11.2015 в розмірі 150 гривень; 06.11.2015 в розмірі 130 гривень; 18.12.2015 в розмірі 150 гривень; 25.12.2015 в розмірі 200 гривень; 13.01.2016 в розмірі 150 гривень.

Вказані копії чеків грошових переказів, як вірно указує слідча, підтверджують, що ОСОБА_6 не сплачував аліменти у необхідному розмірі, однак перерахування грошових коштів свідчать про відсутність в діях ОСОБА_6 умислу злісно ухилятись від їх сплати.

Крім того, за ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва слідчим отримано тимчасовий доступ до документів, що перебувають у володінні Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368, а саме наданні інформації про місце отримання доходів та місяця роботи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в проміжок часу з 2014 року.

Відповідно доотриманої інформації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,працював нанаступних підприємствах: ТОВ «ЛАНЕТКИЇВ» впроміжок часуз вересня2014року посічень 2015року; ТОВ «ХАРДТЕХСЕРВІС»в проміжокчасу злютого 2015року почервень 2015року; ТОВ «ІНДУСТРІАЛМЕДІА НЕТВОРК»в проміжокчасу зсерпня 2015року посічень 2016року; ПАТ «ІНДАСТРІАЛМЕДІА НЕТВОРК»в проміжокчасу злютого 2016року поберезень 2016року; ТОВ «БЕРЛАЙН»в проміжокчасу згрудня 2016року потравень 2017року; ТОВ «ВАЛНОРД» в проміжок часу з грудня 2016 року по грудень 2017 року.

Під час допиту свідка ОСОБА_15 , яка працює в ПАТ «ІНДАСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК» на посаді бухгалтера, їй стало відомо зі слів головного бухгалтера ТОВ «ІНДУСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК» ОСОБА_16 , про те, що до неї телефонували від імені колишньої дружини ОСОБА_6 та витребовували на малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти. Але остання повідомила, що гр. ОСОБА_6 на даний час в ТОВ «ІНДУСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК» не працює, виконавчий лист їй не надходив та що останній на даний час працює в ПАТ «ІНДАСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК». Після чого, вона також дізналася, що в лютому місяці 2016 року на телефон ПАТ «ІНДАСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК» стала телефонувати ОСОБА_4 від імені ОСОБА_12 та зв`язавшись із керівником підрозділу, де працював на той час ОСОБА_6 , вимагала від нього сплати аліментів. Також остання повідомила, що після того, як ОСОБА_6 звільнився в січні місяці 2016 року з ТОВ «ІНДУСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК», їй стало відомо від головного бухгалтера ТОВ «ІНДУСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК» ОСОБА_16 , про те, що 11.02.2016 за вх. № 1711/13 було надіслано ТОВ «ІНДУСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК» копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 50112249 від 11.02.2016 для виконання, винесену на підставі виконавчого листа № 320/8322/14-ц від 02.04.2015, виданий Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області.

ОСОБА_15 дізнавшись про те, що ОСОБА_6 являється платником аліментів, було прийняте рішення, на підставі копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 50112249 від 11.02.2016, винесеної на підставі виконавчого листа № 320/8322/14-ц від 02.04.2015, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, котрий надійшов 11.02.2016 за вх. № 1711/13 до ТОВ «ІНДУСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК», в лютому та березні 2016 року були проведені утримання із заробітної плати ОСОБА_6 після утримання податків у розмірі 50%. Вищевказані кошти перераховані ОСОБА_12 поштовими переказами, що підтверджуються платіжним дорученням № 3069 від 16.03.2016 на суму 1022,35 грн., № 3216 від 11.04.2016 на суму 1181,48 грн. та реєстрами, які подавались КМД УППЗ «УКРПОШТА». На підтвердження було надано довідки виданої ПАТ «ІНДАСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК», на виконання постанов державного виконавця № 1711/13 від 11.02.2016 та № 1705/13 від 22.01.2016.

Однак до ПАТ «ІНДАСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК» копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, не надходила ні протягом того часу, коли ОСОБА_6 був працевлаштований, ні після його звільнення.

Також під час допиту свідка ОСОБА_17 , який працює в ТОВ «БЕРЛАЙН» на посаді директора також стало відомо про те, що в проміжок часу із грудня 2016 року по травень 2017 року коли був працевлаштований в ТОВ «БЕРЛАЙН» гр. ОСОБА_6 на посаді інженера, копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, не надходила як на протязі того часу, коли ОСОБА_6 був працевлаштований, так і після того, коли він звільнився.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 6 ст. 71 вищевказаного Закону у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_6 з 2014 року постійно проживав за місцем реєстрації в м. Києві, і працював також в місті Києві, виконавцем не було вжито достатніх заходів щодо встановлення місця роботи ОСОБА_6 та своєчасного направлення постанови про стягнення аліментів за місцем роботи останнього, що також не може бути підтвердженням того, що він злісно ухилявся від сплати аліментів.

Крім того, 08.06.2017 у виконавчому провадженні №52031710 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_18 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, щодо стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 08.08.201у року та до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно, у зв`язку із смертю стягувача.

Також, 09.06.2017 у виконавчому провадженні № 52031751 Головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_19 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку доходу, щомісячно, починаючи з 08.08.2014 року та до досягнення сином ОСОБА_7 трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 , у зв`язку із смертю стягувача.

У той час, як ОСОБА_4 не була стягувачем у виконавчому провадженні про стягнення аліментів з ОСОБА_6 .

Вищевказане засвідчуєфакт відсутностіумислу назлісне ухиленнявід сплатиаліментів збоку ОСОБА_6 на користь його малолітнього сина ОСОБА_7 . Крім того, наявність цивільної справи за позовом ОСОБА_20 , поданим до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, про відібрання малолітньої дитини та передачу її на виховання батькові від 22.01.2017, а також оскарження рішення суду про визначення місця проживання ОСОБА_7 з ОСОБА_4 свідчить про те, що ОСОБА_6 не самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, а вживає всіх можливих заходів для повернення сина, виховання його у подальшому та забезпечення його матеріального достатку.

06 серпня 2019 року Запорізьким апеляційним судом було винесено постанову, щодо відібрання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає у будинку АДРЕСА_1 , та передати його на виховання батькові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, в ході проведення досудового розслідування доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_6 злісно ухилявся від сплати аліментів на користь малолітнього сина ОСОБА_7 з 2014 по 2016 рік не встановлено.

Щодо шахрайський дій, то постанова з цього питання умотивована таким.

У ході слідства установлено, що до Київської місцевої прокуратури № т4 надійшла заява про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом обману незаконно заволодів державними коштами, призначеними для малолітнього ОСОБА_7 , 2014 р.н., у зв`язку з втратою годувальника матері малолітнього ОСОБА_12 .

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» громадяни України, які є дітьми померлого годувальника або досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, і не мають права на пенсію, або є особами з інвалідністю і не мають права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв`язку з інвалідністю та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок) визначено постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1

Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

У разі якщо особа, якій призначається пенсія, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників (далі - законні представники) за місцезнаходженням таких закладів (органів).

Згідно з пунктом 2.3. Порядку до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Враховуючи вимоги, вказані в зазначеному пункті, в Порядку не вказано, що дитина, яка у подальшому буде отримувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зобов`язана проживати з тим з батьків, який буде отримувати таку пенсію, як законний представник.

Тим паче, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника виплачується до досягнення дитиною повноліття одному з батьків або законному представнику дитини.

В ході досудового розслідування ОСОБА_6 дав наступні пояснення, про те, що він проживає з мамою за адресою АДРЕСА_2 . Син ОСОБА_11 прописаний за цією ж адресою з 15.11.2016 року, хоча фактично проживає в м. Мелітополь з ОСОБА_4 , яка є матір`ю його колишньої дружини. Від шлюбу з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 в них народився син ОСОБА_11 . Разом з дружиною та сином спочатку вони проживали у м. Мелітополь у її матері ОСОБА_4 . Причиною подальшого розлучення 30.06.2016 стала саме її мама. Вихованням сина він займався постійно, намагався до розлучення забрати сина та дружину з ОСОБА_21 в ОСОБА_22 , однак не вдалося. У подальшому у нього виник конфлікт із ОСОБА_4 та його вигнали. Він поїхав до Києва, але зв`язок з сином не втрачав, приїжджав періодично. Визнає, що відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.11.2014 на нього було покладено обов`язок сплачувати аліменти на користь ОСОБА_12 на утримання сина. У його дружини була генетична хвороба, коли вона померла, ОСОБА_4 навіть не відразу про це повідомила. Про смерть дружини його повідомили працівники служби в справах дітей. Після того як ОСОБА_8 померла, він намагався забрати сина, але ОСОБА_4 його не віддала, а у подальшому намагалася оформити не себе опікунство та отримувати аліменти і вимагала, щоб він відмовився від сина. Він не погодився та подав відповідний позов до суду.

06 серпня 2019 року Запорізьким апеляційним судом було винесено постанову, щодо відібрання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає у будинку АДРЕСА_1 , та передати його на виховання батькові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України від 20.03.2019 № 56333/03: ОСОБА_6 , 1988 р.н. отримує пенсію по втраті годувальника на дитину ОСОБА_7 , 2014 р.н. з 22.09.2016 року.

Пенсія призначена на підставі таких документів: заява ОСОБА_6 № 13217 від 19.12.2016 р.; паспорт заявника ОСОБА_6 НОМЕР_3 ; свідоцтво про смерть (повторне) на ОСОБА_12 , серія НОМЕР_4 ; свідоцтво про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (повторне) серія НОМЕР_5 ; довідки з Управління праці та соціального захисту населення № 3928 від 16.12.2016 р.; довідки форми-3 виданої Житлово-будівельним кооперативом АРСЕНАЛЕЦ 5 про склад сім`ї.

Пенсія виплачується на картковий рахунок в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_6 .

У якості доказу до матеріалів кримінального провадження долучено виписку по картці/рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_6 отримує на користь сина ОСОБА_7 пенсію. Згідно виписки станом на 15.03.2019 на рахунку 43738 грн. 28 коп., кошти з рахунку жодного разу не знімалися, а лише нараховуються.

10.07.2019 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 щодо тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368, а саме документів, згідно яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримує пенсію по втраті годувальника на дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з можливістю їх (документів) вилучення (здійснення виїмки) у копіях.

06.08.2019 слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві під протокол тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 10.07.2019 було вилучено копію наступних документів: заява про призначення/перерахування пенсії від ОСОБА_6 № 13217 від 19.12.2016 р.; копія паспорта гр. ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України від 30.04.2004 р.; свідоцтво про смерть (повторно) на ОСОБА_12 , серія НОМЕР_7 від 15.11.2016 р4 свідоцтво про народження (повторно) дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 серія НОМЕР_5 від 01.11.2016 р.; довідка про отримання (неотримання) допомоги з Управління праці та соціального захисту населення № 3928 від 16.12.2016 р.; довідка форми-3 видана Житлово-будівельним кооперативом АРСЕНАЛЕЦ 5 про склад сім`ї.

Під час допиту свідка ОСОБА_23 , яка працює в Головному управлінні Пенсійного фонду України на посаді начальника відділу обслуговування № 4, остання надає пояснення, що згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 27.12.2005 р., Розділу ІІ, гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із 22.09.2016 отримує пенсію по втраті годувальника на дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі документів: заяви про призначення/перерахування пенсії від ОСОБА_6 № 13217 від 19.12.2016 р.; копії паспорта гр. ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України від 30.04.2004 р.; свідоцтво про смерть (повторно) на ОСОБА_12 , серія НОМЕР_7 від 15.11.2016 р.; свідоцтво про народження (повторно) дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 серія НОМЕР_5 від 01.11.2016 р.; довідки про отримання (неотримання) допомоги з Управління праці та соціального захисту населення № 3928 від 16.12.2016 р.; довідки форми-3 видана Житлово-будівельним кооперативом АРСЕНАЛЕЦ 5 про склад сім`ї.

Пенсія призначена згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Розділу V, ст. 36 «Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника»: Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті32цього Закону,а такожу разісмерті (загибелі)особи внаслідокпоранення,каліцтва,контузії чиінших ушкодженьздоров`я,одержаних підчас участіу масовихакціях громадськогопротесту вУкраїні з21листопада 2013року по21лютого 2014року заєвроінтеграцію тапроти режимуЯнуковича (РеволюціїГідності),-незалежно відтривалості страховогостажу.При цьомудітям пенсіяу зв`язкуз втратоюгодувальника призначаєтьсянезалежно відтого,чи буливони наутриманні годувальника.Батьки ічоловік (дружина)померлого,які небули найого утриманні,мають правона пенсіюу зв`язкуз втратоюгодувальника,якщо втратилиджерело засобівдо існування.Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Проправовий статусосіб,зниклих безвісти. Непрацездатнимичленами сім`ївважаються:1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цьогоЗакону;2)діти (утому числідіти,які народилисядо спливу10місяців здня смертігодувальника)померлого годувальника,які недосягли 18років абостарші цьоговіку,якщо вонистали особамиз інвалідністюдо досягнення18років.Діти,які навчаютьсяза денноюформою навчанняу загальноосвітніхнавчальних закладахсистеми загальноїсередньої освіти,а такожпрофесійно-технічних,вищих навчальнихзакладах (утому числіу періодміж завершеннямнавчання водному іззазначених навчальнихзакладів тавступом доіншого навчальногозакладу абоу періодміж завершеннямнавчання заодним освітньо-кваліфікаційнимрівнем тапродовженням навчанняза іншимза умови,що такийперіод неперевищує чотирьохмісяців),-до закінченнятакими дітьминавчальних закладів,але недовше ніждо досягненняними 23років,та діти-сироти-до досягненняними 23років незалежновід того,навчаються воничи ні;3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.До членівсім`ї,які вважаютьсятакими,що булина утриманніпомерлого годувальника,відносяться особи,зазначені вчастині другійцієї статті,якщо вони:1)були наповному утриманніпомерлого годувальника;2)одержували відпомерлого годувальникадопомогу,що буладля нихпостійним іосновним джереломзасобів доіснування.Члени сім`їпомерлого годувальника,для якихйого допомогабула постійнимі основнимджерелом засобівдо існування,але якій саміодержували пенсію,мають право,за бажанням,перейти напенсію узв`язкуз втратоюгодувальника.Усиновлені дітимають правона пенсіюу зв`язкуз втратоюгодувальника нарівніз ріднимидітьми. Неповнолітні діти,які маютьправо напенсію узв`язкуз втратоюгодувальника,зберігають цеправо ів разіїх усиновлення.Положення цьогоЗакону,що стосуютьсясім`їпомерлого,відповідно поширюютьсяі насім`юособи,визнаної безвісновідсутньою абооголошеною померлоюу встановленомузаконом порядку. Пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Прозагальнообов`язковедержавне соціальнестрахування віднещасного випадкуна виробництвіта професійногозахворювання,які спричиниливтрату працездатності".Обов`язковим для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документом ємісце проживання(реєстрації)особи,яка призначаєпенсію тадокумент промісце проживання(реєстрації)утриманця.Пенсію по втраті годувальника отримує заявник на утриманця до 18 років за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 36 частини отримує пенсію чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

За такихобставин, дані щодо заволодіння ОСОБА_20 вищевказаними коштами шахрайським шляхом не є дійсними, так як не знайшли свого підтвердження в ході досудового розслідування.

Щодо питання невиконання судового рішення, то слідча указала таке.

У ході слідства установлено, що у заяві ОСОБА_4 від 06.07.2017, що полягає в невиконанні рішення Мелітопольськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 24листопада 2014року згідноякого з ОСОБА_6 стягнути аліментина користь ОСОБА_12 на утриманнясина 1/4частини усіхвидів заробітку(доходу)щомісячно,але неменш 30%встановленого закономпрожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,починаючи з08.08.2014року тадо йогоповноліття,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 ,а такожна їїутримання урозмірі 1/6частини всіхвидів заробіткудо досягненнясином трьохроків.

ОСОБА_6 оскаржив до Апеляційного суду Запорізької області рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2014.

В подальшому згідно Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2014 року по цій справі в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_12 зменшено до 1/6 частини.Державними виконавцямивідповідно доч.4ст.25,Закону України«Про виконавчепровадження» винесенопостанову проприйняття виконавчогопровадження,копію якоїнаправлено сторонамвиконавчого провадження. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» Засади виконавчого провадження, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення правана оскарженнярішень,дій чибездіяльності державнихвиконавців,приватних виконавців.Стаття 63вищевказаного Законувизначений порядоквиконання рішень,за якимиборжник зобов`язанийвчинити певнідії абоутриматися відїх вчинення Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті26цього Закону,перевіряє виконаннярішення боржником.Якщо рішенняпідлягає негайномувиконанню,виконавець перевіряєвиконання рішенняне пізнішяк натретій робочийдень післявідкриття виконавчогопровадження. Уразі невиконаннябез поважнихпричин боржникомрішення виконавецьвиносить постановупро накладенняна боржникаштрафу,в якійтакож зазначаютьсявимога виконатирішення протягом10робочих днів(зарішенням,що підлягаєнегайному виконанню,-протягом трьохробочих днів)та попередженняпро кримінальнувідповідальність. Виконавецьнаступного робочогодня післязакінчення строку,передбаченого частиноюдругою цієїстатті,повторно перевіряєвиконання рішенняборжником. Уразі повторногоневиконання безповажних причинборжником рішення,якщо такерішення можебути виконанобез участіборжника,виконавець надсилаєоргану досудовогорозслідування повідомленняпро вчиненняборжником кримінальногоправопорушення тавживає заходівпримусового виконаннярішення,передбачених цимЗаконом. Уразі невиконанняборжником рішення,яке неможе бутивиконано безучасті боржника,виконавець надсилаєдо органудосудового розслідуванняповідомлення провчинення боржникомкримінального правопорушеннята виноситьпостанову прозакінчення виконавчогопровадження. Так, відповідно до статті 18 Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1)здійснювати заходипримусового виконаннярішень успосіб тав порядку,які встановленівиконавчим документомі цимЗаконом; 2)надавати сторонамвиконавчого провадження,їхнім представникамта прокуроруяк учасникувиконавчого провадженняможливість ознайомитисяз матеріаламивиконавчого провадження; 3)розглядати вустановлені закономстроки заявисторін,інших учасниківвиконавчого провадженнята їхніклопотання; 4)заявляти вустановленому порядкупро самовідвідза наявностіобставин,передбачених цимЗаконом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець підчас здійсненнявиконавчого провадженнямає право: 1)проводити перевіркувиконання боржникамирішень,що підлягаютьвиконанню відповіднодо цьогоЗакону; 2)проводити перевіркувиконання юридичнимиособами незалежновід формивласності,фізичними особами,фізичними особами-підприємцями рішеньстосовно працюючиху нихборжників; 3)з метоюзахисту інтересівстягувача одержуватибезоплатно віддержавних органів,підприємств,установ,організацій незалежновід формивласності,посадових осіб,сторін таінших учасниківвиконавчого провадженнянеобхідні дляпроведення виконавчихдій пояснення,довідки таіншу інформацію,в томучислі конфіденційну; 4)за наявностівмотивованого рішеннясуду пропримусове проникненнядо житлачи іншоговолодіння фізичноїособи безперешкодновходити наземельні ділянки,до житловихта іншихприміщень боржника-фізичної особи,особи,в якоїперебуває майноборжника чимайно такошти,належні боржниковівід іншихосіб,проводити вних огляд,у разіпотреби примусововідкривати їхв установленомупорядку іззалученням працівниківполіції,опечатувати такіприміщення,арештовувати,опечатувати тавилучати належнеборжникові майно,яке тамперебуває тана якезгідно іззаконом можливозвернути стягнення.Примусове проникненняна земельніділянки,до житловихта іншихприміщень узв`язку зпримусовим виконаннямрішення судупро виселенняборжника тавселення стягувачаі рішенняпро усуненняперешкод укористуванні приміщенням(житлом)здійснюється виключнона підставітакого рішеннясуду; 5)безперешкодно входитина земельніділянки,до приміщень,сховищ,іншого володінняборжника -юридичної особи,проводити їхогляд,примусово відкриватита опечатуватиїх; 6)накладати арештна майноборжника,опечатувати,вилучати,передавати такемайно назберігання тареалізовувати йогов установленомузаконодавством порядку; 7)накладати арештна коштита іншіцінності боржника,зокрема накошти,які перебуваютьу касах,на рахункаху банках,інших фінансовихустановах таорганах,що здійснюютьказначейське обслуговуваннябюджетних коштів(крімкоштів нарахунках платниківу системіелектронного адмініструванняподатку надодану вартість,коштів нарахунках ізспеціальним режимомвикористання,спеціальних таінших рахунках,звернення стягненняна якізаборонено законом),на рахункив ціннихпаперах,а такожопечатувати каси,приміщення імісця зберіганнягрошей; 8)здійснювати реєстраціюобтяжень майнав процесіта узв`язку звиконавчим провадженням; 9)використовувати зазгодою власникаприміщення длятимчасового зберіганнявилученого майна,а такожтранспортні засобистягувача абоборжника заїхньою згодоюдля перевезеннямайна; 10)звертатися досуду абооргану,який видаввиконавчий документ,із заявою(поданням)про роз`ясненнярішення,про видачудубліката виконавчогодокумента увипадках,передбачених цимЗаконом,до суду,який видаввиконавчий документ,-із заявою(поданням)про встановленнячи змінупорядку іспособу виконаннярішення,про відстрочкучи розстрочкувиконання рішення; 11)приймати рішенняпро відстрочкута розстрочкувиконання рішення(крімсудових рішень),за наявностіписьмової заявистягувача; 12)звертатися досуду зподанням пророзшук дитини,про постановленнявмотивованого рішенняпро примусовепроникнення дожитла чиіншого володінняборжника -фізичної абоіншої особи,в якоїперебуває дитина,стосовно якоїскладено виконавчийдокумент проїї відібрання; 13)звертатися досуду зподанням пропримусове проникненнядо житлачи іншоговолодіння боржника-фізичної абоіншої особи,в якоїперебуває майноборжника чимайно такошти,що належатьборжникові відінших осіб; 14)викликати фізичнихосіб,посадових осібз приводувиконавчих документів,що перебуваютьу виконавчомупровадженні. Уразі якщоборжник безповажних причинне з`явивсяза викликомвиконавця,виконавець маєправо звернутисядо судущодо застосуваннядо ньогоприводу; 15)залучати вустановленому порядкупонятих,працівників поліції,інших осіб,а такожекспертів,спеціалістів,а дляпроведення оцінкимайна -суб`єктів оціночноїдіяльності -суб`єктів господарювання; 16)накладати стягненняу виглядіштрафу нафізичних,юридичних тапосадових осібу випадках,передбачених законом; 17)застосовувати підчас примусовоговиконання рішеньфото-і кінозйомку,відеозапис; 18)вимагати відматеріально відповідальнихі посадовихосіб боржників-юридичних осібабо боржників-фізичних осібнадання поясненьза фактаминевиконання рішеньабо законнихвимог виконавцячи іншогопорушення вимогзаконодавства провиконавче провадження; 19)у разіухилення боржникавід виконаннязобов`язань,покладених нанього рішенням,звертатися досуду завстановленням тимчасовогообмеження управі виїздуборжника -фізичної особичи керівникаборжника -юридичної особиза межіУкраїни довиконання зобов`язаньза рішеннямабо погашеннязаборгованості зарішеннями простягнення періодичнихплатежів; 20)залучати вразі потребидо проведеннячи організаціївиконавчих дійсуб`єктів господарювання,у томучислі наплатній основі,за рахунокавансового внескустягувача; 21)отримувати відбанківських таінших фінансовихустанов інформаціюпро наявністьрахунків та/абостан рахунківборжника,рух коштівта операціїза рахункамиборжника,а такожінформацію продоговори боржникапро зберіганняцінностей абонадання боржникув майновийнайм (оренду)індивідуального банківськогосейфа,що охороняєтьсябанком; 22)здійснювати іншіповноваження,передбачені цимЗаконом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України характеризується прямим умислом направленим на невиконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили.

Невиконання судового рішення полягає у невжитті особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати судове рішення. Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер, тобто особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.

З об`єктивної сторони невиконання судового рішення полягає у невжитті особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації.

Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення або постанови про відкриття виконавчого провадження до особи, яка повинна його виконувати.

Враховуючи вищевикладене, за результатами проведеного досудового розслідування даного кримінального провадження, не встановлено та не зібрано доказів, а також підтверджуючих даних, які б давали підстави стверджувати про наявність суб`єктивної сторони кримінального правопорушення та вчинення невиконання рішення суду чи перешкоджання його виконанню, що в свою чергу виключає наявність складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги вищевикладене, слідча дійшла висновку, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виникли цивільні правові відносини з приводу місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , однак , під час досудового розслідування було встановлено, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 382 КК України.

Мотиви, з яких слідча суддя виходила при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася

Слідча суддя вивчивши матеріали провадження за скаргою, дослідивши матеріали закритого провадження, які надійшли на запит суду, надходить таких висновків.

Згідно зіст. 215 КПК Українидосудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Зазначена норма, як і в цілому положенняглави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов`язково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення.

Так, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого (ч. 5 ст. 40 КПК України).

Тобто, орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, та залежно від того, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, в даному випадку, передбачених ст.ст. 164, 190, 382 КК України, на власний розсуд визначає об`єм перевірочних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч. 2ст. 283 КПК України.

На комплекс перевірочних дій, зокрема, впливає і зміст звернення особи, яка повідомляє про злочин. Так, ВССУ в Узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» вказує, що якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК, тобто для таких випадків, узагалі комплекс перевірочних дій обмежується аналізом самого звернення.

Як наслідок говорити про недотримання норм КПК України зокрема, вимог його статті 9, передумов немає. Тим паче, що не є доречним, на думку слідчого судді, скасовувати вірне за своєю суттю рішення, лише, з одних формальних підстав, так як це не кореспондується з вимогами ст.ст. 2, 28 того ж Кодексу.

У цій ситуації, дійсно відсутні об`єктивні дані говорити про наявність складу кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 190 КК України.

Так, ККС ВС у постанові від 14.05.2019 у справі № 319/841/16-куказано, що об?єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об?єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб?єкт був зобов?язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Однією з форм невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов?язана особа хоча відкрито й не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Злочин, передбачений ч. 1ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов?язаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто об?єктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Відповідно до ст. 24 КК, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Про такого роду обставини, у цій ситуації, говорити не можливо. Адже, органом досудового розслідування, під час розслідування не встановлено фактів, які б вказували на умисне не виконання судового рішення, про що власне указано у постанові про закриття кримінального провадження.

У питанні несплати аліментів слід відмітити, що за ст. 164 КК передбачена кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей.

Та згідно до примітки до цієї статті устаттях 164і165цього Кодексу під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Однак, про такого роду обставини, у цій ситуації, говорити не можливо.

Так, постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №52031710 заведеного за виконавчим листом № 320/8322/14 виданим 02.04.2015 про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на користь ОСОБА_12 на утримання дитини ОСОБА_7 саме ВП закрито, у той час, як ОСОБА_4 не є стягувачем у цьому ВП, а ЗАС упостанові від06.08.2019у справі№ 320/50/17визначив, відібрати малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає у будинку АДРЕСА_1 , та передати його на виховання батькові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Цим же судовим рішенням ЗАС констатовано, що ОСОБА_6 ніколи не втрачав інтерес до дитини ОСОБА_7 .

У ході розслідування провадження установлено, з наданих ОСОБА_6 копії фіскальнихчеків зпоштового відділення«Укрпошта»,факт перерахуваннягрошових коштівна ім`я ОСОБА_4 за адресою:м.Мелітополь: 24.11.2016 в розмірі 200 гривень; 13.12.2016 в розмірі 200 гривень; 26.12.2016 в розмірі 200 гривень; 13.01.2017 в розмірі 200 гривень; 08.02.2017 в розмірі 300 гривень; 06.03.2017 в розмірі 400 гривень; 21.03.2017 в розмірі 400 гривень; 29.03.2017 в розмірі 400 гривень.

Копіями фіскальних чеків з поштового відділення «Укрпошта» зафіксовано перерахування грошових коштів на ім`я ОСОБА_12 за адресою: м. Мелітополь: 03.11.2015 в розмірі 150 гривень; 06.11.2015 в розмірі 130 гривень; 18.12.2015 в розмірі 150 гривень; 25.12.2015 в розмірі 200 гривень; 13.01.2016 в розмірі 150 гривень.

Вказані копії чеків засвідчують факт перерахування грошових коштів та свідчать про відсутність в діях ОСОБА_6 умислу злісно ухилятись від їх сплати.

Також, слідством було установлено, що під час допиту свідка ОСОБА_15 , яка працює в ПАТ «ІНДАСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК» на посаді бухгалтера, установлено, що з часу коли свідок дізналась про те, що ОСОБА_6 являється платником аліментів, нею було прийняте рішення, на підставі копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 50112249 від 11.02.2016, винесеної на підставі виконавчого листа № 320/8322/14-ц від 02.04.2015, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, котрий надійшов 11.02.2016 за вх. № 1711/13 до ТОВ «ІНДУСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК», в лютому та березні 2016 року провести утримання із заробітної плати ОСОБА_6 після утримання податків у розмірі 50%. Вищевказані кошти перераховані ОСОБА_12 поштовими переказами, що підтверджуються платіжним дорученням № 3069 від 16.03.2016 на суму 1022,35 грн., № 3216 від 11.04.2016 на суму 1181,48 грн. та реєстрами, які подавались КМД УППЗ «УКРПОШТА».

На підтвердження цього свідком було надано довідки виданої ПАТ «ІНДАСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК», на виконання постанов державного виконавця № 1711/13 від 11.02.2016 та № 1705/13 від 22.01.2016.

Однак, свідок відмітила, що до ПАТ «ІНДАСТРІАЛ МЕДІА НЕТВОРК» копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, не надходила ні протягом того часу, коли ОСОБА_6 був працевлаштований, ні після його звільнення.

Під час допиту свідка ОСОБА_17 , який працює в ТОВ «БЕРЛАЙН» на посаді директора також стало відомо про те, що в проміжок часу із грудня 2016 року по травень 2017 року коли був працевлаштований в ТОВ «БЕРЛАЙН» ОСОБА_6 на посаді інженера, копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, не надходила як на протязі того часу, коли ОСОБА_6 був працевлаштований, так і після того, коли він звільнився.

Вищевказане засвідчуєфакт відсутностіумислу назлісне ухиленнявід сплатиаліментів збоку ОСОБА_6 на користь його малолітнього сина ОСОБА_7 та прямо спростовують факт умисного невиконання судового рішення ним же.

У частині питання шахрайських дій, слід відмітити, що упостанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 06.11.2009 N 10, яка вказує на те, що шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховуванняпевних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.Отриманнямайназумовоювиконанняякого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання(п.п. 17-19 ПП ВСУ).

У той же час, про дані обставини говорити, як дійсні підстав не має. Так, ЗАС у постанові від 06.08.2019 у справі № 320/50/17 визначив, що на підставі довідки Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.02.2017 №2064 встановлено, що ОСОБА_6 , перебуває на обліку Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію в зв`язку з втратою годувальника з 22.09.2016 року в розмірі 1247,00 грн., яка з 18.05.2017 року складає 1312,00 грн., а з 01.10.2017 року - 1452,00 грн. Згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 (по якій надходження: нарахування відсотків на залишок коштів за договором, пенсія, соціальна допомога), виданої на ім`я ОСОБА_6 , за період з14.11.2016 по 14.11.2017 рокуусього надходжень - 17 755,21 грн., за період з01.01.2017 по 13.04.2018 рокунадходжень 25 635,64 грн., витрат - 113,95 грн., за періодз 01.03.2017 по 29.05.2018 рокунадходжень 22 381,52 грн., витрат -122,35 грн.,залишок на кінець періоду 28 567,47 грн. (т. 2 а.с.76-78, 229, т. 3 а.с.15-17). Таким чином, кошти, які отримані ОСОБА_6 , як пенсія малолітнього сина ОСОБА_7 , в зв`язку з втратою годувальника, за період з 22.09.2016 року по 29.05.2018 року знаходяться на рахунку НОМЕР_1 та відповідачем на особисті потреби не використовувались.

Цим же судовим рішенням ЗАС визначено відібрати малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає у будинку АДРЕСА_1 , та передати його на виховання батькові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Тим самим, проведений слідством комплекс дій є достатнім, у цій ситуації, для висновку про відсутність складу кримінального правопорушення за указаними статтями КК. Наявні у постанові певного роду описки цього висновку не спростовують, та не є самостійною передумовою скасування.

За таких обставин, слідча суддя враховуючи вищезазначене, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга не підлягає задоволенню, як необґрунтована, а висновки слідчого про відсутність складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 190 КК України є вірним.

З цих підстав слідча суддя, керуючись ст. ст. 1-3, 7-29, 84-86, 91-94, 110, 303-307, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, постановила :

у задоволенні скарги ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на рішення слідчого від 30.10.2019 про закриття об`єднаного кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2017 за № 12017100040017298, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 190 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції,з урахуваннямтого,що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові№ 5-16кс16 від 24.03.2016, на особу, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене з її викликом, але без її участі, приписи норми ч. 3 ст. 395 КПК України не поширюються, й така особа має дотримуватись загального правила апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України та того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2ст.376КПК Українипостановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 15:40 год. 25.10.2019.

Слідча суддя : ОСОБА_24