open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/5477/18

адміністративне провадження №К/9901/17539/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 (головуючий суддя - П.О. Григорович)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 (головуючий суддя - О.В. Карпушова, судді - Л.В. Губська, О.В. Епель)

у справі № 826/5477/18

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Генічеська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області,

про стягнення заборгованості по заробітній платі,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2014 року по листопад 2014 року під час роботи в Євпаторійській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим у розмірі 32 132 грн 20 коп без урахування обов`язкових податків та зборів.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що будучи незвільненим з посади першого заступника начальника Євпаторійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, переїхавши на материкову частину України в березні 2014 року до міста Києва, враховуючи анексію Автономної республіки Крим та окупацією Автономної республіки Крим Російською Федерацією, у період з березня 2014 року по листопад 2014 року він протиправно не отримував заробітну плату, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019, позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2014 року по листопад 2014 року під час роботи в Євпаторійській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим у розмірі 32 132 грн 20 коп без урахування обов`язкових податків та зборів.

4. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що у період з другої половини березня 2014 по 28.11.2014 позивачу заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, що свідчить про наявність заборгованості по заробітній платі за вказаний період. При цьому відповідальною особою за виплату позивачу заборгованості із заробітної плати є саме Державна фіскальна служба, як правонаступник Міністерства доходів і зборів України, на якого покладено обов`язок по забезпеченню фінансування Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги, відповідач вказує, що виплата заробітної плати проводиться тією юридичною особою, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, на підставі відповідних первинних документів. Структурний підрозділ Державної фіскальної служби України не відповідає за нарахування та виплату заробітної плати працівникам територіальних органів, які є окремими юридичними особами. Позиція інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України.

9. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. На підставі наказу Євпаторійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 05.07.2013 №1980-о позивача прийнято на роботу на посаду першого заступника начальника Євпаторійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

11. У зв`язку з ситуацією, що склалась, починаючи з березня 2014 року в Автономній Республіці Крим, а саме у зв`язку з тимчасовою окупацією території півострова внаслідок збройної агресії Російської Федерації та захопленням адміністративних будівель самопроголошеною владою Автономної Республіки Крим, у тому числі й будівлі Євпаторійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, подальше виконання посадових обов`язків позивачем на території Автономної Республіки Крим не представлялось можливим.

12. 3 метою забезпечення належної координації роботи органів Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, Розпорядженням Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014 № 55 «Про створення робочої групи» позивач був зарахований до робочої групи з координації роботи органів Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі з фактичним розташуванням робочої групи у місті Києві.

13. Наказом Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 24.03.2014 № 121-о «Про відрядження до робочої групи», позивач був відряджений до Міністерства доходів і зборів України на період функціонування робочої групи.

14. Починаючи з 24.03.2014 позивач у відповідності до вказаного розпорядження та наказу виконував поставлені перед робочою групою завдання.

15. На підставі Розпорядження Міністерства доходів та зборів України від 17.04.2014 №76-p раніше прийняте Розпорядження Міністерства доходів та зборів України від 24.03.2014 № 55 «Про створення робочої групи» визнане таким, що втратило чинність. Підставою скасування вказаного розпорядження стала втрата актуальності.

16. Разом з тим, позивач увійшов до складу Міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України, що була створена з метою формування належної доказової бази, висвітлення фактів втрат держави, нанесених збитків, порушення прав юридичних та фізичних осіб внаслідок окупації Криму.

17. Міністерство доходів і зборів України листом від 28.05.2014 №1081/5/99-99-04-01-01-16 повідомило Міністерство юстиції України про згоду працівників територіальних органів Міндоходів в Автономній республіці Крим щодо участі підпорядкованих працівників, у тому числі і щодо позивача, у роботі зазначеної Міжвідомчої робочої групи.

18. Наказом Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 28.05.2014 № 126-о «Про відрядження до міжвідомчої робочої групи» позивач був відряджений до Міністерства юстиції України на період функціонування такої міжвідомчої робочої групи.

19. В той же час, позивач продовжував займати посаду першого заступника начальника Євпаторійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, адже не був звільнений з державної служби або переведений на іншу посаду.

20. В подальшому, на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 28.11.2014 № 1540-о позивач був звільнений за власним бажанням з посади першого заступника начальника Євпаторійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим в порядку переведення для подальшого працевлаштування до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

21. Остання виплата заробітної плати позивачу за посадою першого заступника начальника Євпаторійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим була здійснена у березні 2014 року у розмірі 2 300 грн, яку було перераховано, як аванс за першу половину березня 2014 року.

22. Таким чином, заборгованість по заробітній платі позивача виникла з другої половини березня 2014 по листопад 2014 року.

23. Згідно наданої інформації Державною фіскальною службою України від 17.11.2017 року розрахунок заробітної плати першого заступника начальника об`єднаної державної податкової інспекції за період роботи з 01.03.2014 по 24.11.2014 становить 34 432 грн 20 коп. При цьому у березні 2014 року позивачу перераховано заробітну плату за першу половину місяця (аванс) у сумі 2 300 грн, тому заборгованість по заробітній платі за березень 2014 року становить 1 612 грн 75 коп. Всього заборгованість відповідача за період роботи позивача з 01.03.2014 по 24.11.2014 складає 32 132 грн 20 коп.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

24. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до частини сьомої статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

26. Пунктом 24 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що міністр як керівник міністерства приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є міністерство.

27. Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

28. Підпункти 3 та 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

29. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

30. Згідно із статтею 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

31. Статтею 115 Кодексу Законів про працю України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

32. За змістом статті 33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

33. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

34. Указом Президента України від 24.12.2012 №726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» постановлено утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

35. Указом Президента України від 18.03.2013 №141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, в якому пунктом 1 зазначено, що Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

36. Згідно із пунктом 7 Положення про Міністерство доходів і зборів України, останнє здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

37. Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної фіскальної служби України» від 21.05.2014 № 160 створено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

38. Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 06.08.2014 № 311 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

39. Згідно з додатком 2 до цієї постанови Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим і Головне управління Міндоходів у місті Севастополі реорганізовано в Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, яке створено на території Херсонської області, згідно з додатком 1.

40. За приписами пунктів 1 і 5 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндоходів України організовує роботу Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; надає територіальним органам Міндоходів України методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; координує діяльність своїх територіальних органів та організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування тощо.

41. У пункті 1 Положення про Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 № 43, визначено, що Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів.

42. Відповідно до пунктів 13 і 15 цього Положення Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим утримується за рахунок державного бюджету, є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, коду ЄДРПОУ і свого найменування, інші печатки і штампи, власні бланки, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

43. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

45. Суд зазначає, що касаційна скарга не містить доводів, які б спростовували право позивача на отримання заробітної плати за спірний період.

46. При цьому, при вирішенні цієї справи судами правильно враховано підпорядкованість територіальних органів Міністерства доходів і зборів України в Автономній Республіці Крим цьому міністерству, яке є головним розпорядником бюджетних коштів.

47. Оскільки Міністерство доходів і зборів України, на час виникнення спірних відносин, було головним розпорядником бюджетних коштів та реорганізовано у Державну фіскальну службу України, обов`язком якої є забезпечення організації діяльності та фінансування в тому числі і видатків на оплату праці, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Державна фіскальна служба України як правонаступник Міністерства доходів та зборів України є державним органом, відповідальним за виплату заборгованості по заробітній платі позивачу.

48. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.05.2019 № 810/7085/14 (К/9901/7572/18) та від 09.10.2019 № 810/5662/15 (К/9901/9202/18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

50. Суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

51. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

53. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

54. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

55. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі № 826/5477/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Джерело: ЄДРСР 85087084
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку