ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року № 857/9138/19Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №443/40/19 (суддя Коморний О.І., рішення ухвалене о 14/53 год, м. Львів, повний текст складено 19 липня 2019 року ) за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області ( далі - Міська рада) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.76-79), просила: визнати протиправними дії Міської ради про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Жирівського старостинського округу; зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання від 24 травня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 17 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міської ради щодо розгляду клопотання від 15.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язано відповідача розглянути клопотання від 15.05.2018 про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить таке скасувати відмовити у позові повністю та закрити провадження у справі.

В доводах апеляційної скарги відповідач наводячи норми процесуального права зазначає, що судом не повно досліджено матеріали справи, оскільки зі змісту позовної заяви неможливо встановити хто дійсно підписував позовну заяву та хто є позивачем у справі, крім цього позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати. Вважає, що відповідно до пункту другого частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд повинен своєю ухвалою залишити позов без розгляду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, законним та обґрунтованим, разом з тим просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних доказів та відповідної документації про те, що спірна земельна ділянка на яку претендує позивач визначена як землі під пасовище для випасу громадської худоби. Крім цього зазначив, що лист за підписом міського голови не можна ототожнювати із рішенням міської ради у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради. Виходячи з цього, вказав, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Міської ради розглянути у порядку встановленому статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК) клопотання від 15.05.2018 про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки даного питання, викладеної у рішенні суду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 15.05.2018 ОСОБА_1 подано клопотання до Міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах с.Жирова Жидачівського району Львівської області та долучено графічні матеріали, де зображено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.5-8).

За результатами розгляду Міська рада надала позивачу відповідь у формі листа від 20.06.2018 №892 у якій зазначила, що дана земельна ділянка, яка зображена в додатку до клопотання є пасовищем на якому випасається громадська худоба (а.с.9).

Вважаючи відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою необґрунтованою, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктами «а», «б» статті 12 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 ЗК).

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у даному випадку Міська рада, має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави дійти висновку, що ЗК визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а.

За приписами абзацу 2 частин сьомої, частини одинадцятої статті 118 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З матеріалів справи видно, що фактичною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є те, що земельна ділянка визначена як пасовище для випасу громадської худоби.

Водночас, відповідачем, як в суді першої інстанції, так і в межах апеляційного розгляду справи, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту визначення земельної ділянки як пасовище для випасу громадської худоби.

Між тим, потрібно зазначити, що позивач дотримався передбачених частиною шостою статті 118 ЗК вимог до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а саме додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що бездіяльність Міської ради є протиправною, оскільки клопотання позивача не розглянуто у порядку та спосіб визначений чинним законодавством та за наслідками його розгляду не прийнято рішення компетентним органом.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За змістом до частини першої і другої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що лист від 20.06.2018 №892 за підписом міського голови, яким позивачу надано відповідь щодо розгляду її клопотання не є рішенням органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, відповідно до вимог вказаного Закону.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Міської ради розглянути у порядку встановленому статтею 118 ЗК клопотання від 15.05.2018 про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки даного питання, викладеної у рішенні суду.

Між тим апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про необхідність залишення поданої позивачем 26.12.2018 позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 КАС, так як з матеріалів справи видно, що така підписана безпосередньо позивачем, інші заяви, що подані зокрема на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, заяви про уточнення позовних вимог підписані представником позивача за довіреністю, яка є дійсною та на час подання таких заяв наявна в матеріалах справи (а.с.62).

Крім того, апелянтом не наведено жодних із перелічених у статті 238 КАС підстав для закриття провадження у справі.

Щодо прохання позивача, що викладене у відзиві на апеляційну скаргу про скасування рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в межах розгляду цієї справи суд позбавлений можливості розглянути вказані вимоги по суті, а позивач у відповідності до статті 293 КАС у разі незгоди із рішенням суду у певній частині, може подати у порядку визначеному КАС апеляційну скаргу на таке рішення.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 21 жовтня 2019 року