ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року

Справа № 160/7350/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,

представника позивача: Бровко О.О.,

представника відповідача: Горобець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним повністю рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Платформа Громадський контроль» (далі – ГО «Платформа Громадський контроль», позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі – Виконком Дніпровської міської ради, відповідач), в якій просила визнати протиправним та нечинним повністю рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.07.2019р. №776 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен».

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуваним рішенням встановлюються та вводяться в дію з 03.08.2019р. нові тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу метрополітеном, які надає КП «Дніпровський метрополітен», у розмірі 6,00 грн. за одне пасажироперевезення та у розмірі 6,00грн. за перевезення багажу (одне місце). Таким чином, саме з цього моменту всі споживачі транспортних послуг, що надаються КП «Дніпровський метрополітен», в тому числі і деякі члени ГО «Платформа Громадський контроль», які є мешканцями м. Дніпра, будуть вимушені сплачувати за ці послуги по 6 гривень, а не по 4 гривні згідно з попереднім тарифом. При цьому позивач вважає, що вказане рішення має всі ознаки регуляторного акта, адже застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і спрямоване на правове регулювання господарських відносин між перевізником та пасажирами у невизначений період часу. Водночас, це рішення прийнято з численними порушеннями приписів Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки відповідачем в порушення ст. ст. 9, 13 вказаного Закону не було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій; в порушення ст.8 цього Закону не було опубліковано аналіз регуляторного впливу до проекту оскаржуваного рішення, а сам проект було опубліковано за 19 робочих днів (23 календарні дні) до дня його розгляду з метою прийняття 26.07.2019р., в той час, як відповідно до ст.9 вказаного Закону передбачено, що строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. При цьому питання щодо встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен», не було включено до плану діяльності Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на 2019 рік з підготовки регуляторних актів, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.11.2018р. №1125. Отже, у разі не визнання спірного рішення нечинним всі споживачі транспортної послуги, що надається КП «Дніпровський метрополітен», будуть вимушені сплачувати за тарифами, розмір і складові яких не пройшли необхідних процедур розробки, обговорення, аналізу їх змісту та їх впливу, що передбачені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом із позовною заявою ГО «Платформа Громадський контроль» подано заяву про вжиття заходів забезпечення цього позову, в якій заявник просив:

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.07.2019р. №776 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборонити Комунальному підприємству «Дніпровський метрополітен» (код ЄДРПОУ 21927215, юридична адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 8) підвищувати тарифи на транспортні послуги, які надаються Комунальним підприємством «Дніпровський метрополітен» з перевезення пасажирів та багажу в міському метрополітені вище рівня тарифів, встановлених рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.07.2018р. №775 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен», до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019р. вказану заяву Громадської організації «Платформа Громадський контроль» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року вищевказану позовну заяву Громадської організації «Платформа Громадський контроль» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №160/7350/19 за цією позовною заявою, а також встановлено, що розгляд адміністративної справи №160/7350/19 буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 16.08.2019р. о 10:30год.

Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року на виконання вимог ст.264 КАС України зобов`язано Виконавчий комітет Дніпровської міської ради опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі №160/7350/19 за позовом Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у виданні, в якому цей акт мав бути офіційно оприлюднений не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання.

У підготовчому судовому засіданні 16.08.2019р. оголошено перерву до 24.09.2019р. у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про надання додаткового часу для підготовки відзиву на позов та опублікування оголошення на виконання вимог ст.264 КАС України.

24.09.2019р. справу знято з розгляду у зв`язку із хворобою судді, що підтверджується довідками від 24.09.2019р. б/н та від 30.09.2019р. №289.

Наступне підготовче судове засідання призначене на 07.10.2019р. о 10:00год.

При цьому 29.08.2019р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ГО «Платформа Громадський контроль», в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не є регуляторним актом, оскільки не встановлює загальні правила поведінки, а лише змінює вартість проїзду, водночас, правила поведінки щодо оплати за проїзд у громадському транспорті визначені певними правилами користування громадським транспортом. При цьому зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що воно стосується прав та обов`язків КП «Дніпровський метрополітен», тобто спрямовано до конкретного суб`єкта господарювання, а не до невизначеного кола осіб, як помилково вважає позивач; оскаржуване рішення не встановлює, не змінює, не припиняє загальні правила поведінки щодо необхідності оплати за проїзд, а також вичерпує свою дію застосуванням, тобто до транспортних послуг буде застосовуватися тариф, установлений зазначеним вище рішенням. Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що спірне рішення має індивідуальний характер, тому положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» до нього не застосовуються, а тому твердження позивача про те, що це рішення є регуляторним актом та прийнято з порушеннями вищевказаного Закону є безпідставними. Щодо доводів позивача відносно того, що проект спірного рішення було оприлюднено менш ніж за 20 робочих днів, а саме: за 19 робочих днів до дня прийняття оскаржуваного рішення, то відповідач вважає, що вказане порушення не є самодостатньою підставою для визнання такого рішення протиправним. Крім того, відповідач зазначав, що спірне рішення, на його думку, жодним чином не порушує права, свободи або інтереси позивача, при цьому останній не довів, що він звертається з цим позовом в інтересах інших осіб, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у ГО «Платформа Громадський контроль» адміністративної процесуальної дієздатності у даному випадку, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, 29.08.2019р. відповідачем надано суду докази опублікування ним на виконання вимог ст.264 КАС України оголошення про відкриття провадження у справі №160/7350/19 за позовом Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у виданні, в якому цей акт мав бути офіційно оприлюднений, а саме: копію газети «Наше місто» від 29.08.2019р. №35/1 (4031/1).

Таким чином, згідно з ч.7 ст.264 КАС України всі заінтересовані особи вважаються належним чином повідомленими про судовий розгляд справи.

04.09.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій ГО «Платформа Громадський контроль» зазначено, що доводи відповідача про те, що спірне рішення є індивідуальним актом, оскільки стосується прав та обов`язків виключно КП «Дніпровський метрополітен», тобто спрямовано до конкретного суб`єкта господарювання, а не до невизначеного кола осіб, є хибними, оскільки це рішення також стосується прав та обов`язків споживачів транспортних послуг, що надає КП «Дніпровський метрополітен», бо встановлені цим рішенням тарифи мають сплачуватися саме цими споживачами, якими є мешканці та гості міста Дніпра, а, отже, такі споживачі є невизначеним колом осіб. Крім того, до висновку про те, що рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлюються тарифи на електротранспорт, є регуляторним актом прийшов і Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі №812/1177/18, тому позивач, посилаючись на ч.5 ст.242 КАС України, просив суд врахувати ці висновки Верховного Суду. Також позивач зазначав, що наведені у відзиві аргументи жодним чином не спростовують зазначених позивачем обставин прийняття спірного рішення. Щодо доводів відповідача відносно того, що у позивача відсутня адміністративна процесуальна дієздатність останній зазначав, що оскільки оскаржуване рішення стосується підвищення тарифів на проїзд у міському метрополітені, мешканці міста Дніпра та, зокрема, ГО «Платформа Громадський контроль» мали право взяти участь в обговоренні підстав підвищення проїзду, надати свої зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу у строки та в порядку, визначені чинним законодавством, однак, у зв`язку із порушенням відповідачем процедури прийняття спірного рішення були позбавлені такої можливості. До того ж, звернення громадської організації до суду з метою усунення порушення норм регуляторного законодавства відповідає меті захисту такого суспільного інтересу як право громадян-споживачів транспортної послуги на користування транспортними послугами (перевезення) за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування виключно у спосіб та порядку, передбаченому законодавством України. Відповідно до Статуту ГО «Платформа Громадський контроль» позивач як і будь-які інші громадські об`єднання має право діяти в інтересах членів організації та суспільства в цілому, для захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. При цьому низкою рішень ЄСПЛ встановлено, що асоціації, громадські об`єднання мають право на звернення із позовом в інтересах своїх членів, які одночасно є членами відповідної територіальної громади. Отже, у даному випадку ГО «Платформа Громадський контроль» діє на захист інтересів своїх членів та інтересів територіальної громади міста Дніпра. При цьому в межах міста Дніпра постійно проживають засновники ГО «Платформа Громадський контроль», а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також є споживачами транспортних послуг, що надаються КП «Дніпровський метрополітен».

У підготовчому судовому засіданні 07.10.2019р. судом встановлено, що станом на 07.10.2019р. завдання підготовчого провадження у справі №160/7350/19 виконано, зокрема, відповідачем відповідно до вимог ч.4, ч.5 ст.264 КАС України опубліковано оголошення про відкриття провадження у цій справі у виданні, в якому оскаржуваний нормативно-правовий акт мав бути офіційно оприлюднений, також відповідачем надано відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї позиції, позивачем надано відповідь на відзив та докази на обґрунтування своїх вимог.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні 07.10.2019р. представниками сторін в порядку приписів частини 7 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України подані письмові заяви про можливість закінчення підготовчого провадження у справі, що розглядається, та початок розгляду цієї справи по суті у цей же самий день після закінчення підготовчого засідання.

Враховуючи, що суддею проведено підготовчі дії, які необхідні для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті та які є достатніми для закриття підготовчого провадження і призначення судового засідання для розгляду справи по суті, а також зважаючи на письмові заяви представника позивача та представника відповідача, подані відповідно до частини 7 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 07.10.2019р. постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження у справі №160/7350/19 та ухвалив розпочати розгляд цієї справи по суті у цей же самий день після закінчення підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні 07.10.2019р. представник позивача підтримав пред`явлений позов та, посилаючись на викладені у ньому та у відповіді на відзив доводи, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2019р. пред`явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов, а також просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26.07.2019р. Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення №776 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен», яке набирає чинності з 03.08.2019р., відповідно до якого встановлюються та вводяться в дію з моменту набрання чинності нові тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу метрополітеном, яку надає КП «Дніпровський метрополітен», у розмірі 6,00 грн. за одне пасажироперевезення та у розмірі 6,00грн. за перевезення багажу (одне місце), замість 4,00 грн. за кожну з цих послуг згідно з попереднім тарифом.

Основним доводом позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення є те, що це рішення є регуляторним актом, тому мало прийматися з дотримання процедури, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», чого відповідачем зроблено не було.

Відповідач, в свою чергу, вважає, що спірне рішення не відноситься до таких актів, у зв`язку із чим не було необхідності у дотриманні процедури щодо прийняття регуляторних актів.

Таким чином, визначальним для правильного вирішення справи по суті є визначення чи відноситься оскаржуване рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до категорії регуляторних актів і якщо відносяться, то чи дотримана передбачена законом процедура його прийняття.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження виконавчого комітету міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Так, відповідач стверджує, що рішення виконавчого комітету міськради про затвердження тарифів на транспортні послуги не належить до категорії регуляторних актів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону №1160-IV визначено, що регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.07.2019р. №776 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен» підвищено тарифи на проїзд у міському метрополітені, що стосується кожного пересічного мешканця міста Дніпра, який користується міським метрополітеном. При цьому оскаржуване рішення не містить кінцевої дати застосування, в ньому не визначено конкретне коло осіб, до яких воно застосовується, тобто його дія розповсюджується не лише на перевізника КП «Дніпровський метрополітен», а і на споживачів його послуг, тобто на всіх мешканців міста Дніпра, що, в свою чергу, свідчить про те, що це рішення розповсюджується на права та обов`язки невизначеного кола осіб.

Таким чином, спірне рішення регулює поведінку суб`єктів у конкретних правовідносинах, має публічний характер та стосується інтересів невизначеного кола осіб.

Зважаючи на наведене та з урахуванням приписів ст.1 Закону №1160-IV, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким змінені норми права, оскільки він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен», з перевезення населення у м. Дніпрі.

Аналогічний правовий висновок висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №490/2099/15-а, від 08 травня 2018 року у справі №405/5819/14-а, від 21 грудня 2018 року у справі №591/1335/15-а.

Отже, виходячи зі встановленої природи рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.07.2019р. №776 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен» як регуляторного акта, його прийняттю мала передувати визначена законом процедура.

Так, зокрема, статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Стаття 7 Закону № 1160-IV передбачає, що регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.

Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Крім того, статтею 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:

- визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

- обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;

- обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;

- визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

- визначити цілі державного регулювання;

- визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;

- аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;

- описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;

- обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;

- обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави;

- обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;

- оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;

- оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;

- обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;

- визначити показники результативності регуляторного акта;

- визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 13 Закону № 1160-IV план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.

Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

- стислий виклад змісту проекту;

- поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

- інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону);

- інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;

- інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій. При цьому, оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акту, так і відповідний аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

З наведеного слідує висновок про обов`язковість оприлюднення проекту регуляторного акту і відповідного аналізу регуляторного впливу, що здійснюється з необхідності одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, чим, по суті, здійснюється забезпечення публічного обговорення проекту регуляторного акта. За таких обставин, проект регуляторного акту має бути оприлюдненим щонайменше 1 місяць до прийняття такого проекту.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а.

Судом встановлено, що 02.07.2019р. на офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради оприлюднено проект оскаржуваного рішення «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен», а 26.07.2019р. – оприлюднено рішення Виконкому Дніпровської міської ради від 26.07.2019р. №776 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен», що підтверджується матеріалами справи та відповідачем визнається.

Водночас, судом встановлено та представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що Виконкомом Дніпровської міської ради при прийнятті спірного рішення від 26.07.2019р. №776 не було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту цього регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, не проводилося публічного громадського обговорення проекту цього рішення, до відповідача не надходили зауваження та пропозиції щодо цього проекту, аналіз регуляторного впливу, а також звіт про відстеження результативності регуляторного акта не складався, докази їх оприлюднення в офіційному виданні згідно з вимогами статті 13 Закону № 1160-IV відсутні.

Встановлені обставини свідчать про те, що спірне рішення прийнято з численними порушеннями приписів Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки відповідачем в порушення ст. ст. 9, 13 вказаного Закону не було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій; в порушення ст.8 цього Закону не було опубліковано аналіз регуляторного впливу до проекту оскаржуваного рішення, а сам проект було опубліковано за 19 робочих днів (23 календарні дні) до дня його розгляду з метою прийняття 26.07.2019р., в той час, як відповідно до ст.9 вказаного Закону передбачено, що строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Крім того, судом встановленого та відповідачем не спростовано, що питання щодо встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен», не було включено до плану діяльності Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на 2019 рік з підготовки регуляторних актів, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.11.2018р. №1125. Доказів того, що з цього приводу були внесені зміни до Плану діяльності згідно з вимогами чинного законодавства відповідач суду не надав.

Отже, відповідачем у встановлений Законом спосіб не вчинено ані включення проектів оскаржуваних актів до плану регуляторної діяльності, ані повідомлення про оприлюднення проекту регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій, ані відповідного аналізу регуляторного впливу; не проведено належним чином їх обговорення.

Вказане має наслідком порушення принципу прозорості та врахування громадської думки та тягне порушення прав як позивача, так і інших громадян - мешканців м. Дніпра.

Крім того, не проведення процедури публічного обговорення підвищення тарифів є також порушенням абзацу 2 пункту 4.4 Розділу 4 Порядку формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (метрополітену), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 05 березня 2007 року №191, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2007 року за №276/13543, яким передбачено, що перегляду рівня тарифів на послуги міського електричного транспорту (метрополітенів) передує процедура його публічного обговорення.

При цьому статтею 36 Закону № 1160-IV визначено умови, за яких забороняється прийняття регуляторного акту: регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

- відсутній аналіз регуляторного впливу;

- проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до Закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Оскільки відповідач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторного акта, відтак, є підстави для його скасування у судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява №29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення від 26.07.2019р. №776 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен», діяв не на підставах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому Законом, порушуючи при цьому вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення покладено на відповідача, який, у даному випадку, не довів суду правомірність винесеного рішення.

Предметом доказування у цій справі є протиправність та нечинність рішення відповідача, яке має характер нормативно-правового акта, тому справа розглядалася з особливостями розгляду адміністративних справ відповідної категорії, що встановлені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 9 цієї статті, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Керуючись означеною нормою КАС України, суд визнає протиправним та нечинним повністю рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.07.2019р. №776 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен», а, отже, ухвалює рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновок суду про наявність у оскаржуваного рішення ознак регуляторного акту також відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 20.02.2019р. у справі №812/1177/18 (адміністративне провадження №К/9901/65569/18) та від 31.01.2018р. у справі №490/2099/15-а (адміністративне провадження №К/9901/1428/18), яка, в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковою для врахування судом при вирішенні цієї справи.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача відносно того, що, на його думку, у позивача відсутня адміністративна процесуальна дієздатність, оскільки в даному випадку Громадська організація «Платформа Громадський контроль» має право здійснювати представництво мешканців територіальної громади міста Дніпра, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на те, що оскаржуване рішення стосується підвищення тарифів на проїзд у міському метрополітені, мешканці міста Дніпра та, зокрема, ГО «Платформа Громадський контроль» мали право взяти участь в обговоренні підстав підвищення проїзду, надати свої зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу у строки та в порядку, визначені чинним законодавством, однак, у зв`язку із порушенням відповідачем процедури прийняття спірного рішення були позбавлені такої можливості, що безпосередньо вплинуло на їх права та інтереси.

До того ж, звернення громадської організації до суду з метою усунення порушення норм регуляторного законодавства відповідає меті захисту такого суспільного інтересу як право громадян-споживачів транспортної послуги на користування транспортними послугами (перевезення) за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування виключно у спосіб та порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно з практикою ЄСПЛ у справі "Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс" - Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції" від 28.03.2006, спростовуючи доводи уряду про відсутність порушення "цивільних прав" громадської організації, ЄСПЛ зазначив, що реальності сьогоднішнього суспільства, в якому громадські асоціації відіграють важливу роль, особливо захищаючи деякі справи в державних органах або в національних судах, дозволяють дійти висновку про те, що громадські організації можуть діяти в судах на захист суспільних інтересів, а обмежувальне тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції не відповідатиме цілям та меті даного положення про забезпечення права на справедливий суд у демократичному суспільстві.

Відповідно до Статуту ГО «Платформа Громадський контроль» позивач як і будь-які інші громадські об`єднання має право діяти в інтересах членів організації та суспільства в цілому, для захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Судом встановлено, що у даному випадку ГО «Платформа Громадський контроль» діє на захист інтересів своїх членів та інтересів територіальної громади міста Дніпра. При цьому в межах міста Дніпра постійно проживають засновники ГО «Платформа Громадський контроль», а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також є споживачами транспортних послуг, що надаються КП «Дніпровський метрополітен».

При цьому низкою рішень ЄСПЛ встановлено, що асоціації, громадські об`єднання мають право на звернення із позовом в інтересах своїх членів, які одночасно є членами відповідної територіальної громади.

Так, згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії" від 24.02.2009, відповідно до якої Європейський суд з прав людини дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи (про розширення сміттєвого полігону) і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним, як юридична особа, для того, що стаття 6 Конвенції була прийнятною.

Таким чином, суд вважає, що громадські організації мають право звернення до суду з позовами на захист статутних цілей організації або на захист суспільного інтересу, що відповідає стандартам захисту прав людини відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою сплачено судовий збір у сумі 1921,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.08.2019р. №1203, при цьому позовні вимоги останнього задоволено у повному обсязі, суд, керуючись приписами ч.1 ст.139 КАС України, дійшов висновку про те, що сума судових витрат зі сплати судового збору, сплачена позивачем, підлягає відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих витрат з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що згідно з ч.ч.1,2 ст.265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Громадської організації «Платформа Громадський контроль» (код ЄДРПОУ39689459, місцезнаходження: вул. Ульянова, буд.24, оф.9, м. Дніпро, 4900) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 04052092, місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, буд.75, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та нечинним повністю рішення – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та нечинним повністю рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.07.2019р. №776 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський метрополітен».

Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 04052092, місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, буд.75, м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Громадської організації «Платформа Громадський контроль» (код ЄДРПОУ39689459, місцезнаходження: вул. Ульянова, буд.24, оф.9, м. Дніпро, 4900) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до ч.1 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду складений 17.10.2019р.

Суддя

О.М. Турова